Англицызмы в немецком языке

      - формування основ культурної компетенції при звертанні учнів до історії запозиченого слова, з'ясуванні його первісного значення з використанням фактів історії, культури, етнографії;

      - формування мовної компетенції, тобто свідомого засвоєння орфоепічної й орфографічної, лексичної, граматичної й стилістичної норми вживання запозичених слів.

      Концептуальний  блок містить теоретичне обґрунтування сутності процесу навчання запозиченням, що послідовно складають закономірності й принципи процесу навчання запозиченням, критерії відбору іншомовної лексики.

      Існують закономірності процесу навчання запозиченням:

      - гармонізація інтересів суспільства й особистості при визначенні цілей   

        і завдань навчання іншомовній лексиці;

      - залежність навчання від вікових  і індивідуальних особливостей  учнів;

      - взаємозалежне вивчення рідної  й німецької мов у ЗОШ [12, c. 110].

      Закономірності  процесу навчання запозиченням припускають висунення деяких принципів, для визначення яких ми звернулися до робіт

Є. М. Верещагіна й В. Г. Костомарова по лінгводержавоведенню. Лінгводержавоведення займається вивченням мови з погляду її культурної функції, а однією із цілей розроблювальної нами системи є формування культурної компетенції школярів. Тому ми визнали можливим взяти за першооснову принципи лінгводержавоведення й розробити на їхній основі власні культурні принципи вивчення запозиченої лексики:

      - принцип прилучення учня до нової для нього дійсності;

      - принцип формування в учнів позитивної установки до народу - носію мови;

      - принцип цілісності й гомогенності мовного навчального процесу, коли країнознавча інформація підлягає добуванню із природних форм мови й з навчальних текстів і не повинна привноситися ззовні, штучним, зовнішнім стосовно мови шляхом [4, с. 47; 9, с. 14 – 25].

      Серед дидактичних принципів хочеться відзначити наступні: принцип наочності; принцип свідомості й активності; принцип доступності й посильності; принцип систематичності й послідовності; принцип науковості; принцип зв'язку теорії й практики.

      Для визначення методичних принципів навчання запозиченій лексиці в ЗОШ можна звернутися до робіт середньої ланки.

      Наприклад, М. Т. Баранов вказує, що для вивчення лексики й фразеології використаються загальдидактичні й спеціальні принципи, що випливають із особливостей досліджуваних лексичних і фразеологічних явищ [2, с. 78].

      Серед таких спеціальних принципів  найбільш значимі наступні:

      - історичний (діахронічний) принцип, що необхідний при зіставленні історії слова й історії реалії;

      - функціональний принцип характеризується зіставленням слів і фразеологізмів зі сферами їх вживання, тобто лексичні значення необхідно розглядати з урахуванням їх стилістичного розшарування;

      - системний принцип реалізується  при зіставленні одиниць лексичної  парадигми;

      - лексико-граматичний принцип спрямований на зіставлення лексичного й граматичного значень слова [8, c. 136].

      Ряд критеріїв для відбору нещодавно запозиченої лексики й включення її в словники іноземних слів розробив Л. П. Крисін. Він виділяє принаймні три їх типи: власне мовні, комунікативні й соціально-психологічні.

      До  власне мовних критеріїв відносяться:

      - необхідність розмежування змістовно близьких, але все-таки різних понять;

      - тенденція до відповідності нерозчленованості,  цілісності позначуваного поняття;

      - наявність у запозичуваній мові сформованих систем термінів, які обслуговують ту або іншу тематичну область, професійне середовище й т.п. і більш-менш єдиних по джерелу запозичення цих термінів (наприклад, система позначень у сфері обчислювальної техніки);

      - приналежність слова до ядра або до периферії мовної системи: у

        першу чергу в словнику фіксується ядерна лексика [6, c. 136].

        До комунікативних критеріїв належать:

      - потреба в найменуванні нової речі, нового поняття;

      - комунікативна актуальність того  поняття, що позначається цим 

        словом.

      Серед соціально-психологічних критеріїв  інтерес представляє такий, як престижність іншомовного слова в порівнянні зі споконвічним або раніше запозиченим. Описані критерії лягли в основу концептуального компонента нашої методичної системи. На основі виділених закономірностей, принципів і критеріїв був визначений змістовно-процесуальний компонент системи вивчення запозиченої лексики німецької мови. Ним став лексичний мінімум, що складається з кількох тематичних груп.

      У визначенні цих груп були враховані результати дослідження Аммара Хуссейна Садкл «Лексичні запозичення як засіб збагачення й розвитку мови». На основі аналізу іншомовних запозичень лексики він виділив наступні лексико-семантичні області її вживання:

      1. Суспільно - політична лексика.

      2. Комп'ютерна лексика, представлена в основному комп'ютерною

         термінологією.

