Міжнародний тероризм - одна з головних глобальних проблем людства

Значно розширилися дії, які  терористи можуть реалізувати проти  людства: масові отруєння, радіоактивне зараження, зараження небезпечними хворобами, поширення епідемій та епізоотій  тощо. Знаряддями для здійснення терористичних актів можуть бути вибухові пристрої широкого спектра дії, радіоактивні, отруйні та інші небезпечні хімічні речовини, не виключаючи і атомної зброї.

Органічною частиною сучасного  тероризму є як інтенсивне залякування, тероризування одних, так і підбурювання інших, потенційних спільників і послідовників терористів. Від попередніх видів тероризму сучасний відрізняється насамперед систематичним використанням крайнього насилля, яке визначає також характер навмисне викликаного психічного ефекту. Логіка політичного тероризму — це логіка винятково нищівної психологічної війни.

Логіка тероризму містить момент неповаги до усіх конвенцій і у  цьому, певним чином, полягає його дієвість. Важлива не так нахабність терористичних  нападів, як те, що конкретні терористичні акти пов'язані з прогнозуванням екстремального насилля, не обмеженого жодною складовою частиною конвенцій.

Сучасний тероризм успадкував від  історичних попередників усі риси політичного  насильства. Він володіє специфічними особливостями і становить новий ступінь розвитку цього явища.

Трактування об'єктивного загальноприйнятого розуміння тероризму потребує врахування складності структури цього феномену, який є єдиним монолітним явищем із чітко визначеними межами і є  методом політичної боротьби, що використовується різноманітними політичними силами.

Під час роботи над обраною темою  і вивченням теоретичних сторін проблеми міжнародного тероризму, було отримано наступні висновки.

1. Термінологія тероризму найчастіше  залежить від ряду факторів: це й хронологічні й географічні рамки, у яких відбувається дане явище. Але, у чому сходиться більшість дослідників (історики, політологи, філософи, соціологи й т.д.), тероризм - це практика залякування супротивника шляхом фізичного насильства, аж до його знищення. Треба відзначити, що це ретельно спланована дія або спроба дій, що реалізована, як правило, групою людей, за допомогою зброї, спрямована проти мирних громадян для здійснення своїх цілей (політичних, релігійних і т.д.), що знаходить відбиття, у засобах масової інформації.

2. Щодо часу виникнення міжнародного  тероризму, представляється справедливою  думка дослідників, що відносять  виникнення цього явища до  середини XX століття і пов’язують  його з посиленням фундаменталістських  течій в багатьох ісламських країнах. У цих рамках варто виділити лівий ідейний тероризм, релігійно-етнічний і, нарешті, міжнародний тероризм. Відмінними рисами міжнародного тероризму є формування міжнародних і регіональних керівних органів для вирішення питань планування терористичної діяльності, підготовки й проведення конкретних операцій, організації взаємодії між окремими групами й виконавцями, приваблюваними для тої або іншої акції; порушення антиурядових настроїв у суспільстві з метою успішної боротьби за вплив і владу; проникнення в суспільні й державні політичні, економічні й силові структури; створення розгалуженої мережі баз по підготовці бойовиків і забезпеченню операцій у різних регіонах миру, створення мережі підпілля, схованок і складів зброї й боєприпасів у різних країнах і регіонах; створення мережі фірм, компаній, банків, фондів, які використовуються як прикриття терористів, фінансування й всебічного забезпечення їхніх операцій; концентрація фінансових коштів у руках терористів у зв'язку зі зрощенням тероризму з наркобізнесом і торгівлею зброєю; використання права на політичний притулок, проживання, діяльність і базування, надаване рядом держав; використання конфліктних і кризових ситуацій для поширення свого впливу.

3. Серед головних причин терористичної діяльності слід віднести наступні:

• існування значного дисбалансу потреб і інтересів різних соціальних груп і держав;
• поширення радикалізму й екстремізму в політичній ідеології й політичній боротьбі;
• відновлення й поглиблення в практиці міжнародних відносин економічної й політичної нерівності, тенденцій диктату й колоніалізму;
• становлення націоналізму й релігійного екстремізму як глобальних політичних факторів;
• різка поляризація в розміщенні чинностей у світі;
• хворобливий процес переходу від тоталітаризму до демократії.

