Шпаргалка по "Психологии"

Цінності як суспільний феномен  слід відрізняти від ціннісних орієнтацій як особистісного феномену. Особистісні ціннісні орієнтації — це виділені і внутрішньо прийняті особистістю цінності; суб'єктивно відображені у свідомості цінності суспільства. Вони складають основу життєвої концепції людини, її «філософію життя». Базовими ціннісними орієнтаціями людини є: 1)орієнтація на істину регламентує пізнавальну сферу, здатність людини до мислення та інтуїтивного розуміння, а також підтримує інші ціннісні орієнтації; 2)на достаток потрібна для підтримання життєдіяльності, проте прагнення до життя безмежне і така орієнтація може згодом стати надмірною, а то й домінантною; 3)на свободу означає можливість діяти відповідно до власного волевиявлення, не зумовленого зовнішніми чинниками; 4)на справедливість оцінює співвідношення явищ та речей з погляду їхнього розподілу між людьми; 5)на добро регламентує поведінку членів суспільства, їхні взаємини; 6)на красу виражає ставлення людей до життя та навколишнього світу, роблячи це за допомогою понять про прекрасне та потворне.

Ціннісні орієнтації людини забезпечують стійкість її особистості, послідовність її вчинків, а також сталість взаємовідносин із навколишнім світом. Як відомо, коли в історії відбуваються глобальні катаклізми, руйнуються держави, політичні системи, то це торкається сфери ціннісних орієнтацій людей, що належать до даного суспільства.

16. Психологія  темпераменту: провідні риси, типологія

Темперамент є індивідуально своєрідною, природно зумовленою сукупністю відносно стійких динамічних виявів психіки людини, які характеризують спосіб її поведінки. Сучасні дослідження (Я. Стреляу, Б. Завадський тощо) довели, що динамічність темпераменту пов’язана з трьома основними характеристиками поведінки: енергетичними, що виражаються у таких рисах темпераменту, як активність, сенситивність і витривалість, часовими  рухливість, стійкість і жвавість, та афективними  реактивність – сила мимовільної реакції на зовнішні і внутрішні подразники. Крім зазначених рис темпераменту у працях психологів відзначається також роль екстраверсії-інтроверсії та пластичності-ригідності. Пластичність – гнучкість, з якою людина пристосовується до нових умов. Ригідність – нечутливість до змін, які відбуваються у довкіллі.

Риси темпераменту є  найстійкішими індивідуально-типологічними  особливостями людини, однак можуть „маскуватися” під впливом характеру і вікових змін. Вони є вродженими, сталими, демонструються у різних ситуаціях, тобто не залежать від виду діяльності людини. Найбільшої популярності в психології набули 4 типи темпераменту, запропоновані Гіппократом-Галеном. 1. Сангвініки Сильним боком є те, що вони придатні до роботи з сильними і несподіваними подразниками за умов змагань; слабкими – те, що вони переоцінюють себе, недостатньо зосереджені, можуть бути легковажні. Слід виявляти до них довіру і давати вихід їхній внутрішній енергії, спрямовуючи на корисні справи. Недоцільно доручати монотонну роботу. Доцільно виховувати терпіння і цілеспрямованість, навчити дорожити дружбою. 2.Холерики Сильною с. є те, що вони придатні до роботи у стресовій ситуації, енергійні, мають організаторські здібності; слабкою  їхня недисциплінованість, конфліктність, нестриманість. Рекомендовано захопити їх цікавою справою; навчити бути стриманими; спрямовувати їхню енергію у правильне русло; спілкуватися з ними спокійно і впевнено. У зв’язку зі схильністю до агресії виховувати у них співчуття. 3. Флегматики Сильною с. є дисциплінованість, стабільність і систематичність у роботі, витримка, пунктуальність; слабкою – повільність дій, зовнішня байдужість, погане переключення уваги. Рекомендовано давати більше часу для виконаннь завдань, а переключати від однієї звичної дії до іншої слід поступливо; давати додатковий інструктаж, уникати доручень, пов’язаних із високим темпом діяльності. Доцільно стимулювати вияв щирих почуттів. 4. Меланхоліки Сильною с. є їхня співчутливість, глибина і стійкість почуттів; слабкою – надмірна вразливість, занурення у власні переживання, сором’язливість, замкнутість, повільність, швидка втомлюваність. Рекомендовано виявляти розуміння стану людини. Схвалювати найменший вияв активності. Виховувати почуття власної цінності. Навчити планувати свою діяльність, розумно розподіляти час між роботою і відпочинком. Людина з будь-яким темпераментом може досягти значних успіхів у житті і лише окремі професії накладають жорсткі вимоги щодо типу темпераменту.

