Соя

     В полі  проводяться фенологічні спостереження,  даються всебічні оцінки стійкості:  до вилягання, розтріскування  бобів і т. ін. Оцінку на стійкість  до хвороб проводимо без застосування  інфекційного фону, максимально  використовуємо роки з епіфітотіями  порівнюємо сортозразки по ступеню  ураження хворобами. Сортозразки,  які виділилися за морфологічними  ознаками і властивостями, відбираються  на структурний аналіз, це дає  можливість краще вивчити будову  рослин різних сортів, а також  вивчити кореляційні взаємозв’язки.

     Знання  кореляційних зв’язків між окремими  ознаками визначає стратегію  селекції. Взаємозв’язок і взаємозумовленість  ознак призводить до того, що  в деяких випадках селекція  на поліпшення будь-якої однієї  ознаки супроводжується певними  змінами іншої чи її сукупності. Відсутність такого обліку може  або зменшити, або зробити нульовим  ефект селекції [6].

     У результаті  вивчення структури урожаю і  кореляційних зв’язків встановлено,  що ступінь кореляційних зв’язків  між окремими ознаками і властивостями  сортів, вирощених в умовах зрошення, завжди вищі, ніж в умовах богари.

     Висота  рослин є важливим показником  з яким пов’язані основні морфологічні  ознаки сої. Висота рослин особливо  в умовах зрошення в певній  мірі впливає на ступінь вилягання,  вона знаходиться в прямій  кореляційній залежності з довжиною  вегетаційного періоду (0,71+ 0,07), з  кількістю продуктивних вузлів(0,60+0,08), з кількістю насінин з рослини  (0,52+0,09), з масою насіння з рослини  (0,47+0,09). Між висотою рослин і  висотою закладання нижнього  бобу спостерігається слабка  пряма залежність (0,33+0,09).

     Продуктивність  рослин має тісний взаємозв’язок  з кількістю бобів з рослини  (0,86+0,05), з кількістю насінин з  рослини (0,86+0,06) та з кількістю  продуктивних вузлів (0,74+0,07).

     Від  скоростиглих до середньостиглих  сортів між довжиною вегетаційного  періоду і кількістю бобів,  зерен, врожаєм зерна на одну  рослину має місце пряма залежність (r=+0,67-0,87), а від середньостиглих  до пізньостиглих – зворотна (r=-0,42-0,81) [7]. 

     Вивчення  кореляційних зв’язків дає нам  можливість залучати до схрещування  батьківські форми, які різняться  по морфо-біологічним ознакам  і властивостям. В останні роки  за комплексом господарсько-важливих  ознак і властивостей виділилися  слідуючі сортозразки: Юг 30, Діона,  Київська 91, Чернятка, Фаетон, КС-9, Аркадія  одеська, Юг 40, Аполлон, Одеська  150А, Донька, Ізумрудна, Ювілейна, Знахідка, Терезинська 24, Вітязь 50, Деймос, Даная (Україна), Хардін 91, Ламберт,  Агасі, Колубар, СМ-158, Zome, Stine 1480, Stine 0350 (США), Merit (Канада), Тризор (Франція), які ми використовуємо як батьківські  форми.

     Основним  методом створення сортів сої  в Інституті землеробства південного  регіону УААН є внутрішньовидова  гібридизація з подальшим багаторазовим  індивідуальним добором серед  гібридного потомства. Гібридизацію  проводимо рано вранці з кастрацією  квіток материнських рослин і  без кастрації до 1300-1400 годин.  Перший метод схрещування більш  трудоємний. За результатами гібридизації 2000-2007 рр. в середньому відсоток  зав’язування бобів між двома  методами не сильно різнився  – з кастрацією – 42,5%, без  кастрації – 39,6%. Але в окремі  роки, коли мала місце сильна  дія повітряної посухи, відсоток  зав’язування бобів з кастрацією  квіток на материнських рослинах  у 2 рази вищий, ніж без кастрації.

     Підбір  батьківських пар проводимо за  альтернативними ознаками: забарвлення  квіток біле і фіолетове, опушення  стебла сіре та руде, рослини  з закінченим типом росту та  проміжним і т. ін. Безумовно  до гібридизації залучаємо місцеві  адаптовані сорти і сорти інших  екотипів. Гібридні популяції Юг 30/Аркадія одеська, Юг 30/Колубар,  Аполлон/Фаетон, Тризор/Аполлон, Тризор/Аркадія  одеська, Юг 40/Фаетон, Хардін 91/Фаетон  мають велику генетичну різноманітність,  в яких проводяться індивідуальні  добори.