4. На сьогоднішній день світове  співтовариства випрацювало багато  методів боротьби с тероризмом (прийняття різноманітних законодавчих  рішень щодо боротьби з терористами,  нанесення превінтивних ударів  по базам їх підготовки, введення  спеціальних підрозділів по боротьбі з ними), але цього недостатньо. У зв’язку з розширенням терористичної діяльності а також винайденням нових способів знищення людей (хімічна, біологічна, радіаційна загроза), а також ускладнення різноманітних комунікацій, терористам стає легше, підтримувати атмосферу страху й залякування, а теракти приводять до все більш руйнівних наслідків. Тому на сьогодні з’являється необхідність розбудови більш адекватної системи боротьби з терором, у якій повинні приймати участи всі країни світу, не лише ті, що страждають від нападів терористів.

5. На сьогодні в Україні, як  і в більшості країн пострадянського  простору, складаються досить сприятливі  умови для тероризму. Це й  високий рівень криміналу, і  велика кількість "незадоволених"  станом реформування економіки, велика різниця між бідними й багатими, велика кількість соціальних конфліктів.

Досвід останніх десятиліть ХХ століття показав, що проблему тероризму неможливо  вирішити чисто силовими методами. З огляду на (релігійно-ідеологічні, політичні, етнічні, економічні) особливості цього явища, людство повинне використовувати весь свій досвід, всю багатовікову мудрість у боротьбі із цією загрозою.