17. Психологія  характеру: провідні риси, типологія

Характер – це сукупність стійких індивідуально-типологічних особливостей особистості, в яких виражається типове ставлення до навколишнього світу і до себе у типових ситуаціях. Виділяють такі провідні риси характеру: моральні, вольові, емоційні та інтелектуальні. Моральні риси є визначальними у ставленні до оточуючих людей (ввічливість, відповідальність, непринциповість тощо). Вони відіграють провідну роль в утворенні цілісного характеру. Саме від сформованості вольових рис залежить сила характеру людини. Якщо людині потрібно емоційно оцінити себе, інших людей або навколишню дійсність, то найяскравіше виявляються емоційні риси (напр. чуйність, щирість, черствість). Інтелектуальні риси (напр. допитливість, вдумливість, кмітливість).

Якщо в характері домінує  одна чи декілька несуперечливих рис (напр. вдумливість, рішучість і відповідальність) такий характер називають цілісним. Суперечливому характеру властиво домінування несумісних рис (напр. принциповість і нерішучість). Якщо домінуючі риси відсутні або мало виражені, характер називають невизначеним.

Сукупність рис характеру, спільну  для більшості людей у даному суспільстві, називають соціальним характером. Національний характер – це сукупність соціально-психологічних рис, що властиві національній спільності на певному етапі її розвитку і проявляється у ціннісних ставленнях до навколишнього світу, а також у культурі, традиціях. Для українського національного характеру відносять релігійність.

 Залежно від орієнтації (запропонував вперше у XX столітті Еріх Фромм) вирізняють такі типи характеру: рецептивний (орієнтація на те, що хтось з оточуючих надасть бажане у готовому вигляді), експлуататорський (орієнтація на оволодіння вартостями силою або хитрощами), користолюбний (орієнтація на збагачення і економію), ринковий (орієнтація на те, що людина – товар).

Характер, насамперед, формується від  умов життя, виховання та самовиховання  і тому піддається  коригуванню; певною мірою характер визначається і фізіологічними задатками людини.

18. Акцентуації  темпераменту і характеру 

Найбільшої популярності в психології набули 4 типи темпераменту, запропоновані Гіппократом-Галеном. 1. Сангвініки Сильним боком є те, що вони придатні до роботи з сильними і несподіваними подразниками за умов змагань; слабкими – те, що вони переоцінюють себе, недостатньо зосереджені, можуть бути легковажні. Слід виявляти до них довіру і давати вихід їхній внутрішній енергії, спрямовуючи на корисні справи. Недоцільно доручати монотонну роботу. Доцільно виховувати терпіння і цілеспрямованість, навчити дорожити дружбою. 2.Холерики Сильною с. є те, що вони придатні до роботи у стресовій ситуації, енергійні, мають організаторські здібності; слабкою  їхня недисциплінованість, конфліктність, нестриманість. Рекомендовано захопити їх цікавою справою; навчити бути стриманими; спрямовувати їхню енергію у правильне русло; спілкуватися з ними спокійно і впевнено. У зв’язку зі схильністю до агресії виховувати у них співчуття. 3. Флегматики Сильною с. є дисциплінованість, стабільність і систематичність у роботі, витримка, пунктуальність; слабкою – повільність дій, зовнішня байдужість, погане переключення уваги. Рекомендовано давати більше часу для виконаннь завдань, а переключати від однієї звичної дії до іншої слід поступливо; давати додатковий інструктаж, уникати доручень, пов’язаних із високим темпом діяльності. Доцільно стимулювати вияв щирих почуттів. 4. Меланхоліки Сильною с. є їхня співчутливість, глибина і стійкість почуттів; слабкою – надмірна вразливість, занурення у власні переживання, сором’язливість, замкнутість, повільність, швидка втомлюваність. Рекомендовано виявляти розуміння стану людини. Схвалювати найменший вияв активності. Виховувати почуття власної цінності. Навчити планувати свою діяльність, розумно розподіляти час між роботою і відпочинком. Людина з будь-яким темпераментом може досягти значних успіхів у житті і лише окремі професії накладають жорсткі вимоги щодо типу темпераменту.

