Соя

Сорт має дрібне насіння, завдяки чому можна знижувати  норму висіву на 15–20 кг/га за оптимальної  густоти травостою. Аналіз результатів  сортодільниць і сортодослідних станцій країни свідчить про те, що вологість насіння в цього  сорту під час збирання на 2–2,1% нижча, ніж в інших сортів. Таким  чином, насіння Чорнобурої не потребує додаткового сушіння, що істотно  поліпшує її економічні показники й  рентабельність. Наприклад, у середньому за 1990–1993 рр. у зрошуваних умовах степової зони вологість насіння скоростиглих сортів Київська 27, Соєр 2–95, Бистриця 2 й Ізумрудна становила 13,5%, Чорнобурої — 11,4%. За цей же період, у цілому по Україні, ці показники, відповідно, становили 15,5 і 13,5%.

В умовах Степу Чорнобура  є ультраскоростиглим сортом, у Лісостепу  й на Поліссі — скоростиглим. Висота головного стебла — середня. Опушення стебла й стулок бобів темно-коричневе, густе. Дозрілі боби темно-коричневі, майже чорні. Насіннєва шкірка коричнева, рубчик великий, овальний, коричневого  кольору. Насіння під час збирання стійке до травмування робочими органами комбайна, що підвищує його посівні  якості.

Сорт стійкий у  польових умовах проти бактеріальних  і грибних хвороб, його можна висівати на п’ять-шість днів раніше за поширені у виробництві сорти.

Чорнобуру рекомендовано  для вирощування встеповій і  лісостеповій зонах України як на зрошенні, так і в суходільних  умовах.

УСПІХ. Сорт створено з допомогою схрещування американського сорту Еванс із лінією канадського походження Л 31-31, що веде свій родовід із популяції Харосой х Фіскебі 5. У конкурсному випробуванні Селекційно-генетичного інституту відзначився високою продуктивністю насіння, оптимальною для Півдня України тривалістю вегетаційного періоду, доброю технологічністю, вкрай високим вмістом олії в насінні (23%).

За роки державного випробування середня врожайність  сорту в суходільних умовах степової зони країни становила 16,9 ц/га за тривалості вегетації 130 днів. Маса 1000 зернин досягла 150,7 г — найвища в скоростиглій групі.

Сорт Успіх вирізняється високорослістю (85,8 см), стійкістю до вилягання, осипання й посухи; нижні  боби прикріплені на висоті 16,2 см, що гарантує істотне зменшення втрат  під час збирання.

На зрошенні в  Степу України середній урожай мали по 19,5 ц/га за олійності насіння 26,8%. У 1995 р. на Кримській дослідній сільськогосподарській  станції в екологічному випробуванні сорт зайняв перше місце з урожайністю 39,4 ц/га. Кращий американський сорт Хардін 91 тут дав лише 31,3 ц/га. Практично те саме мали в 1997 р. на Одеській дослідній сільськогосподарській станції, де сорт Успіх дав по 40 ц/га. У КСП “Зоря” Братського району Миколаївської області за 1994–1997 рр. у суходільних умовах його насіння збирали по 20,5 ц/га. У Кримському інституті агропромислового виробництва УААН одержали врожайність цього сорту по 28,9 ц/га (на зрошенні).

Сорт вирізняється фіолетовим забарвленням квіток, сірим  опушенням стебла й стулок бобів. Форма листочків яйцеподібна, розмір середній, облистяність висока. Рослини  стійкі до вилягання. Форма бобів  пряма, насіння жовтого кольору, рубчик сірий, середнього розміру. Сорт Успіх рекомендовано для вирощування  в степовій зоні України.

ХАДЖИБЕЙ. Створено завдяки багаторазовому індивідуальному добору з гібридної комбінації Еванс х Л 31-31. Сорт Еванс виведено в США. Він вирізняється високою продуктивністю й доброю адаптивністю. Селекційну лінію Л 31-31 одержали в Канаді від схрещування ультраскоростиглого шведського сорту Фіскебі 5 і американського сорту Блекхок.

До Державного реєстру  сортів України Хаджибей занесено з 2001 року. Під час випробування в  суходільних умовах Одеської області  в 1994–1998 рр. він виявився найбільш продуктивним. За цей період його середній урожай становив 19,2 ц/га, тоді як сорт одеська  Аркадія дав 14,8 ц/га, а сорт Альтаїр  — 14,4 ц/га. Вміст протеїну (36,9 %) і  олії (21,8 %) у насінні середній.

