Структура та стан платіжного балансу України

Рахунок операцій з капіталом. Рахунок операцій з капіталом охоплює всі операції, що включають одержання або оплату капітальних трансфертів (трансферти на інвестиційні цілі, прощення боргу, перекази мігрантів тощо), а також придбання або реалізацію нефінансових активів та прав власності, таких як, наприклад, торгові марки, патенти, авторські права, права на видобуток корисних копалин та інші. Обсяги операцій, що відображаються за цим рахунком в Україні, як і в більшості країн світу, є незначними. Інформаційним джерелом для розрахунку статті є дані банківських звітних форм, що використовуються для складання платіжного балансу.

Фінансовий  рахунок. У фінансовому рахунку відображаються всі операції, в результаті яких відбувається перехід прав власності на зовнішні фінансові активи та вимоги країни, або, іншими словами, виникнення та погашення фінансових зобов’язань між резидентами та нерезидентами.

Фінансовий рахунок  поділяється на дві класифікаційні групи, що охоплюють операції з фінансовими  активами (активи) та операції з фінансовими  зобов’язаннями (пасиви). Обидві групи у свою чергу поділяються на три функціональні категорії: прямі, портфельні та інші інвестиції. До складу активів відноситься також така категорія, як резервні активи [37].

Прямі інвестиції поділяються на акціонерний капітал, реінвестовані доходи та інший капітал (кредити підприємствам прямого інвестування).

До портфельних інвестицій відносять цінні папери, що дають право на участь у капіталі, та боргові цінні папери, до складу яких входять облігації та інші довгострокові боргові цінні папери, інструменти грошового ринку та похідні фінансові інструменти.

До категорії інші інвестиції входять торгові та банківські кредити, позики, включаючи кредити та позики МВФ та міжнародних фінансових організацій, угоди про фінансовий лізинг, готівкова валюта та депозити, а також інші короткострокові активи/пасиви.

Зазначені категорії  інвестицій класифікуються: за видами фінансових інструментів, терміном погашення  та за секторами економіки.

Резервні активи – найважливіша складова частина фінансового рахунку – включають зовнішні активи країни, що знаходяться під контролем органів грошово-кредитного регулювання та в будь-який час можуть бути використані для прямого фінансування дефіциту платіжного балансу або для здійснення інтервенцій на валютному ринку з метою підтримки курсу національної валюти. До резервних активів відносять такі статті: монетарне золото, спеціальні права запозичення, резервна позиція в МВФ, активи в іноземній валюті, що складаються з готівкових коштів, депозитів, цінних паперів та інших вимог.

За всіма статтями фінансового рахунку збільшення фінансових активів країни та зменшення  зобов’язань відображаються як від’ємні значення, а зменшення активів  та збільшення зобов’язань – як додатні.

Вартісна оцінка операцій фінансового рахунку здійснюється за ринковими цінами.

До фінансового рахунку  не включаються зміни, прямо не пов’язані  зі здійсненням операцій. До них  відносяться: зміни в оцінках  активів/пасивів або перегляд їх класифікації; зміни, які виникли  в результаті перегляду територіальних або інших принципів класифікації існуючих активів (наприклад, перехід портфельних інвестицій в категорію прямих інвестицій або навпаки, переоформлення короткострокових кредитів у довгострокові); зміни, які відбуваються внаслідок коливання цін та валютних курсів, а також інші зміни [15, 417-427].

Прямі інвестиції. Прямі інвестиції – це категорія міжнародної діяльності, яка відображає прагнення інституційної одиниці – резидента однієї країни справляти стійкий вплив на діяльність підприємства, що є резидентом іншої країни. Вкладення коштів, майна, цінних паперів тощо класифікуються як прямі інвестиції, якщо вони забезпечують 10 або більше відсотків участі у статутному капіталі підприємства і (або) істотну участь в управлінні його діяльністю. Відповідно розрізняють основні види здійснення прямих інвестицій: у вигляді внесків іноземної валюти, з урахуванням надходжень від приватизації; будь-якого рухомого і нерухомого майна та пов’язаних з ним майнових прав; акцій, облігацій та інших цінних паперів, грошових вимог та права на вимоги виконання договірних зобов’язань і будь-яких прав інтелектуальної власності.

