Моделі оптимізації управління виробництвом на рівні підприємства

2

ЗМІСТ:

Вступ

1.             Теоретичний аналіз проблеми оптимізації управління виробництвом на рівні підприємства.

1.1.      Управління та управлінські задачі.

1.2.      Методи оптимізації управлінських рішень.

1.3.      Економіко-математичне моделювання.

2.             Аналіз існуючих методів і моделей оптимізації управління виробництвом на рівні підприємства.

2.1. Метод «мозкової атаки».

2.2. Моделі масового обслуговування.

2.3. Моделі управління запасами.

Висновки

Список літератури

ВСТУП

Необхідність прийняття найкращих рішень так само стара як саме людство. Споконвіку люди, приступаючи до здійснення своїх заходів, роздумували над їх можливими наслідками і приймали рішення, вибираючи тим чи іншим чином залежні від них параметри, способи організації заходів. У сучасній ситуації в більшості управлінських завдань рішення вже не можуть прийматися без спеціальних методів просто на основі досвіду і здорового глузду.

Процес  прийняття управлінського рішення займає одне з головних місць в діяльності будь-якої організації. Сьогодні, коли значно загострилася конкуренція на всіх ринках, а більшість ресурсів підвищення ефективності вже вичерпано, підприємства та організації звертають свою увагу на резерви підвищення ефективності з використанням нових методів підготовки управлінських рішень. Розвиток комп'ютерної методології і техніки дозволило значно здешевити і спростити процеси збору, зберігання і передачі виробничої та економічної інформації.

Економіко-математичні моделі дозволяють прораховувати наслідки тих чи інших рішень, прогнозувати розвиток подій. На перший план виходить нове завдання – методи оптимізації управління.

Кількість і різноманітність таких методів надзвичайно велика, тому метою даної індивідуальної роботи є огляд та введення в тему оптимізації управління виробництвом.

1.         Теоретичний аналіз проблеми оптимізації управління виробництвом на рівні підприємства.

1.1.           Управління та управлінські задачі.

«Більша частина бід у всьому

світі відбувається від того,

що люди недостатньо точно

розуміють свої цілі.»

І. Гете

Існує незчисленна кількість методів вирішення управлінських задач та їх оптимізації. Але перш ніж розглядати їх, необхідно з'ясувати, що є управління:

Управління - як функція – це цілеспрямований інформаційний вплив на людей і економічні об'єкти, що здійснюється з метою направити їх дії та отримати бажані результати.

Управління - як процес – це сукупність управлінських дій, які забезпечують досягнення поставлених цілей шляхом перетворення ресурсів на "вході" в продукцію на "виході".

Управління - як апарат – це сукупність структур і людей, що забезпечують використання і координацію всіх ресурсів соціальних систем для досягнення їхніх цілей.

Виходячи з вищевикладених визначень, можна зробити висновок, що першим пунктом до вирішення управлінської задачі є визначення її ціле направленості.

Всі концепції та моделі ефективного управління спрямовані, в остаточному підсумку, на вирішення конкретних управлінських завдань. Жодна модель не зробить систему управління ефективною, однак вона може більш-менш ефективно вирішити ту чи іншу управлінську задачу, що стоїть перед фірмою. Різні моделі ефективного управління для певного кола завдань. І вибирати модель слід виходячи з розуміння тієї конкретної задачі, що стоїть перед обличчям приймаючим рішення.

Можна розрізняти управління персоналом, управління запасами, управління виробничими процесами, управління доставками і так далі. Наука управління розглядає дослідження механізму оптимізації рішень. Наприклад таких, безпосередньо в управлінні виробництвом:

        оптимізація складу парку устаткування різного типу, коли відома його вартість і продуктивності при виконанні конкретних робіт;

        оптимізація виробничої програми при заданій технології;

        визначення оптимального завантаження устаткування для досягнення мінімуму собівартості продукції;

        оптимальне розміщення організації - постачальника продукції;

        розподіл капітальних вкладень для об'єктів незавершеного будівництва;

        призначення по об'єктах працівників різних спеціальностей для досягнення максимальної продуктивності;

        розрахунок тимчасових і ресурсних параметрів мережевих моделей.

