Метод проектів і його життєво-компетентнісний потенціал

Освіченість

  Освіченість (із тлумачного словника) — рівень освіти, властивість того, хто отримав освіту, різнобічні знання в процесі навчання; складова частина інтелігентності.

• Ви здобуваєте освіту, тобто здобуваєте знання в процесі навчання. Для чого це потрібно? Чи потрібно це взагалі? Відповідь ілюструйте прикладами.
• Чи всі знання, які пропонує вам школа, вам потрібні? Чому?
• Ти обрав свій майбутній фах? Чи отримуєш ти в школі фахові знання? Наведи приклади.
• Людина, що здобула освіту, отримує документ (атестат, диплом тощо). Чи завжди подібний, документ свідчить про ґрунтовність засвоєних знань? Чому?
• Чи отримуєш ти в школі життєві знання? Які це життєві знання? Які навчальні предмети збагачують тебе знаннями життя?

 • Чи хочеш ти мати освіченість? Із яких знань, на твою думку, вона має складатися?

Культура

  Культура  (із тлумачного словника) — освіченість, вихованість (уміння володіти своїми почуттями, уміння добре поводити себе в товаристві; набуття навичок пристойного поводження внаслідок виховання; чемність, ввічливість).

• Охарактеризуйте культурну, на ваш погляд, людину. Яка це людина? Які риси їй притаманні?
• Що означає володіти своїми почуттями? Чи відноситься до цієї здатності розсудливість, виваженість, тактовність, стриманість? Яку загрозу для оточуючих становить людина, яка не може володіти своїми почуттями?
• Що означає добре поводження в товаристві? Як це пов'язано з рольовою поведінкою людини?
• Що таке пристойне поводження? Хто чи що виступає в якості регулятора пристойності? Яке відношення має мораль до проблеми пристойного поводження?
• Що є чемність, ввічливість? Охарактеризуйте чемну, ввічливу людину. У чому ви вбачаєте причини нечемної, неввічливої поведінки своїх однолітків?
• Що ви розумієте під вихованням? Що таке вихованість? Хто (що) виховує сучасну молодь? Чи завжди це позитивний вплив? Як молода людина може вберегтися від негативних впливів?

Інтелігентність інтелігенції

  Інтелігентність (із тлумачного словника) — розумова розвиненість, освіченість, культурність; властивість інтелігента, інтелігенції.

  Інтелігенція  (із тлумачного словника) — соціальна група, що складається з освічених людей, яким притаманна велика внутрішня культура, які професійно займаються розумовою працею, розвитком і поширенням культури.

                   

                   

                 ІНТЕЛІГЕНТ

 

                   людина, яка має                         представник

інтелігентність                         інтелігенції

•   Яку  людину можна назвати інтелігентом? Охарактеризуйте з точки зору обох трактувань.

• Чи завжди представник інтелігенції має внутрішню інтелігентність? Чому? Яка існує загроза суспільству від подібного явища?
• Чи часто люди, які не відносяться до інтелігенції за родом занять, є справжніми інтелігентами? Чи добре це? Чи має так бути?
• Що важливіше: мати інтелігентність як внутрішню духовну рису чи бути представником інтелігенції?
• Чи не заважає інтелігентність досягати успіху в житті? Чи поєднувані інтелігентність і бізнес?
• Ти хочеш мати інтелігентність? Чому? Навіщо тобі ця риса?

Проект 5.

 Гідність

  Мета: формувати почуття власної гідності; виховувати моральність; розвивати психічні процеси та мовлення учнів; удосконалювати вміння писати твори на морально-етичні теми; вміння користуватися виражальними засобами публіцистичного стилю мовлення.

  Очікувані результати: почуття власної гідності; моральність (усвідомлення поведінки відповідно до загальноприйнятих норм суспільної моралі як цінності); гордість, самоповага.

Ключове питання: чи маю я гідність? ,

Тематичні питання:

1. Гідність і моральність.
2. Гідність і гордість (1).
3. Гідність і гордість (2).

Операційна  карта для розробки тематичного питання

Гордість  і моральність

  Гідність  (із тлумачного словника) — сукупність високих моральних якостей, а також поважне ставлення до цих якостей у самому собі; усвідомлення людиною своєї громадської ваги, громадського обов'язку.