Джерелом інформації для обліку прямих інвестицій є щоквартальні обстеження Держкомстату України за формами № 10-ЗЕЗ, № 13-ЗЕЗ, а також банківська звітність про рух коштів на кореспондентських рахунках та форма № 4-ПБ “Звіт про міждержавний рух капіталів у формі прямих інвестицій та фінансового лізингу”.

Починаючи з 2003 року інформація про кредити підприємствам прямого  інвестування виділена окремим рядком та перенесена з категорії “Інші інвестиції” у категорію “Прямі інвестиції”.

Портфельні  інвестиції. До складу цієї категорії включаються такі основні види інструментів: 1) акції та інші форми участі в капіталі, 2) облігації та інші боргові цінні папери, 3) інструменти грошового ринку та 4) похідні фінансові інструменти. Для кожного виду фінансового інструменту здійснюється розподіл операцій за внутрішніми секторами економіки. Для розрахунку статті “Портфельні інвестиції” використовується інформація Міністерства фінансів України щодо комерційних боргів, дані форм банківської звітності: місячної – про рух коштів на кореспондентських рахунках, та квартальної – про міждержавний рух капіталів у формі портфельних інвестицій (форма № 3-ПБ) [37].

Інформація Міністерства фінансів України щодо зобов’язань за борговими цінними паперами коригується на обсяги купівлі їх резидентами України на зовнішніх ринках. Дані про обсяги операцій за цінними паперами, що дають право на участь у капіталі, враховуються за ринковими цінами.

Інші інвестиції. Інші інвестиції включають усі операції фінансового рахунку, що не відносяться до прямих або портфельних інвестицій, а також резервних активів. Інші інвестиції класифікуються за типами інструментів: торгові кредити, позики, валюта і депозити, інші активи й інші пасиви, а в подальшому, як і портфельні інвестиції, за основними секторами економіки. Здійснюється також їх розподіл за терміном погашення

Моніторинг інших інвестицій здійснюється з використанням інформації Міністерства фінансів України про всі компоненти державного зовнішнього боргу; звітності банків про залучення та обслуговування негарантованих кредитів, отриманих від нерезидентів; даних системи ITRS; даних обстежень Держкомстату України щодо дебіторської та кредиторської заборгованості суб’єктів підприємницької діяльності.

Статті «Дебіторська заборгованість»  та «Кредиторська заборгованість» відображають зміну поточної та простроченої заборгованості за експортно-імпортними операціями суб’єктів господарювання, яка обраховується на основі даних Держкомстату про кредиторську та дебіторську заборгованість. Стаття «Інший короткостроковий капітал, активи» включає чисті зміни обсягів готівкової іноземної валюти поза банківською системою та деякі інші зміни, пов’язані з розрахунками, що не знайшли відображення в інших статтях платіжного балансу; стаття «Інший короткостроковий капітал, пасиви» - чисті зміни обсягів простроченої заборгованості перед нерезидентами за залученими кредитами.

Починаючи з І кварталу 2004 року в платіжний баланс була введена додаткова стаття, в якій відображена оцінка обсягів недоотриманої виручки за експорт товарів та послуг та надлишкової або завищеної оплати за імпорт товарів та послуг (в тому числі за імпорт, що не надійшов до України). Удосконалення методики визначення впливу цінового фактору на зміну обсягів зобов’язань України перед нерезидентами за статтею “Портфельні інвестиції, вітчизняні цінні папери” дозволило відокремити обсяги фіктивних операцій з акціями українських підприємств, які здійснювалися з метою вивезення капіталу протягом 2004-2005 років. В результаті компонент, пов'язаний з відтоком капіталу, був перенесений зі статті «Портфельні інвестиції, вітчизняні цінні папери, цінні папери, що дають право на участь у капіталі» до цієї статті [20, 129-138].

Резервні  активи. Включають ліквідні валютні активи Національного банку України в банках-нерезидентах, у золотих запасах Національного банку України, активах у МВФ у вигляді резервної позиції та спеціальних прав запозичень, що коригуються на величину курсової різниці. До складу резервних активів не включені вимоги Національного банку України у вільно конвертованій валюті до банків-резидентів та депозити у банківських металах (крім золота).

Платіжний баланс складається  щоквартально, на 75-й день після звітного періоду.

Платіжний баланс складається  з таких розділів:

• торговельний баланс, тобто співвідношення між вивезенням 
  та ввезенням товарів;
• баланс послуг і некомерційних платежів (баланс "невидимих" 
  операцій);
• баланс руху капіталів та кредитів.

