Шпаргалка по "Психологии"

Довільна увага (вторинна, активна) — це такий вид уваги, коли людина прикладає зусилля волі, щоб бути уважною, а також ставить перед собою мету бути уважною. Це вищий вид уваги порівняно з мимовільною, вій формується протягом життя людини і є результатом свідомої активності суб'єкта. Довільна увага пов'язана з вольовою регуляцією суперечливих мотивів, спонукань та інтересів. Вольові зусилля слід прикладати періодично, інакше довільна увага згасає.

Вольові зусилля на предметах та явищах допомагають підтримувати наступні зовнішні та внутрішні чинники: 1)практичні дії: якщо у процес діяльності включені практичні дії, увагу підтримувати легше. Наприклад, лекцію легше уважно слухати, якщо одночасно її конспектувати; 2)розуміння завдання: якщо завдання, яке виконується, людина розуміє, на ньому легше сконцентрувати увагу; 3)формулювання питань: якщо формулюється питання щодо об'єкта діяльності, увагу підтримувати легше; 4)інтерес до діяльності: чим вищий інтерес, тим більша зосередженість довільної уваги; 5)успіх у діяльності: неуспішно виконане завдання продовжує привертати увагу; 6)завершеність діяльності: незавершена діяльність сприяє підтриманню довільної уваги; 7)інтелект людини: легше зосередити увагу тій людині, яка мас вищий інтелектуальний розвиток; 8)словесна регуляція: підтримує довільну увагу словесне нагадування самому собі про цілі діяльності; 9)емоційна збудженість: якщо об'єкт уваги викликає помірне емоційне збудження, на ньому легше зосередити увагу; 10)звичка людини: якщо людина звикла працювати зосереджено у різних умовах, її увагу легше підтримати довільно; 11)вплив минулого досвіду: чим більше знань, навичок, звичок пов'язано з подією, до якої ми мали би виявити увагу, тим легше підтримувати довільну увагу; 12)психічний стан людини: наприкінці робочого дня, а також в кінці тижня увага послаблюється.

Післядовільна увага (похідна первинна) — це такий вид уваги, для якого характерне зниження вольових зусиль при збереженні мети бути уважним. На перших етапах діяльності задіяна довільна увага, тобто потрібні зусилля волі для досягнення поставленої мети, а надалі в результаті залучення внутрішніх чинників для підтримання мимовільної уваги вольові зусилля послаблюються. На цьому етапі довільна увага переростає у післядовільну. Чинники післядовільної уваги є ті ж самі, що й для мимовільної та довільної. Основним із них є інтерес до діяльності. Післядовільна увага — це такий прояв спрямованості особистості, коли сама діяльність переживається як потреба, а її результат є особистісно значимий для людини. У виникненні післядовільної уваги відіграє також роль звичка людини трудитися.