Міжнародний тероризм - одна з головних глобальних проблем людства

У процесі дослідження вивчалась  і вивчається практика застосування міжнародного та чинного законодавства  України, що регламентує питання  боротьби з тероризмом і визначає відповідальність за вчинення терористичних дій. Крім того, сформульовані пропозиції та рекомендації з удосконалення засобів цієї боротьби, а також пропозиції щодо внесення відповідних змін до чинного законодавства з питань протидії цьому небезпечному злочину [53, 52].

Такий комплексний підхід зумовлений ще й тим, що за сучасних умов тероризм став особливо загрозливим через можливість використовувати досягнення технічного прогресу і наявність найнебезпечніших об'єктів посягань (ядерних, електронних, хімічних та екологічних), тим більше, що, за висновками фахівців, при наявності радіоактивної сировини необхідної чистоти і типу виготовити ядерний вибуховий пристрій зовсім нескладно. Це можуть зробити як окремі особи, так і терористичні групи [53].

Вченими доведено, що тероризм еволюціонував і набув різних форм і проявів. Поряд з політичним тероризмом з'явився релігійний (міжконфесійний), економічний, національний і т.п. Особливого розмаху набув кримінальний тероризм. Яскравим прикладом останнього є перший грузино-абхазький конфлікт 1989 року, що фактично являв собою війну злодійських кланів під виглядом міжнаціональної ворожнечі і став наслідком обговорення ще у 1982 році в Тбілісі на з'їзді "злодіїв у законі" питання про захоплення політичної влади.

Значний вплив на активізацію тероризму  справляє зростання всіх форм організованої злочинності. Згідно з офіційною статистикою, на території України за 2005 рік скоєно 4624 умисних вбивства, з них: на замовлення - 28, групою осіб або організованою групою - 102, із застосуванням вогнепальної зброї - 202, із застосуванням вибухових речовин - 8, а також 96 злочинів, що кваліфікуються як бандитизм.

Аналіз злочинів терористичної  спрямованості, організованої і  транснаціональної злочинності  дає підстави особливо наголосити на тому, що Україна має якомога  скоріше включатися у міжнародний процес боротьби з цим жахливим явищем. Актуальним стає питання про розробку загальнодержавної системи протидії тероризму.

Матеріали дослідження, вивчення зарубіжного  досвіду щодо боротьби з тероризмом засвідчують, що в більшості розвинутих демократичних країн створені та успішно діють спеціальні антитерористичні органи. Такі держави, як Німеччина та Ізраїль, своєчасно і максимально вживаючи профілактичних заходів, жорстко реагують на всі прояви тероризму і в більшості випадків не йдуть ні на які компроміси з терористами. Це пов'язано з турботою держави не тільки про те, щоб утримати контроль над ситуацією, що склалася, а й попередити повторення терористичних проявів на своїй території, підняти роль спецпідрозділів, що протидіють тероризму і тим самим забезпечують безпеку громадян та репутацію своєї держави в цілому.

Аналіз свідчить, що роль основних підрозділів по боротьбі з тероризмом, що протидіють йому на авіаційному, залізничному, водному транспорті, у правовій та інформаційній сферах забезпечення, структурі державних органів, що виконують антитерористичні функції, є різноманітною і в кожній державі має свої особливості.

Аналізуючи прийнятий Держдумою  РФ Закон "Про боротьбу з тероризмом", необхідно відзначити, що він фактично продемонстрував лише стурбованість влади проблемою, оскільки зазначені в ньому операції проводились і раніше, регламентуючись відомчими нормативними актами. Закон не надав будь-яких додаткових прав суб'єктам, що безпосередньо здійснюють боротьбу з тероризмом, і хоч скільки-небудь суттєво не розширив існуючі до прийняття цього закону права правоохоронних органів. Практичні працівники Росії звертають увагу на те, що Закон "Про міліцію" в колі завдань не містить вказівки про боротьбу з тероризмом, а загальне завдання боротьби зі злочинністю не можна розглядати як безмежну компетенцію.