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Антипенко В.Ф. Протидія сучасному тероризму з позицій оцінки його міжнародної сутності // Тероризм і боротьба з ним. Президенту України, ВРУ, Уряду України, органам центр. і місцев. виконав. влади. Аналіт. розробки, пропоз. наук. і практ. працівників: Міжвід. наук. зб. / За ред. А.І.Комарової, Ю.В.Землянського, В.О.Євдокимова та ін. - К.: НДІ “Проблем людини”, 2000. - Т. 19(1). - 610 с.
2. Антонян Ю.М. Тероризм. Кримінологічне і угловно-правове дослідження. М., 1998.
3. Багрій-Шахматов Л. В. Методи боротьби з тероризмом: погляд світового співтовариства / Л. В. Багрій-Шахматов, С. Л. Сценко // Тероризм і боротьба з ним. Аналітичні розробки, пропозиції наукових і практичних працівників : міжвід. наук. зб. — К., 2000. — Т. 19 (1). — С. 338—343.
4. Бекмурзин М.С. Деякі питання боротьби з тероризмом // Закон і право. 2003. № 1.
5. Білас І. Г. ООН та проблеми міжнародної безпеки в умовах глобалізації / І. Г. Білас. [Електронний ресурс]. — Режим доступу:         http://comparativelaw.org.ua/pub/ppd082/161.doc.
6. Богданов О. Високотехнологічний тероризм нової епохи // Проблеми безпеки особистості, сусп-ва, держави. - 2005. - № 4. - С.34-37.
7. Брежнєва Т. Самміт НАТО в Стамбулі: основні підсумки та перспективи: [аналітичний матеріал] / Т. Брежнєва [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.project-ceid.org/ua/page-statii/article-75-/.
8. Брежнєва Т. Самміт НАТО в Стамбулі: основні підсумки та перспективи / Т. Брежнєва, А. Шевцов. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.db.niss.gov.ua/docs/polmil/136.htm.
9. Брюс Хофман. Тероризм - Погляд зсередини. - М., 2003.
10. Виступи учасників круглого столу “ЗМІ проти тероризму" // Проблеми безпеки особистості, сусп-ва, держави. - 2005. - № 4. - С.6-8.
11. Вітюк В.В., Ефірів С.А. "Лівий" тероризм на заході. Історія і сучасність. М.: Наука, 1987.
12. Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 25. - Ст.180.
13. Гармашов І. Ю. Організаційно-правові основи протидії сучасним терористичним проявам [Електронний ресурс] / І. Ю. Гармашов // Доповіді секції “Євроатлантичний підхід до інформаційного забезпечення освічення екстремальних подій, терактів і катастроф” 8-ї Міжн. наук.-практ. Конференції “Сучасні інформаційні технології управління екологічною безпекою, природокористуванням, заходами в надзвичайних ситуаціях, терористичних актах і катастрофах”. — Режим доступу:    http://www.diamatik.org/a-news/news.php?id=1652&groupid=1.
14. Гушер О.І., Проблема тероризму на рубежі третього тисячоліття нової ери людства// // Дипломатичний //вісник, 1996, №2.
15. Давидов Е. Тероризм: джерела й еволюція цілі та засоби.//Досьє секретних служб.-2000 №1
16. Декларація про заходи з ліквідації міжнародного тероризму: утв- 
    рждена Резолюцією 49 /60 Генеральної Асамблеї від 9 декаб. 1994 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_502.
17. Делягін М.Г. Світова криза: Загальна теорія глобалізації: Курс лекцій. - 3-е изд., перераб. и доп. - М.: ИНФРА-М, 2003. - 768 с.
18. Долгин Н., Малишев. Тероризм - загроза суспільству//Основи безпеки життєдіяльності.-2000 №3
19. Доповідь “Глобальний тероризм в 2004 році” // http://www.crime.vl.ru.
20. Дорошенко А.. Терор і тероризм. - "Політика і час"№ 8-9, 1997 3.
21. Європейська конвенція про боротьбу з тероризмом, 27 січня 1977 р. — Страсбург.
22. Ємельянов В. Об’єкт тероризму: його ознаки.//Право України.-1999-№11
23. Ємельянов В.П. “Проблеми відповідальності за міжнародний тероризм. Відповідальність держав” М.: 1998 р.
24. Жарінов К.В. Тероризм і терористи. - Мінськ: Харвест, 1999.
25. Закон України. Про боротьбу з тероризмом // Відомості Верховної Ради. — 2003. — № 25. — Ст.180.
26. Замкової З. Ильчиков В.Г. "Тероризм глобальна проблема сучасності". – М., 1996р.
27. Зелинський С. А. Політичний тероризм як соціально-правове явище. // Актуальні проблеми держави та права. — Вип. 6. — Ч. ІІ. — Одеса, 1999. — С. 40.
28. Зміївський А., Тарабрін В. Тероризм. Потрібні скоординовані зусилля світового співтовариства. - «Міжнародна життя» №4, 1996. ст.12-17
29. Зміївський А. Міжнародне право і боротьба з тероризмом / А. Змещеневский // Міжнародна життя. - 2005. - № 7-8. - З. 162-165.
30. Зымковой В., Ильчиков М. Тероризм - глобальна проблема сьогодення.// М-1996.
31. Кожушко Є.П. Сучасний тероризм: Аналіз основних напрямків. - Мн., 2000.
32. Комісаров В.С.,Ємельянов В.П. Терор, тероризм, «державний тероризм»поняття та співвідношення // Вісник Московського університету - 1999 №5.
33. Конвенція про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки морського судноплавства [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.un.org/russian/documen/convents/maritme.html.
34. Куликов А.С. Глобальний тероризм і деякі проблеми боротьби з ним // http://www.concourt.am/hr/ccl/vestnik/2.20-2003/Kulikov.Html.
35. Кутырев В. Міжнародний тероризм і глобальний порядок // http://www.moskvam.ru.
36. Ліпкан В.А. Тероризм: юридична дефініція та зміст // Тероризм і боротьба з ним. Президентові України, ВРУ, Уряду України, органам центр. і місцев. виконав. влади.; Аналіт. розробки, пропоз. наук. і практ. працівників: Міжвід. наук. зб. / За ред. А.І. Комарової, Ю.В. Землянського, В.О. Євдокимова та ін. - К.: “НДІ Проблем людини”, 2000. - Т. 19 (1). - 610 с.
37. Ляхов О.Г. «Тероризм і міжнародні відносини». – М., 1991 р.
38. Мартинюк В. Чи може Європейська політика безпеки і оборони замінити Україні вступ до НАТО? / Віталій Мартинюк [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.prostir.ua/main/data?t=3&c=1&q=1060494.
39. Міньковський Р., Ревін В. Характеристика тероризму і деякі напрями підвищення ефективності боротьби з ним // государство и право. 1997. № 8.
40. Мирський Р. Дракон встає на диби: Про міжнародному тероризмі // Миров. економіка і міжнародні відносини. - 2002. - № 3. - С.41.
41. Міхеєв І.Р. Тероризм: поняття, відповідальність, попередження // http://crime.vl.ru.
42. Моджорян Л.А. Тероризм: правда і вигадка. М.: Юрид. лит., 1986.
43. Морозов Г.І. Міжнародний тероризм// США економіка, політика, ідеологія-1997.№11-12.
44. НАТО і боротьба з тероризмом. Стамбульський самміт — посилення антитерористичних зусиль НАТО [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.nato.int/issues/terrorism/evolve05-ukr.html.
45. Непесов М.М., Сапрыков В.М. Сучасний тероризм: соціальні витоки, цілі, прояви. М.: Наука, 1984.
46. Озеров М.В. Постріли з-за кута. Нариси про міжнародній тероризм на Заході. М.: Политиздат, 1983.
47. ПАРЄ рекомендувала розробити єдиний звід правил освітлення терактів // http://www.rian.ru
48. Пастернак-Таранущенко Т. Проблема тероризму у світлі теорії нестабільності// Підтекст-1998-№21.
49. Салімов. Сучасні проблеми тероризму. М.: Щит-М, 1999.
50. Сафонов А. Необхідна глобальна система протидії теро- 
    ризму / А. Сафонов // Міжнародна життя. - 2003. - № 1. - З. 36-41.
51. Степанов Є.І. Сучасний тероризм: стан і перспективы.М., 2000.
52. Стрімська М. Політичний тероризм: проблеми його визначення //Політологічний часопис. І. — 1994. — №2.
53. Телешун. Сучасний тероризм: українські реалії // Політ. менеджмент. - 2005. - № 1 (10). - C.163-169.
54. Тероризм - загроза людству в XXI столітті. - М., 2003.
55. Токаревський Г. В. Міжнародний тероризм: сучасний стан та перспективи протидії // Стратегічна панорама. — 2003. — № 1.
56. Учасники саміту ООН підписали Конвенцію з боротьби з актами ядерного тероризму // Голос України. - 2005. - 16 верес. - № 174 (3674). - С.1.
57. Хантінгтон С. Зіткнення цивілізацій. - М., 2003. - З. 514.
58. Хорос В. “Крона”, “коріння” і “клімат” тероризму // Миров. економіка і міжнародні відносини. - 2002. - № 3. - З. 47-49.
59. Хоффман С. Зіткнення глобалізації: Як зробити світ більш придатним для життя. Нова парадигма? // http://www.imperativ.net/imp11/hoffman.html.
60. Чуфаровский Ю.В. Тероризм - глобальна проблема сучасності (методологічний аналіз) // Слідчий. 1998. № 5.
61. Яцько А. Онтологія насильництва: терор і тероризм, як елементи війни (опубліковано в журналі «Українські проблеми» N1, 1998 р.)
62. Brands Hal. From Berlin to Baghdad : America’s search for purpose in the post-Cold War world. — Lexington : The University Press of Kentucky, 2008. — 416 p.

