Лекции по "Истории Украины"

Не менш специфiчним у сферi державної символiки виявився й шлях України. Не розглядаючи його докладно, тут коротко спинимося лише на традицiї побутування великого i малого державного гербiв, якiй вже майже сто рокiв.

Правовий прецедент використання великого i малого державних гербiв УНР створив закон, ухвалений Центральною Радою 22 березня 1918 р. Обидва знаки мало рiзнилися композицiйно. З самого початку вони стали об’єктом аргументованої критики В.Mодзалевського i Г. Нарбута. Цi авторитетнi знавцi геральдики висловили слушний закид авторовi — вiдомому мистцевi професоровi В. Kричевському, що вiн, малюючи герб, робив це тiльки як художник, «не звертаючи нiякої уваги на вимоги геральдики i навiть цiлком незнайомий з нею». Згодом їх пiдтримали й iншi фахiвцi, якi вбачали основнi хиби гербiв у рiзному вiдтвореннi на кожному з них «знака Володимира», негеральдичному його оздобленнi у виглядi ромбiв, а також у невиразностi орнаменту. Не був досконалим i сам березневий закон 1918 р., зокрема, в його текстi не дано опису гербiв, не зазначено їхнiх розмiрiв тощо. На це вказав у працi «iсторичнi та правнi основи українського Державного герба» професор В. Tрембiцький. Прагнучи заповнити наявнi в законi прогалини, автор сформулював приписи технiчного оформлення українського державного герба i радив, як це узвичаєно у свiтовiй практицi, з пошаною i «повною точнiстю» вiдтворювати державнi символи.

Великий i малий герби 1918 р. стали першим втiленням iдеї дуалiзму українського державного герба, яка згодом набула свого розвитку. Так, наприкiнцi 30-x рр. XX ст. вiдомий український геральдист M. Битинський на замовлення уряду УНР в емiграцiї розробив проект державних вiдзнак України, серед них великого, середнього й малого державних гербiв. Лейтмотивом цiєї працi — справжнього шедевра українського геральдичного мистецтва — стала соборнiсть українських земель, що на час створення проектiв перебували в складi рiзних державних утворень: Чеської Республiки, Другої Речi Посполитої, Румунського королiвства, СРСР. Проекти M. Битинського здобули суспiльне визнання й прихильнiсть. Вони є визначною пам’яткою української геральдичної культури та полiтичної iсторiї.

Нову сторiнку української геральдики вiдкрила ухвалена 19 лютого 1992 р. Верховною Радою України Постанова «Про Державний Герб України», якою затверджено «Тризуб як малий герб України» i головний елемент великого герба. Ця ухвала найвищого законодавчого органу засвiдчила не тiльки тривалiсть та iсторичну вагу нашої геральдичної i мистецької традицiї, але також реалiзоване в гострiй полiтичнiй боротьбi прагнення нацiонально-державницьких сил забезпечити правову й полiтичну спадкоємнiсть рiзних форм української державностi.

Основи iдейної конструкцiї чiльного атрибуту держави заклала ст. 20 Конституцiї України (1996 р.). Вона визначила обов’язковими складовими майбутнього великого Державного герба малий Державний герб України (як його головний елемент) i герб Вiйська Запорозького.

На виконання Постанови Верховної Ради «Про державнi символи України» вiд 3 вересня 1996 р. i постанови Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 2 листопада 1996 р. «Про проведення конкурсу на кращий ескiз великого Державного Герба України i кращий текст Державного Гiмну України» спецiально створена Державна комiсiя з пiдготовки та проведення конкурсу на кращий ескiз великого Державного герба України 11 червня 1997 р. схвалила проект, пiдготовлений авторським колективом у складi M.Ф.Дмитрiєнко, О.A.Iваxненка, В.С.Miтченка, Ю.K.Савчука.

Не вдаючись у подробицi багаторiчного процесу створення й графiчного вдосконалення проекту великого Державного герба України, викладемо бодай провiднi положення його концепцiї. Як основнi елементи головного символу країни обрано тi, що вiдображають iсторичний шлях нашої державностi й водночас вiдповiдають канонам свiтової геральдики та правовим нормам. Зокрема, вiдповiдно до вимог Конституцiї України автори в центрi композицiї розмiстили малий Державний герб України.

