Соя

     Біологічна цінність білків зерна сої досягала максимуму в період повної стиглості зерна і практично не залежала від застосування добрив. 

Вміст амінокислот в  зерні сої

    Кількість всіх амінокислот в зерні сої у роки досліджень змінювалась. У 2000 році у сухій речовині неудобреного контролю їх було 39,0, 2001 – 31,9, 2002 – 35,3, в т.ч. незамінних відповідно 14,2, 11,8 та 12,7 мг/100 г. Із незамінних амінокислот на погодні умови більше всього реагували триптофан і особливо метіонін, а менше всього валін, лейцин та фенілаланін. Порівняно з середнім вмістом їх за три роки, кількість триптофану у 2000 році збільшилась на 17,6%, а метіоніну – на 31,1%.

     Змінюється залежно від погодних умов року і вміст амінокислот в білку сої, але ці зміни, за виключенням метіоніну і триптофану, в більшості випадків несуттєві. У сприятливому році, порівняно з середніми трьохрічними показниками, метіоніну було більше на 20,1, триптофану – на 6,4%, а в несприятливому відповідно на 32,8 та 16,2%.

     Змінюється вміст амінокислот і під впливом добрив. У сприятливому 2000 році сума їх та кількість незамінних були найбільшими в зерні сої, що вирощена у варіанті внесення фосфорно-калійних добрив (Р60 К30), і посіву на цьому фоні насінням інокульованим ризоторфіном. У середньому за роки досліджень ці показники були максимальними в зерні сої вищезгаданого варіанта, а також при застосуванні N60Р60К30 та розрахункової дози.

     Добрива суттєво не підвищують вмісту лімітуючих амінокислот у сухій речовині зерна сої.

     Кількість їх збільшується від фази 50% наливу бобів до повної стиглості зерна на 10,1%. 

Витрати елементів живлення соєю на формування врожаю

     Відповідно одержаних нами даних у надземній масі неудобреної сої містилось загальних азоту 0,41, фосфору 0,17, калію 1,68%, а в зерні відповідно 4,1; 1,5 та 3,5%. Добрива вплинули лише на вміст у надземній масі загального калію, а в зерні фосфору. Кількість їх відповідно збільшилась на 16,1 і 20,5%.

     Загальний винос сформованим урожаєм сої при внесенні добрив збільшився: азоту в межах 25,5 – 30,2, фосфору – 15,2 – 33,0, калію –

18,9 – 20,6%. Витрати  елементів живлення на формування  однієї тони зерна і відповідної  кількості надземної маси також  змінюються (табл. 4). 

Таблиця 4 

Витрати елементів живлення на формування однієї тони зерна 

і відповідної кількості  надземної маси, кг (середнє  за 2000 – 2001 рр.)

     При внесенні N30Р60К30 вони збільшуються, порівняно з неудобреним контролем, азоту на 8,8, фосфору – на 15,7, а калію – на 4,6%. За несприятливих умов вегетації, неудобрена соя на формування одиниці врожаю витрачає, порівняно з показниками, які одержані за сприятливих умов, менше загального азоту на 17,9%, калію-на 34,9%, фосфору, навпаки, на 10,3% більше, а при застосуванні повного мінерального добрива – відповідно на 10,0; 27,7 та 31,2%.

     На частку надземної маси від загального виносу елементів живлення врожаєм (надземна маса + зерно) припадає азоту 13,5%, фосфору 15,2, а калію 41,6%.  

Врожай  зерна сої 

     У досліді мінеральні добрива позитивно позначились на врожаєві зерна сої, але їх вплив у роки досліджень був неоднаковим (табл. 5).

     У сприятливому 2000 році обприскування посівів сої “Мікомом” у фазу утворення бобів дозволило одержати максимальний урожай. Дещо менший урожай зібрали на фоні застосування розрахункової дози добрив. Прибавка, порівняно з неудобреним контролем, становила відповідно 28,8 і 23,4%, а у несприятливому 2001 році – 22,4 та 34,2%. Максимальне ж підвищення врожаю в цьому несприятливому році одержали від застосування фосфорно-калійного добрива (Р60 К30) і посіві на цьому фоні насінням, інокульованим ризоторфіном. 

Таблиця 5 

Вплив добрив на врожайність  сої, ц/га (при 14% вологості  зерна) 

НІР0,5 ц/га                          0,7    1,8          1,9

     В середньому за три роки досліджень максимальною прибавка врожаю зерна сої виявилася при внесенні розрахункової дози добрива. Близькі результати одержали і при застосуванні N60Р60К30 та обприскуванні на цьому фоні у фазу утворення бобів “Мікомом”, а також при внесенні Р60К30 і посіві насінням інокульованим ризоторфіном. Окупність добрив була найбільшою при застосуванні розрахункової дози добрив та за внесення фосфорно-калійних добрив і посіві на цьому фоні насінням, інокульованим ризоторфіном.