Типами акцентуації характеру вперше почали займатися психіатри Леонгард, Личко, Ганнушкін та ін., у зв’язку з питанням про норму-патологію характеру. Крайній варіант норми характеру називається акцентуацією, яка з віком змінюється: в підлітків і юнаків кількість акцентуації збільшується, а в дорослих – зменшується. У різних типологіях вказують різну кількість акцентуацій. В середньому їхня кількість близько 10. 1) Провідною рисою демонстративного типу є егоцентризм, постійна потреба в увазі до своєї особи. Вони дуже заздрісні і цінують лише свою винятковість. Їхня самооцінка завищена, а статус в групі – низький. Такі люди роблять усе можливе, щоб викликати до себе симпатію, або намагаються викликати до себе співчуття. 2)  педантичного типу є нерішучість і сумніви. Такі люди мають проблеми в особистому житті, нав’язливі страхи, думки, побоювання (боязнь за здоров’я). Спілкуючись з такими людьми слід уникати покарань та залякування, підтримувати їхню активність та самостійність. 3) застрягаючого типу Ці люди злопам’ятні, мстиві; починають страждати від уявного ставлення до себе і одночасно втрачають довіру до інших людей. 4) збудливого типу є поганий настрій і роздратованість. Таких людей не можна провокувати; у спілкуванні дотримуватися доброзичливого тону. Можна викликати таку людину на відверту бесіду, давши їй можливість висловити свої переживання, відчуття, проблеми тощо. 5) гіпертимного типу задоволенні життям, активні, надмірно балакучі. Легко адаптуються до нових умов; схильні до зміни професії і місця праці. Самооцінка стійка, завищена, спрямована на майбутнє. 6) дистимного типу  Більше зосереджені на негативному, ніж на позитивному. На першому плані у них високі почуття, які несумісні з людським егоїзмом. Події, які їх глибоко зворушили, можуть призвести до депресії. 7) циклоїдного типу є періодичні безпідставні коливання настрою і життєвого тонусу (у дітей віком 13-21років). Циклоїди вразливі до змін (місця проживання, навчання, втрати друзів, близьких). Самооцінка то висока, то низька. 8) екзальтованого типу є різке мотивоване коливання настрою. Цей тип можна назвати типом тривоги та щастя. Найменші переживання супроводжується фізіологічними проявами: потовиділенням, тремтіння. Цей тип властивий зазвичай художникам та поетам. Любов до музики, мистецтва, природи, пошуки сенсу життя – все це здатне захопити екзальтовану людину до глибини душі. 9) тривожного типу є нездатність відстояти свою позицію. Такі люди відрізняються несміливістю, покірністю, приниженістю, невпевненістю та лякливістю. Їх слід оберігати від насмішок і приниження. 10) емотивного типу є надмірна чутливість і вразливість. Людей цього типу називають м’якосердими,  жалісливими, задушевними. Всі ці якості виявляються у зовнішніх реакціях: міміці, жестах, плаксивості.