Таке iдейне, геральдичне й графiчне вирiшення потребувало логiчного доповнення, що мало виразнiше створити iсторичне тло, повнiше розкрити головний змiст державної символiки. Його формують, як того вимагає конституцiйна норма, герб Вiйська Запорозького, а також герб Галицько-Волинської держави. Тож композицiя великого Державного герба України вiдводить козаковi з мушкетом i золотому леву почесну роль щитотримачiв, немовби охоронцiв i спадкоємцiв державного герба княжої доби.

Державний гiмн України: iсторiя написання, змiст та порядок використання

Державний гiмн — це урочистий нацiональний поетико-музичний твiр, що представляє вiтчизну, iсторичнi подiї та їх героїв, i в силу цього визнаний у встановленому порядку одним iз символiв держави.

Музична редакцiя, опис, текст, а також  порядок використання Державного гiмну  України затвердженi Законом України вiд 6 березня 2003 р. «Про Державний Гiмн України». Згiдно зi ст.1 цього Закону «Державним гiмном України є нацiональний гiмн на музику М. Вербицького зi словами першого куплету та приспiву твору П. Чубинського...» Як поетико-музичний твiр урочистого характеру Державний гiмн України вiдображає патрiотизм українського народу, його державницькi та суспiльнi iдеали, насамперед: свободу i незалежнiсть.

Хоча в Українi в XIX ст. було створено чимало нацiональних гiмнiв, у тому числi на слова І.Франка та Т. Шевченка, жоден не став державним нi в Українськiй Народнiй Республiцi, нi в Українськiй Радянськiй Соцiалiстичнiй Республiцi.

Прообразом Державного гiмну України став нацiональний гiмн «Ще не вмерла Україна», створений в 60-х роках XIX ст. вiдомим українським поетом, етнографом та фольклористом Павлом Чубинським (1839-1884 рр.), музику до якого написав український композитор i диригент Михайло Вербицький (1815-1870рр.). У зв’язку з проголошенням державної незалежностi України Указом Президiї Верховної Ради України вiд 15 сiчня 1992 р. «Про Державний гiмн України» було затверджено музичну редакцiю Державного гiмну України, авторство якої належить М. Вербицькому. Закон України «Про Державний гiмн України» затвердив текст гiмну на слова П.Чубинського, але взяв iз нього тiльки перший куплет та приспiв.

Закон України «Про Державний гiмн України» встановлює, що урочистi заходи загальнодержавного значення розпочинаються i закiнчуються виконанням Державного гiмну України, а його музичне виконання здiйснюється пiд час проведення офiцiйних державних церемонiй та iнших заходiв. До числа урочистих заходiв, коли виконання Державного гiмну України є обов’язковим, належать: вступ на посаду Президента України пiсля складання ним Присяги; вiдкриття i закриття сесiй Верховної Ради України, сесiй мiських рад народних депутатiв; вступ на посаду глав органiв державної влади й органiв мiсцевого самоврядування та iншi заходи такого характеру. Офiцiйними церемонiями є пiдняття Державного прапора України, зустрiч глав iноземних держав та iн. Пiд час офiцiйного виконання Державного гiмну України всi присутнi вислуховують його стоячи, чоловiки — без головних уборiв. Коли його виконання супроводжується пiдняттям Державного прапора України, то присутнi при цьому повертаються до нього обличчям.

Державний гiмн України може виконуватись пiд час вiдкриття пам’ятникiв i пам’ятних знакiв; вручення державних нагород України; вiдкриття i закриття урочистих зборiв, присвячених державним святам України тощо.

Незалежно вiд варiантiв виконання  Державного гiмну України, вiн повинен виконуватись у точнiй вiдповiдностi iз затвердженими редакцiєю та текстом. Державний гiмн України щодня транслюється державними телевiзiйними i радiомовними компанiями перед початком i по закiнченнi передач, а якщо це цiлодобове мовлення, то о 5 год. 30 хв. у робочi днi (понедiлок — п’ятниця) i о 6 годинi по суботах i недiлях та 24 годинi у новорiчну нiч — пiсля трансляцiї бою годинника о 24 годинi.