     Добрива позитивно впливали на кількість бобів на рослині та масу зерна з однієї рослини, маса ж 1000 зерен при цьому практично не змінювалася. 

Економічна  і біоенергетична ефективність

застосування  добрив під сою

     Економічний аналіз показав, що мінімальна собівартість зрошуваної сої – 45,6 гривень за 1 центнер і найвища рентабельність 185% виявилися за застосування розрахункової дози мінеральних добрив. Друге місце за їх ефективністю посідає варіант внесення фосфорно-калійного добрива (Р60К30) з проведенням на цьому фоні посіву сої насінням, інокульованим ризоторфіном. Собівартість одного центнера зерна в даному разі склала

50,7 гривень,  а рентабельність – 156%. Енергетичний  коефіцієнт при внесенні розрахункової  дози мінеральних добрив становив 1,9, а при застосуванні фосфорно-калійних  добрив і ризоторфіну – 2,1.  

ВИСНОВКИ

     У дисертаційній роботі наведено обґрунтування вирощування сої в умовах зрошення та нове вирішення питання підвищення продуктивності і якості цієї культури шляхом оптимізації системи живлення рослин. Результати одержаних експериментальних даних дозволяють сформулювати наступні основні висновки:

1.При застосуванні розрахункової дози добрив вміст нітратів у 0 – 50 см шарі ґрунту в період сходів сої був більшим, ніж в інших удобрених варіантах досліду в межах на 10,6 – 14,7%, а порівняно з неудобреним ґрунтом – на 33,8%, рухомого фосфору – відповідно на 6,3; 10,6 та 18,3%. Суттєвої різниці у вмісті обмінного калію в ґрунті дослідних ділянок не встановлено. Вміст важких металів у ґрунті протягом вегетації не перевищував гранично допустимої кількості.

2.Добрива збільшують приріст надземної маси зрошуваної сої, порівняно з неудобреними рослинами, на початку галуження в межах на 7,7 – 23,1%, цвітіння 39,2 – 64,5% і утворення бобів 28,1 – 38,2%. Максимальна маса рослин при збиранні сої сформувалась при посіві її насінням обробленим ризоторфіном на фоні фосфорно-калійного добрива (Р60К30).

3.Добрива позитивно впливають на розмір асиміляційної поверхні сої. В період цвітіння вона була більшою, порівняно з неудобреним контролем, у варіантах із застосовуванням добрив на 67,0 – 73,3%, а при утворенні бобів – на 32,9 – 36,5%.

4.Застосування добрив позначилось на кількості елементів живлення у надземній масі сої. У повну стиглість бобів у варіантах N60Р60К30 вміст загального азоту, порівняно з неудобреним контролем, був більшим на 17,5%, фосфору на 17,6% і калію на - 11,6%. За період від цвітіння до достигання бобів кількість загального азоту в надземній масі неудобреної сої зменшилась на 86,9%, удобреної на – 84,5%, а фосфору відповідно на 75,4 та 73,1. Зменшення калію при цьому було не суттєвим.

5.Найбільш сприятливі умови для формування бульбочок на коренях сої створюються у ґрунті за внесення фосфорно-калійних добрив (Р60К30) та обробки насіння ризоторфіном. Застосування на цьому фоні азотного добрива в дозах N30 або N60 призводило до зменшення їх кількості відповідно на 38,4 та 50,1%. Маса бульбочок досягає максимуму у фазу формування бобів. У всі періоди розвитку сої вона була найбільшою, за внесення фосфорно-калійного добрива та обробці насіння ризоторфіном.

6.Внесення добрив практично не впливало на вміст олії в зерні сої. У несприятливі роки на всіх фонах вирощування у ньому її містилось менше, ніж у сприятливі. Добрива підвищували збір олії, порівняно з неудобреним контролем, в межах на 13,5 – 24,3%. Максимальну прибавку збору її одержали при застосуванні Р60К30 і посіві на цьому фоні насінням обробленим ризоторфіном, а також при внесенні N60Р60К30 та проведенні у цьому варіанті позакореневого підживлення “Мікомом” у фазу формування бобів.

7.Вміст сирого білку в зерні сої під впливом досліджуваних норм добрив практично не змінюється за виключенням варіанту, де на фоні N60Р60К30 у фазу формування бобів проводили позакореневе підживлення “Мікомом”. Збільшення, порівняно з неудобреним контролем, становить 2,6%.

