Девиантное поведение детей

2. Консультативно-медична робота, яка включає комплекс заходів щодо інформаційного та медичного обслуговування молоді, створення позитивно спрямованої програми життєдіяльності особистості.

3. Соціальна просвіта, яка передбачає підвищення загальнокультурного рівня розвитку різних категорій молоді, умови включення її у соціальне життя, засвоєння та оволодіння його цінностями.

4. Психолого-педагогічна корекція, основним завданням якої є здійснення заходів щодо попередження та подолання негативних явищ у молодіжному середовищі, труднощів у спілкуванні та між групових взаєминах, формування адекватної соціально значущої діяльності.

Зміст соціальних послуг:

— соціально-педагогічна  робота з підлітками і молоддю з відхиленнями у поведінці;

— соціальномедична, психолого-педагогічна  робота з тими, хто відчув на собі жорстокість, насильство;

— соціально-правовий, психолого-педагогічний захист прав та інтересів дітей, молоді;

— роз'яснення пільг молодим  сім'ям, жінкам, неповнолітнім, молоді, дітям із неповних родин;

— формування правової свідомості в родині, відповідального ставлення до своїх батьківських функцій у розведених та осіб, які не були у  шлюбі;

— надання соціально-правової допомоги сиротам, інвалідам, а також сім'ям з групи ризику;

— надання всіх видів  допомоги дітям і молоді, які стали жертвами екологічних і технологічних катастроф, та тим людям, які потрапили в інші екстремальні ситуації (біженці, переселенці) тощо;

— соціальний патронаж молоді, яка має відхилення у фізичному  розвитку: інваліди, особи, які пройшли  і курс лікування від алкоголізму, наркоманії й токсикоманії;

— індивідуальна робота з попередження та позбавлення шкідливих  звичок (пияцтва, паління, вживання наркотиків, малорухливого способу життя  та ін.);

— підготовка підлітків  і молоді до створення сім'ї та народження дитини, профорієнтація молоді з урахуванням стану її здоров'я  за оригінальними ефективними методиками, у тренажерних кабінетах для  юнаків та дівчат, кабінетах ЛФК.

Види соціальних послуг:

1. Обов'язкові — передбачають  здійснення матеріального забезпечення громадян згідно з чинними законодавчими актами і включають всі види соціального страхування: пенсійне, медичне, страхування на випадок безробіття.

2. Постійні — гарантовані існуванням мережі соціальних служб у державі, спрямованих на вирішення різного роду соціальних, економічних, психологічних, культурних, правових та інших проблем молоді.

3. Тимчасові — пов'язані  з необхідністю задоволення потреб особистості в отриманні інформації, консультацій, організації життєдіяльності та дозвілля.

4. Платні — визначаються характером соціальної дисфункції, статусом, віком особистості та іншими характеристиками державних, громадських та приватних закладів соціального профілю.

5. Безкоштовні — спрямовані  на реалізацію державних соціальних  послуг або громадських і приватних  організацій, установ та осіб, які здійснюють благодійну діяльність.

Зміст соціальної допомоги:

Зміст соціальної допомоги полягає у цільовій реалізації програм  центрів соціальних служб для  молоді: робота з сім'єю, розв'язання конфліктів у стосунках між подружжям, стосунках із дітьми, вирішення проблем  освіти, працевлаштування, організації  культурно-дозвільної діяльності, охорони  здоров'я Функцію допомоги виконують  заклади, створені для соціально  незахищених дітей і дорослих, спеціалізовані виховні заклади, заклади  для лікування від наркоманії та алкоголізму. У цій діяльності реалізуються такі підходи:

— корекція відхилень у  поведінці на основі індивідуально-диференційованого  підходу;

— введення в практику роботи психолого-педагогічного інструментарію з метою вивчення особливостей поведінки  особистості, її близького оточення. У тому числі емпіричних ознак, що характеризують сутність соціальної дезадаптації;

— надання кваліфікованої допомоги у формуванні системи взаємин, виробленні моральних цінностей, що сприяють природній соціалізації;

— використання методів  психолого-консультативної та психолого-терапевтичної  роботи з підлітками щодо полегшення соціальної ситуації, розв'язання побутових, шкільних конфліктів, корекції педагогічної позиції батьків, учителів стосовно даного учня.