Висновки

Державний Герб - це закріплений у  законодавстві офіційний умовний  знак, який через графічне чи кольорове  зображення окремих фігур виражає  коло певних ідей політичного характеру  та символізує суверенітет держави. В Конституції сказано, що великий  Державний Герб України встановлюється з урахуванням малого Державного Герба України та герба Війська Запорізького законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України. Головним елементом великого Державного Герба України є Знак Княжої Держави Володимира Великого (малий Державний герб України). Зображення Державного Герба розміщується на печатках органів державної влади, державного управління, судових органів, грошових знаках і знаках поштової оплати, службових посвідченнях, штампах, бланках державних установ тощо.

Державний Гімн - це закріплена в законодавстві країни музично-поетична емблема держави, яка через систему (набір) музично-поетичних образів виражає певне коло ідей політичного характеру та символізує суверенну державу. Державний Гімн України - це національний гімн на музику М. Вербицького. Державний Гімн як офіційний символ держави виконують під час підняття Державного Прапора, відкриття урочистих засідань, на початку офіційних зустрічей на найвищому рівні, прийняття військової присяги, відкритті спортивних змагань тощо. Слова Гімну затверджуються законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України.

Державний Прапор - це закріплене в  законодавстві офіційне полотнище  держави, в якому шляхом добору певних кольорів виражено ідеї політичного  характеру. Державний Прапор України - стяг з двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів: верхня смуга - синього кольору, нижня - жовтого. Співвідношення ширини прапора до його довжини - 2:3. Державний Прапор піднімається на будинках органів державної влади і управління, органів місцевого самоврядування, дипломатичних і консульських представництв України, на прикордонних заставах та митницях, на засобах пересування перших осіб та дипломатичних представників і консулів України, як кормовий прапор на морських суднах України, під час офіційних зустрічей на найвищому рівні, на відкритті спортивних змагань тощо.

Это еще 56 я не знаю какой лутше выбрать репайте  сами

Україна як суверенна держава має власні державні символи. Державні символи — це закріплені в законодавстві країни офіційні знаки (зображення, предмети) чи звукові вираження, що в короткій формі виражають одну чи кілька ідей політичного, національного, історичного характеру і символізують суверенітет держави. 
Державний Прапор України — стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів. Державний Прапор шляхом добору певних кольорів символізує певні ідеї національно-політичного та історичного характеру. Відповідно до Закону України від 28 січня 1992 р. «Про Державний Прапор» Верховна Рада визначила співвідношення ширини прапора до його довжини як 2:3. Закон передбачає підняття прапора на будинках органів державної влади й управління, органів місцевого самоврядування, дипломатичних представництв України за кордоном, під час офіційних зустрічей на найвищому рівні, на відкритті спортивних змагань. Державний Прапор синьо-жовтого кольору є на морський судах та літаках міжнародних рейсів України. 
Згідно з Конституцією України Великий Державний Герб України встановлюється з урахуванням Малого Державного Герба України та герба Війська Запорізького. Головним елементом Великого Державного Герба України є знак княжої Держави Володимира Великого. 
Перша літописна згадка про тризуб як князівський знак Київської Русі датована X ст. Вона збереглася в болгарському рукописі «Хроніка Манасії» (XIV ст.), де зображені воїни — дружинники князя Святослава, у руках яких прапори увінчані тризубцем. Тризуб зображувався на монетах великого князя Володимира Святославовича, а згодом Ярослава Мудрого, Володимира Мономаха. Спочатку цей знак не був офіційним гербом, а виступав лише у ролі родового знака князів. Проте з часом він передається у спадок як символ влади та знак єднання східних слов'ян, тобто стає власне гербом. 
Державним Гімном України є національний гімн на музику Михайла Вербицького зі словами, затвердженими законом (над мелодією працювали й інші українські композитори, зокрема Кирило Стеценко). Музика до гімну народилася в 1864 p., коли Львівський український центр показав спектакль письменника К. Гейнча «Запорожці». Тут уперше було виконано пісню «Ще не вмерло Запорожжя», яку із захватом зустріла публіка. Це була музика М. Вербицького — мелодія майбутнього Гімну України. Ця мелодія «Ще не вмерла Україна» затверджена Верховною Радою України 15 січня 1992 р.