Групові конфлікти

                                                                                                                                                                                                

ЗМІСТ

 

Вступ...............................................................................................................................3

Розділ1:Теоретичній аналіз групових конфліктів і ії природи, типології  та функцій

1. Групові конфлікти,їх природа.............................................................................4
2. Основні позитивні і негативні функції конфлікту у групі...............................12
3. Причини винекнення конфлікту ........................................................................17
4. Шляхи виходу з конфлікту..................................................................................21

 Розділ2: Дослідження  міжособистісних стосунків і міжгрупових відносин за допомогою соціометричного методу та методики А.Ф. Фідлера

2.1Опис методів дослідження міжособистісних стосунків і міжгрупових відносин.........................................................................................................................28

2.2 Процедура та аналіз дослідження …………………………………………….... 31

Висновки........................................................................................................................36

Список використаних джерел......................................................................................38

Додатки

 

ВСТУП

Спілкуючись, люди взаємодіють  між собою. Керівники спонукають підлеглих до праці, викладачі - студентів  до навчання, батьки виховують своїх  дітей. І всі ці види взаємодії  є конфліктними. Отже,дна проблема є актуальною.

Дослідженням конфліктів займалися Еріксон, Томпсон, Дойч.

Факти свідчать про те, що конфлікти грають в житті людей, народів і країн набагато більшу роль, ніж хотілося б самим людям: всі хочуть миру, але кожний прагне до нього по-своєму і внаслідок  цього «по-своєму» виникає війна.                                     Тема, яку ми досліджуємо є дуже актуальною сьогодні, адже в сучасному суспільстві молоді люди дуже часто конфліктують, особливо в процесі навчання, і це досить негативно впливає на ефективність, продуктивність навчання.

Предметом нашої курсової роботи є група,а об'єктом-конфлікти у групі.

Мета нашої роботи — розкрити  та проаналізувати сутність поняття “групові конфлікти” ,визначити  причини винекнення, функції та шляхи виду з конфлікту.

Завдання курсової роботи:

• визначити різні підходи до природи конфліктів;
• охарактеризувати основні причини конфліктності ;
• визначити прийоми та методи профілактики конфліктності та подолання конфліктних ситуацій.

Курсова робота складається  з двох розділів.В першому ми розглядаємо  теоретичний аналіз групових конфліктів. Другий розділ-практичний. В ньому ми  за допомогою соціометричного методу дослідження визначаємо згуртованість певної групи осіб (в даному випадку- 7 класу педагогічної гімназії).Цей метод застосовують для дослідження міжособистісних стосунків і міжгрупових відносин з метою їх поліпшення.

 

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ГРУПОВИХ КОНФЛІКТІВ І ЇХ ПРИРОДИ, ТИПОЛОГІЙ ТА ФУНКЦІЙ

1. Групові конфлікти,їх природа

 

Процес спілкування  не завжди відбувається в бажаному напрямі —адже у взаємодію  вступають люди з різними цілями, мотивами, потребами, очікуваннями, життєвим досвідом, способами інтерпретації подій, рівнем емоційності, зацікавленості у взаємодії тощо. Це можуть бути часткові суперечності, а може, й антагонізм позицій, що породжується наявністю у партнерів по спілкуванню цінностей і цілей, що виключають одна одну.

Коли стосунки ускладнюються  до такої міри, то кажуть, що виникає  міжособистісний конфлікт. Соціальна, професійна та індивідуальна значущість цього конфлікту можуть істотно  різнитися. В одному випадку конфлікт є результатом відмінностей у базових цінностях окремих людей, їх світосприйнятті. В іншому особистісне неприйняття іншої людини може ґрунтуватися на «дрібніших» причинах (наприклад, суперництво за увагу впливової людини, боротьба за лідерство) або на неправильному трактуванні дій іншої сторони, відсутності об'єктивної інформації про її реальні спонуки і вчинки.

Психологи вважають, що 80 % міжособистісних конфліктів виникають  усупереч бажанням їх учасників. Тому види професійної діяльності, що пов'язані зі спілкуванням, вважають найнапруженішими. Адже тут часто виникають ситуації, які призводять до конфліктів. А будь-який конфлікт — це насамперед велике емоційне навантаження.

