Девиантное поведение детей

-    розробка рекомендацій  для роботи педагогів з девіантними  дітьми.;

-    розробка рекомендацій  для покращення дисципліни на  уроках.

7.    Участь соціального  педагога в засіданнях Ради  профілактики:

Провести бесіду на тему «Відповідальність неповнолітніх», де вказати статті Кримінального  кодексу:

Стаття 13. Відповідальність неповнолітнього.

До осіб віком 16-18 років, які  вчинили адміністративне правопорушення, застосовуються заходи впливу.

У разі вчинення особами 16-18 років адміністративних правопорушень, тобто:

1)  незаконні вироблення, придбання, зберігання, перевезення,  пересилання наркотичних засобів  або психотропних речовин без  мети збуту в невеликих розмірах ( стаття 44);

2)    дрібне розкрадання  державного або колективного  майна (стаття 51);

3)    правопорушення, що вчиняються водіями (121-127);

4)    керування транспортними  засобами та суднами в стані  сп’яніння (130);

5)    дрібне хуліганство  (173);

6)    стрільба з  вогнепальної, холодної, метальної  чи пневматичної зброї в населених  пунктах і в невідведених для  цього місцях або з порушенням  встановленого порядку (174);

7)    злісна непокора  законному розпорядженню або  вимозі працівника міліції, члена  громадського формування з охорони  громадського  порядку (185);

8)  порушення порядку  і правил придбання, реєстрації, зберігання, передача, продаж іншим  особам вогнепальної, холодної чи  пневматичної  зброї (190-195). Вони  підлягають заходам статті 24.  [21]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Пам’ятка по виявленню дітей девіантної поведінки в загальноосвітніх школах району основні критерії:

І. Дитина проживає у дистанційній, неблагонадійній сім’ї

ІІ. Деліквентні вияви:

1. - крадіжки;

- псування майна;

- хуліганство;

2. - підвищений інтерес  до алкоголю;

- наркотичних засобів;

- токсичних речовин;

- тютюнопаління

3. - тенденція до бродяжництва;

- пропускання занять;

4. - грубість;

- підвищена емоційна збудливість;

- бійки;

- порушення поведінки

5. - небажання навчатися;

- негативне сприйняття  школи ( іноді вчителя);

- взаємовідносини з педагогами  і однокласниками неоднозначні;

- ігнорує вимоги дорослого  змінити поведінку

ІІІ. Найхарактерніші риси:

- неврівноваженість;

- зневажливе ставлення  до людей;

- егоїзм;

ІV. Найчастіші мотиви правопорушень:

- жадоба пригод;

- прагнення до демонстрації( привернення уваги до себе);

 

 

Перелік документів, наказів, листів, які необхідно знати  та використовувати в своїй роботі соціальному педагогу.

 

1. Європейська соціальна хартія від 18 жовтня 1961 року. Прийнята Радою Європи в Турині. Вступила в силу 26 лютого 1965року.

Члени Ради Європи домовились забезпечити своїм народам громадянські та політичні права і свободи, вказані в цих документах, враховуючи, що здійснення соціальних прав повинно забезпечуватись без дискримінації за ознакою раси, кольору шкіри, статі, релігії, політичних поглядів, національної приналежності або соціального походження, твердо вирішивши спільно докладати будь-які зусилля для підвищення рівня життя та забезпечення соціального благополуччя як міського, так і сільського населення з допомогою відповідних дій.

2. Декларація прав дитини  від 20 листопада 1959р. 

Проголошена з метою забезпечити  дітям щасливе дитинство і  користування, на їхнє власне благо  і на благо суспільства, правами  і свободами, які тут передбачені, і закликає батьків, чоловіків та жінок, як окремих осіб, а також  добровільні організації, місцеву  владу і національні уряди  до того, щоб вони визнали і намагались дотримуватись цих прав шляхом законодавчих та інших заходів, поступово впроваджуваних відповідно до принципів, зазначених у декларації.

3. Конвенція про права  дитини від 2.09.1990р. 

Конвенція - це не стільки перелік прав дитини, скільки перелік обов'язків, які держави готові визнати щодо дитини. Ці обов'язки можуть бути прямими, наприклад, надання можливості для освіти чи забезпечення належного виконання правосуддя щодо неповнолітніх, або опосередкованими: надання можливості батькам, іншим членам сім'ї чи опікунам відігравати свої основні ролі та виконувати обов'язки вихователів та захисників.

 

4. Закон України "Про  охорону дитинства" від 26 квітня 2001 року.

Цей закон визначає охорону  дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток встановлює основні засади державної політики у цій сфері.

