Основи хореографічного мистецтва у дошкільників

     Творча  діяльність дітей являє собою  складний, багатоскладний процес, що характеризується проявом різних сторін її психічного розвитку, використанням досвіду, надбаного в навколишній дійсності і різних видах дитячої діяльності.

     Дитяча   творчість  за   структурою   і   закономірностями здійснення має подібність зі сформованим творчим процесом, з тією лише різницею, що вона виникає не відразу, а поступово, складаючись з елементарних проявів у більш складні, виявляючи при цьому на кожнім віковому етапі власне вираження.

     Типологічними особливостями послідовного оволодіння дітьми творчим процесом є:

     перша стадія (молодший і середній дошкільний вік) - не розчленованість пошуку, встановлення елементарних значеннєвих зв'язків  між зображуваними об'єктами;

     друга стадія (старший дошкільний вік) - наявність  задуму, сформульованого дитиною на основі накопичених уявлень про навколишню   дійсність;   вибір   виразних   засобів, що відповідає втілюваному змісту.

     Творчий процес дітей дошкільного віку обумовлений  наявністю наступних основних психічних  процесів і утворень:

• морально-естетична позиція;
• уява;
• загальні і спеціальні здібності, загальні і спеціальні знання, професійні уміння і навички.

     Найважливішою умовою, що забезпечує успішність оволодіння творчим процесом дітьми дошкільного  віку, є цілеспрямоване навчання.

 

      РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ЗАСТОСУВАННЯ ГРИ У ХОРЕОГРАФІЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

     2.1. Особливості застосування музично-ритмічних ігор у хореографічній діяльності дошкільників 

     За  своєю природою дитина - натура діяльна. Успіх досягається тоді, коли вміло поєднувати навчання та гру, рухову, художньою, щоб мудрість з'являлась з веселим обличчям, тобто емоційно-вольовою сферою дитини. За цілеспрямованої художньо-ігрової діяльності у вихователя є можливості формувати у старших дошкільників досить високий рівень емоційного сприйняття навчально-виховного матеріалу, здатність бачити у портреті чи пейзажній картині предмет мистецтва, тонке розуміння барв образного художнього слова, його найтонших семантичних відтінків, бачити в танцювальних рухах кумедні, жартівливі форми.

     Гра подобається дітям тому, що вона дарує радість та захоплення, що сам процес гри сповнений несподіванок, а результат - таємниця. Але, крім суб'єктивного  сприймання, є, безумовно, глибинний  вплив гри на людину, на основні  сфери її життєдіяльності: фізичну, емоційно-вольову, інтелектуальну та духовну (ціннісно-смислову).[38]

     Слід  зазначити, що гра - це, як правило, переживання, тому найбільш активною під час гри  стає емоційна сфера. Подібно до того, як під час перегляду захоплюючого фільму глядачі стають причетними до його подій, так і в процесі цікавої гри її учасники можуть забувати про все інше. Гра може бути рухливою, коли поряд з емоційною активізується фізична сфера дитини, і може бути статичною з точки зору рухливості тіла - це ігри - логічні, ігри на кмітливість, коли разом з емоційною активізується інтелектуальна сфера ("Математичний бій", "Що? Де? Коли?" і -т.п.).

     Аналіз  гри та її елементів з точки  зору основних сфер життєдіяльності  людини може дати науково обґрунтовані відповіді на досить цікаві запитання, наприклад, чому так важко привчити дитину до регулярного виконання фізичної зарядки?

     Під час механічного виконання заздалегідь  відомих рухів активізується  лише фізична сфера, а емоційна, інтелектуальна та духовна залишаються переважно пасивними. Відсутність переживання, емоційного забарвлення роблять фізичну зарядку мало привабливою. Але досить додати музику, яка б активізувала емоційний стан, і все змінюється: аеробіка чи ритмічна гімнастика пробуджують усмішки та завзятість.

     Організовуючи художньо-ігрову діяльність дітей, ми перш за все широко використовували  вправи, модифікованих у  ігри на основі матеріалу підручників та методичних посібників з художньої  праці (автор В.П.Тименко), образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва, музики та української мови та літератури, української народної педагогіки. Учням початкових класів характерні емоційність, рухова та пізнавальна активність, бажання фантазувати, прагнення перевірити свою силу та спритність. Саме вони часто спричинюють порушення дисципліни, недотримання правил поведінки, часто змінюють свою діяльність. На нашу думку, кожна з перелічених характеристик знаходить своє відображення у грі, зокрема у художній чи художньо-ігрових елементах. З одного боку, це приносить радість, задовольняє назрілі актуальні потреби. З іншого - гра спрямована у майбутнє, бо в ній моделюються життєві ситуації, розвиваються якості особистості, вміння та навички, які стають необхідним дитині для виконання соціальних функцій. Тому правильно організована художньо-ігрова діяльність - дійовий спосіб виховання емоційної сфери старших дошкільників.