 

 

 

 

 

Додаток 1

 

ЗАКОН УКРАЇНИ 697 Про боротьбу з тероризмом

Цей Закон з метою захисту  особи, держави і суспільства  від тероризму, виявлення та усунення причин і умов, які його породжують, визначає правові та організаційні основи боротьби з цим небезпечним явищем, повноваження і обов’язки органів виконавчої влади, об’єднань громадян і організацій, посадових осіб та окремих громадян у цій сфері, порядок координації їх діяльності, гарантії правового і соціального захисту громадян у зв’язку із участю у боротьбі з тероризмом.

Положення цього Закону не можуть бути застосовані як підстава для  переслідування громадян, які, діючи  в межах закону, виступають на захист своїх конституційних прав і свобод.

Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення основних термінів

У цьому Законі наведені нижче терміни  вживаються в такому значенні:

Тероризм - суспільно небезпечна діяльність, яка полягає у свідомому, цілеспрямованому застосуванні насильства шляхом захоплення заручників, підпалів, убивств, тортур, залякування населення та органів влади або вчинення інших посягань на життя чи здоров’я ні в чому не винних людей або погрози вчинення злочинних дій з метою досягнення злочинних цілей;

Терористичний акт - злочинне діяння у формі застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу чи інших дій, відповідальність за які передбачена статтею 258 Кримінального кодексу України. У разі, коли терористична діяльність супроводжується вчиненням злочинів, передбачених статтями 112, 147, 258-260, 443, 444, а також іншими статтями Кримінального кодексу України, відповідальність за їх вчинення настає відповідно до Кримінального кодексу України;

Технологічний тероризм - злочини, що вчиняються з терористичною метою із застосуванням ядерної, хімічної, бактеріологічної (біологічної) та іншої зброї масового ураження або її компонентів, інших шкідливих для здоров’я людей речовин, засобів електромагнітної дії, комп’ютерних систем та комунікаційних мереж, включаючи захоплення, виведення з ладу і руйнування потенційно небезпечних об’єктів, які прямо чи опосередковано створили або загрожують виникненням загрози надзвичайної ситуації внаслідок цих дій та становлять небезпеку для персоналу, населення та довкілля; створюють умови для аварій і катастроф техногенного характеру;

Терористична діяльність - діяльність, яка охоплює:

Планування, організацію, підготовку та реалізацію терористичних актів;

Підбурювання до вчинення терористичних  актів, насильства над фізичними особами або організаціями, знищення матеріальних об’єктів у терористичних цілях;

Організацію незаконних збройних формувань, злочинних угруповань (злочинних  організацій), організованих злочинних  груп для вчинення терористичних  актів, так само як і участь у таких актах;

Вербування, озброєння, підготовку та використання терористів;

Пропаганду і поширення ідеології  тероризму;