1.2.           Методи оптимізації управлінських рішень.

Механізм оптимізації рішень реалізується за допомогою основних підходів:

        Науковий метод;

        Системна орієнтація;

        Моделювання.

Науковий метод оптимізації управлінських рішень розглядає прийняття управлінського рішення як цілісний процес, зміст якого дозволяє всебічно вивчати проблему, проаналізувати можливі варіанти її рішень і вибрати найбільш ефективне їх них.

Системна орієнтація в процесі оптимізації рішень базується на тому, що проблему, яку необхідно вирішити, розглядають як сукупність взаємопов'язаних і взаємозалежних складових (параметрів, факторів), що мають цільову спрямованість. Інструментарієм дослідження даного підходу є системний аналіз, реалізація якого дає можливість здійснювати вибір найбільш ефективного варіанту рішення.

Моделювання дозволяє приймати рішення з урахуванням всіх факторів і альтернатив, які виникають процесі виробничо-господарської діяльності. Використання моделювання розглядається як найбільш ефективний спосіб оптимізації управлінських рішень.

Модель - це відображення реальної системи (об'єкта, ідеї) в деякій абстрактній формі, що відрізняється від самої цілісності.

Виділяють такі типи моделей:

        Фізична. Вона відображає збільшення або зменшення реального пункту системи (креслення заводу, модель вироби і т.д.);

        Аналогова. Ці моделі ведуть себе так, як реальний об'єкт, але не є таким (графік - залежності між обсягом виробництва і витратами і т.д.);

        Математична. Ця модель використовується для опису характеристик і властивостей об'єкта або подій у вигляді математичних символів, формул і т.д.

В управлінні з метою прийняття обґрунтованого та ефективного вирішення використовується широкий спектр способів моделювання:

1.      Теорія ігор. Цей метод моделювання і оцінки впливу прийнятого рішення на конкурентів, споживачів постачальників і т.д. розроблений з тим, щоб можна було врахувати в стратегії можливі дії протилежної сторони із зовнішнього оточення.

2.      Теорія масового обслуговування. Це моделі пошуку оптимального обслуговування споживача (черга автомобілів на складі під розвантаження, планово-попереджувальний ремонт устаткування і т.д.).

3.      Моделі управління запасами використовуються для визначення часу розміщення замовлень на ресурси, їх кількість, а також необхідної маси готової продукції на складах.

4.      Моделі лінійного програмування використовуються для визначення оптимального способу розподілу дефіцитних ресурсів при наявності конкуруючих потреб, а також для вирішення тих чи інших виробничих труднощів (для оптимізації завантаження обладнання, розкрою матеріалів тощо).

5.      Економічний аналіз є найбільш поширеним методом у прийнятті управлінських рішень. Він базується на визначенні умов, за допомогою яких діяльність господарської організації стає вигідною.

6.      Балансовий метод, який грунтується на побудові матеріальних, фінансових, трудових та інших балансів.

7.      Прогнозування - це метод, який грунтується як на минулому досвіді, так і поточної діяльності з метою визначення і перенесення тенденцій розвитку в майбутньому.

8.      Якісні методи - засновані на судженнях експертів, до яких звертаються по допомогу з метою прийняття оптимального рішення (Метод колективної експертної оцінки, метод Дельфі, метод «мозкової атаки»).

1.3.           Економіко-математичне моделювання.

Метод моделювання є найважливішим універсальним методом дослідження. Модель будь-якої складної системи теж являє собою систему (і нерідко досить складну), що має фізичне втілення, або записану за допомогою слів, цифр, математичних позначень, графічних зображень і т. д.

Таким чином, можна сказати, що модель - це фізична або знакова система, що має об'єктивне подібність з досліджуваної системою щодо функціональних, а часто і структурних характеристик, які є предметом дослідження. Для побудови знакових моделей може використовуватися, в принципі, будь-яка мова - природний, алгоритмічний, графічний, математичний. Найбільше значення і поширення мають математичні моделі в силу універсальності, строгості, точності математичної мови.