      3. Економічна лексика англійського  походження.

      4. Лексика, що належить масовій  культурі.

      5. Лексичні запозичення, що належать  до спортивної термінології.

      6. Новітня англо-американська лексика,  що належить до сфери шоу- 

         бізнесу.

      7. Побутова лексика.

      8. Лексика злочинної діяльності.

      9. Лексика медицини й біології.

      10. Гіпотетично існуючі реалії.

      11. Засоби масової інформації.

      12. Лексика одягу й моди.

      З урахуванням можливостей курсу  мовної освіти ми відібрали наступні

      тематичні групи:

      1. Комп'ютерна лексика 

      2. Лексика, що належить масовій культурі

      3. Лексичні запозичення, що належать  спортивної термінології 

      4. Побутова лексика 

      5. Лексика медицини й біології 

      6. Засоби масової інформації

      7. Лексика одягу й моди [15, c. 102]

      Незважаючи  на те, що існують певні рекомендації з вивчення запозиченої лексики, їх обмеженість проявляється в тому, що вони недостатньо вписуються в загальну систему лексичних вправ. Однак не можна розглядати вивчення цього шару лексики ізольовано, а варто включати її в систему лексичної роботи.

       

      

      

2. Опис лексичних вправ та методів для вивчення запозичень та приклад елективного курсу в ЗОШ “Запозичення з англійської мови в німецькій мові”

        Основою лексичної роботи може виступити система лексичної роботи, пропонована А. В. Прудниковою, але при цьому доповнена підвидами вправ і видами завдань, розроблених М. Р. Львовим і Н. А. Купіною. 

     А. В. Пруднікова всі вправи по лексиці ділить на 2 основних типи з погляду дидактичних завдань, які стоять перед ними.

      1. Власне лексичні вправи.

      1.1. Лексико-семантичні вправи.

      1.2. Логіко-лексичні вправи.

      1.3. Вправи на з'ясування словникового  складу німецької мови, сфери вживання різних лексичних шарів.

      2. Комбіновані вправи.

      2.1. Лексико - граматичні:

      - вправи, спрямовані на осмислення категоріального значення частин мови;

      - вправи, що передбачають засвоєння  морфологічних категорій і в  той же час повторення лексичних  понять, а також понять, що характеризують лексику німецької мови з погляду її вживаності й походження.

      2.2. Лексико - орфографічні:

      - вправи, які передбачають з'ясування значення слова й складових його морфем, щоб визначити орфографічно правильне написання;

      - вправи, що передбачають засвоєння найважливіших орфограмм і одночасне повторення лексичних понять.

      2.3. Лексико - стилістичні:

      - вправи, пов'язані з визначенням приналежності тексту до того або іншого стилю мови;

      - вправи на складання словосполучень  або речень, зв'язного тексту з одним або кількома заданими словами;

      - аналіз зразкових і лексико-стилістичне виправлення негативних текстів.

      Методи, застосовувані для вивчення німецької мови в школі, використовуються й для вивчення запозиченої лексики:

      - метод мовного аналізу;

      - метод конструювання;

      - порівняльно-історичний метод;

      - наочний метод;

      - метод оповідання вчителя;

      - евристичний, або пошуковий метод;

      - метод гри;

      - комунікативний метод [5, c. 136].

      Стосовно  до проблеми нашого дослідження необхідне оптимальне сполучення. Процесуальна сторона навчання містить у собі і його організаційні форми, серед яких основними виступають уроки, позакласні заняття, домашні заняття з використанням словників.

      Засоби навчання німецькій мові, у тому числі запозиченої лексики, складаються з наступних компонентів:

      а) навчального, дидактичного матеріалу, що складає зміст навчання іншомовній лексиці;

      б) навчальних комплексів: підручників, навчальних посібників, збірників вправ, словників, карток, таблиць, картин, сучасних технічних засобів.

      Заключним блоком системи є результативний-оцінний. Його складають критерії оцінки ефективності методики вивчення запозиченої лексики.

      Дослідження із установлення дидактичних взаємозв'язків у процесі навчання німецькій мові дозволяють нам назвати в числі таких наступні:

      - позитивне емоційно-ціннісне відношення й пізнавальний інтерес до вивчення запозичених слів у зв'язку з розумінням цілей цього вивчення, готовність до комунікативної діяльності, дотримання норм мовного етикету при використанні іншомовної лексики (комунікативна компетенція);

      - позитивне відношення до культури інших народів - носіїв мови, знання про реалії їх побуту, розуміння фактів історії, матеріальної й духовної культури цих народів;

      - системність мовних знань і уявлень про запозичену лексику, її фонетику, драматичність вживанні запозичених слів, володіння основними лінгвістичними поняттями з даної теми, вміння спостерігати й аналізувати мовні явища, усвідомленість у залученні мовних засобів (мовна компетенція).