Групові конфлікти

- Опускання — залишення одним Індивідом іншого поза власною увагою.

Після створення програми дослідження, необхідно виробити соціометричний критерій, тобто запитання, які задають усім членам групи з метою з’ясування взаємин між ними. Соціометричний критерій повинен:

а) націлювати суб’єкт  на вибір іншого члена групи для спільного вирішення того чи іншого завдання чи відхилення його;

б) не допускати обмежень щодо вибору відхилення будь-кого з членів чітко окресленої групи;

в) бути зрозумілим усім членам групи, а також цікавим, якщо не всім, то більшості з них;

г) переконувати людину в  практичній спрямованості опитування.

Соціометричні критерії поділяють на два основні класи: комунікативні і гностичні. Комунікативні критерії використовують для того, щоб виміряти реальні або уявні стосунки в групі, з’ясувати, як кожний член групи бачить своє безпосереднє оточення. Гностичні критерії призначені для відображення уявлень людини щодо її ролі, позиції в групі, а також для з’ясування того, хто, на її думку, обере її для спільного вирішення певного завдання, хто — знехтує. Приклад комунікативного критерію: «Кого б ви обрали своїм старостою?» А гностичний варіант звучав би так: «Хто з Вашої групи, на Вашу думку, хотів би обрати Вас старостою?» В обох випадках критерії сформульовані у позитивній формі, тобто орієнтовані на з’ясування вибору. Але існують і заперечні критерії, які фіксують негативне ставлення однієї людини до іншої.

У соціометрії поширені й дихотомічні критерії, які дають  змогу більш точно з’ясувати взаємини в малій групі. Наприклад: «Кого з членів Вашої бригади Ви обрали б бригадиром (позитивна частина критерію), а кого б не обрали?» (заперечна частина критерію).

Ще один різновид соціометричних критеріїв — критерії ранжування. Вони забезпечують можливість для ранжування суб’єктом своїх стосунків з членами групи. Наприклад: «Вкажіть по порядку, з ким із членів Вашого колективу Ви хотіли б створити мале підприємство у першу чергу, у другу чергу, у третю чергу і т.д.?»

Соціометрична процедура, за якої респондент обирає відповідно із заданим критерієм стільки осіб, скільки він вважає за необхідне, називається непараметричною. Параметрична процедура передбачає вибір із завчасно заданими кількісними обмеженнями. Наприклад, за сформульованим критерієм пропонують обрати із 8 осіб одного, двох чи трьох. Це знижує вірогідність спонтанних реакцій, непродуманих відповідей.

При соціометричному  опитуванні кожному респондентові  вручають соціометричну анкету (карточку) і список членів соціометричної групи. Прізвища членів групи кодують, наприклад, номером у списку групи. Соціометрична карточка, як і будь-яка соціологічна анкета, починається із звернення, в якому пояснюють мету опитування, викладають правила заповнення карточки, гарантують анонімність. У кінці після запитань дякують респонденту за співробітництво. У карточці повинно бути 7—8 критеріїв.

Результати опитування заносять у соціоматрицю, яка компактно  подає первинну інформацію і спрощує  математичне опрацювання зібраних даних. 
Соціоматриця — це таблиця, у якій в рядках розміщують відповіді кожного із членів групи.

У горизонтальних рядках — хто обирає, у вертикальних — кого обирають. Кількість рядків відповідає кількості членів колективу. Для більш точного результату також використаємо методику  А.Ф. Фідлера  для оцінки психологічної атмосфери у колективі.В її основі лежить метод семантичного диференціалу.Методика цікава тим,що допускає анонімне обстеження,а це підвищує її надійність.Надійність результатів нашої роботи є високим ще ї тому,що ми використовуємо не одну методику,а кілька.

 

2.2Процедура  та аналіз дослідження

 

На базі ПТУ №45 було проведено соціометрічне дослідження  з метою виявлення міжособистісних  взаємин у колективі. При цьому  була застосована методика соціометричного  типу Дж. Морено. Спочатку студентам була запропонована анкета (дод А ), відповіді з якої були поміщені в таблицю (дод №2), де горизонтальні рядки показують вибори, зроблені кожним з учнів,а вертикальні колонки -- скільки разів було обрано кожного учня. Числа 1, 2 й 3 вказують на пріоритет даного вибору, у нижньому рядку таблиці відбито лише загальні кількості виборів. Оскільки стосовно різних ситуацій взаємодії нерідко виявляют різні схеми міжособових взаємин, доцільно здійснювати аналіз відповідей стосовно кожного запитання окремо. Вже з таблиці, побудованої за результатами соціометричного опитування, можна зробити висновок про те, хто в групі найпопулярніший, а кому , навпаки, зовсім не симпатизують одногрупники.Поряд з розкриттям структури малої групи (за допомогою методики соціометричного типу) необхідно дати і загальну її характеристику. Це стосується такого параметра, як ступінь психологічної сумісності членів групи. Для її визначення застосовувалась спеціальна анкета, в якій подано прізвища всіх учнів групи.

