Лекции по "Истории Украины"

4.1. Бій під Крутами. Нерішучість і непослідовність УЦР призвели до того, що в кульмінаційний момент 16 (29) січня 1918 р. в бою під Крутами (станція між Ніжином і Бахмачем), де вирішувалася доля Києва, вона могла розраховувати лише на багнети 420 студентів, гімназистів та юнкерів, більшість яких загинула в нерівному протистоянні з 4-тисячною більшовицькою армією М. Муравйова

4.4. Брест-Литовський мирний договір. 26 січня (9лютого) 1918 р. делегація УНР підписала з представниками Четверного союзу Брест-Литовський мирний договір.

Країни цього блоку визнали державну незалежність і самостійність УНР, а її кордони з Aecmpo-Угорщиною встановлювалися за довоєнним розмежуванням між Росією та Австро-Угорщиною (по лінії Хотин-Гусятин-Збараж-Броди-Сокаль). Згідно з договором майже вся Холмщина і Підляшшя мали повернутися УНР. Остаточний кордон з Польщею пізніше мала визначити спеціальна змішана комісія з урахуванням етнічного складу населення прикордонних районів і його бажань.

Підписаний договір також передбачав: відмову від взаємних претензій на відшкодування збитків, заподіяних війною; взаємний обмін військовополоненими; взаємний обмін надлишками промислових і продовольчих товарів; встановлення взаємних митних пільг і режиму найбільшого сприяння у прикордонному товарообміні; налагодження дипломатичних відносин.

Радянська Росія мала негайно укласти мирну угоду з УНР, вивести звідси червоногвардійські війська і не втручатися у внутрішнє житія України. Для відновлення влади УНР на територію України вступила 450-тисячна окупаційна австро-німецька армія, якій не могла протистояти 25-тисячна більшовицька армія України разом із загонами добровольців із Петрограда і Москви.

За надання масштабної воєнної  допомоги УНР згідно з таємною угодою, підписаною навесні 1918 р., Україна зобов'язувалася поставити Німеччині та Австро-Угорщині значну кількість продовольства, а також регулярно постачати їм залізну і марганцеву руди тощо.

Уже напочатку березня 1918 р. німецькі, австро-угорські та петлюрівські війська  зайняли Київ і сюди повернулася  Українська Центральна Рада, уряд УНР  та інші урядові установи. До кінця квітня Червона армія була витіснена майже з усієї території східної України і Криму.

 

Падіння Української Центральної Ради спричинили:

— розкол в українському суспільному  русі, взаємні обвинувачення політичних партій, різних груп еліти, населення регіонів;

— політична недосвідченість і  наївний романтизм лідерів, їх схильність до народницької, а не державотворчої позиції;

— утопізм соціально-економічного законодавства, особливо в аграрній сфері;

— відсутність ефективних і авторитетних органів управління на місцях, нерозвинутість системи самоуправління, повноважень  центру та регіонів;

— однобока орієнтація на російську  соціал-демократію, що переростала  в більшовизм радикального типу, і  на федеративний союз з Росією;

— невідповідність між курсом на побудову парламентської республіки та політичними, соціально-економічними реаліями 1917—1918 pp.;

— запізніле усвідомлення лідерами УЦР необхідності сильної виконавчої влади;

— анархічні тенденції українського менталітету, непідготовленість мас  до самостійного національно-державного життя; вірус деморалізації та апатії, що охопив значну частину суспільства, політична культура якого була розвинута  надто слабко, залишаючись глибоко  патріархальною;

— небажання і невміння створити регулярні збройні сили, інші силові відомства у державі:

— ідейна, матеріальна, психологічна неготовність національно-демократичних  сил до побудови основ державності; орієнтація настратегію руйнування старого ладу, розуміння демократії як нічим не обмеженого народовладдя, що плодило охлократичні тенденції  в суспільстві;

— незацікавленість сусідніх з УНР  держав в існуванні незалежного, сильного українського державного організму.

 

 

 

 

 

 

36. Етапи встановлення радянської влади в Україні. Перетворення в Україні на основі НЕПу.