Розрізняють конфлікти  конструктивні і деструктивні. Конструктивні конфлікти є «революційним» засобом розв'язання суперечностей, тобто якщо в стосунках людей виникають якісь проблеми, то часто необхідно їх виявити й усунути (навіть якщо це буде болісно), щоб уникнути подальших непорозумінь. Тому конструктивні конфлікти сприяють подальшому розвитку стосунків.

                                                                                                                                 

Деструктивні конфлікти  заводять у глухий кут, призводять до посилення вихідної суперечності або породження нових, глибших. Значну роль у переході конфлікту з конструктивного в деструктивний відіграє поведінка сторін, що спілкуються, в ситуації конфлікту. Неадекватна поведінка (розбіжності між словами та мімікою, некоректне вживання деяких слів, невдале інтонування), навіть якщо людина цього не хоче, може поглиблювати непорозуміння                                                                                                   Групові конфлікти за своєю природою поділяються на:

-внутрішньоособистісні конфлікти ;

-міжособистісні конфлікти;

-конфлікти між особистістю  та групою;

  Феномен існування і протистояння в людині суперечливих тенденцій і,

 відповідно, прагнення  до внутрішньої гармонії цікавили  науку з давніх часів. У психології ці питання пов’язані з поняттям внутрішньособистісного конфлікту.

Внутрішньоособистий конфлікт представляє собою стан структури

 особистості, коли в ній одночасно присутні суперечливі та взаємновиключаючі мотиви, потреби та інтереси, ціннісні орієнтири, з якими вона в даний момент не в змозі самостійно справитися, виділити для себе пріоритет поводження. Порівняння вибору визначається балансом бажань та можливостями, необхідністю та потребою.

Не менш цікавим можна  вважати визначення, яке було зроблене німецьким психологом Куртом Левіним, який визначив такий конфлікт, як ситуацію, в якій на індивіда одночасно діють протилежно направлені сили рівної величини.

Виділимо такі характеристики внутрішньоособистого конфлікту:

♦ внутрішньоособистий конфлікт з'являється в результаті взаємодії елементів внутрішньої структури особистості;

♦ сторонами внутрішньоособистого конфлікту виступають існуючі в  структурі особистості різнопланові і суперечливі інтереси, цілі, мотиви і бажання;

♦ діючі на особистість сили є  рівновеликими. В подібній ситуації людина з двох зол просто вибирає менше, з двох благ - більше, а покаранню надає перевагу нагороді;

♦ практично будь-який внутрішньоособистий  конфлікт супроводжується негативними  емоціями;

♦ основу будь-якого внутрішньоособистого конфлікту складає ситуація, що характеризується суперечністю сторін і протилежністю мотивів, цілей і інтересів; протилежністю, а часом і взаємовиключенням засобів досягнення мети.       Серйозною проблемою може стати для особистості неможливість усунути перешкоду в досягненні необхідної потреби.

Окремо слід зазначити таку особливість  у подібних конфліктах, як ту, що вони можуть бути не тільки усвідомленими, але і неусвідомленими, що не робить їх менш значимими і менш проблемними.

Внутрішньоособистісні (внутрішні, інтрапсихічні) конфлікти визначаються по-різному: як ситуації зіткнення в поведінці двох сильних, але протилежно спрямованих тенденцій (О.Р.Лурія, 1930); результат гострого незадоволення глибоких і актуальних мотивів та ставлень особистості (В.С.Мерлін, 1970); суперечності між уродженими потягами та поведінковими стандартами і моральними цінностями (З.Фрейд, 1917); суперечності між бажаними та наявними оцінками Я-образу (К.Роджерс, 1954;); когнітивний дисонанс – суперечливість уявлень, думок, установок, ставлень в межах когнітивного поля (Ф.Фестінгер,  1968), тощо. Основу внутрішньоособистісної конфліктності утворює криза гармонізації особистості, яка є суперечністю у системі Я-реального і Я-ідеального, розугодженість ідеального і реального образів світу.

Автори, що спираються на психологічний аспект внутрішньоособистих конфліктів, виділяють три їх види. 

- Конфлікт потреб. Його суть полягає в тому, що наші потреби можуть протистояти одна одній і спонукати нас до різних дій. Конфлікт тут знаходиться між наявністю одних бажань і необхідністю поводитися по іншому.