Сказане стосується і законодавства  України, зокрема, чинного Закону України "Про міліцію" та поки що відсутнього  Закону "Про боротьбу з тероризмом". Сьогодні виникли нагальні потреби, по-перше, в негайній розробці науковцями та практиками базового Закону "Про боротьбу з тероризмом". Нині цій роботі велику увагу приділяє заступник Голови Служби безпеки України Ю. Землянський, членом групи з розробки Закону є і автор цієї статті; по-друге, в наступному терміновому обговоренні та прийнятті Верховною Радою України Закону "Про боротьбу з тероризмом", по-третє, у визначенні компетенції органів МВС і СБУ України щодо подальшої розробки методики розслідування злочинів терористичної спрямованості і, по-четверте, у розробці методичних рекомендацій щодо запобігання актам тероризму і нейтралізації терористів.

На сьогодні Україна не розглядається  лідерами міжнародних терористичних  організацій як об’єкт терористичної  активності. Тому можна говорити лише про реальні та потенційні чинники загроз міжнародного тероризму.

Високий рівень терористичних загроз у світі позначається на Україні  насамперед загибеллю українських  громадян унаслідок терористичних  актів на території інших країн. Основними каталізаторами активності міжнародного тероризму залишається неврегульованість ситуації в Іраку, Палестинській автономії, Афганістані, Північному Кавказі РФ, збройний конфлікт між Ізраїлем та ліванською Хезболла, пов’язані з ядерною програмою Ірану. Ризики терористичних та екстремістських проявів у Пакистані, Індії, Лівані, Ємені, Сомалі, а також у Туреччині, Російській Федерації, Ізраїлі продовжують оцінюватися як високі. Тому участь України в міжнародній антитерористичній коаліції, розвиток співробітництва зі США та Ізраїлем, утримання на території держави інфраструктури Чорноморського флоту РФ можуть надати терористам мотиви для віднесення України до об’єктів своїх дій. Не можна залишити поза увагою і загострення ситуації у країнах Близького Сходу. Сформований протестний потенціал у Єгипті, Ємені та деяких інших країнах може викликати інтенсифікацію ісламістської небезпеки. Підвищений рівень терористичних загроз існує для установ і громадян України за кордоном. Це обумовлено збільшенням чисельності українського військового контингенту у складі Міжнародних сил сприяння безпеці в Ісламській Республіці Афганістан, залученням українського військового персоналу до роботи Тренувальної місії НАТО в Іраку, а також рішеннями України з проблемних питань регіональної безпеки на Близькому Сході. За таких обставин пріоритетним напрямком державної політики протидії тероризму є забезпечення безпеки іноземних представництв в Україні та українських дипломатичних установ і громадян за кордоном.

Іншим потенційним чинником, що може стати джерелом зовнішніх терористичних загроз Україні, є значна кількість нелегальних мігрантів, які пересуваються територією держави із кризових регіонів Росії, так званих проблемних країн Південно-Східної Азії, Близького Сходу та Перської затоки до Західної Європи. Існуючі канали нелегальної міграції можуть бути використані міжнародними терористичними організаціями для переміщення своїх бойовиків до країн Західної Європи чи їх переховування в Україні, створення бізнесових структур для фінансового забезпечення терористичної, іншої злочинної діяльності, зокрема спроб придбання зброї та інших засобів ураження.

Серед теророгенних чинників слід назвати  також перебування на території України прихильників окремих терористичних організацій.

Вони використовують канали студентського обміну, місіонерський, бізнесовий, а також нелегальний і намагаються поширювати серед населення радикальну ідеологію. На території держави відмічається присутність осіб, які можуть бути прибічниками міжнародних радикальних організацій Хізб ут-Тахрір, Хамас, «Брати мусульмани» та інших закордонних структур, визнаних окремими країнами як терористичні. Їхні осередки функціонують у Києві, Одесі, Харкові, Донецьку, Запоріжжі та формуються за рахунок іноземних студентів і вихідців із країн Близького та Середнього Сходу.