 

25 октября 1917 г . II съезд Советов принял Декрет о власти, декларировавший переход всей власти к Советам рабочих, солдатских и крестьянских депутатов. Арест Временного правительства, ликвидация на местах земских и городских управ стали первыми шагами по уничтожению администрации, созданной прежней властью. 27 октября 1917 г . было решено сформировать советское правительство - Совет Народных Комиссаров (С/Ж), который должен действовать до избрания Учредительного собрания. В него вошли 62 большевика, 29 левых эсеров. Вместо министерств было создано более 20народных комиссариатов (наркоматов). Высшим законодательным органом стал съезд Советов, во главе с Лениным. В перерывах между его заседаниями законодательные функции осуществлял Всероссийский Центральный Исполнительный комитет (ВЦИК), возглавляемый Л. Каменевым и М. Свердловым. Для борьбы с контрреволюцией и саботажем была образована Всероссийская, чрезвычайная комиссия (ВЧК), возглавленная Ф. Дзержинским. С той же целью были созданы революционные суды. Эти органы сыграли большую роль в установлении советской власти и диктатуры пролетариата

В 1922 г . было образовано новое государство - Союз Советских Социалистических Республик (СССР). Объединение отдельных государств было продиктовано необходимостью - укреплением экономического потенциала и выступлением единым фронтом в борьбе с интервентами. Общие исторические корни, длительное нахождение народов в составе одного государства, дружественность народов по отношению друг к другу, общность и взаимозависимость экономики, политики и культуры сделали возможным такое объединение. Относительно путей объединения республик не было единого мнения. Так, Ленин выступал за федеративное объединение, Сталин - за автономию, Скрипник (Украина) - за федерацию

Преобразования в Украине  на основе НЭПа

К 1926 г. промышленное развитие страны благодаря НЭПу достигло уровня 1913г. Тем не менее по многим показателям Советский союз значительно уступал Западу. Необходима была индустриализация страны. Все средства направили на строительство промышленных гигантов. Рост производства товаров народного потребле-

ния замедлился. Начались трудности  с хлебозаготовками. Страна оказалась  без валюты, необходимой для индустриализации. Большевики прибегли к чрезвычайным мерам. Была запрещена свободная  продажа хлеба, установлены государственные цены на него (убыточные для крестьян), началась конфискация зерна. Применение наёмного труда и аренду земли отменили. Это означало конец нэпа в деревне. Крестьяне отказались продавать хлеб себе в убыток и сократили посевные площади. В 1928-1929 гг. в стране ввели карточную систему. В ряде районов вспыхнули крестьянские бунты и восстания. Выход из создавшегося положения лидеры партии видели в создании колхозов.

К весне 1930 г. почти 60 % крестьян вступили в колхозы. Для их создания местные власти применяли меры экономического и политического принуждения. Единоличникам не выдавали товары в кооперации, увеличивали налоги, лишали избирательных прав, выселяли, отбирали имущество, раскулачивали, арестовывали и т.п. Увеличилось количество вооружённых выступлений крестьян. Руководство партии вину за перегибы возложило на местных работников. В газете "Правда" 2 марта 1930 г. появилась статья Сталина "Головокружение от успехов". Крестьяне стали выходить из колхозов. К лету 1930 г. в колхозах осталось около 20 % крестьян. В том же году насильственная коллективизация возобновилась. К концу 1931 г. в основных хлебо-производящих районах большинство крестьян оказалось в колхозах. К 1940 г. единоличников в стране осталось 4 %.

Обеспечить страну продуктами так  и не удалось. В 1929-1932 гг. поголовье  скота сократилось почти вдвое. Несмотря на рост посевных площадей, произошло  падение сборов зерна. В 1932-1933 гг. на Дону, Кубани, Нижней и Средней Волге, Казахстане, Украине, Южном Урале, юге  Сибири разразился голод. В декабре  1927 г. на XV съезде партии был принят первый пятилетний план (1928-1932). Он предусматривал сосредоточение всех ресурсов на тяжёлой промышленности. Её объём должен был вырасти в три раза. Средства предполагали получить за счёт снижения темпов роста лёгкой промышленности, внутренних займов, доходов от внешней торговли, увеличения налогов. Это означало сокращение жизненного уровня всех слоев населения и прежде всего крестьянства. План рассматривался как закон, обязательный для выполнения. Таким образом, был взят курс на укрепление командно-административного управления промышленностью, окончательный отказ от НЭПа.