Торговельний баланс — це співвідношення вартості експорту та імпорту. Економічний зміст активу чи дефіциту торговельного балансу щодо конкретної країни залежить від її становища у світовому господарстві, характеру її зв’язків з партнерами та загальної економічної політики.

Баланс послуг та некомерційних  платежів — включає:

1) платежі та надходження  за транспортні перевезення, страхування,  електронний, теле-космічний та  інші види зв’язку, міжнародний  туризм, обмін науково-технічним  і виробничим досвідом, експортні  послуги, утримання дипломатичних, торговельних та інших представництв за кордоном, передавання інформації, культурні та наукові обміни, різні комісійні збори, рекламу, організацію виставок, ярмарків, торгівлю ліцензіями, лізингові операції тощо;

2) за діючими у світовій статистиці правилами у розділ «Послуги» входять, як не дивно, виплати прибутків від інвестицій за кордоном та процентів за міжнародними кредитами, хоча за економічним змістом вони, звичайно, ближчі до руху капіталу;

3) за методикою МВФ показують односторонні перекази:

державні операції —  субсидії іншим країнам по лінії  економічної допомоги, державні пенсії, внески в міжнародні організації;

приватні перекази —  перекази іноземних робітників, фахівців, родичів на батьківщину.

Три перелічені вище групи операцій — послуги, надходження від інвестицій, односторонні перекази — називають «невидимими» операціями на противагу експорту та імпорту реальних цінностей (товарів).

Баланс поточних операцій (торговельний баланс і «невидимі» операції) — включає всі операції, які завершуються протягом даного періоду. Вони відображаються у платіжному балансі і не здійснюють на нього жодного впливу у наступні періоди. Поточними ці операції стали називати для того, щоб відокремити світову торгівлю товарами та послугами від міжнародного руху фінансових ресурсів у формі капіталів і кредитів [19, 129-138].

Баланс руху капіталів  і кредитів — виражає співвідношення вивозу і ввозу державних і  приватних капіталів, наданих і  одержаних міжнародних кредитів. Це міжнародний рух підприємницького капіталу та міжнародний рух позикового капіталу. Включає операції з довгостроковими та короткостроковими інвестиціями, що впливають на міжнародну позицію країни щодо інвестицій. У наступні періоди вони впливатимуть на платіжний баланс у результаті надходжень потоків прибутків чи повернення інвестицій, зроблених у попередні роки.

За економічним змістом  ці операції поділяються на дві категорії:

• міжнародний рух підприємницького капіталу;
• міжнародний рух позикового капіталу.

Підприємницький капітал включає прямі закордонні (придбання і будівництво підприємств за кордоном) і портфельні (купівля цінних паперів закордонних компаній) інвестиції.

Вивіз підприємницького капіталу на сучасному етапі відбувається інтенсивніше, ніж зростання виробництва  і зовнішньої торгівлі, що свідчить про його важливу роль в інтернаціоналізації господарського життя. Причому понад 2/3 вартості прямих закордонних інвестицій складають взаємні капіталовкладення розвинутих країн. Це є наочним підтвердженням того, що господарські зв’язки між розвинутими країнами зміцнюються більшою мірою, ніж між іншими країнами світу.

Міжнародний рух позичкового  капіталу класифікується за ознаками терміновості. Розрізняють довго-, середньо- і короткострокові операції.

• Довго- і середньострокові операції включають державні та приватні запозичення і кредити, які надаються на термін понад один рік. Одержувачами державних запозичень і кредитів виступають переважно країни, що розвиваються, й ті, які відстають від світових лідерів (постсоціалістичні країни), тоді як розвинуті країни виступають головними кредиторами. До приватних довгострокових запозичень і кредитів відносяться нарівні з країнами, що розвиваються, та постсоціалістичними країнами також корпорації розвинутих країн, активно використовуючи залучення ресурсів зі світового ринку у формі випуску довгострокових цінних паперів або банківського кредиту.
• Короткострокові операції включають міжнародні кредити терміном до одного року; поточні рахунки національних банків у закордонних банках (авуари); переміщення грошового капіталу між банками. За остання десятиліття міжбанківські короткострокові операції на світовому грошовому ринку набули значного поширення [37].