Теоретичні основи фінансового планування в умовах ринку

10.3. Планування витрат виробничої собівартості

Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яку буде реалізовано протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат, наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) вклю- 
чають:

• прямі матеріальні витрати;
• прямі витрати на оплату праці;
• інші прямі витрати;
• загальновиробничі витрати.

Склад статей витрат виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) наведено в табл. 10.6.

Таблиця 10.6

СКЛАД СТАТЕЙ ВИТРАТ ВИРОБНИЧОЇ  
СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ (РОБІТ, ПОСЛУГ)

№	Стаття	Склад статті
1	Прямі матеріальні   витрати	Вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють  основу виготовлюваної продукції, купівельних  напівфабрикатів і комплектуючих  виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат
2	Прямі витрати   на оплату праці	Заробітна плата  та інші виплати робітникам, за-  йнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат
3	Інші прямі   витрати	Включають усі інші виробничі  витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизації, витрати від браку, які становлять вартість остаточно забракованої продукції (виробів, напівфабрикатів), та витрати на виправлення браку за вирахуванням: остаточно забракованої продукції за справедливою вартістю; суми, що відшкодовується працівниками, які допустили брак; суми, одержані від постачальників за неякісні матеріали й комплектуючі вироби тощо

Закінчення табл. 10.6

№	Стаття	Склад статті
4	Загальновиробничі витрати	1. Витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями тощо; відрахування на соціальні заходи й медичне страхування апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо). 2. Амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення. 3. Амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення. 4. Витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.
		5. Витрати на вдосконалення технології та організації виробництва (оплата праці й відрахування на соціальні заходи працівників, зайнятих удосконаленням технології та організації виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі; витрати матеріалів, купівельних комплектуючих виробів і напівфабрикатів, оплата послуг сторонніх організацій тощо). 6. Витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання виробничих приміщень. 7. Витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загальновиробничого персоналу; відрахування на соціальні заходи, медичне страхування робітників та апарату управління виробництвом; витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг). 8. Витрати на охорону праці, техніку безпеки й охорону навколишнього природного середовища. 9. Інші витрати (внутрішньозаводське переміщення матеріалів, деталей, напівфабрикатів,   інструментів зі складів до цехів і готової продукції на склади; нестачі незавершеного виробництва; нестачі і витрати від псування матеріальних цінностей у цехах; оплата простоювань   тощо).

Загальновиробничі витрати поділяють на постійні та змінні. До постійних належать витрати на обслуговування й управління виробництвом, які залишаються незмінними (або майже незмінними) у разі зміни обсягу діяльності. Постійні виробничі накладні витрати розподіляються на кожний об’єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) за нормальної потужності. Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включають до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у період їх виникнення.

До змінних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування й управління виробництвом (цехів, дільниць), які змінюються прямо (або майже  прямо) пропорційно зміні обсягу діяльності. Змінні загальновиробничі витрати розподіляють на кожний об’єкт витрат з використанням баз розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) згідно з фактичною потужністю звітного періоду.

Перелік і склад змінних  і постійних загальновиробничих витрат визначає підприємство.

У табл. 10.7 наведено приклад групування загальновиробничих витрат на змінні й постійні та приклади їх розподілу за базами розподілу.

Нормальна потужність підприємства — очікуваний  
середній обсяг діяльності, що може бути досягнутий за умов  
звичайної діяльності підприємства протягом кількох років або  
операційних циклів з урахуванням запланованого обслуговуван- 
ня виробництва.

Таблиця 10.7

ГРУПУВАННЯ  ЗАГАЛЬНОВИРОБНИЧИХ ВИТРАТ

Змінні	Постійні
Витрати на обслуговування й управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно зміні обсягу діяльності	Витрати на обслуговування й управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) за зміни обсягу діяльності
Розподіл — на кожний об’єкт витрат з використанням бази розподілу згідно з фактичною потужністю звітного періоду	Розподіл — на кожний об’єкт витрат з використанням бази розподілу за нормальної потужності