Економіко-математична модель - це опис, що відображає економічний процес або явище за допомогою математичних виразів (рівнянь, функцій, нерівностей, тотожностей), що імітують поведінку модельованого об'єкта в заданих чи можливих умовах його реального існування.

Математичні моделі, що використовуються в економіці, можна поділяти на класи за рядом ознак, що відносяться до особливостей модельованого об'єкта, мети моделювання і використовуваного інструментарію моделі макро-і мікроекономічні, теоретичні та прикладні, оптимізаційні і рівноважні, статистичні та динамічні, детерміновані та стохастичні.

Макроекономічні моделі описують економіку як єдине ціле, пов'язуючи між собою укрупнені матеріальні та фінансові показники: ВНП, споживання, інвестиції, зайнятість, процентну ставку, грошову масу і так далі. Мікроекономічні моделі характеризують взаємодію структурних і функціональних елементів економіки або поведінку окремого елемента в ринковому середовищі. Внаслідок різноманітності типів економічних елементів і форм їх взаємодії на ринку мікроекономічному моделювання займає основну частину економіко-математичної теорії. Найбільш серйозні теоретичні результати в мікроекономічному моделюванні в останні роки отримані в дослідженні стратегічного поведінки організацій в умовах олігополії з використанням апарату теорії ігор.

Теоретичні моделі дозволяють вивчати загальні властивості економіки та її характерних елементів дедукцією висновків із формальних передумов. Прикладні моделі дають можливість оцінити параметри функціонування конкретного економічного об'єкта і підготувати рекомендації для прийняття практичних рішень.

У моделюванні ринкової економіки особливе місце займають рівноважні моделі. Вони описують такі стани економіки, коли результуюча всіх сил, що прагнуть вивести її з цього стану, дорівнює нулю. У неринковій економіці нерівновагу за одними параметрами (наприклад, дефіцит) компенсується іншими факторами (чорний ринок, черги і т.п.).

Рівноважні моделі дескриптивні, описові. У нашій країні довгий час переважав нормативний підхід у моделюванні, заснований на оптимізації. Оптимізація в теорії ринкової економіки присутня в основному на мікрорівні (максимізація корисності споживачам або прибутку організації), на макрорівні результатом раціонального вибору поведінки економічними суб'єктами виявляється якийсь стан рівноваги.

В моделях статистичних стан економічного об'єкта описується в конкретний момент або період часу; динамічні моделі включають взаємозв'язку змінних у часі.

Детерміновані моделі передбачають жорсткі функціональні зв'язки між змінними моделі. Стохастичні моделі допускають наявність випадкових впливів на досліджувані показники і використовують інструментарій теорії ймовірностей та математичної статистики для їх опису.

Будь економіко-математична модель повинна бути адекватною дійсності, відображати істотні сторони і зв'язку досліджуваного об'єкта, мати просту форму і структуру.

Процес моделювання можна представити трьома етапами:

1.      Аналіз теоретичних закономірностей, властивих досліджуваному явищу або процесу, і емпіричних даних про його структуру й особливості, моделі формуються на основі такого аналізу.

2.      Визначення методів, за допомогою яких можна вирішити задачу.

3.      Аналіз отриманих результатів та уточнення (при необхідності) форми і структури моделі; повернення на перший етап.

Моделювання - єдиний в даний час систематизований спосіб побачити варіанти майбутнього і визначити потенційні наслідки альтернативних рішень, що дозволяє і об'єктивно порівняти їх. І все ж економіко-математичне моделювання залишається допоміжним інструментом в системі виробництва і управління.

Виходячи з цього розглянемо найбільш типові недоліки моделювання:

• включення в модель несуттєвих для розв'язуваної задачі показників і нормативів;
• виключення з моделі істотних для даного об'єкта характеристик і перемінних величин;
• неточна оцінка параметрів модельованого об'єкта;