Способи вираження модальності прохання в іспанській мові

Отже, в даному дослідженні прохання розуміється як модальне значення, яке не є однородним і може бути переданим різними способами.

 

 

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1

 

На основі аналізу категорії модальності як категорій філософії, логіки та лінгвістики, а також спираючись на існуючі в лінгвістиці точки зору, в даній роботі модальність розуміється як функціонально-семантична категорія, що виражає різні види відношення висловлення до дійсності, а також різні види суб'єктивної кваліфкаціі того, що повідомляється.

Cпектр значень модальності дуже різноманітний; від значення комунікативної мети речення (твердження, питання, спонукання) до семантики реальності / iрреальності, суб'єктивної оцінки висловлення, яку встановлює мовець, а також значення необхідності, потреби, заборони, заперечення тощо. Але різні типи модальних значень можна розділити на дві найважливіші групи значень, які відносяться відповідно до категорії об'єктивної модальності і до катерорії суб'єктивної модальності.

Спонукальна модальність  розуміється як частина загальної  системи типів модальності, яка  співвідноситься із значенням потенційності, ірреальності, а також бажаності, і може бути класифікована як особлива форма об’єктивно-суб’єктивної модальності.

Виходячи з різних точок зору на виокремлення різновидів спонукальної модальності, бачимо, що основними різновидами є наказ, вимога, порада, пропозиція, інструкція, запрошення, дозвіл, застереження, заборона, прохання.

Прохання це модальне значення, яке відповідає спонукальному мовленнєвому акту і є носієм його ілокутивної сили. Даний мовленнєвий акт представляє собою спробу мовця вплинути на слухача з тим, щоб змусити його здійснити деяку вигідну для себе дію, яку він може, але не повинен здійснювати. Особливості прохання полягають у здобутті бажаного, у створенні у адресата емоцій, які б сприяли здійсненню намірів адресанта. Виділяють 2 види прохань прямі, виражені за допомогою спонукального речення, та непрямі – мовець побічно спонукає адресата до здійснення дії. Ввічливість обумовлює більш часте використання непрямих прохань. Ввічливість, точніше інтенсивність її вираження, також зумовлює неоднорідність модального значення прохання.

Модальне значення прохання формується кількома значеннями, головними серед них є значення: “ірреальність”, “бажаність” , “можливість”, а також  “волюнтативність”.

 

РОЗДІЛ 2 СПОСОБИ ВИРАЖЕННЯ МОДАЛЬНОСТІ ПРОХАННЯ В ІСПАНСЬКІЙ МОВІ

 

Як зазначено в попередньому розділі, модальне значення прохання не є однорідним, а має свої нюанси. Подальший аналіз має за мету виявити, чим співпадають и яку специфіку мають способи вираження різних модальних нюансів прохання.

Крім того, прохання є  характерним для різних сфер вживання іспанської мови. Саме тому, вважаємо за доцільне розглянути у нашій роботі особливості вживання прохання у різних дискурсах на прикладі релігійного, ділового та дискурсу повсякденної комунікації.

На основі комплексного підходу для виявлення певних закономірностей нами була розроблена методика аналізу прикладів. Всі приклади було проаналізовано за наступними параметрами:

• ситуація спілкування – офіційна, неофіційна;
• соціальний статус та соціальна роль співрозмовників;
• різниця в соціальному становищі співрозмовників;
• різниця в віці;
• різниця в статі;
• тип прохання за кількістю адресантів – індивідуальне, колективне;
• наявність споріднення між  співрозмовниками;
• відношення співрозмовників – дружні чи недружні;
• форма комунікації – усна чи писемна;
• спосіб зв’язку – особисто чи дистанційно;
• комунікативний тип – розповідний, питальний, наказовий;
• форма прохання – експліцитна чи імпліцитна;
• анонімність;
• структура прохання – її граматичні, лексичні особливості;
• наявність сем “ірреальність”, а саме сем “бажаність” , “можливість”і  “волюнтативність”.

2.1 Вживання прохань в різних дискурсах

 

2.1.1 Особливості вживання прохань у повсякденному дискурсі. Прохання находить дуже поширене вживання у повсякденній комунікації, тому що, виходячи з визначення, що прохання це модальне значення, яке виражається різними способами і властиве спонукальному мовленнєвому акту, який має за мету вплинути на слухача з тим, щоб він здійснив деяку вигідну для адресанта дію, яку адресат може, але не повинен здійснювати, це дуже зручна форма спілкування, це спосіб отримати бажане, продемонструвати свою ввічливість та вихованість. Розглянемо особливості вживання прохання у даному дискурсі на наступних прикладаїх. 