Закінчення  табл. 10.7

ПРИКЛАДИ БАЗ  РОЗПОДІЛУ

Витрати	База розподілу
Заробітна плата персоналу, що займається управлінням виробництвом	Заробітна плата працівників  основного виробництва Години праці
Амортизація обладнання	Балансова вартість
Страхування обладнання	Кількість одиниць, що страхуються
Страхування приміщення	Площа приміщень
Опалення та освітлення	Площа, яку займає підрозділ
Непрямі матеріали	Вартість прямих матеріалів
Послуги по зберіганню цінностей	Кількість цінностей, що зберігаються Вартість цінностей, що зберігаються Площа приміщень складів, що використовуються для надання послуг зі зберігання
Оренда приміщення	Площа приміщень

За розподілу постійних  загальновиробничих витрат можуть виникнути нерозподілені постійні загальновиробничі витрати, суму яких включають до витрат періоду й відображають у складі собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг).

Найбільша складність у  розподілі загальновиробничих витрат полягає у визначенні сум постійних  загальновиробничих витрат, що припадає на одиницю продукції. При цьому  кількість одиниць продукції, яку буде випущено протягом періоду, — важливий фактор, що впливає на собівартість одиниці продукції.

В табл. 10.8 наведено приклад впливу загальновиробничих витрат на собівартість, у залежності від обсягу випуску продукції.

Таблиця 10.8

ВПЛИВ ЗАГАЛЬНОВИРОБНИЧИХ ВИТРАТ НА СОБІВАРТІСТЬ

Постійні загальновиробничі  витрати підприємства, грн	Обсяг випуску продукції, од.	Сума постійних загальновиробничих витрат, що припадає на одиницю продукції (гр. 1 / гр. 2)
10 000	500	20
10 000	1200	8,3

Із наведеного прикладу видно, що зі збільшенням обсягу випуску продукції собівартість одиниці продукції зменшується.

Суть розподілу постійних  загальновиробничих витрат з використанням нормальної потужності полягає в тому, що сума постійних загальновиробничих витрат, що розподіляється на кожну одиницю виробництва, не зростає внаслідок низького рівня використання потужності. Тож, собівартість продукції не буде завищеною.

Собівартість готової  продукції формується за рівнянням

Залишок незавершеного  виробництва на кінець періоду визначають так:

де НВП_к — незавершене виробництво продукції на кінець звітного періоду; НВП_п — незавершене виробництво продукції на початок звітного періоду; В — витрати на виробництво продукції у звітному періоді; СВП — собівартість виробленої продукції.

Приклад розрахунку собівартості реалізованої продукції наведено в табл. 10.9.

Таблиця 10.9

РОЗРАХУНОК  СОБІВАРТОСТІ РЕАЛІЗОВАНОЇ ПРОДУКЦІЇ

Показники

Звітний період, грн

Собівартість реалізованої продукції: залишок готової продукції на 01.01. Собівартість виробленої за звітний період продукції: незавершене виробництво на 01.01; прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; виробничі накладні витрати; незавершене виробництво на 31.12. Усього собівартість готової продукції, виготовленої за звітний період (60 + 120 + 60 + 20 – 50). Залишок готової продукції  на 31.12 звітного року. Собівартість реалізованої продукції (100 + 210 – 160)

100    60  120  60  —  20  50    210  160  150

Отже, собівартість реалізованої продукції визначають за таким рівнянням:

Витрати, пов’язані з  операційною діяльністю, які не включають у собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяють на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.

10.4. Планування зведеного кошторису  
витрат на виробництво

Кошторис  витрат — це зведений план усіх витрат підприємства на плановий період виробничо-фінансової діяльності. Він є загальною сумою витрат виробництва за видами ресурсів, які буде використано в плановому періоді незалежно від місця. У зведений кошторис включають витрати підрозділів основного виробництва, підрозділів виробничої інфраструктури та витрати на утримання адміністративно-управлінського персоналу.

Зведений кошторис узгоджує всі витрати за основними розділами річного плану діяльності підприємства в грошовій формі. Взаємозв’язок кошторису на виробництво з іншими розділами внутрішньофірмового планування ілюструє рис. 10.2.

Витрати на виробництво продукції у вартісному вираженні формують виробничу собівартість.

