Метод проектів і його життєво-компетентнісний потенціал

     Якщо так, то який це має бути сміх? Чи треба бути розсудливим,

      розбірливим, доброзичливим? 

Проект 4.

Мудрість.

 Іван Кочерга.  Драматична поема «Ярослав Мудрий» 

  Мета: формувати прагнення здобувати знання, ставати розумнішим; здатність до життєдіяльності; виховувати почуття честі; прагнення до свідомого творчого перетворення себе; розвивати психічні процеси та "мовлення учнів; удосконалювати вміння комплексно аналізувати драматичну поему; характеризувати об-рази-персонажі.

  Очікувані результати: розсудливість; прагнення до досвідченості (аналіз ситуацій, здобуття уроків із подій життя, спостереження за життям оточуючих); прагнення до мудрості; честь; прагнення до творчого перетворення себе (свідоме формування певних якостей, умінь; бажання змінюватися).

Ключове питання: чи кожна людина може стати мудрою?

Тематичні питання

1. Знання — сходинки до мудрості.
2. Життєвий досвід.
3. Честолюбство та марнославство.
4. Діяти! Творити!

Методичні рекомендації

  Центром уваги під час опрацювання  твору має стати постать Ярослава Мудрого, його риси характеру, прагнення, діяння. Доцільно здійснити детальну характеристику образу головного героя. Варто приділити увагу засобам психологічної характеристики персонажів.

  Операційні  карти з розробки тематичних питань складені стисло, матеріал для роздумів учнів під час проектування не відзначається обсягом і складністю, тому логічно не виділяти цілий урок для опрацювання проекту, варто обмежитися відведенням частини уроку. Обговорення тематичних питань доцільно організувати фронтально (не надавати групам часу для звітів по черзі).

  Рекомендована форма презентації (захисту) проекту: частина уроку.

Операційна  карта для розробки тематичного питання

Знання  — сходинки до мудрості

• У тлумачному словнику мудрість означається через глибокий 
розум і глибокі знання. Чи погоджуєтеся ви з цим?

• Ярослав був мудрим. Як він ставився до освіти? Доведіть.
• Чи пов'язані між собою знання й розум? Чи можна між цими поняттями поставити «знак рівняння»?
• Чи впливає розум людини на процес засвоєння знань? Як впливає?
• Чи впливає процес засвоєння знань на розвиток розумових здібностей? Як саме?

• Ти хочеш бути мудрим? Як ти будеш домагатися того? Життєвий досвід

• У тлумачному словнику мудрість означається через досвідченість, життєвий досвід.   Чи погоджуєтеся ви з цим?
• Чи мав Ярослав Мудрий життєвий досвід? Доведіть.
• Що таке досвід? Що таке життєвий досвід?
• Як набувається життєвий досвід? Що людина має робити, щоб бути досвідченою в життєвих питаннях?

Честолюбство  та марнославство

  Честолюбство  (із тлумачного словника) — прагнення до слави, почестей, домагання високих постів.

  Марнославство (із тлумачного словника) — пиха, пихатість, 
гонористість.

  Чи  хороші якості марнославство та честолюбство? Обґрунтуйте.

  Честь (із тлумачного словника) — сукупність вищих моральних принципів; добра, незаплямована репутація, авторитет людини, її чесне ім'я; те, що дає право на повагу, шану, визнання.

• Честолюбство <— любити честь. Чи можна таким чином означити честолюбство як рису характеру? Чи хороша ця риса характеру в подібному трактуванні?
• Чи мав Ярослав Мудрий честолюбство? Доведіть.
• Яким чином честолюбство та марнославство пов'язані з мудрістю?

 

Діяти! Творити!

• У тлумачному словнику мудрість означається через життєвий досвід, а досвід, у свою чергу, означається як сукупність знань, умінь, які здобуваються в житті, на практиці. Чи можлива мудрість без діяльності, без творчості?
• Чи був Ярослав Мудрий діяльною людиною? Чи боявся помилятися? Чи боявся відповідальності?
• Народна мудрість твердить, що розумний учиться на чужих помилках, а дурень — на своїх. Чи погоджуєтеся ви з цією думкою? Може, слід спостерігати за іншими, за їхніми помилками — і мудрість прийде сама собою?

  •   Шлях  до мудрості — діяльність, творче  перетворення себе. Ти згоден? Обґрунтуй.  
 