¿Puede enseñarme el traje del escaparate?:

Даний приклад взято  з неофіційної ситуації спілкування, в якій клієнт в усній формі особисто звертається до продавця із проханням показати одяг. Соціальне становище комунікантів в даному випадку не дуже важно, тому що рольові позиції обумовлюють більш високий статус клієнта. Різниця в віці тут особливої ролі не відіграє, а різниці в статі не має – обидва співрозмовники є жінками. Вони не є ні знайомими, ні рідними, їх стосунки можна умовно вважати дружніми.

Дане прохання висловлено у формі питального речення, яке  не є носієм модальності прохання, отже прохання тут має імпліцитну форму. Значення прохання виражено перефрастичною конструкцією з дієсловом poder яке стоїть у Presente Indicativo Activo третьої особи однини. Тобто, дане прохання має граматичний спосіб вираження і виражено одним компонентом.

¿Se dignará ud mandarme una carta?:

У даному прикладі маємо неофіційну ситуацію спілкування,  співрозмовники є колегами, разом працюють, обидва комуніканти є чоловіками, різниця в віці в даному випадку не грає значної ролі. Співрозмовники не є родичами, їх відношення не є дружніми. В даному випадку анонімність відсутня, тому що комунікація в даному випадку здійснюється віч на віч. Комунікація проходить особисто, в усній формі.

Тут маємо питальний  комунікативний тип. Форма прохання є імпліцитною, тому що зміст прохання виражен часовою формою дієслова dignarse, яке стоїть у Futuro Indicativo Activo третої особи однини. Щодо стуктури прохання у даному випадку значення прохання, виражене одним компонентом, а саме дієсловом.

Al llegar me pondrás un telegrama:

Дане прохання проходить  у неофіційній ситуації, дружина звертається до чоловіка із проханням надіслати телеграму, адресантом у даному випадку є дружина, адресатом – чоловік. Коммуніканти займають однакове соціальне положення, вони різняться за статтю: адресант – жінка, адресат – чоловік, різниця в віці в даному випадку не грає значної ролі. Коммуніканти є родичами, які мають дружні стосунки. Коммунікація здійснюється, в данному випадку, особисто, звідси маємо відсутню анонімність, тому що комунікація в даному випадку здійснюється віч на віч, в усній формі, за допомогою розповідного комунікативного типу.

 Даний приклад має  імпліцитну форму прохання, тому що значення прохання виражене граматичною формою дієслова poner, яке стоїть у Futuro Indicativo Activo другої особи однини. Структурними особливостями в даному випадку є те, що значення прохання, як і в попередньому прикладі, передається одним компонентом і має граматичний спосіб вираження.

Juanito, irás a comprar el pan, por favor:

Цей приклад взято  з неофіційної ситуації спілкування, мати звертається до дитини із проханням купити хліб. Комуніканти є нерівноположними, адресант – мати, адресат – дитина. Адресант  займає вище рольове положення ніж адресат за віковим параметром, адресант старший за адресата. За параметрами статі комуніканти також нерівноположні: адресант – жінка, адресат – хлопчик. Співрозмовники є родичами і мають дружні відношення. В даному випадку адресант звертається до адресанта особисто, в усній формі, тому анонімність відсутня, комунікація в даному випадку здійснюється віч на віч.

Тут ми маємо розповідний  комунікативний тип. Форма прохання в цілому є експліцитною, тому що наявний елемент, який є носієм значення прохання, а саме por favor (будь ласка), але срукрура прохання, яка містить 3 елементи, включає як екпліцитний компонент, так і імпліцитний:

- звернення до адресата Juanito;

- зміст прохання, в якому значення прохання, виражене часовою формою дієслова іr, а саме Futuro Indicativo Activo другої особи однини, це граматичний спосіб вираження прохання, імпліцитна форма;

- це беспосередньо прохання, виражене компонентом por favor – будь ласка, це лексичний спосіб вираження прохання, експліцитна форма.

¿No podrías pasarme la sal por favor?:

У даному прикладі маємо неофіційну ситуацію спілкування,  дружина звертається  до чоловіка із проханням передати сіль. Співрозмовники є родичами, мають дружні відносини, адресантом є дружина, адресатом – чоловік. Адресант і адресат займають однакове соціалне положення. Наявна різниця в статі, адресант – жінка, адресат – чоловік, різниця в віці в даному випадку не грає значної ролі. В даному випадку анонімність відсутня, тому що комунікація здійснюється віч на віч. Комунікація проходить особисто, в усній формі.