Середній урожай в усіх зонах України в 1997–1999 рр. становив 25,7 ц/га за тривалості вегетаційного  періоду 114 днів. Сорт характеризується високорослістю (96 см), стійкістю до вилягання, осипання й посухи; нижні  боби прикріплені досить високо над  поверхнею грунту (16,5 см). Не уражується пероноспорозом, аскохітозом і бактеріозом. У 1997 р. наАртемівській сортодільниці  Донецької області його врожай досяг 30,7 ц/га, а в 1999 р. на Борщевській сортодільниці  Тернопільської області — 30,4 ц/га. На сортодільниці Кримського інституту  агропромислового виробництва УААН урожайність сорту Хаджибей на зрошенні становила 30,2 ц/га (середнє за чотири роки). Максимальний врожай зібрали  на Інгулецькій сортовипробувальній  станції Миколаївської області  в 1998 р. — 41,1 ц/га насіння.

Особенности выращивания сои 

Соя - однолетнее травянистое растение из семейства бобовых. Период созревания сои зависит от климата и сорта растения. Длительность созревания продолжается от 70 до 250 дней. 

Корневая система  стержневая. Стебель у сои грубый, цилиндрической формы, высотой от 20 см до 2 м, у сортов промышленной пригодности—до 100 см. Толщина стебля у основания  доходит до 20 мм, ближе к верхушке стебель уменьшается. Есть сорта, склонные к сильному ветвлению и совсем не ветвящиеся, одностебельные. Форма  куста зависит от того, как будут  расти боковые ветви от стебля, их количества и длины. Выращиваться соевые бобы могут разными способами: с индетерминантным, детерминантным и полудетерминантным типом роста. Все растение покрыто волосками  серого или рыжего цвета. Настоящие  листья у сои тройчатые, цельнокрайние. По форме они бывают яйцевидными  или узкими с острым или округлым кончиком. Окраска сои зависит  от сорта и климатических условий, и поэтому может быть как темно-зеленой  так и светло- серо-зеленой. Цветки сои очень мелкие, а окраска  лепестков белая или фиолетовая. Бобы у сои короткие, содержат максимум 4 семени. Окраска бобов при созревании может быть светло-желтая, рыжевато-коричневая, черная, а спелые семена имели шаровидную или овальную форму.  

Вырастить эту ценную продовольственную культуру на приусадебном участке не представляет особого  труда, и при этом улучшить почву  на участке, где она росла. Корневая система сои мощная и хорошо разветвленная, а это в свою очередь говорит  о засухоустойчивости. Однако высокий  урожай будет только при хорошем  увлажнении. Именно в корневой системе  происходит переработка атмосферного азота в его минеральную форму, что потом служит для питания  сои и других последующих культур. 

Соя дает наиболее высокие  урожаи на черноземах и плодородных  супесчаных и суглинистых почвах и обязательно на солнечном участке. Перед посевом семян почва  должна прогреется и подсохнуть. Также  перед посевом в почву вносят минеральные удобрения и после  этого рыхлят несколько раз. Семена высевают в борозды не глубже 5 см. Расстояния между рядами должно быть больше 50 см, а в ряде до 10 см. Перед  посевом дно бороздок обязательно  поливают водой, тем самым создавая необходимый запас влаги для  прорастания семян. Чтобы семена сои не уничтожили мыши, их перед  посевом окунают в растопленный парафин. 

Сбор  урожая и хранение 

Период созревания у сои может занимать достаточно много времени, практически до 200 дней. Соевые бобы можно собирать зеленые  и употреблять в пищу целиком, только перед этим подвергнув тепловой обработке. Также полезны и молодые  ростки сои. Когда соевые бобы созревают  полностью, из них вылущивают сухие  зерна. 

Бобы собирают двумя  способами. Первый способ используется тогда, когда погода очень теплая и бобы успевают вызревать на растении. Но чаще используется второй способ, когда  бобы собирают вместе с растением  и подвешивают в сухом помещении, где они дозревают. Нужно чтобы  бобы были сухие, иначе они загнаиваются и пропадают. 

Уборка сои начинается, когда растения желтеют и начинают опадать листья, а бобы приобретают  бурый цвет. Сухие семена окончательно просушиваются, когда их расстилают тонким слоем на газету в прохладном помещении.

Лучше всего соя  хранится в мешках с неплотной  ткани в сухих местах. Соя очень  быстро впитывает влагу из воздуха, а влажные семена очень быстро портятся, так как содержат много  белка и масла. 

Уход  и борьба с вредителями 

Уход за соей сводится к прополке растения и борьбой  с сорняками, которая особенно важна  на первых этапах роста. Для борьбы с сорняками и сохранения в  почве тепла и влаги посевы мульчируют торфом или соломой. В  сухую погоду растения необходимо поливать. 

Самые частые вредители  тля и красный паутинный клещ. С бактериальной пятнистостью листьев  бороться практически невозможно, поэтому  больные растения необходимо удалить  и сжечь. В сырую погоду на созревающих  бобах, возможно, появиться серая  гниль или мучнистая роса. Для  борьбы с ними растения опрыскивают  фунгицидом. 