2.2. ЗАСТОСУВАННЯ МЕТОДИКИ  ЖИТТЄТВОРЧИХ ПРОЕКТІВ  НА УРОКАХ  УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

  Перед національною освітою сучасність ставить вимогу виховання особистостей у кількох аспектах: «як творців соціуму і соціальних систем, що творяться й розвиваються інтелектом особистостей; як носіїв культурно-історичної пам'яті етносу, що надає перспективу розвиткові нації; як громадян, що формують і забезпечують існування держави; як антропологічних самоцінностей («образів Божих у людській подобі»), безмежно багатих у самотворенні й самопізнанні, самореалізаціях і саморозвитках; як індивідуумів, унікальних і неповторних». 0. Леонтьєв висловлював цікаві думки про особистість і феномен мови. Він зазначав, що між образом світу і реальною людиною стоїть особистість, що мова є передусім мовою особистості, що «мова є путівником по світу на дорозі до себе» [22, 98]. У вихованні рис творчої особистості та формуванні її життєвої стратегії важливе місце займають у єдності мовна освіта та мовне виховання, мовна культура й мовна поведінка. Л. Мацько наводить тлумачення поняття «мовна особистість», яке ввійшло в наукові парадигми багатьох галузей людських знань: «Мовна особистість — це узагальнений образ носія мовної свідомості, національної мовної картини світу, мовних знань, умінь і навичок, мовних здатностей і здібностей, мовної культури і смаку, мовної традиції і мовної моди». Отже, мова акумулює розум і естетику нації, є мистецтвом живого спілкування, є компетенцією й професіоналізмом будь-якого фаху.

У Державному стандарті базової і повної середньої  освіти визначаються вимоги до освіченості учнів; вимоги створення умов для всебічного розвитку особистості на засадах загальнолюдських і національних цінностей; вимоги для надання навчанню українознавчої спрямованості (вивчення української мови, української літератури, історії України, географії України, українського мистецтва тощо); вимоги формування соціальної, комунікативної компетентностей [22,99].

  С. Омельчук пропонує модель комунікативної компетентності: на ґрунті мовної компетенції (знань основних понять лінгвістики  мовлення, умінь і навичок аналізу  тексту) виникають уміння мовленнєвого спілкування (мовленнєво-комунікативні вміння) і як результат відбувається побудова власних програм мовленнєвої поведінки. Подібне трактування дозволяє визначити складники комунікативної особистості учня основної школи:

• великий пізнавальний досвід;
• високий рівень комунікативної компетентності;
• стійке прагнення вдосконалювати власне мовлення;
• реалізація у своїй комунікативній поведінці певного мовленнєвого ідеалу [15, 353].

  Зазначені лінгводидактичні аспекти якнайповніше реалізуються в 10-11 класах. Вік старшокласників називають формативними роками, тому завдання старших класів — створити оптимальні умови для загальнокультурного, морального, естетичного розвитку особистості учнів, а найперше — для розвитку мовленнєвих здібностей (здатності до спілкування через мовлення). Тому запровадження методу проектів на уроках української мови в старших класах є актуальним. У процесі проектування учні міркують, дискутують, сперечаються — відбувається дослідницька робота, спрямована на самостійне шукання. Відбувається спілкування на уроці — «надзвичайно серйозна і складна проблема в педагогічній діяльності вчителя-словесника, оскільки це і є сутністю творчого процесу навчання-виховання» [16, 109].

  Програма  з української мови визначає мову як вагомий чинник формування особистості громадянина України, акцентує увагу на життєвій адекватності освіти, її орієнтації на задоволення потреб і культурних запитів особистості, пов'язаних із практичною діяльністю, духовним життям, комунікативними інтересами. Усе це можливо за умови синтезу кількох підходів — особистісного, діяльнісного, комунікативного, культурологічного, емоційно-смислового. Однією з цілей Програма визначає  формування вмінь учнів формулювати й одстоювати власну думку, громадянську позицію щодо тих чи інших подій і явищ (у тому числі суспільних), давати їм адекватну оцінку, самонавчатись і самовдосконалюватись. Зазначеним підходам і цілям відповідає метод життєтворчих проектів [ 22, 100].

  Програма  старших (10-11) класів передбачає інтенсивну роботу з піднесення культури мовлення учнів. Оскільки вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів у 10 та 11 класах суттєво не відрізняються, методичний матеріал не розподіляється по класах. З використанням методу життєтворчих проектів логічно опрацьовувати теми для написання творів на морально-етичну тему, нарисів на основі життєвих вражень, виступів на зборах, семінарах (10 клас), виступів під час дискусії, творів і статей у газету на суспільно-політичну та морально-етичну теми (11 клас) тощо. Варто зазначити, що навчати учнів виконувати кожен з видів письмових робіт необхідно заздалегідь. Оцінювати учнівські роботи слід за критеріями, визначеними чинною Програмою з української мови.