  Моральність (із тлумачного словника) — відповідність поведінки людей нормам моралі як системи норм і принципів поведінки людей у ставленні один до одного та до суспільства.

• Які моральні якості можна вважати високими? Як високі моральні якості пов'язані з моральністю?
• Що означає шанобливе ставитися до високих моральних якостей у собі?
• Чи може людина, що має гідність, поважно ставитися до високих моральних якостей в іншій людині? Чи повинна?
• Якщо людина має власну гідність, чи повинна вона поважати гідність іншої людини? Чи є ця умова обов'язковою? Чи морально це?
• Як ви розумієте друге тлумачення поняття «гідність»? Яким чином це тлумачення співвідноситься з моральністю?
• Чи повинна людина захищати власну гідність? Від кого чи від чого треба захищати власну гідність? Яким чином це можна зробити? Чи морально це?

Гідність  і гордість (1)

  Гідність  (із тлумачного словника) — сукупність високих моральних якостей, а також шанобливе ставлення до цих якостей у самому собі; усвідомлення людиною своєї громадської ваги, громадського обов'язку.

  Гордість  (із тлумачного словника) — почуття особистої гідності, самоповаги; почуття задоволення від усвідомлення досягнутих успіхів, переваги в чому-небудь.

• Проаналізувавши тлумачення слів, поміркуйте, чи можна між словами «гідність» і «гордість» поставити знак рівняння. Обґрунтуйте.

• Порівняйте другі значення зазначених слів. Що між ними спільного? Чи може усвідомлення людиною громадської ваги, досягнутих успіхів, власних переваг призвести її до самовпевненості, пихи?
• Як зробити, щоб власна гідність, позитивна гордість не стала на заваді подібним якостям іншої людини?
• Якщо людина не досягла ніяких успіхів, не має громадської ваги, нікого ні в чому не переважає, чи може вона поважати себе? Чи має така людина гідність?
• Чи маєш ти гідність, гордість? За що ти можеш поважати себе?

Гідність  і гордість (2)

  Гідність  (із тлумачного словника) — сукупність високих моральних якостей, а також шанобливе ставлення до цих якостей. у самому собі; усвідомлення людиною своєї громадської ваги, громадського обов'язку.

  Гордість  (із тлумачного словника) — надмірно висока думка про себе і зневага до інших; пихатість.

• Чи гідність хороша риса характеру? Відповідь проілюструйте прикладами.
• Чи гордість хороша риса характеру? Відповідь проілюструйте прикладами.
• Проаналізуйте наведені тлумачення. Чи не здається вам, що від гідності до гордості один крок? Чи добре це?
• Як зробити так, щоб повага до себе не переросла в зневагу до інших людей? Які риси характеру повинна мати людина, щоб не сталося подібного?
• Ти маєш гідність? У чому це проявляється? Чине пихатий ти?

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВИСНОВКИ

Життєва компетентність є наріжним каменем компетентнісного підходу в аспекті педагогіки життєтворчості. Аналіз наукової та методичної літератури дозволив створити функціональну модель життєвої компетентності. 

 
 

Життєтворче спрямування  філологічної освіти означає появу у вивченні української мови й літератури потужної, чітко вираженої особистісної виховної домінанти з орієнтиром на формування життєвої компетентності учнів. Українська література як мистецтво слова через художні образи дає знання про закони життя в зображенні в конкретних творах епохи, що сприяє розумінню сьогодення через призму особистості (з точки зору віку, статі, належності до соціальної та етнічної групи). Уміння й навички, сформовані під час навчання мови й літератури, сприяють практичному засвоєнню учнями норм моралі, мовної норми й мовленнєвої поведінки. Навички аналізу літературних творів і образів безпосередньо й опосередковано впливає на поведінку учнів. Уміння встановлювати причинно-наслідкові зв’язки між подіями творів і фактами життя персонажів сприяють формуванню в школярів прогностичних життєтворчих здібностей. Засвоєння учнями ідейного змісту літературних творів впливає на набуття ними усвідомленого й актуалізацію неусвідомленого життєвого досвіду. Ознайомлення з життям і творчою діяльністю митців слова дозволяє наслідувати й творчо використовувати їхній досвід. У підсумку життєтворче спрямування навчання мови й літератури сприяє життєвим досягненням учнів (особистому щастю, соціальному статусу самореалізації)[22,143].