Кожний з них мав відповісти на  запитання :

1. Назвіть трьох найактивніших студентів вашої групи (якщо відносите до них і себе, не соромтесь, напишіть своє прізвище)
2. Іноді в процесі навчання виникають питання, з якими Вам не хотілося б звертатись до викладача. До кого зі студентів групи Ви б звернулись(їх може бути більше ніж один)?
3. До кого б Ви не звернулись?
4. Якби довелось удвох виконувати громадське доручення, кого б Ви вибрали своїм партнером?

5.       Кого б Ви не вибрали ні в якому разі?

6.       Хто б Вас вибрав для цього доручення?

7.     Припустимо, необхідно створити групу з п'яти осіб, яка б гідно та  різнобічно представляла колектив. Хто мав би увійти до цієї групи (можна назвати і себе)?

8.       Кого з обраних п'яти осіб можна призначити керівником цієї групи?

Методики соціометричного  типу важко вписати в ту чи іншу класифікаційну схему, оскільки вони втілюють в собі риси кількох психодіагностичних методів.По-перше соціометрія забезпечує нам реальні дані, тому що інформація, яку повідомляють нам окремі респонденти - результат життєвих вражень, по-друге - кожний респондент виступає тут в ролі експерта, по-третє, оскільки вибори, зроблені окремими членами колективу, дають нам кількісні дані, які потім певним чином узагальнюються, маємо тут справу з своєрідним груповим рейтингом, і можемо побачити як в цілому розвивається колектив, як в колективі розвивається особистість, хоча для визначення цього питання - розвиток особистості,- звичайно ж необхідно проводити додаткові дослідження.

В дослідженні брала участь група  з 10 осіб (їх список у додаку 3).

У соціальній психології використовують спеціальні терміни, що вказують на стан особистості в міжособистісних  відносинах.

«Зірка» - член групи (колективу), що отримує найбільшу кількість виборів. Як правило «зірок» у групі - 1-2. У даному випадку - це студенти під номерами 5 і 7 у списку групи.

«Бажаний» - член групи (колективу), що отримує половину або трохи менше кількості виборів, що віддані найпопулярнішому.

«Відтиснутий» - член групи (колективу), що отримує 1-2 вибори.

«Ізольований» - член групи (колективу), який не отримав жодного вибору. У наведеному прикладі у такому стані перебуває 2-й за списком студент.

«Відкинутий» - той, кого називають при відповіді на запитання: «З ким би Ви не хотіли працювати, відпочивати?» (3-тє та 5-те запитання анкети).

Дослідження груп і колективів показує, що «бажаних» та «відтиснутих»  у них більшість.

Важливим феноменом  у міжособистісних стосунках  є соціально-психологічна рефлексія - здатність індивіда сприймати і оцінювати свої взаємовідносини з іншими членами групи (див запитання 1, 6, 7 анкети).

Індекс визначення групової згуртованості:         

S (А+)

Сгр= –––––––––    ,     

       1/2 S (А)

де Сгр – групова згуртованість, S (А+) – сума взаємних виборів у групі, S (А) – кількість всих зроьлених виьорів у групі.

               10

Сгр= –––––––––    =0,66     

            15

Аналіз

Таким чином, кожен член групи (колективу) займає певну позицію, яка не завжди є однаковою у ділових та особистих стосунках. Наприклад, один студент у ділових стосунках має статус «відтиснутого», в особистих - «бажаного»; інший - в особистих - «зірка», а в ділових - «бажаний». Але може бути і збіг статусу: «бажаний» у ділових і особистих стосунках.

Методика Фідлера

В запропонованій таблиці (додаток4) студентам  було наведено протилежні за змістом  пари слів за допомогою яких можна  описати атмосферу у групі. Чим  ближче до правого чи лівого слова  в кожній парі поставлено знак +, тим  більш виражена ця ознака у колективі

Відповідь по кожному  з 10 пунктів оцінюється зліва направо  від 1 до 8 балів. Чим лівіше розташований знак *, тим нижче бал, тим сприятливіші психологічна атмосфера в колективі, на думку відповідального. Підсумковий  показник коливається від 10 (найбільш позитивна оцінка) до 80 (найбільш негативна). 
На підставі індивідуальних профілів створюється середній профіль, який і характеризує психологічну атмосферу в колективі.