Представники закордонних релігійних екстремістських структур діють  у спосіб планомірного використання різноманітних форм впливу на мусульманську спільноту України.

У травні 2009 р. Служба безпеки України  оприлюднила інформацію щодо попередження створення в Україні первинних терористичних осередків партії Хізб ут-Тахрір. Прикриттям діяльності закордонних ісламістських структур є недержавні організації, благодійні фонди та просвітницькі об’єднання, головні офіси яких зареєстровані на території країн Близького Сходу та Західної Європи.

Ефективним засобом пропаганди та поширення екстремістських ідей, залучення нових членів до терористичної діяльності є мережа інтернет. Серед веб-сайтів, представлених в українському сегменті інтернету, є інтернет-ресурси руху Талібан, Хізб ут-Тахрір, Джамаат Ісламія, «Брати мусульмани», Хезболла та палестинських угруповань. На сучасному етапі в Україні зафіксовано високий рівень насильства серед молоді; за даними Інституту соціології НАН України, в державі зберігається досить високий рівень ксенофобії стосовно окремих етносів та зниження толерантності.

Міжнародна організація праці, що є спеціалізованою установою  ООН, внесла Україну до списку країн, де через наслідки світової фінансово-економічної  кризи наявний високий ризик соціального неспокою. За оцінкою провідних міжнародних організацій, зокрема Transparency International, Україна в щорічному рейтингу країн за рівнем корумпованості посіла 134 місце серед 178 країн світу. Цей тривожний показник свідчить про необхідність нейтралізації негативних наслідків соціально-економічних, суспільно-політичних, соціально-психологічних процесів у розвитку держави для унеможливлення терористичної активності.

Специфіка сучасних проявів міжнародного тероризму актуалізує питання щодо удосконалення нормативно-правової бази, імплементації норм міжнародних нормативних актів у національне законодавство. В Указі Президента України від 10.12.2010 р. № 1119 йдеться про необхідність опрацювання питання щодо внесення змін до чинних актів законодавства у сфері боротьби з тероризмом, ураховуючи нові виклики та загрози національній безпеці України. Це стосується передусім уточнення понятійно-категоріального апарату Закону України «Про боротьбу з тероризмом», забезпечення змістовної ідентичності основних понять Закону та Кримінального кодексу України.

Хотілося б підкреслити, що на рівні  Європейського Союзу розпочато роботу з підготовки всеосяжної стратегії боротьби з тероризмом та злочинністю, концептуальна основа якої будується на розмежуванні понять «тероризму» та «злочинності». Такий підхід позначатиметься і на визначенні заходів боротьби, що відображатимуть комплексний характер проблеми тероризму. Це і свідчить про зміни на рівні світового співтовариства щодо комплексного сприйняття тероризму і визначення механізмів протидії на системній основі. Зокрема активного використання та законодавчого закріплення набув термін «протидія тероризму», в якому акцентовано увагу на превентивних та регулятивних механізмах запобігання терористичній небезпеці. Практика його використання набула поширення і в Україні. Тому закономірно, що забезпечення відповідності норм права суспільним реаліям потребує коригування на законодавчому рівні.

Постає також питання й щодо необхідності удосконалення нормативно-правової бази у сфері протидії екстремізму. Передусім це стосується правового визначення понять «екстремізм» та «екстремістська діяльність» як правопорушень з їх чіткою кваліфікацією, а також створення правових механізмів визнання конкретної структури терористичною або екстремістською, вироблення правових і процесуальних засад формування національного переліку заборонених терористичних та екстремістських організацій. Проте слід зазначити, що дане питання є дискусійним. У ст. 8 Закону України «Про основи національної безпеки» важливим напрямом державної політики з питань національної безпеки є запобігання проявам екстремізму. Однак дане поняття не має визначення у національному законодавстві.