В годы второй пятилетки (1933-1937) построили 4500 новых промышленных предприятий. По абсолютным объёмам промышленного  производства СССР в конце 30-х гг. вышел на второе-третье место после  США и Германии. Сократилось отставание от развитых стран по производству продукции на душу населения. Количество рабочих выросло с 9 до 23 млн. человек. Производительность труда увеличилась  на 60 %. В 1935 г. отменили карточки на продукты и промышленные товары. В третьей пятилетке (1937-1941) темпы роста промышленного производства значительно снизились и не превышали в среднем 3-4 % в год. В этот период заметно вырос объём производства военной продукции.

 

 

38. Політика індустріалізації в СРСР і її здійснення в УРСР (1925 – 1941 рр.).

Індустріалізація УРСР 1920-1930-х рр. — форсований процес будівництва промислових підприємств важкої і легкої промисловості на території Української РСР з кінця 1920-х років до 1941 р.

Індустріалізація України кардинально змінила соціально-економічні процеси, а також у великій мірі менталітет українського народу в ХХ столітті.

Причини індустріалізації в Українській РСР

• Відхід  від Нової економічної політики
• Загальна індустріалізація СРСР;
• Курс на «прискорене соціалістичне будівництво»
• Сталінський курс «великого перелому»

Хід і методи індустріалізації УРСР

Індустріалізація України, як і  всього Радянського Союзу, проходила  за рахунок крайнього перенапруження трудових і промислових ресурсів. Матеріальні стимули часто замінювалися моральними, політико-ідеологічними.

Індустріалізація супроводжувалася активним інформаційним забезпеченням. Одним із аспектів такої політики стало «соціалістичне змагання» у всіх галузях народного господарства.

Методи індустріалізації:

• підвищення продуктивності праці;
• вдосконалення розподілу праці (вугільна промисловість, машинобудування)
• поліпшення організації робочих місць (легка промисловість, машинобудування);
• інтенсифікація роботи машин і агрегатів (машинобудування, залізничний транспорт, текстильна промисловість);
• інтенсифікація технологічних процесів (чорна металургія) і т. ін.

Протиріччя індустріалізації:

• поступове збільшення норм вироблення на 35-45 %;
• нещадна експлуатація трудових ресурсів;
• експлуатація і деградація села;
• участь у «сталінській індустріалізації» тисяч репресованих «ворогів народу».

Також разом з будівництвом нових  промислових підприємств була істотно реформована система освіти: збільшена технічна письменність кадрів, розширена номенклатура професій.

Нові промислові підприємства

З кінця 1920-х років до 1941 р. в Україні були побудовані сотні нових промислових підприємств. Головні підприємства отримували комплектуючі і обслуговували всю територію СРСР.

Головні новобудови:

• ДНІПРОГЕС;
• Запоріжсталь;
• Криворіжсталь;
• Азовсталь;
• Харківський тракторний завод.
• Новокраматорський машинобудівний завод та ін.

Результати індустріалізації УРСР 1920-1930-х років

В кінці першої п'ятирічки в Українській  РСР підприємства союзного підпорядкування виробляли 69,8 % продукції, республіканського — 20,3 %, місцевого — 9,9 %. З середини 1930-х років все більше виявлявся курс на мілітаризацію народного господарства, створення ВПК.

Кардинально змінилося співвідношення між промисловістю і сільським господарством в структурі економіки Української РСР. Різко скоротилися всі види приватної власності. Ліквідовувалися іноземні концесії.

• у 1940 році рівень промислового виробництва збільшився в 7 разів в порівнянні з 1913 р.;
• за обсягами виробництва важкої промисловості Україна обігнала низку розвинених європейських країн: друге місце в Європі з випуску машин (після Великобританії) і друге місце з виплавки чавуну (після Німеччини);
• Україна з аграрної країни перетворилася на індустріально-аграрну. Було ліквідовано безробіття, з'явилися тисячі нових робочих місць.

 

43. Початок другої  світової війни. Входження західноукраїнських  земель і Північної Буковини  до складу УРСР у 1939-1940 рр.