Звернення судових рішень до виконання

      В разі, якщо майна боржника недостатньо для повного задоволення вимог стягувача, однак у нього є майно, що знаходиться на території іншого органу державної виконавчої служби, то державний виконавець має погодити звернення стягнення на таке майно з начальником органу державної виконавчої служби, якому він підпорядкований. Стягувач при цьому має авансувати витрати, пов’язані з організацією та проведенням цих виконавчих дій. Якщо він цього не робить, то стягнення звертається державним виконавцем на наявне майно боржника, а у разі недостатності стягнутих коштів для повного задоволення вимог стягувача, направляє виконавчий документ до органу виконавчої служби за місцезнаходженням іншого майна боржника [37].

      Якщо боржник та його майно перебувають на території різних адміністративно-територіальних одиниць, то для забезпечення своєчасного і повного виконання судового рішення органи державної виконавчої служби можуть створюватись виконавчі групи.

      „Інструкція про проведення виконавчих дій“ та ст. 21 Закону України „Про виконавче провадження“ передбачає такі строки пред’явлення виконавчих документів до виконання:

      – протягом трьох років пред’являються виконавчі листи та інші судові документи;

      – протягом трьох місяців – посвідчення  комісій з трудових спорів;

      – протягом трьох місяців – постанови  органів, уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення;

      – протягом року пред’являються інші виконавчі документи, якщо інше не встановлено законом [4].

      Тобто строк в три роки надається  для пред’явлення виконавчих документів до виконання для судових рішень та вироків з майнових стягнень з наступного дня після набуття рішенням чинності або з моменту закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Стосовно рішень, що підлягають негайному виконанню, – з наступного дня після його постановлення.

      Окрім цього з наступного дня після  набрання рішенням законної сили пред’являються виконавчі документи для виконання рішень господарських судів. Для виконання ж постанов органів, що уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, цей строк розпочинається з дня винесення відповідної постанови, а для виконання рішень комісій по трудових спорах – з дня видачі посвідчення на примусове виконання рішення.

      Для всіх інших виконавчих документів строк  пред’явлення їх до виконання встановлено з наступного дня після їх видачі, якщо інше не передбачено законом.

      Переривання строку давності пред’явлення виконавчих документів до виконання може здійснюватись як пред’явленням виконавчого документа до виконання, так і частковим виконанням рішення боржником, або наданням судом відстрочки виконання рішення. Таким чином перебіг строку поновлюється, а час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. Якщо немає можливості повного або часткового виконання рішення суду за виконавчим документом, то документ повертається стягувачу. Строк пред’явлення виконавчого документа до виконання при цьому встановлюється з дня повернення виконавчого документа стягувачу [38].

      Якщо  строк для пред’явлення виконавчого документа до примусового виконання минув, то державний виконавець відмовляє в прийнятті до провадження цього документу, про що виносить відповідну постанову протягом трьох днів з дня надходження документів. Однак стягувач має право звернутись із заявою про поновлення пропущеного строку пред’явлення виконавчого листа до виконання до суду, який видав відповідний документ, або до суду за місцем виконання.

      Якщо  ж строк пред’явлення виконавчого документа до виконання не закінчився, то державний виконавець зобов’язаний прийняти його до виконання і відкрити виконавче провадження. При цьому виконавчий документ має відповідати вимогам статті 19 Закону України „Про виконавче провадження“. У разі ж невідповідності виконавчого документа цим вимогам, або якщо документи повернулися з підприємств або установ, де провадилися стягнення з заробітку й інших доходів боржника, вони як виконані направляються органом державної виконавчої служби до суду чи органу, що видав даний виконавчий документ [4].

      Для винесення постанови про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем законом відведено строк у три дні з моменту надходження до нього виконавчого документа. Постановою прописується строк для добровільного виконання рішення, який не перевищує 7 днів, а для рішень про примусове виселення – 15 днів та вказується дата виконання. Крім цього державний виконавець попереджає боржника, що у разі невиконання рішення у встановлений строк відбудеться його примусове виконання зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов’язаних з провадженням виконавчих дій.

      Стягувачу, боржнику та органу, який видав виконавчий документ, протягом наступного дня надсилається копія постанови про відкриття виконавчого провадження. Сторони можуть оскаржити постанову про відкриття виконавчого провадження в десятиденний строк.

      Для забезпечення виконання рішення про майнові стягнення державний виконавець за заявою стягувача має право накласти арешт на майно боржника та оголосити заборону на його відчуження. Крім цього, якщо існує така необхідність, виконавець може провести опис і арешт майна боржника в порядку, визначеному Законом.

      Якщо  виконавчий документ не відповідає вимогам  чинного законодавства і про це стало відомо після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, то державний виконавець має відкласти проведення виконавчих дій та повідомити про це стягувачу. Стягувач, у свою чергу, має звернутися до суду або того органу, який видав виконавчий документ, про приведення виконавчого документа у відповідність до вимог чинного законодавства. Після того, як обставини відкладення проведення виконавчих дій усунено, державний виконавець продовжує виконання рішення в установленому Законом порядку. Якщо до закінчення строку відкладення проведення виконавчих дій цього не відбулось, державний виконавець звертається з поданням до начальника органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, для прийняття рішення [6].

