Теоретичні основи фінансового планування в умовах ринку

Закінчення табл. 10.2

Суми сплачених  орендарем платежів за використання наданих в оперативний лізинг (оренду) основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів	Суми сплачених коштів за використання основних засобів
Витрати на утримання  транспортних засобів	Витрати на утримання  власних та запозичених зі сторони транспортних засобів (вантажні автомобілі, паровози та інші види нетехнологічного транспорту), які забезпечують переміщення матеріалів, інструментів, деталей, заготовок тощо з центральних складів у цехи й доставку готової продукції на склади зберігання: вартість мастильних і обтиральних матеріалів, пального, запасних частин та інших матеріалів; витрати на оплату праці робітників (слюсарів, слюсарів-ремонтників, водіїв авто- й електрокарів та ін.); відрахування на соціальні заходи; амортизаційні відрахування; вартість транспортних послуг допоміжних цехів і господарств; вартість транспортних послуг, які надані сторонніми організаціями
Інші витрати	Інші витрати, що належать до витрат на утримання й експлуатацію устаткування, інших необоротних  матеріальних активів, нематеріальних активів і включаються до собівартості продукції (робіт, послуг), але це не віднесених до попередньо названих активів

 

б) обчислюють коефіцієнти (нормативи) розподілу постійних  
і змінних загальновиробничих витрат на одиницю бази роз- 
поділу (на одну машино-годину, один виріб тощо) діленням  
суми постійних і змінних загальновиробничих витрат за норма- 
льного рівня потужності на кількість машино-годин, кількість  
одиниць продукції або інших величин залежно від вибраної бази  
розподілу;

в) визначений коефіцієнт (норматив) на постійні загально- 
виробничі витрати множать на фактичну величину вибраної бази розподілу за звітний період, отриману суму вважають розрахунковою нормою постійних фактичних витрат звітного періоду;

г) обчислену норму постійних фактичних витрат звітного періоду зіставляють із сумою постійних фактичних витрат звітного періоду (яку, у свою чергу, знаходять як різницю між загальною сумою фактичних загальновиробничих витрат за звітний період і сумою змінних фактичних витрат цього самого періоду, визначеною прямим шляхом за первинними документами).

Постійні фактичні витрати, які не перевищують розрахункової норми, вважають розподіленими витратами та включають у виробничу собівартість, а залишок — нерозподіленими постійними витратами.

Суми змінних і розподілених постійних загальновиробничих витрат включають у виробничу собівартість і розподіляють між окремими видами продукції пропорційно вибраній базі розподілу за розрахованими  коефіцієнтами.

Приклад розрахунку розподілу  загальновиробничих витрат наведено в табл. 10.3, 10.4.

Умовний приклад

Підприємством установлено  нормальну потужність на 2004 р. в тоннах випуску продукції — 800 т. Заплановані загальновиробничі витрати за нормальною потужністю — 50 000 грн. З них 40 000 грн — постійні; 10 000 грн — змінні.

ФАКТИЧНІ ПОКАЗНИКИ  ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Місяць	Фактичний   випуск, т	Фактичні загальновиробничі  витрати, грн
		змінні	постійні
Січень	500	10 000	42 000
Лютий	1000	20 000	45 000