    Опитавши групу піддослідних ми отримали такі результати: 26,34,32,45,40,38,36,30,45,40. Для отримання результату нам потрібно вирахувати середній профіль, який у нашому дослідженні становить: 36,6 прощо це говорить

Після прведення двох методик ми маємо не надто гарні результати. Проведення соціометричного дослідження показало,що   Індекс групової згуртованості не високий. Методика Фідлера допомогла нам виявити,що психолдогічна атмосфера у групі не сприятлива. Всі ці фактори незабаром можуть призвести до  конфлікту.

Для покращення відносин у групі  рекомендується проводити час не тільки у формальній обстановці.Студентам бажано більше спілкуватися поза учбовим закладом, разом брати участь у громадському житті і житі свого учбового закладу.

Беручи участь у спільній діяльності, люди стають суб'єктами відношень.   Важливим засобам таких відношень виступає спілкування.

Необхідність спілкування  обумовлена:

- по-перше необхідністю спільної діяльності, оволодіння специальнастью розуміння спільних норм поведінки в колективах;

- по- друге, метою особистості в надбанні соціального досвіду при спілкуванні;

- по-третє, потреба людини у комунікативності.

Студентам слід уважніше відноситися один до одного.В умовах групи учасник може випробовувати  рiзнi стилi спiлкування, засвоювати i вiдпрацьовувати  рiзнi навички взаемодїї вiдчувати при цьому психологiчний комфорт i захищенiсть.     Груповi заняття дають можливiсть iдентифiкувати себе з iншими; група значною мiрою полегшує самоаналiз i саморозкриття. умiння i навички, якi формуються у штучно створених умовах, допомагають ефективно долати труднощi мiжособистiсних стосунків у життi. Але в практицi навчально-виховної роботи цей метод поки що не набув помiтного розширення, в основному через його непристосованiсть до вiкових особливостей. А потреба в подiбнiй роботi вiдчувасться велика. Уже в пiдлiтковому вiцi (не говорячи про юнацький) вiдбувасться звикання з певною роллю, що значно ускладнюс процес спiлкування та формування провiдних якостей особистостi.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

   

 

ВИСНОВКИ

конфлікт

Засобами підтримання  групової згуртованості є все, що сприяє єдності та стабільності групи. Передусім ці засоби забезпечують індивідуальні вигоди і результати, необхідні для задоволення особистих інтересів та інтересів групи. Водночас вони сприяють зменшенню непомірних індивідуальних витрат під час досягнення спільної мети, підтримують у кожного з групи очікування додаткових переваг від перебування в ній.

Досягнення групової згуртованості зумовлюють такі чинники:

— рівень емоційної привабливості, взаємної симпатії в міжособистісних  стосунках. Чим більше індивідів подобається один одному, тим вищою є згуртованість групи;

— ступінь привабливості  групи для індивідів, особливості  групових цілей. Чим більше людей  задоволених своїм перебуванням у групі, тим вища її згуртованість; 
— спосіб взаємодії в групі і провідний соціальний мотив, тобто мотиваційна сфера згуртованості осіб групи. Йдеться про домінуючий у групі спосіб взаємодії; 
— особливості та характеристики, які засвідчують подібність індивідів між собою. Найголовнішим аспектом щодо цього є ціннісний (близькість поглядів, ціннісних орієнтацій членів групи);

— спосіб прийняття рішення, стиль керівництва у групі. Колегіальний стиль керівництва, який відкриває  простір для участі індивідів  у розв'язанні проблем, виробленні групового  рішення, є найефективнішим. Хоч за певних обставин ефективними можуть бути й інші стилі керівництва;

— статево-вікова структура  групи. Згуртованість, здоровий соціально-психологічний  клімат властиві неоднорідним за статево-віковими параметрами групам; 
— автономність, відносна ізольованість групи. Оскільки абсолютна ізольованість негативно впливає на згуртованість групи, а звуження кола спілкування вичерпує його цінність, то для поліпшення психологічного клімату доцільно виходити за межі групових стосунків, налагоджувати контакти з іншими спільнотами. 
Стабільність і згуртованість групи залежить від того, наскільки індивід має змогу самоствердитися, самовизначитися, знайти в ній емоційний захист.     

Отже, згуртованість групи  є й індивідуальною цінністю, оскільки посилює задоволеність групою, стабілізує самооцінки, міжособистісні контакти, знижує тривожність індивідів. Вона не обов'язково передбачає постійність складу групи та одностайність при розв'язанні групових проблем. Головне, щоб згуртованість гарантувала ефективне функціонування групи при різноманітних думках і бажанні розв'язати завдання.