     Вивчати стан дітей під час художньо-ігрової  діяльності складно. Адже експеримент  може зруйнувати художньо-ігровий стан старших дошкільників. Всі етапи дослідження ми намагалися органічно вводити у художньо-ігрову діяльність.

     До  експерименту були залучені діти підготовчого класу школи №

     Специфіка дослідження художньо-ігрової діяльності старших дошкільників виявлялася у  визначенні та характеристиці емоційно-вольової сфери дітей. Для вивчення емоційного стану старшого дошкільника у процесі художньо-ігрової діяльності ми організували гру "Допоможіть півнику", сюжетною основою послужила українська народна казка "Казка про котика і півника". Спочатку було обговорено з дітьми поведінку кожного з персонажів цієї казки, з'ясовані порушені правила художньо-ігрової діяльності. Потім діти разом з казковим персонажем Котиком виконували різноманітні завдання Лисички, щоб визволити Півника. Першим етапом дослідження стало спостереження за зовнішніми виявами емоційного стану дітей під час цієї гри. Дослідження проводили, спираючись на методику визначення настрою та самопочуття, подану в збірнику психологічних досліджень [2, с.154].

     Під час цієї гри експериментатору відводилася роль "мудрої людини". Діти по черзі мали відповісти на його запитання, які свідчать про емоційний стан малят. Відповіді, що відображають сприятливий емоційний стан, оцінюються показником зі знаком "+" (плюс), інші - показником із знаком "-" (мінус). [Додаток №1]

     Після опитування підраховували суму балів  показників настрою за відповідями 1, 2, 5, 7, 9; активності - 3,4, 6, 8, 10. Потім  визначали різницю суми балів  показників настрою під час гри  та поза нею і різницю балів  активності. Підраховували середнє арифметичне число різниці показників настрою та активності. Дані заносили до таблиці ( див. Таблиця 1)

     У цьому експерименті брали участь 40 дітей (5-6 років), як показали наші дослідження  кількість дітей, ще можуть приймати участь, в експерименті може довільно змінюватись.

     Розгляд результатів опитування дав змогу  умовно поділити рівні активності та емоційного стану дітей на три категорії – високий, середній, низький, та розділити дітей на дві групи кількістю 20 малят в кожній (експериментальну та контрольну).

     Таблиця 1

     Показники рівнів активності та емоційного стану  дітей до проведення експерименту (контрольна група)

     Таблиця 2

     Показники рівнів активності та емоційного стану  дітей до проведення експерименту (експериментальна група)

 

      Таблиця 3

     Показники рівнів активності та емоційного стану  дітей після проведення експерименту (контрольна група)

     Таблиця 4

     Показники рівнів активності та емоційного стану дітей після проведення експерименту (експериментальна група)

 

      Діаграма 1

     Співставлення рівнів активності та емоційного стану  дітей до проведення експерименту по групах (контрольна та експериментальна)

     

     Діаграма 2

     Співставлення рівнів активності та емоційного стану  дітей після проведення експерименту по групах (контрольна та експериментальна)

     

     2.2. Аналіз результатів дослідження  

     Отже, як на нашу думку, результати опитування свідчать про позитивний вплив гри  та художньо-ігрової діяльності на виявлення емоційно-вольового стану та світовідчуття дітей старшого дошкільного віку.

     З метаю вивчання виховної ролі емоційного фактора у засвоєнні дітьми навчального матеріалу, ми, на основі спостереження та аналізу емоційно-художніх проявів учнів у творчих роботах, в експериментальному і контрольному класах провели такі дослідження.

     Завдання  на одну і ту ж тему проводились  нами у двох паралельних групах (експериментальній  і контрольній). У контрольній  групі завдання давалось згідно програмових  вимог, так як подавався матеріал в програмах, підручниках і методичних посібниках. В експериментальній групі - ці ж самі завдання давалися у вигляді вправ, модифікованих у художні ігри на основі цих же підручників і посібників з даних предметів для дошкільників (автори В.Томенко, Л.Любарська). Автори художніх дидактичних ігор - Л.Любарська, В.Дроздовська, Т.Лопатнікова, Т.Шевчук.

     Якщо  на заняттях без елементів художньо-ігрової  діяльності у контрольній групі  діти зразу ж приступали до виконання  поставлених завдань і виконували їх у відповідності до своїх власних настроїв, то в експериментальній групі перед виконанням цих завдань діти активізовувались, емоційно-піднесено входили у створюваний ними художній настрій та художній образ з метою передачі того чи іншого задуму.