Основні напрями  соціальної допомоги:

1. Підтримка життєвого  рівня молоді. 

2. Надання державної допомоги, пільг та інших видів соціальної  підтримки малозабезпеченій частині  молоді, молодій сім'ї, яка має  виховувати дітей. 

3. Матеріальне забезпечення  у разі тимчасової або постійної  втрати працездатності та 1 годувальника.

4. Реалізація заходів  діючої системи соціального забезпечення.

5. Створення умов щодо творчого потенціалу особистості, державної підтримки інтелектуальної еліти та обдарованої молоді.

6. Захист прав працездатної молоді у сфері праці в умовах різних форм власності.

7. Вплив, що визначається  соціальною допомогою, і соціальним  захистом людей, які їх потребують  через соціальну незахищеність,  хворобу, соціальні дисфункції  або інші соціальні причини.

Зміст соціальної реабілітації:

Соціальна реабілітація, як вид соціальної діяльності спеціально уповноважених органів держави, соціальних служб для молоді, об'єднань громадян та інших соціальних інституцій, спрямована на здійснення системи організаційних, економічних, правових, культурних, освітніх, лікувальних, оздоровчих та інших соціальних заходів щодо відновлення фізичного  стану, честі, гідності, прав і свобод дітей та молоді.

Основні напрями  соціальної реабілітації:

1. Реконструкція соціокультурного  оточення з різними категоріями  молоді, допомога у спілкуванні  та навчанні, цілеспрямована соціально-психологічна  робота а близькими та родичами.

2. Допомога у професійному  самовизначенні, направленні на  роботу.

3. Організація дозвілля  і спілкування.

4. Виявлення творчих здібностей.

5. Охорона прав молоді.

6. Медичний, педагогічний, психологічний  патронаж.

7. Створення позитивної  громадської думки щодо багатоаспектності  проблем молоді.

Отже, основні напрями  соціалізації молоді здійснюються під  час соціальної освіти, соціального  виховання, соціальної адаптації, соціальної роботи, основу якої становлять: соціальна  профілактика, соціальні послуги, соціальна  допомога, соціальне обслуговування, соціальна реабілітація з урахуванням  відповідних умов життєдіяльності. [4]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Методичні рекомендації щодо роботи з дітьми та молоддю з девіантною поведінкою

План роботи соціального педагога

з дітьми з  девіантною поведінкою

 

1. Сформувати банк даних на дітей з девіантною поведінкою, де вказати: дату народження, клас, місце проживання, прізвище, ім’я по-батькові батьків, місце їх праці, тип девіації.

2.    Заповнення документації  на девіантного учня:

-   облікової картки  сім’ї;

-   акт обстеження  матеріально-побутових умов проживання  дитини;

- характеристика девіантного учня, яка складається спільно з психологом;

-   соціально-педагогічна  карта девіантного учня.

3.    Впорядкування  нормативно-правової бази, необхідної  для роботи з девіантними підлітками.

- Конституція України  ( ст.52).

- Конвенція ООН про  права дитини.

- Декларація прав людини.

- Закон України про  охорону дитинства.

- Закон України “Про  попередження насильства в сім’ї”.

- Закон України про  освіту.

- Кодекси України: цивільний, кримінальний, адміністративний, сімейний

4.    Проведення безпосередньої  роботи з дітьми:

4.1.    Психодіагностична  робота:

1) Діагностика характерологічних особливостей:

• методика експрес-діагностики  характерологічних особливостей (опитувальник Айзенка);

• тест незакінчених речень,  який дає можливість конкретизувати життєву проблематику певного учня, зумовлену акцентуацією;

• тести на виявлення  типу акцентуацій;

• проективні методики: “Малюнок неіснуючої тварини”,  тести “Дерево”, “Будинок”;

• тести на виявлення  типу темпераменту;

• методики вивчення самооцінювання.