5. Закон України "Про  освіту" від 23.05.1991 р. № 1060-ХІІ. (Витяг)

Статті 21, 22 цього документа  регламентують діяльність практичного  психолога та соціального педагога закладів освіти та виховання й визначають статус цих фахівців.

6. Етичний кодекс спеціалістів із соціальної роботи.

Етичний кодекс соціальних працівників України - це регулюючий документ, який спрямовує соціальних працівників здійснювати соціальну роботу в багатьох функціональних сферах з метою задоволення людських потреб і розвитку потенціалу та можливостей особистості.

7. Положення про психологічну службу системи освіти України

Положенням визначені  основні завдання психологічної  служби, зміст діяльності, тривалість робочого тижня практичних психологів та соціальних педагогів, структура та управління службою. Документ містить додатки про нормативи чисельності практичних психологів та соціальних педагогів у навчальних закладах.

8. Положення про психологічний  кабінет дошкільних, загальноосвітніх  та інших навчальних закладів  від 19.10.2001 р.

Ефективність і результативність психологічної допомоги в закладах освіти, а також повне дотримання Етичного кодексу можливе за умови  наявності спеціально обладнаного кабінету. Наказ регламентує умови роботи фахівця в окремому кабінеті, вимоги до його оформлення, матеріально-технічне оснащення, умови утримання документації. Даний документ спрямований на координування і вдосконалення діяльності центрів практичної психології та соціальної роботи, практичних психологів і соціальних педагогів закладів освіти. В додатках містяться зразки форми планування, обліку і звітності роботи працівників психологічних служб.

9. Наказ МОНУ 28.12.2006р. №  864 "Про планування діяльності  та ведення документації соціальних педагогів, соціальних педагогів по роботі з дітьми-інвалідами системи Міністерства освіти і науки України".

Даний документ визначає функції  соціального педагога згідно з кваліфікаційною характеристикою фахівця, яка подана в цьому документі. Наявні зразки документації (журнали реєстрації, графіки роботи, зразки соціальних паспортів, актів обстеження матеріально-побутових умов проживання дітей, перелік суб'єктів соціально-педагогічної діяльності в мікрорайоні навчального закладу).

10. Положення про експертизу  психологічного і соціологічного інструментарію, що застосовується в навчальних закладах МОНУ.

Документ інформує про  порядок проведення експертизи соціально-психологічного інструментарію практичних психологів та соціальних педагогів закладів освіти.

11. Лист Міністерства освіти  і науки України від 27.07.2007р.  № 1/9-488

"Про недопущення проведення  тренінгів, обстежень та опитувань  усіх учасників навчально-виховного  процесу представниками сторонніх  організацій без попередньої  експертизи згідно з Положенням  про експертизу психологічного  і соціологічного інструментарію, що застосовується в навчальних закладах Міністерства освіти і науки України".

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури:

1. Александров Д. О. Юридична психологія
2. Андреев Н. А., Тараканов Ю. В. Асоциальное поведение несовершеннолетних: Монография/ Под. Ред. А. В. Горожанина
3. Безпалько О. В. Соціальна педагогіка: схеми, таблиці, коментарі
4. Богданова І. М. Соціальна педагогіка
5. Бондарчук О. І. Психологія девіантної поведінки
6. Волик Ю. О., Мігалуш А. О. Вплив соціуму на девіантну поведінку дітей та молоді/  ВІСНИК НТУУ "КПІ". Політологія. Соціологія. Право. Випуск 3(7)2010
7. Воронина Г.А., Шептенко П.А. Методика и технология работы социального педагога
8. Завацька Л. М. Технології професійної діяльності соціального педагога
9. Змановская Е. В. Девиантология (Психология отклоняющегося поведения)
10. Іваницький О. В. Девіантна поведінка молоді в Україні: чинники виникнення та державні заходи подолання
11. Капська А. Й. Соціальна педагогіка
12. Когут С. Девіантна поведінка дітей та молоді: проблеми й шляхи подолання/ Вісник Львів. УН-ТУ, Серія педагогічна, 2008. Вип. 24. С. 190-197
13. Кузьменко Т. М. Соціологія
14. Мардахаев Л. В. Социальная педагогіка
15. Мартинюк І. А. Патопсихологія
16. Пальчевський С. С. Соціальна педагогіка
17. Примуш М. В. Загальна соціологія
18. Сірий Є. В. Соціологія
19. Трус И. Модель социально-педагогического сопровождения подростков с акцентуациями характера // Воспитание школьника. - 2003. - № 3. - С. 26
20. http://www.commonground.org.ua/dld/2006_20_04_RJConf/21-gusev.pdf
21. http://rvo.sambirrda.gov.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=390:2011-11-03-19-19-49&catid=11:rekomend&Itemid=10