8.Максимальна кількість сирого білку міститься у фазу 50% наливу бобів, у подальшому вона дещо зменшується. Біологічна повноцінність білку зерна сої практично не залежить від внесених добрив і досягає максимуму у період повної стиглості зерна. Збір сирого білку при застосуванні добрив, порівняно з неудобреним контролем, збільшувався на 14,5 – 30,9%. Максимальним він виявився  у варіантах розрахункової дози добрив,  та застосуванні N60Р60К30 з проведенням на цьому фоні в період формування бобів позакореневого підживлення “Мікомом”.

9.Кількість незамінних і лімітуючих амінокислот у сухій речовині зерна сої при внесенні добрив, порівняно з неудобреним контролем, дещо збільшується і перш за все при застосуванні N60Р60К30  та розрахункової дози. Сума лімітуючих амінокислот в сухій речовині збільшується від фази 50% наливу бобів до повної стиглості зерна на 10,1% у т.ч. за рахунок метіоніну - 49,4%.

10.Винос соєю елементів живлення (надземна маса + зерно) при внесенні добрив збільшується, порівняно з неудобреним контролем, по азоту на 25,5 – 30,2%, фосфору на 15,2 – 33,0%, а калію на 18,9 – 20,6%. На формування однієї тони зерна і відповідної кількості надземної маси в умовах зрошення неудобрена соя витрачає азоту 48,8, фосфору 17,2, калію 65,1 кг, а удобрена (N60Р60К30) відповідно 53,1; 19,9 та 68,1 кг.

11.Максимальний стабільний врожай зерна зрошувана соя формує при застосуванні розрахункової дози добрива. Прибавка врожайності, порівняно з контролем, становить 4,4 ц/га. Практично таке ж підвищення 4,1ц/га забезпечує внесення фосфорно-калійного добрива (Р60К30) при посіві на цьому фоні інокульованим ризоторфіном насінням сої. Підвищення врожаю сої при внесенні добрив збільшується за рахунок кількості бобів на рослині та маси з них зерна.

12.Внесення розрахункової дози добрива при вирощуванні сої в умовах зрошення забезпечує одержання максимального рівня рентабельності – 185%, а при інших системах удобрення, які вивчали в досліді, він не перевищував 156% і був одержаний при внесенні Р60К30 та посіві на цьому фоні насінням, інокульованим ризоторфіном. Коефіцієнт енергетичної ефективності в цих варіантах становить відповідно

1,9 та 2,1.

13.При вирощуванні сої в умовах зрошення на темно-каштановому ґрунті норми мінерального добрива рекомендується встановлювати розрахунковим методом, який базується на даних фактичного і оптимального вмісту елементів живлення у ґрунті та виносу їх запланованим урожаєм. Якщо дані вмісту елементів живлення в ґрунті відсутні, то доцільно вносити фосфорно-калійне добриво (Р60К30) і проводити посів сої насінням інокульованим ризоторфіном.

Додаток 1

Соя виходить на мільйон

В умовах України соя  здатна приносити  сільгоспвиробникам подвійну користь: давати високоліквідне зерно  й бути попередником під озиму пшеницю, тобто культурою  зайнятого пару.  

     Сою  ще й нині дехто за звичкою  називає новою для України  культурою. Це визначення є  виправданим з погляду історії  розвитку вітчизняного сільського  господарства, проте його сьогодення  виводить сою в ряд головних  культур нашого рільництва. Зокрема,  за площами посівів вона увійшла  до першої десятки найпоширеніших  в Україні культур, за ліквідністю  змагається з таким “монстром”, як соняшник, а за динамікою  зростання впевнено тримає лідерство.  Тут треба також згадати, що  соя є однією з найбажаніших  ланок у сівозмінах, оскільки  має властивість збагачувати  грунт органічним азотом.

     Водночас  насичення сівозмін соєю тягне  за собою потребу певного їх  переосмислення — як з технологічного, так і з економічного погляду.  В кожній грунтово-економічній  зоні держави соя повинна — і може — знайти таке місце в чергуванні вирощуваних культур, щоб не лише себе показувати з якнайліпшого боку, а й допомагати зростанню показників майбутньої озимини.

     Усі  ці передбачення й побажання  можуть бути реалізовані лише  за двох умов: створення адаптованих  до різних зон вирощування  сортів сої й опанування сільгоспвиробниками  найсучасніших технологій її  виробництва. А чи виконують  ці умови? Багато відповідей  на це запитання було дано 17-18 серпня нинішнього року під  час проведення Дня поля, що  його організувала наукова селекційно-насінницька  фірма “Соєвий вік”. На цей  захід зібралися представники  наукових установ, селекціонери, спеціалісти сільгосппідприємств  із різних регіонів України.  Вони мали змогу переглянути  селекційні ділянки та ділянки  з відпрацювання технологій фірми  “Соєвий вік” і, на підставі  побаченого, висловити свої міркування.