Такая болезнь, как  угловатый бактериоз вызывает на листьях и бобах мокнущие темные участки, вокруг которых появляется желтизна. Распространению болезни  способствует повышенная влажность, передаваемая с зараженными семенами. Поэтому  семена с пораженных растений использовать на следующий год в качестве посевного  материала категорически нельзя. Все больные растения нужно выкопать и сжечь.

Селекція  сої в умовах зрошення півдня України

Клубук В.В. – зав. лабораторією,

Михайлов В.О. –  н. с.,

БОРОВИК В.О. – к.с.- г.н.,

БАРАНЧУК В.А. –  н.с.,

ОСІНІЙ М.Л. – м.н.с., Інститут землеробства південного регіону  УААН

     Постановка  і стан вивчення проблеми. Соя  є провідною, самою поширеною  і вигідною білково-олійною культурою  світового землеробства. Вона займає  важливе місце в структурі  посівів, зерновому, кормовому  і харчовому балансах, за темпами  росту посівів і обсягів виробництва  немає собі рівних [1].

     В останні  роки попит на зерно сої  значно зріс, в Україні спостерігається  тенденція до збільшення посівів  сої. Великі посівні площі потребують  в свою чергу, створення і  впровадження в виробництво нових  більш урожайних сортів, стійких  до екстремальних факторів довкілля.

     Умови  вирощування сої на Херсонщині  і в цілому на півдні України  варті особливої уваги, так  як лімітуючим фактором вирощування  сої в цих умовах є волога, тому майже 100% посівів сої розміщуються  на поливних землях.

     Вирощування  сої в умовах зрошення пред’являє  до сорту більш підвищені вимоги. Поряд з урожайністю сорт повинен  мати невеликий вегетаційний  період, не вилягати, добре відзиватися  на збільшення густоти стояння  і доз добрив бути придатним  до механізованого збирання [2].

     Зрошення  визиває деякі зміни в біології  та структурі рослин сої. В  порівняні з богарними умовами  на зрошенні збільшується висота  рослин, загальна довжина стебел  і бокових гілок і т. ін. Вегетаційний  період на зрошенні довший  ніж у богарних умовах: у скоростиглих  сортів на – 4-6, у середньоранніх  та середньостиглих – на 7-12,у  пізньостиглих – на 9-15 днів.

     Зрошувані  землі півдня України – це  унікальна зона соєвого поясу,  де необхідні свої оптимальні  моделі сортів. Враховуючи це, в  Інституті землеробства південного  регіону проводиться селекційна  робота із соєю.

     Завдання  і методика досліджень. Роботу  проводимо по повній схемі  селекційного процесу. Особливу  увагу приділяємо вивченню вихідного  матеріалу та принципам доборів  батьківських пар для одержання  високопродуктивних сортів.

     Дослідження  проводяться на полях Інституту  землеробства південного регіону.  Агротехніка загальноприйнята для  вирощування сої. Ділянка колекційного  розсадника однорядкова, площа  – 2,25 м2. Ділянки конкурсного та  екологічного сортовипробування  мають площу – 22 м2, повторність  чотириразова. Досліди проводяться  в умовах зрошення, полив –  дощувальною машиною ДДА-100МА.

     Методика  досліджень загальноприйнята для  умов зрошення та селекційних  досліджень [3,4].

     Математичну  обробку експериментальних даних  виконували згідно зі стандартними  статистичними вимогами.

     Результати  досліджень. Селекційну роботу з  соєю в Інституті зрошувального  землеробства нині (Інституті землеробства  південного регіону УААН) розпочато  в 1959 році. Інтенсивна робота по  селекції сої на основі гібридизації  ведеться з 1963 року. Велика заслуга  в цьому талановитого селекціонера  Колота Віктора Миколайовича, який  більше 40 років працював над створенням  сортів сої для умов зрошення. За безпосередньої його участі було створено 14 сортів, 12 з яких в свій час районовані та занесені до державного Реєстру сортів рослин України. Кращі з них Юг 30, Юг 40, Вітязь 50, Фаетон, Деймос, Аполлон, мають попит і на сьогоднішній день, вони здатні в оптимальних умовах зволоження забезпечити урожай зерна на рівні 26-37 ц/га.

     Ефективність  селекційної роботи з соєю  як і з іншими культурами, в  більшості визначається наявністю  обширного вихідного матеріалу.  Створення його представляє перший  і дуже важливий етап селекційного  процесу [5].

     Вихідним  матеріалом в нашій роботі  перш за все є колекція сої,  яка нараховує 418 сортозразків  більш ніж з 20 країн світу,  а також сорти екологічного  сортовипробування, які отримуємо  з інших науково-дослідних установ.  Крім того як вихідний матеріал  використовуємо сорти конкурсного  сортовипробування, які висіваються  на двох фонах: на зрошенні  і без зрошення, що дає можливість  виявити вихідний матеріал з  більш продуктивним і адаптивним  потенціалом, який потім залучаємо  до схрещування, що дає можливість  створювати сорти з екологічною  пластичністю.