2) Діагностика психологічного клімату сім’ї,  особливостей сімейного виховання:

• метод бесіди;

• анкетування учнів  (наприклад,  анкета  “Ти і твої батьки –  вивчення емоційної атмосфери  в сім’ї);

• проективні методики (методика Мюррея, методика Рене-Жиля);

• методика “Малюнок сім’ї”.

3) Вивчення статусу учня у класному колективі, характеру взаємин з учителями; особливостей спілкування з оточуючими:

• соціометричні дослідження  –  виявляють характер взаємин  у колективі, рівень згуртованості  колективу; статус учня у класі;

• анкетування для учнів (анкета “Ти і твої вчителі”);

• діагностика міжособистісних  стосунків Т. Лірі;

• зовнішньо групова референтометрія, яка дає можливість виявити, хто  з найближчого контактного соціального  оточення є взірцем.

4) Вивчення інтересів, ідеалів, нахилів, здібностей:

• метод бесіди;

• анкетування  “Мій вільний  час”, “Що мені подобається”, “Духовні цінності”;

• тестування “Карта інтересів”, “Карта самооцінювання схильностей”;

5) Особливості пізнавальних процесів  (пам’яті,  уваги,  мислення, мови):

• спостереження за діяльністю учня на уроках;

• тестування  (тест Равена;  тести на вербально-логічне мислення, “Коректурна проба”).

6) Діагностика емоційного стану учня  (кольоровий тест М. Люшера):

• шкала самооцінювання особистісної тривожності Спілберга;

• виявлення тривожності  підлітків;

• діагностика стану агресії  у підлітка Баса-Дарки.

4.2.    Психоконсультаційна  робота:

1) надання порад, визначення  проблеми, пояснення чому зміна  поведінки в позитивну сторону  є важливою;

2) усунення перешкод –  визначення перешкод та допомога  у їх практичному вирішенні;

3) забезпечення вибору  –пропонування ряду виборів зменшує  опір і допомагає учневі пережити  етап активного прийняття рішення  щодо відмови від шкідливої  звички, деструктивної поведінки;

4) зменшення потягу –   визначення позитивних стимулів, які спонукають учня продовжувати  палити, вживати алкоголь, наркотики,  подальша перевірка їх цінності  та переваг, акцентування на  перевагах;

5) прояви співчуття –використання  рефлективного слухання,  щоб  зрозуміти, яке значення надає  учень своїй шкідливій звичці, своїй проблемі;розуміння його  почуття;

6) забезпечення зворотного  зв'язку – заохочення зворотного  зв'язку від сім'ї, друзів, порівняння  зворотних зв'язків;

7) пояснення цілей –  угода між педагогом та учнем  про спільну мету, цілі;

8) активна допомога –   підтримка та демонстрація ставлення  активної допомоги у процесі  змін учня, виявлення ініціативи  в заохоченні подальших зустрічей.

4.3.    Психопрофілактичні  заняття.

- проведення заняття на  тему: «Відповідальність неповнолітніх», «Наркотичні речовини», «СНІД»;

4.4.    Соціально-перетворювальна  робота

- психокорекційна робота  з дітьми за методикою Баб’як  Т.І. «Психокорекційна робота  з дітьми та підлітками, що  зазнали насильства»;

-    корекційна робота  за програмою «Рівний рівному»

5.    Робота з сім’ями:

-  відвідування сімей  з метою психологізації та  поширення педагогічної культури;

-    розробка рекомендацій  для роботи з девіантними дітьми.

6.    Робота з педагогами:

-   проведення психолого-педагогічного  консиліуму на тему «Хто такий  важкий підліток?»