  Опис  кожного з проектів складається  з назви теми, мети, очікуваних результатів, ключового питання, тематичних питань, операційних карт з розробки тематичних питань.

  Назва проекту містить у собі провідну тему подальшої роботи (про що йтиметься  мова) або головну думку міркувань (ідейний зміст проекту), змістове наповнення роботи з проектування. Слід зазначити, що в назві може бути вказана лише якість, тому учні можуть добирати власні назви. Вказану життєтворчу мету варто розуміти як спрямування, завдання щодо формування складових життєвої компетентності учнів. Очікувані результати — конкретні якості характеру, життєві компетенції особистості учнів як складники життєвої компетентності. Ключове питання — це проблема, яка становить суть проекту. Тематичні питання — конкретизація ключового питання, шлях його розкриття. Операційні карти містять розробку тематичних питань.

  Процес  застосування методики життєтворчих проектів на уроках української мови має певну специфіку. Роботу логічно побудувати за таким алгоритмом:

1. Підготовчу роботу над створенням проекту (процес проектування, опрацювання тематичних питань проекту) варто організувати на усному уроці розвитку зв'язного мовлення.
2. Форма матеріального вираження учнівських проектів визначається переліком робіт з розвитку зв'язного мовлення й комунікативною змістовою лінією чинної Програми з української мови (твори на морально-етичну тему, нариси на основі життєвих вражень, виступи на зборах, семінарах, виступи під час дискусії, твори й статті в газету на суспільно-політичні теми).
3. Учні виконують письмову роботу (проект) самостійно у формі домашньої роботи.
4. У визначений учителем термін учні у свій вільний час збираються групами (тими ж групами, які опрацьовували разом операційні карти проекту), перечитують письмові роботи один одного, шляхом конкурсного відбору обирають найкращий проект, готуються до його захисту.
5. Учні здають письмові роботи.
6. Учитель перевіряє учнівські роботи відповідно до вимог програми.
7. Учитель проводить урок аналізу письмової роботи..
8. Учитель призначає термін захисту (презентації) проектів.
9. На одному з наступних уроків виділяється час (частина уроку) для захисту (презентації) учнівських проектів.

 

10. Учні захищають  відібраний проект. У презентації  одного проекту бере участь уся група.
11. Учитель здійснює зовнішню оцінку проекту.

 

Проект 5.

 ІНТЕЛІГЕНТНІСТЬ

  Мета: формувати інтелігентність; розумову розвиненість; прагнення отримати якісну освіту; прагнення здобувати життєві знання; виховувати культурність; вміння володіти почуттями; рольову поведінку; розвивати психічні процеси та мовлення учнів; удосконалювати вміння писати твори на морально-етичні теми; вміння користуватися виражальними засобами публіцистичного стилю мовлення.

  Очікувані результати: інтелігентність; розумова розвиненість; освіченість; життєві знання (уміння приймати рішення, розбиратися в життєвих ситуаціях тощо); внутрішня культура (усвідомлення культурної поведінки відповідно до загальноприйнятих норм як особистісної цінності); уміння володіти почуттями; тактовність; стриманість; рольова поведінка (здатність адекватно діяти відповідно до певної соціальної ролі в конкретний момент життя); пристойність; чемність; ввічливість; вихованість.

  Ключове питання: чи може інтелігентність бути притаманною всім? 
 

Тематичні питання

1. Розумова розвиненість.
2. Освіченість.
3. Культура.
4. Інтелігентність інтелігенції.

Операційна  карта для розробки тематичного питання

  Розумова розвиненість

  Розумова  розвиненість (із тлумачного словника) — зрілість здатності людини мислити, вищість у відображенні й пізнанні об'єктивної дійсності, вищий щабель мислення, інтелектуальна досконалість; складова частина інтелігентності.

• Яку людину можна вважати розумною? Яка це людина? Відповідь ілюструйте прикладами.

• У якій залежності знаходяться розумові здібності людини

з рівнем її знань?

• Іноді людина, яка вважається розумною, мало знає. У чому ви вбачаєте причину цього?
• Які розумові операції ти знаєш? Чи вмієш ти їх здійснювати? Чи вважаєте ви себе розумною людиною?
• Чи залежить розумова розвиненість Людини від її фаху, професії? Обґрунтуйте.
• Чи залежить фах, професія людини від рівня її розумової розвиненості? Обґрунтуйте.
• Чи вважаєш ти себе розумово розвиненою людиною? Чи хочеш ти бути розумово розвиненою людиною? Що ти можеш зробити для цього?