Структура та стан платіжного балансу України

3. Зростання закордонних  державних витрат, пов’язаних мілітаризацією  економіки і військовими витратами.

Досить зазначити, що основна маса (понад 50%) державних  витрат США за кордоном, які відображають у відповідних статтях платіжного балансу, являє собою саме витрати військового характеру (утримання та оснащення військових баз, воєнна допомога).

4. Посилення міжнародної фінансової взаємозалежності.

5. Зміни в міжнародній торгівлі.

Наприклад, різке зростання  світових цін на нафту може призвести до дефіциту поточних операцій платіжного балансу країн — імпортерів нафти та активізації платіжних балансів нафтовидобувних країн [20, 154-156].

У географії товарних потоків відмічається значне розширення взаємного обміну між промислово розвинутими країнами при скороченні питомої ваги країн, що розвиваються, в їх зовнішній торгівлі.

6. Вплив валютно-фінансових  факторів.

З уведенням плаваючих  курсів значно зросли ризики валютних втрат, особливо під впливом різких коливань курсів провідних валют світу, які найчастіше використовуються як валюти ціни і платежу: долара США, англійського фунта стерлінга, євро. В очікуванні зниження курсу національної валюти відбувається зсув за строками платежів з експорту й імпорту.

7. Негативний вплив інфляції.

8. Торговельно-політична дискримінація  певних країн.

9. Надзвичайні обставини: неврожаї, стихійні лиха, катастрофи.

Після розгляду множинності факторів, які впливають на платіжний баланс, можна зробити висновок, що досягти  щорічної збалансованості надходжень у країну чи її виплат іншим країнам — завдання надзвичайно складне. Тому навряд чи яка-небудь держава світу ставить його для без заперечного вирішення, тому що немає безпосередньої загрози порушення економічної стабільності при певному не збіганні вхідних та вихідних потоків. Однак тут, як в усьому, також необхідно дотримуватися певної міри.

Так, довготермінове пасивне сальдо платіжного балансу призводить до того, що для покриття дефіциту іноземної  валюти необхідно використовувати  офіційні резерви, зменшуючи їх обсяг. Оскільки ці резерви не є безмежними, то країна, щоб виправити ситуацію, змушена йти на запровадження різних протекціоністських заходів для стримування імпорту й заохочування експорту. Одним із наслідків дефіциту платіжного балансу може стати зміна курсової вартості національної валюти. Валютний курс з одного боку, віддзеркалює стан платіжного балансу, з іншого, є одним із факторів, які суттєво впливають на стан платіжного балансу.

Стосовно довготермінового активного  сальдо платіжного балансу, той тут може мати місце ціла низка негативних наслідків [13, 3-11].

Якщо активне сальдо досягається  за рахунок позитивного сальдо платіжного балансу, то це означає, що імпорт не перекриває експорту і тим самим фактичний  рівень споживання стає меншим від потенційно можливого.

Якщо сальдо формується під впливом  значного перевищення притоку капіталу над його відтоком, то країна перетворюється в сторону, що приймає, зі всіма можливими  негативними наслідками. Адже іноземні інвестиції — це свого роду допінг для національної економіки, оскільки з часом частина валового національного доходу створеного в країні, у вигляді прибутку інвестора буде відпливати за кордон, що може негативно вплинути на темпи економічного зростання.

Крім того, довгочасне перевищення  надходження валюти в країну над  її вибуттям можу слугувати причиною інфляції, знецінення національної грошової одиниці й підвищення рівня цін  на внутрішньому ринку.

Поширення практики плаваючих  валютних курсів, збільшення масштабів  кредитного ринку, відміна обмежень на рух капіталів привели до лібералізації  проведення самостійних дій приватними учасниками міжнародних операцій. Виникає  альтернатива вибору засобів платежу, а його критерії ускладнюються. З’явилася значна кількість нових фінансових інструментів, що забезпечують страхування від валютних та кредитних ризиків, відбувається швидке впровадження ЕОМ, новітніх засобів передачі та обробки інформації.

Провідні країни вживають заходи щодо забезпечення стабільності ринкових курсів свої валют шляхом узгодження міждержавного впливу на діяльність валютних ринків, посилення впливу офіційних органів на курси з метою обмеження рамок їх коливання. для цього центральні банки проводять вільні валютні інтервенції [20, ст. 157-160].

Постійно посилюється  тенденція до погодження у проведення внутрішньої макроекономічної політики західними країнами. За допомогою  міжнародної координації цієї політики управління платіжними балансами стало розглядатись як альтернатива плаваючим валютним курсам.