Тому, аби уникнути його довільної  кваліфікації, необхідно виробити чіткі  критерії, за якими те чи інше суспільно-небезпечне явище можна віднести до екстремізму. Можливо, тут не обійтися без ґрунтовного науково-експертного обговорення у практичному та в теоретичному аспектах.

Вагомим резервом забезпечення етнорелігійної та соціальної стабільності у державі мають стати заходи з підтримання міжкультурного та міжконфесійного порозуміння. Обов’язковими в ідеологічно-пропагандистському сегменті діяльності Міністерства культури; Міністерства освіти і науки, молоді та спорту; Державного агентства з питань науки, інновацій та інформації України мають бути заходи інформаційно-пропагандистського, освітнього та виховного характеру. У цьому контексті необхідним є посилення координуючої ролі Антитерористичного центру при Службі безпеки України та активізації діяльності Міжрегіональної координаційної комісії щодо об’єднання зусиль міністерств та відомств, громадських організацій, що відповідно до Закону залучаються до протидії тероризму.

Слід підкреслити, що в останній час в українському суспільстві наявна тенденція посиленої уваги до тероризму, передусім з боку засобів масової інформації. До терористичних почали відносити хуліганські дії, кримінальні злочини економічного, соціально-побутового характеру. Це лише збурює суспільну думку і не додає розуміння до вкрай небезпечної сутності явища, що потребує виважених суджень та неупереджених оцінок.

Для забезпечення єдиного підходу  на всіх рівнях держави та суспільства  до розуміння сутності тероризму  як загрози національній безпеці України необхідно визначити пріоритети держави у питанні подолання тероризму з урахуванням і кримінологічної специфіки, і комплексної соціально-політичної природи даного явища. Йдеться про розроблення концепції протидії тероризму, в якій мають бути визначені основні принципи державної політики, її мета, завдання та напрями подальшої оптимізації у середньо- та довгостроковій перспективі.

Підбиваючи підсумки, необхідно  відзначити, що наукові дослідження  тероризму в Україні, занепокоєність з цього приводу практиків [53,48] та зосередження уваги засобів масової інформації, а також результати проведеного в 2000 році аналізу міжнародного досвіду антитерористичної боротьби свідчать про те, що зволікання з прийняттям кримінально-правових норм про тероризм та несвоєчасне внесення відповідних змін до чинного законодавства є підгрунтям для поширення тероризму на території України.

РОЗДІЛ III.

НАЙГУЧНІШІ ТЕРАКТИ  XXI СТОЛІТТЯ, ЯКІ ПОТРЯСЛИ СВІТ

11 вересня 2001 року

Вранці 11 вересня 2001 року чотири терористичні групи, як згодом буде встановлено, що мають безпосереднє відношення до організації  Аль-Каїда (офіційна версія), практично  одночасно захопили чотири рейсових пасажирських Боїнга 757-200: рейс номер 11 і 77 American Airlines, рейс 175 і 93 United Airlines.

Після захоплення літаків два з  них були направлені до башт Всесвітнього торгового центру в Нью-йорку  і з різницею в декілька хвилин (приблизно в 8:46 і в 9:02 ранку за місцевим часом) врізалися по черзі  в північну і південну вежі, викликавши критичний руйнування конструкцій. Що почався після тарана пожежа, яка посилилася великою кількістю розлився авіапалива, зробив заручниками величезна кількість людей, які були позбавлені можливості покинути будівлю. Через деякий час, згідно з офіційною версією, що виникли руйнування при зіткненні і пожежу в будівлях викликав їх обвалення.

Третій літак був направлений  в будівлю Міністерства оборони  США (Пентагон) і в 9:37 протаранив один з його «прольотів». Четвертий літак  приблизно в 10:03 упав недалеко від міста Шенксвілл, що знаходиться в 240 км від Вашингтона, не досягнувши «пункту призначення» терористів, яким, за деякими даними, міг бути Капітолій.