Групові конфлікти

Міжособистісні конфлікти  для суб'єктів конфліктної взаємодії  є своєрідним "полігоном" перевірки характерів, темпераментів, прояву здібностей, інтелекту, волі та інших індивідуально-психологічних якостей.

Міжособистісні конфлікти  відрізняються високою емоційністю  і поширенням на практично всі  сторони відносин між конфліктуючими. Міжособистісні конфлікти зачіпають інтереси не тільки конфліктуючих, але і тих, з ким вони безпосередньо пов'язані або службовими, або міжособистісними відносинами.

Причини міжособистісних  конфліктів поділяють відповідно до характеру проблем, які їх викликають:

Ціннісні - розбіжності  між учасниками спільної діяльності пов'язані із непоєднуваними значущими  уявленнями. Цінності відображають найбільш важливе у житті, пов'язане із смислоутворюючими для особистості цілями. Як правило, до таких цінностей належить професійна діяльність людини - робота.    Для одного її смисл полягає у джерелі засобів існування, для іншого - це можливість самореалізації. По-різному розуміється мета існування сім'ї: заради дітей, кохання, господарства.

На систему цінностей  впливає світогляд особистості, весь її попередній досвід, тому ці конфлікти носять найбільш глибокий характер, їх найважче розв'язувати, а іноді і неможливо. В останньому випадку говорять про психологічну несумісність. Ціннісні конфлікти носять стратегічний характер для взаємовідносин, визначають їх перспективу.Водночас люди з різними цінностями можуть працювати безконфліктно. Конфлікт виникає тоді, коли розбіжності перешкоджають співпраці або виступають приводом тиску один на одного (нав'язування своїх поглядів іншим) [4, с.14].

Конфлікти інтересів  зачіпають цілі, плани, прагнення, мотиви учасників. Вони виникають, наприклад, у сім'ї при вирішенні питання "Де відпочивати?" чи на роботі з  приводу "Коли їхати у відпустку?".

Інтереси можуть не тільки розрізнятись, але й збігатися, коли їх реалізація обома учасниками неможлива. Це ресурсні конфлікти. Наприклад, отримати певну посаду хоче два працівника, претензії на розподіл фінансів на виробництві чи в сім'ї має кілька людей.Конфлікти етикету виникають через порушення норм і правил взаємодії, недотримання домовленостей. Причини порушення норм визначають сутність цього конфлікту. Несвідомі порушення етикету трапляються через незнання правил поведінки. Наприклад, мандрівник порушує місцеві звичаї незнайомої країни. Свідоме порушення виникає через незадоволеність взаємодією. Якщо підліток прийшов пізно додому, то оцінка його поведінки залежить від того, свідомо, чи ні він це зробив.

Нереалістичні конфлікти  призначені для вираження ворожості. Постійні конфлікти (навіть з дріб'язкових причин) породжують ворожість, неприязнь, агресивність, тривожність, підозрілість.

За зовнішніми проявами конфлікту не завжди легко визначити  його справжні причини. Такою зовнішньою ситуацією конфлікту є привід.

Будь-яка соціальна  група представляє собою достатньо складне соціально-психологічне явище. В ній одночасно можуть функціонувати формальні і неформальні системи відношень. У свою чергу неформальне відношення включає у себе цінносно-нормативну систему групи, статусно-рольову структуру і систему міжособистісних зв'язків. Крім того, група знаходиться у складній системі взаємовідношень з іншими групами. Тому в ній можуть мати місце різноманітні види конфліктів. Найбільш характерним з них є конфлікт між групою та членом групи.В основі подібних конфліктів, як правило, лежать виявлені зміни (спроби змін) у групі та поза нею.Зміни групових норм * це процес для групи складний та пов'язаний з внутрішньогруповими протиріччями і конфліктами. Навіть якщо більшість членів групи розуміють необхідність цих змін та погоджуються з ними, окремі члени групи з тих чи інших причин можуть опинитися в опозиції і навіть вийти зі складу групи. Якщо норми намагається змінити один член групи, без погодження його діяльності іншими членами, то до нього будуть залучені відповідні санкції, навіть до виключення з групи.Членство індивідуума у групі є конфліктним.