Планування витрати  на виробництво виконують у такій  послідовності:

• складають кошторис витрат і калькулюють собівартість продукції та послуг допоміжних цехів;
• формують баланс розподілу продукції та послуг допоміжного виробництва за калькуляційними напрямами й за внутрішньозаводськими підрозділами;
• складають кошториси та розраховують:
• витрати на сировину, матеріали, купівельні комплектуючі вироби, напівфабрикати, технологічне паливо й енергію в основному виробництві;
• основну та додаткову заробітну плату робітників, зайнятих у виробництві продукції, з відрахуванням на соціальні заходи;
• кошториси витрат цехів допоміжного виробництва;
• кошториси витрат, пов’язаних із підготовкою та освоєнням виробництва нової продукції;
• кошториси витрат на утримання, експлуатацію та ремонт устаткування;
• кошториси витрат, пов’язаних із відшкодуванням зно- 
  шування спеціальних інструментів і пристроїв цільового призначення;
• кошториси загальновиробничих витрат.

Рис. 10.2. Схема взаємозв’язку кошторису на виробництво  
з іншими розділами плану внутрішньофірмового планування

Складаючи зведений кошторис, ураховують усі операційні витрати планового періоду.

У процесі розроблення  кошторису витрат на виробництво застосовують три основні методи:

1) кошторисний — на основі розрахунку витрат у межах усього підприємства за даними інших розділів плану;

2) зведений — додаванням кошторисів витрат виробництва окремих цехів;

3) калькуляційний — на основі планових розрахунків за всією номенклатурою продукції, робіт і послуг з розподілом комплексних статей на прості елементи витрат.

У практиці вітчизняних  підприємств кошторисний метод  є найпоширенішим, його застосування забезпечує взаємозв’язок і приведення в єдину систему розрахунків зведеного кошторису.

Розрахунки витрат на сировину, матеріали, куповані напів- 
фабрикати й комплектуючі вироби, технологічне паливо та енергію в основному виробництві складають на основі даних про обсяги виробництва окремих виробів і технічно обґрунтованих норм витрат матеріальних ресурсів на одиницю продукції або робіт, затверджених для планового періоду.

У планових розрахунках  можуть використовуватися укрупнені натуральні норми витрат на одиницю продукції або групові норми, розроблені для використання на ряді робочих місць, які мають однакові або подібні виробничі умови, застосовують однорідну сировину або матеріали й виробляють однакову продукцію.

На підставі натуральних  норм витрат і ціни на матеріальні ресурси визначають норми витрат у вартісному вираженні (з урахуванням вартості зворотних відходів).

Витрати електроенергії оцінюють на підставі середньої вартості відповідних видів енергії, яка склалася на підприємстві, із чинних тарифів на енергію, придбану в сторонніх підприємств і організацій, і планової собівартості енергії, яку виготовляють власні енергоцехи.

На підприємствах з  великою номенклатурою виробів  у планових розрахунках можуть використовуватися зведені норми витрат сировини, матеріалів, палива й енергії на технологічні потреби у вартісному вираженні на виріб у цілому. У цьому разі розрахунки витрат на сировину та матеріали здійснюють виходячи з номенклатурного плану виробництва та зведених норм матеріальних витрат у вартісному вираженні.

Форму кошторису витрат на виробництво наведено в табл. 10.10.

Таблиця 10.10

ЗВЕДЕНИЙ КОШТОРИС ВИТРАТ НА ВИРОБНИЦТВО ПРОДУКЦІЇ

Зміст витрат	Звіт   за минулий рік, тис. грн	План на 20_ р. (тис. грн)
		Усього	У тому числі  поквартально
			І	ІІ	ІІІ	ІV
Сировина й матеріали
Куповані напівфабрикати та комплектуючі вироби, роботи, послуги виробничого характеру від сторонніх підприємств
Паливо й енергія  на технологічні цілі
Зворотні відходи (вираховують)
Основна заробітна плата
Допоміжна заробітна  плата
Відрахування на соціальні  заходи
Витрати на утримання  та експлуатацію устаткування
Загальновиробничі витрати
Інші виробничі витрати
Втрати від браку
Усього витрат