Тут маємо питальний комунікативний тип. Форма прохання загалом є експліцитною, тому що наявний елемент, який містить в собі значення прохання, а саме por favor – будь ласка. Щодо стуктури прохання, у даному випадку прохання виражене двома компонентами:

- перефрастичною конструкцією  з дієсловом poder, яке стоїть у Imperfecto Potencial Activo другої особи однини, це граматичний спосіб вираження прохання, імпліцитна форма,

- компонентом por favor – будь ласка, це лексичний спосіб вираження прохання, експліцитна форма.

¿Sería tan amable de explicarme el significado de esta palabra?:

Дане прохання проходить у неофіційній ситуації, турист звертається до іспанця із проханням пояснити слово, адресантом у даному випадку є турист, адресатом – іспанець. У даному випадку важко визначи, чи є різниця в соціальному положенні, обидва співрозмовники є жінками, різниця в віці в даному випадку не грає значної ролі. За рольовими позиціями адресат має перевагу. Споріднення між комунікантами відсутне, вони мають дружні стосунки. Коммунікація здійснюється, в данному випадку, особисто, звідси маємо відсутню анонімність, тому що комунікація в здійснюється віч на віч, в усній формі.

Прохання передається за допомогою  питальнного комунікативного типу, що і робить його імпліцитним, тому що значення прохання виражене граматичною формою, а саме конструкцією вічливості з дієсловом ser яке стоїть у Imperfecto Potencial Activo третої особи однини.

Структурними особливостями в  даному випадку є те, що значення прохання, виражене конструкцією вічливості з дієсловом ser (у Imperfecto Potencial Activo третої особи однини).

¿Podría decirme dónde está el portero?:

Маємо офіційну ситуацію спілкування, клієнт звертається до працівника отеля із проханням сказати де швейцар, з нерівноположними комунікантами, адресант – клієнт, адресат – працівник отеля. Адресант  займає вище соціалне положення ніж адресат, обидва співрозмовники є жінками. Різниця в віці в даному випадку не грає ролі. Співрозмовники не є родичами і мають дружні відношення. В даному випадку адресант звертається до адресанта особисто, в усній формі, тому анонімність відсутня, комунікація в даному випадку здійснюється віч на віч.

Тут також маємо питальний  комунікативний тип. Форма прохання є імпліцитною, тому що значення прохання виражене граматичним способом, а саме перефрастичною конструкцією з дієсловом poder, яке стоїть у Imperfecto Potencial Activo третої особи однини.

Структурними особливостями в  даному випадку є те, що значення прохання, виражене одним компонентом, а саме, перефрастичною конструкцією з дієсловом poder (у Imperfecto Potencial Activo третої особи однини.

Querría ver la casa, estoy aquí por primera vez:

У даному прикладі маємо неофіційну ситуацію спілкування,  гість звертається  до власника будинку із проханням  показати дім, адресант – гість, адресат – власник будинку. В даному випадку важко визначити, чи наявна різниця в соціалному положенні, обидва комуніканти є чоловіками, різниця в віці в даному випадку не грає значної ролі. Співрозмовники не є родичами, вони мають дружні відношення. В даному випадку анонімність відсутня, тому що комунікація здійснюється віч на віч. Комунікація проходить особисто, в усній формі.

Комунікативний тип  прохання даного прикладу розповідний. Форма прохання є імпліцитною, тому що зміст прохання виражен часовою формою дієслова querer, яке стоїть у Imperfecto Potencial Activo першої особи однини. Щодо стуктури прохання, у даному прикладі значення прохання, виражене  одним компонентом - перефрастичною конструкцією з дієсловом querer.

Quisiera escuchar la radio:

Дане прохання проходить  у неофіційній ситуації, гість звертається до власника будинку із проханням увімкнути радіо, адресантом у даному випадку є гість, адресатом – власник будинку. В цій ситуації важко визначити, чи наявна різниця в соціалному положенні між комунікантами. Обидва співрозмовники є чоловіками, різниця в віці в даному випадку не грає значної ролі. Коммуніканти не є родичами, та мають дружні стосунки. Коммунікація здійснюється особисто, звідси маємо відсутню анонімність, тому що комунікація в даному випадку здійснюється віч на віч, в усній формі.