Стан платіжного балансу країни визначається її економічним потенціалом, особливостями структури економіки, участю економічних агентів країни в міжнародній кооперації, зв’язками із світовим ринком позичкових капіталів, станом державного регулювання економіки і зовнішньоекономічних відносин. Тому платіжний баланс чітко відображає економічне становище країни, широко використовується в інтересах прогнозування і макроекономічного регулювання.

У 2007 році внаслідок значного зростання обсягів імпорту від’ємне сальдо поточного рахунку збільшилося до рівня, що становив 4,2 % до ВВП. Водночас зросли надходження коштів за фінансовими рахунком, нетто-приплив яких оцінено в 15,4 млрд. дол. США. Це дозволило не лише компенсувати дефіцит поточного рахунку, але й збільшити резервні активи до 32,5 млрд. дол.. США. За цей рік від’ємне сальдо поточного рахунку платіжного балансу збільшилось порівняно з 2006 роком в 3,7 разів й становило 5,9 млрд. дол. США. За 2007 рік зовнішній товарооборот порівняно з попереднім роком зріс майже на третину (32,7 %) та досяг 110,3 млрд. дол. США. Внаслідок збереження високих цін на світових ринках сировини та стабільний попит на продукцію вітчизняного машинобудування у країнах СНД відбувалося нарощування експортних поставок. основним чинником збільшення обсягів імпортних операцій стало активне розширення як споживчого, так і інвестиційного внутрішнього попиту. Прискорене зростання імпорту спричинило формування значного від’ємного сальдо торгівлі товарами у розмірі 10,6 млрд. дол.. США, що вдвічі перевищило рівень 2006 року [28, 3-10].

У 2007 році експорт товарів  збільшився на 28 % й становив 49,8 млрд. дол. США (у 2006 році експорт збільшився на 11,2 %). Найбільшими у зростанні експорту товарів у 2007 році були внески: продукції металургійної промисловості (11,2 п.п., або 40 % приросту експорту); продукція машинобудування (7,5 п.п. — 27 % приросту експорту).

У 2007 році експорт металопродукції  зріс на 26,6 порівняно з 2006 роком. Зокрема збільшились вартісні обсяги експорту чорних металів на 28,3 %, а виробів з чорних металів – на 23,3 %, що було зумовлене зростанням експортних цін. Водночас фізичні обсяги експорту чорних металів збільшилися тільки на 1,8 %, виробів з чорних металів— на 1 %.

Експортні поставки машинобудування  зростали у 2007 році найдинамічніше і  перевищили рівень 2006 року більш як у 1,5 раза, питома вага цієї групи в  загальному експорті збільшилась до 17 проти 14,3 у 2006 році. Зокрема експорт  електричних машин та устаткування збільшився порівняно з 2006 роком у 1,8 раза, залізничних (трамвайних) локомотивів — в 1,7 раза.

Нарощування експорту продукції  агропромислового комплексу у 2007 році (за рік – на 32,6 %, у IV кварталі— на 54,8 %) здійснювалося за рахунок збільшення обсягів поставок олії (у 1,8 раза), насіння олійних культур (у 2,1 раза), а також продукцію харчової промисловості (у 1,5 раза). Зростанню експорту продовольства також сприяло відновлення поставок молокопродуктів до Російської Федерації.

Вартість обсягів продукції хімічної промисловості збільшилася у 2007 році на 21,3 %. третина приросту експорту цієї групи була забезпечена збільшенням поставок мінеральних добрив, вартісні обсяги яких зросли на 32,7 %. Понад 35 % експортованої продукції було спожито в країнах СНД, 28 % — в країнах Європи, близько 20 %— в країнах Азії [32].

 У 2007 році було імпортовано товарів на загальну суму 60,4 млрд. дол. США, що на 36,9 % більше, ніж у 2006 році. Високі темпи зростання імпорту були зумовлені, з одного боку, підвищенням доходів домогосподарств і відповідним зростанням обсягів їх кредитування, з іншого — підвищенням інвестиційного та проміжного попиту внаслідок поступового оновлення та розширення виробництва. Крім того, важливим чинником, що вплинув на підвищення вартісних обсягів імпорту, стало зростання цін на енергоносії. Імпорту у 2007 році значною мірою зростав за рахунок збільшення поставок: продукції машинобудування (37,3 % приросту імпорту); мінеральних продуктів (22,6 приросту імпорту); продукції хімічної промисловості (14,6 % приросту імпорту).

У 2007 році в Україні  було імпортовано машин, устаткування та транспортних засобів на суму 19,8 млрд. дол. США, що становить третину  загального обсягу імпорту товарів. Активне освоєння інвестицій підприємствами вітчизняної промисловості, а також розширення виробництва з комплектації машин та обладнання були основними чинниками зростання вартісних обсягів імпорту продукції машинобудування у 1,44 разу порівняно з 2006 роком [28, 3-31].