     Протягом  останніх років виділяються сорти  в яких в якості одного з  батьків є сорт Інституту, тобто  сорт пристосований до умов  півдня України, до умов зрошення. Саме такими сортами є нові  сорти нашої селекції: Діона, Даная.

     Пропонується  коротка характеристика новостворених  сортів. 

ДІОНА. Оригінатор сорту – Інститут землеробства південного регіону УААН.

     Сорт  створено методом гібридизації  Юг 30/4346(1)85 з послідуючим багаторазовим  індивідуальним добором. Належить  до різновидності albo-sublutea, апробаційна  група glauca.

     Сорт  дуже скоростиглий, тривалість вегетаційного  періоду 81-85 днів. Характеризується  підвищеною адаптаційною здатністю  до несприятливих умов вирощування.  Абсолютно надійний попередник  для озимих культур. 

     Висота  рослин 70-90 см, закладання нижніх  бобів – 12-14 см. Кущ стиснутий  з проміжним типом росту. Опушення  стебла і бобів біле. Листя  вузьке, темно-зелене. Забарвлення квіток  біле. Насіння округло-овальне, жовте,  рубчик насіння світлий з вічком. Боби переважно трьох і чотири  насіннєві. Маса 1000 насінин 150-175 г,  вміст білка – 37-40%, олії –  19-23%.

     Урожайність  зерна в умовах зрошення 23-30 ц/га, в пожнивних посівах – 18-25 ц/га. Максимальний урожай досягав  32,3 ц/га.

     Сорт  Діона занесений до державного  Реєстру сортів рослин України,  придатний до поширення в Україні  з 2007 року і рекомендований  для вирощування в Лісостепу  та Поліссі. 

ДАНАЯ. Оригінатор сорту Інститут землеробства південного регіону УААН.

     Сорт  створено методом гібридизації  Юг 30/СМ-158 з послідуючим багаторазовим  індивідуальним добором. Належить  до різновидності var. lutea.

     Висота  рослин 80-100 см, кущ стиснутий, компактний  з проміжним типом росту. Нижні  боби прикріпляються на висоті 12-14 см.

     Стебло  пряме, має 17-19 міжвузлів. Листки  трійчаті, подовжено-овальні, середні  за розміром, при дозріванні опадають  швидко. Боби світло-бурого кольору,  майже білі, пігментовані, слабо  зігнуті, переважно трьох насіннєві.

     Насіння  жовте, матове, подовжено-овальної  форми, середнього розміру, рубчик  коричневий.

     Сорт  середньостиглий, тривалість вегетаційного  періоду 111-122 дні. Стійкий до  ураження хворобами (пероноспороз, бактеріальний опік). Придатний до  механізованого збирання врожаю.

     В умовах  зрошення по урожайності зерна  перевищує стандарт Вітязь 50 на 2,5-5,4 ц/га. Середня урожайність 37,5-38,2 ц/га.

     Маса 1000 насінин 152-170 г. В насінні міститься  38,9-39,7% білка та 19,0-21,2%олії.

     Сорт  Даная занесений до державного  Реєстру сортів рослин України  з 2009 року. 

Висновки:

   1. Таким чином,  ефективність селекційної роботи  залежить від всебічного вивчення  вихідного матеріалу. Кращими  батьківськими формами за комплексом  господарсько-важливих ознак є:  Юг 30, Діона, Київська 91, Чернятка, Фаетон, КС-9, Аркадія одеська, Юг 40, Аполлон,  Одеська 150А, Донька, Ізумрудна,  Ювілейна, Знахідка, Терезинська 24, Вітязь 50, Деймос, Даная (Україна), Хардін 91, Ламберт, Агасі, Колубар, СМ-158, Zome, Stine 1480, Stine 0350 (США), Merit (Канада), Тризор (Франція).

   2. В схрещуваннях  одним із батьків повинен бути  сорт, адаптований до умов півдня  України.

   3. Кращим і  надійним методом схрещування  в умовах Херсонщини слід вважати  метод з кастрацією квіток  на материнських рослинах. 

           АГРОЕКОНОМІЧНИЙ  АСПЕКТ СОЄВИРОБНИЦТВА  НА ПІВДНІ УКРАЇНИ. 