19.Психологія  здібностей: природа, різновиди

Здібності – це індивідуально-психологічні особливості, які є суб’єктивними умовами успішного виконання певного різновиду діяльності. Вони виявляються у швидкості, глибині та міцності оволодіння засобами і прийомами діяльності. Вони нетотожні знанням, умінням, навичкам. Здібності зумовлені як біологічними, так і соціальними чинниками. Біологічна природа здібностей проявляється у спадкових анатомо-фізіологічних властивостях людини – задатках. Для реалізації задатків потрібне сприятливе природне (здорова екологічна атмосфера тощо) і соціальне оточення (рівень культури, освіти, фінансові можливості, сімейні цінності тощо), а також індивідуальна праця. Залежно від ступеня загальності виділяють загальні (вони пов’язані з успішним виконанням будь-якого виду діяльності) та спеціальні (вони пов’язані з успішним виконанням специфічного виду діяльності) здібності. Існують два види загальних здібностей: 1) Інтелектуальні (здібності до пізнання і розв’язання проблем, які визначають успішність будь-якої діяльності і складають основу інших здібностей. Іноді їх розуміють як систему пізнавальних процесів (відчуттів, сприймання, пам’яті, мислення, уяви, уваги) та волі. Якщо в інтелектуальній діяльності домінує мовлення, такий інтелект називають вербальним. Вербальний інтелект визначає словниковий запас, ерудиція, вміння розуміти прочитане. Якщо в інтелектуальній діяльності домінують образи – інтелект назививать невербальним. Невербальний інтелект визначає багатство образів і чуттєві враження людини, вміння оперувати ними. Головною функцією інтелекту є управління інтелектуальними ресурсами людини. 2) Творчі здібності або креативність. Показниками творчих здібностей є схильність людини до оригінальності, продуктивності, гнучкості та деталізації. Оригінальність виявляється у здатності відмовлятися від стереотипних способів мислення, уяви, почуттів. Продуктивність визначається кількістю різноманітних ідей, запропонованих людиною. Гнучкість – кількістю ідей різного класу. Саме тому творчістю вважають схильність людини до нових ідей. Деталізація – це ступінь уточнення нових ідей. Спеціальні здібності виявляються у дуже різноманітних видах діяльності людини: 1)   Академічні здібності переконують в успішності навчання різним предметам і є достатньо вибірковими. 2) Технічні здібності виявляються у сфері техніки. 3) Мистецькі здібності людини багатогранні. Основою мистецьких здібностей є особливе ставлення людини до світу. А)Під художніми здібностями розуміють здібності ідо малювання та живопису. Б)Літературні здібності є даром до поезії та прози. В)Музичні здібності – це здібності до створення та виконання музичних творів. 4)Моторні здібності пов’язані з діяльністю, яка вимагає доброї координації рухів. Вона потрібна танцюристам, слюсарям та представникам багатьох інших професій. 5)Соціальні здібності (лідерські, організаторські, соціальний інтелект) 6)Практичні здібності ґрунтуються на практичному мисленні та практичній діяльності. Провідною особливістю цих здібностей є знання своїх слабких та сильних сторін і здатність використовувати ці знання.

20. Особливості  особистості обдарованої людини. Талант. Геніальність 

Обдарованість – інтегральний прояв здібностей, що забезпечує можливість досягнення вищих, порівняно з іншими людьми, результатів діяльності. Талант  це система властивостей, які дають змогу особистості досягти значних успіхів в оригінальному виконанні тієї чи іншої діяльності. Вищим ступенем творчих проявів особистості, які мають важливе значення для життя суспільства, є геніальність.

Обдарованість завжди унікальна, однак існують і спільні особливості особистості обдарованих людей. Обдарованість може бути інтелектуальною, творчою, літературною, математичною тощо.

Мабуть, найхарактернішою особливістю  для інтелектуальної обдарованості є її ранній прискорений розвиток, який спричиняє невластивий вікові інтелект та компетентність дітей. Інтелектуально обдаровану людину вирізняє також висока розумова активність, яка, зокрема, полягає в їхньому постійному прагненні до розумового навантаження, до поповнення своїх знань, які зазвичай є дуже обширними. Інтелектуальна обдарованість, особливо у дитячі роки, пов'язана з підвищеною допитливістю. Творча обдарованість. Такі люди вирізняються винахідливістю, зосередженістю на обраному напрямі, захопленістю. Творчість можна реалізувати лише за умови, якщо людина почуває себе вільно, якщо вона не скута надмірним досвідом та знаннями, заборонами. Вони дуже ретельні в оформленні продукта своєї праці, бо встановлюють для себе високі стандарти. Висока критичність по відношенню до себе змушує їх бути постійно незадоволеними результатами своєї роботи і постійно прагнути поліпшувати її. Тому продукт праці багато разів удосконалюється.

Дослідження американських психологів дали змогу встановити низку особистісних рис та суспільних обставин, що дали поштовх для появи літературного обдаровання. Видатні письменники з дитинства звикли читати й писати багато, здебільшого, щоб утекти від реалій навколишнього світу; у дитинстві пережили тяжку травму й схильні до депресій. Мають великий словниковий запас, незалежні, непідвладні правилам, не люблять приєднуватися до групової діяльності, часто віддаляються від суспільства. Пишуть заради того, щоб передати свої емоції; люблять працювати довгий час наодинці; цінують можливість вільного самовираження і творчості.

Американськими дослідниками також встановлені характерні риси математично обдарованих осіб та умови їхнього виховання. Було зауважено, що у видатних математиків постійно була потреба в міцному зв'язку та підтримці з боку наставників; стосунки в їхніх родинах були кращі від тих, що мали обдаровані письменники та художники; вони часто є вихідцями із консервативних родин; рано починали робити успіхи.