З одного боку, людина потребує інших для реалізації своїх особистісних цілей та інтересів, а з іншого - вона повинна підкорятися груповим нормам та вимогам, які не завжди відповідають її особистим планам та бажанням. Тому порушення групових норм є найбільш характерною причиною внутрішньо групових конфліктів.Основні причини з яких член групи порушує групові норми та вимоги:індивідуум спеціально порушує групові норми, переслідуючи (захищаючий свої особисті цілі, інтереси, цінності;індивідуум порушує групові норми випадково або в зв'язку з тим, що ще не засвоїв ці норми (наприклад, новий член групи);індивідуум не в змозі з тих чи інших причин виконувати вимоги групи;очікування особистості протирічать очікуванням групи, наприклад, якісні характеристики особистості, її поведінка не відповідають груповим очікуванням. Або сама група невідповідає очікуванням особистості;протиріччя між особистістю та групою у цілях, цінностях, інтересах, позиціях та ін.;боротьба за підвищення свого статусу у групі, у тому числі і за місце лідера;конфлікт між особистістю та групою;конфлікт між керівними органами та неформальною групою;пошук та знаходження реального та міфічного винуватця ("козла відпущення") будь-яких невдач в діяльності групи.Кожний член групи ніби - то» закріплюється" на відповідному місці у груповій структурі зі своєю роллю, статусом і ресурсами.

Спроба змінити своє місце у групі породжує структурні або статусно-рольові зміни.Структурні і статусно-рольові зміни також можуть бути пов'язані із змінами групових цілей та видів діяльності, які зумовлюють  перерозподіл ролей, функцій, засобів, прав, обов'язків, відповідальності і влади.

Міжгрупові конфлікти  являють собою зіткнення окремих груп з приводу виникнення між ними конфліктних протиріч. Ці протиріччя можуть бути зумовлені різними причинами (боротьба за обмежені ресурси, прагнення домінувати, протилежні (взаємовиключаючі) цілі, інтереси, цінності та ін.).В ринкових умовах стратегія і тактика індивідуального і групового виживання об'єктивно передбачає міжгрупову конкуренцію і боротьбу за різні види ресурсів.      Особливо ця боротьба загострюється в періоди соціально-політичних, економічних і соціокультурних змін, коли змінюються норми, цінності, відношення до влади, привітності та моральним принципам. У такі періоди міжгрупова боротьба за розподіл та перерозподіл ресурсів переходить у відкриту "війну всіх проти всіх" без правил і моралі. [5, с. 13-14]

1.2Основні позитивні і негативні функції конфлікту у групі.

    Під поняттям „функції конфлікту” ми будемо розуміти ту роль, яку виконує конфлікт по відношенні до суспільства і його різних структур (організацій, окремих людей, соціальних груп). Вчені розрізняють явні і скриті (латентні) функції конфлікту. Явні функції характеризуються тим, що співпадають з метою, яку проголосили і яку прагнули виконати опоненти конфлікту. Наприклад, якщо уряд Росії, починаючи військові дії з чеченськими бойовиками, заявляв про їхню ліквідацію і насправді б добився ліквідації. Явна функція це також перемога шахтарів в їхньому конфлікті з адміністрацією з метою виплати їм заборгованої заробітної плати. Латентні функції конфлікту – такі, коли його наслідки спостерігаються значно пізніше з плином часу, і які в певній степені відрізняються від намірів, які проголошували учасники. Латентні функції можуть виражатися також і в тому, що його наслідки взагалі можуть виявитися неочікуваними і не відповідають цілям жодного із учасників конфлікту. Наприклад, ніхто із учасників Чеченського конфлікту не очікував що в його ході будуть знищені установки по переробці нафти і в результаті виникла загроза екологічної катастрофи не тільки в Чечні, але і за її межами.

З точки зору функцій, конфлікт є досить протирічиве явище. Часто важко передбачити навіть не дуже далекі перспективи і наслідки конфлікту. Наприклад: робітник, який вступав в конфліктні відносини з адміністрацією, добився своєї найближчої мети – виплати компенсації за вимушений прогул. Але через деякий час його звільнили з роботи під якимось іншим мотивом. Для звільненого співробітника це скоріше за все буде латентна функція конфлікту і при цьому негативна. Але пізніше він влаштувався на більш привабливу та високооплачуєму роботу. тоді це буде позитивна латентна функція. В такому випадку говорять „не було би щастя, та нещастя помогло”. Таким чином явні і латентні функції конфлікту мають як позитивну так і негативну сторони, тобто носять двоякий характер.

Якщо функція конфлікту  позитивна для його учасників, то це функціональний конфлікт, в іншому випадку – дисфункціональний конфлікт, результати якого є негативними для його учасників на які вони не розраховували. Оцінка позитивної і негативної функції конфлікту носить конкретний характер. тобто з точки зору одного суб’єкта він позитивний, а з іншого боку негативний. Таким чином існує суб’єктивна відносність в оцінці характеру конфлікту. Окрім того, один і той же конфлікт із різних точок зору і в різні часи може оцінюватися з різних позицій – носить релятивний характер. наприклад Жовтнева революція у нас в країні розглядається по різному в різні часи і різними соціальними групами.