У 2007 році експорт та імпорт послуг зростали майже однаковими темпами (на 25 %), позитивне сальдо торгівлі послугами у розмірі 2,7 млрд. дол. США, що на 26,8 % більше від рівня 2006 року. Що стосується експорту послуг, то в цьому році нерезидентам було надано послуг на загальну суму 14,2 млрд. дол. США. Зростання експорту послуг було досягнуто головним чином завдяки збільшенню обсягів надання послуг за статтею «Подорожі» (на 31,9 %) та транспортних послуг (на 14,3 %). Найдинамічніше зростали у звітному році обсяги послуг у сфері залізничного транспорту (у 1,5 разу), що забезпечило половину приросту експорту транспортних послуг [31].

Від’ємне сальдо балансу  доходів збільшилась порівняно  з 2006 роком на 22,9 % і дорівнювало 2,1 млрд. дол. США. З 2007 рік доходів було отримано на загальну суму 2,2 млрд. дол. США, що у 1,7 разу більше, ніж у 2006 році. водночас нерезидентам країни було сплачено 4,3 млрд. дол. США.

У 2007 році за рахунок зростання  інвестиційної привабливості України  чистий приплив прямих іноземних  інвестицій в економіку України  в 1,6 разу перевищив рівень попереднього року й становив 9,2 млрд. дол. США (6,6 % від ВВП), що є найвищим показником за всю історію складання платіжного балансу України. Таким чином, за допомогою поданих даних можна зробити певний аналіз стану платіжного балансу України станом на 2007 рік (див. додаток 1).

Вищезазначені дані, що характеризують стан платіжного балансу України  дають змогу зробити висновок щодо розвитку української економіки  за 2007 рік порівняно з 2006 роком. Таким  чином, деяка частина статей платіжного балансу 2007 року характеризується досить стрімким зростанням на відмінну від минулого року, але все ж таки сальдо платіжного балансу залишилося від’ємним, хоча дефіцит поточного рахунку вдалося компенсувати надходженням коштів за фінансовим рахунком [28, 3-31].

 

 

2.2. Платіжний баланс України 2008 року та основні проблеми, що виникли у зв’язку з розгортанням світової економічної кризи

 

У 2008 році розвиток зовнішньоекономічного сектору України зазнав значних змін. Так, у січні-серпні продовжились і навіть посилились тенденції минулих років:

— надвисокі темпи зростання вартісних обсягів експорту та імпорту насамперед внаслідок стрімкого підвищення цін на світових товарних ринках,

— розширення дефіциту товарного балансу через розігрітий внутрішній попит та укріплення реального обмінного курсу,

— значні обсяги надходжень за фінансовим рахунком, в першу чергу прямих іноземних інвестицій та довгострокових кредитів, що дозволяли не тільки фінансувати зростаючий дефіцит поточного рахунку, а й збільшувати міжнародні резерви.

Однак розгортання світової фінансової кризи та поширення її ефектів на Україну з вересня зумовило уповільнення притоків довгострокового капіталу, значний відтік короткострокових фінансових ресурсів та падіння експортних надходжень, і як наслідок, суттєве послаблення обмінного курсу гривні.

В цілому за 2008 рік від’ємне сальдо поточного рахунку платіжного балансу збільшилось до 12.9 млрд. дол. США або 7.1% від ВВП (порівняно з 5.3 млрд. дол. США та 3.7% від ВВП у 2007 році) насамперед, через зростання бдефіциту товарного балансу (до 17 млрд. дол. США) та від’ємного сальдо доходів (до 1.5 млрд. дол. США).

Розширення дефіциту торгівлі товарами, насамперед в І половині року, було обумовлено прискореним зростанням доходів населення, що стимулювались значними соціальними витратами Уряду, динамічним розвитком споживчого кредитування, суттєвим укріпленням реального обмінного курсу [29, 3-38].

В IV кварталі 2008 року різке скорочення внутрішнього попиту разом із послабленням обмінного курсу гривні дозволили компенсувати суттєве зниження цін та зовнішнього попиту на український експорт, що сприяло зниженню дефіциту торгівлі товарами (з врахуванням сезонного фактору).

Незважаючи на поширення ознак економічної кризи в Україні наприкінці року, обсяги експорту в цілому за 2008 рік збільшилися на 35.9% порівняно з 2007 роком і досягли 67.7 млрд. дол. США. Збереження досить високих темпів приросту експорту товарів насамперед обумовлено ціновими «бульбашками» на світових товарних ринках в середині року, зокрема на

продукцію чорної металургії, хімічної галузі та АПК.

Найбільший внесок у  зростання експорту в 2008 році було забезпечено

збільшенням вартісних  обсягів експорту:

- металургійної продукції – на 32.9% (38.3% приросту загального обсягу