     Постановка проблеми. В сучасних умовах розвитку української економіки постає

проблема у  відповіді на питання, які сільськогосподарські культури єконкурентоспроможними і  прибутковими в умовах їх культивування. Для Півдня України

такою культурою  може бути соя.

     Огляд останніх досліджень і публікацій. Економічна складова в питаннях

вирощування сої  в умовах жорсткої конкуренції висвітлювалась у трудах Макаренко П.М.,

Малика М.Н., Жуйкова Г.Є., Кардаша та інших.

     Формулювання завдання дослідження. Основним завданням цієї статті є аналіз та

доцільність вирощування  сої на Півдні України, а також  пошук економічних важелів для

покращення  умов реалізації цієї продукції.

     Виклад основного матеріалу. Перші згадки про сою, як сільськогосподарську

культуру, що почала культивуватися в Україні, описані  агрономом І.П. Подобою в книзі

«Масляничний  горох, або соя» в 1881 році. А вже  в 1885 – 1900рр. з’явилися перші сорти  сої,

які висівались на Півдні України та в Криму. В 1931 році цією культурою в Україні  було

засіяно 191 тис.га сільськогосподарських угідь. В  цей період агротехнічні методи

вирощування культури сої на насіння вивчали 25 наукових і навчальних закладів в різних

зонах України.

     У наш час проблемою сіяння сої в Україні займаються у багатьох наукових закладах.

     Селекціонерами виведені високопродуктивні сорти сої, нові високоефективні штами

бульбочкових  бактерій, розроблені новітні технології вирощування сої, значно

розширюються  площі під цією культурою (табл.1).

 

     Згідно з прогнозами вчених в 2010 році врожай сої зросте до 20-22 ц/га, а площа під

цією культурою  збільшиться до 850-950 тис.га. Така увага  до цієї культури пов’язана з тим, що соя в значній мірі відповідає вимогам інтенсифікації землеробства і тваринництва, як білково-олійна культура, яку можна вирощувати в основних та після укісних посівах.

     Природно-кліматичні умови Півдня України дозволяють одержувати високі і сталі

врожаї зерна  сої як в основному так і  повторному посівах, і тим самим  постійно

поповнювати раціон тварин кормовим білком, який збалансовано по амінокислотному

складу. Крім того, в зв’язку з великим падінням поголів’я ВРХ, свиней і птиці, значна

частина зерна  сої може бути використана для  покриття білкового дефіциту в раціоні

населення.

     Соя – цінна білково–олійна культура. По харчовій цінності, вмісту білка, масла і

амінокислот соя  значно випереджає інші польові сільськогосподарські культури. В її зерні вміст білка  і жиру відповідно становить 40 і 25%. Крім того зерно сої багате на вуглеводи, цукор, мінеральні солі, вітаміни, ферменти.

     Соя малостійка до посухи і дуже вимоглива до вологи. Надзвичайно добрі умови для

вирощування сої  на зерно є тоді, коли на протязі  вегетації випадає 300-350мм осадків  і відносна вологість повітря  становить 70-75%. Тому кліматичні умови  Півдня України не дозволяють ефективно  займатися виробництвом сої без  зрошення. Ґрунтова і повітряна засуха призводить до опадання бутонів, квіток, стручків, слабкого наливу зерна і  різкого зниження врожаю. Вирощування  сої в умовах зрошення в значній  мірі знімає негативну дію цих  природних факторів. Розміщення посівів  сої на зрошуваних землях дозволило  одержати врожай в Херсонській області  в 2008-2009рр. відповідно 27,1 і 28,7 центрів  з кожного з 61 тис. гектарів посівів  сої, а в Цюрупинському, Чаплинському, Каховському,

     Нижньосірогозькому районах отримано в 2009 році зерна сої по 32 і більше центнерів з кожного гектара. Найбільш високі врожаї зерна на зрошені забезпечують середньостиглі і середньоранні сорти сої.

     Соя не дуже вимоглива до ґрунтів. Вона може з успіхом культивуватися на

чорноземах, каштанових, піщаних та інших ґрунтах, але  солонці, солончаки, кислі і

заболочені  угіддя не придатні для вирощування  сої.

     Кращими землями для виробництва сої є добре структуровані, достатньо вологоємкі,

родючі ґрунти.

     Біологічні особливості сої для розвитку кореневої системи потребують відносно

глибокого обробітку  орного шару. При вирощуванні сої, як повторної культури,