Проте не дивлячись на всю релятивність оцінок конфлікту по змісту, значенні і роліїхможна поділити на дві групи:

1) конструктивні (позитивні) функції конфлікту;

2)деструктивні (негативні) функції конфлікту.

Всі конструктивні функції конфлікту можна розділити на: загальні функції (вони мають місце на різних рівня соціальної системи), функції конфлікту на особистісному рівні (стосуються безпосередньо впливу на особистість).

Розглянемо деякі загальні конструктивні функції конфлікту. Вони полягають в таких наслідках:

1.Конфлікт є формою вирішення протиріч. Його розвиток сприяє усуненню тих недоліків і протиріч, які привели до конфлікту.

2.Сприяє зняттю соціальної напруги і ліквідації стресової ситуації, допомагає „випустити пару”, розрядити обстановку і зняти напругу.

3.Вирішення конфлікту призводить до стабілізації соціальної системи, тому що при цьому ліквідуються джерела незадоволення. Сторони конфлікту в майбутньому будуть більше співробітничати, а ніж конфліктувати. Вирішення конфлікту може попередити більш серйозні конфлікти, які б могли мати місце, якщо б даний конфлікт не виникнув.

4.Конфлікт інтенсифікує і стимулює групову творчість, сприяє мобілізації енергії для вирішення завдань, які стоять перед суб’єктами. В процесі пошуку шляхів вирішення конфлікту відбувається активізація аналізу важких ситуацій, розробляються нові підходи, ідеї, інноваційні технології.

Конструктивні функції  конфлікту на особистісному рівні:

1.Конфлікт може виконувати пізнавальну функцію по відношенні до людей, які беруть у ньому участь. В важких критичних ситуаціях проявляється істинний характер, цінності, мотиви поведінки людей („Друг пізнається в біді”). З цією функцією пов’язана і можливість діагностики сили противника.

2.Конфлікт може сприяти самопізнанню і адекватній самооцінці. Він може допомогти вірно оцінити свої сили і виявити нові риси характеру особистості. Він може загартувати характер, сприяти появі нових якостей, зокрема почуття гордості.

3.Конфлікт може допомогти позбавитися небажаних якостей характеру, наприклад почуття неповноцінності, покірності.

4.Конфлікт це один  із найважливіших факторів соціалізації людини, розвитку її як особистості. В конфлікті людина за невеликий проміжок часу може отримати стільки життєвого досвіду, скільки не отримала б ніколи, поза конфліктом.

5.Конфлікт – важливий фактор адаптації людини в групі, оскільки в конфлікті люди в найбільшій степені розкриваються і можна із впевненістю сказати хто є хто. І тоді особистість або приймається членами групи, або напроти відштовхується ними.

6.Конфлікт може зняти психологічну напругу в групі, зняти стрес його учасникам, якщо він позитивно вирішується.

7.Конфлікт може слугувати способом самореалізації і самоствердження особистості. 
Зупинимося на розгляді деструктивних функціях конфлікту. Загальні деструктивні функції конфлікту:

1.Він може бути пов’язаний  із насильницьким методами його вирішення, в результаті можливі людські жертви і матеріальні втрати.

2.Конфлікт може привести  сторони в стан дестабілізації і дезорганізації.

3.Може призвести до уповільнення темпів соціального, економічного, політичного і духовного розвитку суспільства. Може викликати кризу суспільного розвитку, виникнення диктаторських і тоталітарних режимів.

4.Конфлікт може сприяти  руйнуванню соціальних комунікацій.

5.Може супроводжуватися  наростанням в суспільстві песимістичних настроїв і упадком моралі.

6.Конфлікт може викликати  за собою нові, більш деструктивні конфлікти.

7.Конфлікти в організаціях  часто можуть призвести до  зниження рівня організації системи,  зниження дисципліни і ефективності діяльності.

Деструктивні функції  конфлікту на особистісному рівні  виражаються в наступних наслідках:

1.Конфлікт може призвести  до розчарування в своїх можливостях і здібностях.

2.Конфлікт може викликати почуття невпевненості в собі, втрату попередньої мотивації і руйнуванню ціннісних орієнтацій і способів поведінки. Як наслідок можлива девіантна поведінка, крайній випадок якої – суїцид.

3.Конфлікт може призвести  до розчарування в своїх колегах, і друзях.

4.В якості реакції  на конфлікт людина може „включати” захисні механізми, такі як: мовчання, критиканство, формальна ввічливість, буквоїдство, перетворення всього в жарт, розмови на іншу тему, постійний пошук винних.