      Строки  приведення судового рішення до виконання не поширюються на час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження. Виконавчі дії з виконання рішення державний виконавець має провести протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а якщо йдеться про виконання рішення немайнового характеру, то – у двомісячний термін.

      За  рішеннями, що підлягають негайному виконанню, державний виконавець відкриває виконавче провадження не пізніше наступного дня після одержання виконавчого документа.

      У відкритті виконавчого провадження може бути відмовлено в таких випадках:

      – встановлений строк пред’явлення документів до виконання пропущено;

      – не подано виконавчий документ;

      – виконавчий документ надійшов помилково;

      – якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили;

      – якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом;

      – виконавчий документ не відповідає вимогам Закону України „Про виконавче провадження“;

      – інші обставини, передбачені законом, що виключають здійснення виконавчого провадження [4].

      Якщо  у відкритті виконавчого провадження відмовлено, то державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, і надсилає її заявникові не пізніше наступного дня. В цій постанові стягувачу роз’яснюється його право на звернення до суду або іншого органу, які видали виконавчий документ, про приведення виконавчого документа у відповідність до вимог, визначених чинним законодавством. Дане рішення може бути оскаржене заявником в десятиденний строк з моменту його одержання.

      Якщо рішення, викладене у виконавчому документі, є незрозумілим, державний виконавець як самостійно так і за поданням сторін виконавчого провадження має право звернутися до суду, що видав виконавчий документ, із заявою про роз’яснення відповідного рішення або змісту документа. Така заява повинна бути розглянутою судом протягом десяти днів з моменту її надходження і, якщо на це є необхідність, дати відповідне роз’яснення рішення чи змісту документа, не змінюючи їх змісту. 

      2.2. Порядок та умови здійснення виконавчого провадження 

      Перед початком виконання рішення державний виконавець має пересвідчитись у тому, чи отримав боржник копію постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснено ним добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк. Добровільне виконання рішення означає, що боржник виконав рішення в строк, визначений державним виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження.

      При цьому до отримання відомостей про  одержання боржником копії постанови для захисту прав стягувача державний виконавець може вжити заходів щодо забезпечення виконання, передбачені ч. 6 ст. 24 Закону України „Про виконавче провадження“, тобто накласти арешт на майно боржника та оголосити заборону на його відчуження, провести опис і арешт майна боржника [4].

      Якщо  боржник не отримав копію постанови про відкриття виконавчого провадження своєчасно і цей факт буде доведено, через що не зміг добровільно виконати рішення у встановлений строк, то державний виконавець відкладає провадження виконавчих дій та поновлює для боржника строк добровільного виконання рішення.

      Якщо  при відкритті виконавчого провадження  державним виконавцем накладено  арешт на майно боржника, то боржник має право у строк, установлений для добровільного виконання рішення, реалізувати належне йому майно в рахунок погашення боргу за виконавчим документом. Після внесення покупцем коштів арешт з проданого майна боржника знімається і державний виконавець складає відповідний акт. Таким чином, якщо рішення суду виконане повністю і в строк, виконавче провадження закінчується. Якщо добровільного виконання рішення в строк не відбулося, то державний виконавець розпочинає його примусове виконання [29].

      Державний виконавець має проводити виконавчі дії в робочі дні не раніше шостої години і не пізніше двадцять другої години і сам визначає час їхнього проведення. Якщо сторони не задоволені призначеним часом, то вони можуть запропонувати зручний для них час проведення виконавчих дій. Хоча інколи допускається проведення виконавчих дій у неробочі та святкові дні, коли зволікання неможливе або коли вони не можуть бути здійснені в інші дні з вини боржника.

      Якщо  існують обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або сторони не мали можливості використати надані їм законом права через несвоєчасне отримання документів виконавчого провадження, державний виконавець може відкласти виконавчі дії на строк до десяти днів. Про відкладення провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторони, суд або інший орган, який видав виконавчий документ.

      Існує декілька підстав для обов’язкового зупинення виконавчого провадження:

      – смерть або визнання безвісно відсутнім стягувача або боржника, припинення існування сторони, якщо це юридична особа;

      – визнання недієздатності стягувача або боржника;

      – проходження боржником або стягувачем строкової військової служби в Збройних Силах України, якщо за умовами служби провадження виконавчих дій неможливе;

      – зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа за умови надання завіреної копії відповідного рішення суду;

      – прийняття судом до розгляду скарги на дії органів, що розглядають справи про адміністративні правопорушення;

      – зупинення виконання рішення посадовою особою, яка має на це право;

      – подання до суду позову про виключення майна з опису;

      – порушення судом провадження у справі про банкрутство боржника;

      – внесення касаційного подання прокурора на рішення суду;

      – звернення до суду про заміну правонаступником вибулої сторони;

      – надання судом відстрочки виконання рішення;

      – наявність коштів боржника на депозитних, вкладних та інших рахунках боржника, з яких боржник не вправі зняти кошти до спливу певного строку, якщо іншого майна у нього немає та інші [6].