Фінансування завідомо терористичних  груп (організацій) або інше сприяння їм;

Міжнародний тероризм - здійснювані у світовому чи регіональному масштабі терористичними організаціями, угрупованнями, у тому числі за підтримки державних органів окремих держав, з метою досягнення певних цілей суспільно небезпечні насильницькі діяння, пов’язані з викраденням, захопленням, вбивством ні в чому не винних людей чи загрозою їх життю і здоров’ю, зруйнуванням чи загрозою зруйнування важливих народногосподарських об’єктів, систем життєзабезпечення, комунікацій, застосуванням чи загрозою застосування ядерної, хімічної, біологічної та іншої зброї масового ураження;

Терорист - особа, яка бере участь у терористичній діяльності;

Терористична група - група з двох і більше осіб, які об’єдналися з метою здійснення терористичних актів;

Терористична організація - стійке об’єднання трьох і більше осіб, яке створене з метою здійснення терористичної діяльності, у межах якого здійснено розподіл функцій, встановлено певні правила поведінки, обов’язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів. Організація визнається терористичною, якщо хоч один з її структурних підрозділів здійснює терористичну діяльність з відома хоча б одного з керівників (керівних органів) усієї організації;

Боротьба з тероризмом - діяльність щодо запобігання, виявлення, припинення, мінімізації наслідків терористичної діяльності;

Антитерористична операція - комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення злочинних діянь, здійснюваних з терористичною метою, звільнення заручників, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичного акту чи іншого злочину, здійснюваного з терористичною метою;

Район проведення антитерористичної  операції - визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція;

Режим у районі проведення антитерористичної операції - особливий порядок, який може вводитися в районі проведення антитерористичної операції на час її проведення і передбачати надання суб’єктам боротьби з тероризмом визначених цим Законом спеціальних повноважень, необхідних для звільнення заручників, забезпечення безпеки і здоров’я громадян, які опинилися в районі проведення антитерористичної операції, нормального функціонування органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій;

Заручник - фізична особа, яка захоплена і (або) утримується з метою спонукання державного органу, підприємства, установи чи організації або окремих осіб здійснити якусь дію або утриматися від здійснення якоїсь дії як умови звільнення особи, що захоплена і (або) утримується.

Стаття 2. Правові основи боротьби з тероризмом

Правову основу боротьби з тероризмом становлять Конституція України, Кримінальний кодекс України, цей Закон, інші закони України, Європейська конвенція про боротьбу з тероризмом, 1977 p., Міжнародна конвенція про боротьбу з бомбовим тероризмом, 1997 p., Міжнародна конвенція про боротьбу з фінансуванням тероризму, 1999 p., інші міжнародні договори України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, укази і розпорядження Президента України, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, а також інші нормативно-правові акти, що приймаються на виконання законів України.

Стаття 3. Основні принципи боротьби з тероризмом

Боротьба з тероризмом ґрунтується  на принципах:

Законності та неухильного додержання прав і свобод людини і громадянина;

Комплексного використання з цією метою правових, політичних, соціально-економічних, інформаційно-пропагандистських та інших можливостей; пріоритетності попереджувальних заходів;

Невідворотності покарання за участь у терористичній діяльності;

Пріоритетності захисту життя  і прав осіб, які наражаються на небезпеку внаслідок терористичної діяльності;

Поєднання гласних і негласних  методів боротьби з тероризмом;

Нерозголошення відомостей про  технічні прийоми і тактику проведення антитерористичних операцій, а також  про склад їх учасників;

Єдиноначальності в керівництві  силами і засобами, що залучаються для проведення антитерористичних операцій;

Співробітництва у сфері боротьби з тероризмом з іноземними державами, їх правоохоронними органами і спеціальними службами, а також з міжнародними організаціями, які здійснюють боротьбу з тероризмом.

Розділ ІІ. ОРГАНІЗАЦІЙНІ ОСНОВИ БОРОТЬБИ З ТЕРОРИЗМОМ

Стаття 4. Суб’єкти боротьби з тероризмом

Організація боротьби з тероризмом в Україні та забезпечення її необхідними  силами, засобами і ресурсами здійснюються Кабінетом Міністрів України  у межах його компетенції.

Центральні органи виконавчої влади  беруть участь у боротьбі з тероризмом у межах своєї компетенції, визначеної законами та виданими на їх основі іншими нормативно-правовими актами.

Суб’єктами, які безпосередньо  здійснюють боротьбу з тероризмом у межах своєї компетенції, є:

Служба безпеки України, яка  є головним органом у загальнодержавній  системі боротьби з терористичною  діяльністю;