-  Конфлікт між потребою і соціальними нормами. Дуже сильна потреба може зіткнутися усередині нас із примусовим імперативом, і, незалежно від його результату, ситуація набуде конфліктного характеру.

- Конфлікт соціальних норм. Сутність цього конфлікту полягає в тому, що людина випробує рівнозначний тиск двох протилежних соціальних норм.

Більш повною можна вважати  класифікацію внутрішньоособистих  конфліктів, яку пропонують у своїх  роботах соціологи, беручи за основу ціннісно-мотиваційну сферу особистості.

- Мотиваційний конфлікт. Це конфлікт, викликаний мотиваційними спрямуваннями - несвідомим прагненням, прагненням до володіння, вибором між двома позитивними тенденціями.

-     Моральний конфлікт. Це конфлікт, який породжений в результаті розбіжностей між бажанням і боргом, моральними принципами й особистою прихильністю і т.ін.

-    Конфлікт нереалізованого бажання або комплексу неповноцінності. Конфлікт подібного виду виникає з появою розриву між бажаннями особистості і дійсністю,

 що може блокувати їхню  реаліз.

 -   Рольовий конфлікт. Подібний конфлікт породжується при неможливості для особистості реалізуватися в декількох ролях (міжрольовий внутрішньоособистий конфлікт), а також при різному розумінні вимог до даної ролі ( внутрішньо- рольовий конфлікт)

-    Адаптаційний конфлікт. У широкому понятті даний конфлікт розуміється як порушення рівноваги між суб'єктом і навколишнім середовищем. У вузькому понятті - як порушення процесу соціальної або професійної адаптації.

Конфлікт неадекватної самооцінки можна розглядати і як самостійний  вид конфлікту, що може виникнути  через особисту переоцінку своїх  претензій і недооцінки своїх  можливостей.

Невротичний конфлікт. Подібний вид  конфлікту може бути викликаний тривалим періодом перебування особистості в стані внутрішньоособистого конфлікту, високим ступенем напруженості, роздвоєністю і непевністю в собі.

Відносини людини до світу, до інших  людей і до самої себе завжди носять суперечливий характер, що обумовлений, насамперед, суперечливістю внутрішньої структури самої особистості. Людина як частина суспільства не може існувати поза цінностями системи суперечних суспільних відносин, що детермінують її свідомість, психіку, весь її внутрішній світ.

Виходячи з цього, всі причини внутрішньоособистого конфлікту можна поділити на три види:

♦ внутрішні причини, що кореняться в суперечностях самої особистості;

♦ зовнішні причини, обумовлені положенням особистості в конкретній соціальній групі:

♦ зовнішні причини, обумовлені положенням особистості в суспільстві.

Розглядаючи причини  конфліктів, треба мати на увазі, що їх необхідно розглядати взаємозалежно, а подібна диференціація є  досить умовною. Власне кажучи, мова йде  про одиничні, особливі і загальні причини, що, як і подібні категорії, знаходяться в діалектичному взаємозв'язку[4, c. 61-63].

До найпоширеніших психологічних  конфліктів належать міжособистісні конфлікти. Вони охоплюють практично всі  сфери людських відносин. Будь-який конфлікт зрештою зводиться до міжособистісного. Навіть у міждержавних конфліктах відбуваються зіткнення між лідерами або представниками держав.

Тому знання особливостей міжособистісних конфліктів, причин їх виникнення і способів управління ними є важливою складовою у професійній  підготовці будь-якого фахівця. Міжособистісні конфлікти виникають через суперечності у відносинах двох або більшої кількості людей, які виконують спільну діяльність.

Конфлікт блокує взаємодію  між ними і робить їх співпрацю  неможливою чи малоефективною. Конфлікти між особами виникають там, де стикаються різні погляди, манери поведінки; їх може живити і бажання одержати щось, не підкріплене відповідними можливостями. Міжособистісний конфлікт може також виявлятися як зіткнення людей з різними рисами вдачі, поглядами і цінностями                   В організації міжособистісний конфлікт - це найчастіше боротьба керівника за обмежені ресурси, капітал або робочу силу, час використання устаткування або схвалення проекту; це боротьба за владу, привілеї; це зіткнення різних поглядів у рішеннях проблем щодо різних пріоритетів у роботі. У міжособистісних конфліктах протиборство людей відбувається безпосередньо, тут і зараз, на основі зіткнення їх особистих мотивів.