Таблиця 10.3

1. РОЗРАХУНОК РОЗПОДІЛУ  
ЗАГАЛЬНОВИРОБНИЧИХ ВИТРАТ ЗА СІЧЕНЬ

№ з/п	Показники	Усього	На одиницю бази   розподілу   (тонн   продукції)	Включення загально-  виробничих витрат до
				«Вироб-  ництво продукції», грн	«Собі-  вартість реалізації», грн
1	База розподілу  за нор-  мальною потужністю (тонн продукції)	800	X	X	X
2	Загальновиробничі витрати  за нормальною потужністю, грн	50 000		X	X
	З них:			X	X
3	змінні	10 000	12,50 (10 000 : 800)	X	X
4	постійні	40 000	50,00 (40 000 : 800)	X	X
5	База розподілу  за фак-  тичною потужністю (тонн продукції)	500		X	X
6	Фактичні загальновиробничі витрати, грн			X	X
7	За січень 2004 р.	52 000		X	X
	З них:			X	Х
8	змінні	10 000	X	10 000	Х
9	постійні	42 000	X	Х	X
10	Постійні розподілені	25 000   (50,0 ´ 500)	X	25 000	X
11	Постійні  нерозподілені	17 000 (42000 –   – 25 000)	X	X	17 000

Таблиця 10.4

2. РОЗРАХУНОК РОЗПОДІЛУ  
ЗАГАЛЬНОВИРОБНИЧИХ ВИТРАТ ЗА ЛЮТИЙ

№ з/п	Показники	Усього	На одиницю бази розподілу (тонн продукції)	Включення загально-  виробничих витрат до
				«Вироб-  ництво продукції», грн	«Собі-  вартість реалізації», грн
1	База розподілу за нормальною потужністю (тонн продукції)	800	X	X	X
2	Загальновиробничі витрати за нормальною потужністю, грн	50 000		X	X
	З них:			X	X
3	змінні	10 000	12,50 (10 000 : 800)	X	X
4	постійні	40 000	50,00 (40 000 : 800)	X	X
5	База розподілу  за фактичною потужністю (тонн продукції)	1000		X	X
6	Фактичні загальновиробничі витрати, грн			X	X
7	За лютий 2004 р.	65 000		X	X
	З них:			X	Х
8	змінні	20 000	X	20 000	Х
9	постійні	45 000	X	Х	X
10	Постійні розподілені	45 000*	X	45 000	X
11	Постійні нерозподілені	0	X	X	0

* Щоб знайти суму  постійних загальновиробничих витрат, яка має бути розподілена до  виробництва продукції, необхідно  порівняти загальну суму розподілених  постійних загальновиробничих витрат  з використанням показника, що  вирахуваний у рядку 4 стовпчика 4 (50 грн на тонну), із фактичною величиною постійних загальновиробничих  
витрат.

50 × 1000 = 50 000.

У цьому разі сума постійних  розподілених загальновиробничих витрат є більшою, ніж сума фактичних  загальновиробничих витрат цього періоду:

50 000 > 45 000.

А тому, відповідно до п. 16 ПБО 16 «Витрати», необхідно розподіляти фактичну величину.

Загальна сума розподілених та нерозподілених загальновиробничих витрат не може перевищувати їхню фактичну величину.

Суть розподілу постійних загальновиробничих витрат з викорис- 
танням нормальної потужності полягає в тому, що сума, постійних  
загальновиробничих витрат, що розподілені на кожну одиницю ви- 
робництва, не зростає внаслідок низького рівня виробництва або  
простоювань. Тож собівартість продукції не буде завищеною.

До статті калькуляції  «Втрати від браку» належать:

• вартість матеріалів напівфабрикатів (деталей), зіпсованих під час налагодження устаткування;
• витрати на усунення браку;
• витрати, які перевищують установлені норми витрат на гарантійний ремонт;
• технологічні витрати.

До статті калькуляції  «Інші виробничі витрати» включають витрати з перевірки виробів, вузлів, деталей на відповідність вимогам стандартів або технічних умов.

Метод позамовної калькуляції застосовують тоді, коли об’єктом калькулювання й обліку є окреме індивідуальне замовлення, окремий контракт або партія продукції, яка складається з ідентичних зразків, що проходять однаковий технологічний процес виготовлення. Цей метод калькулювання й обліку використовують в одиничному та дрібносерійному виробництві. До таких виробництв належать: меблеве, суднобудівне, авіабудівне та інші, тобто виробництва, де є можливість визначати витрати за окремим замовленням або окремою партією продукції. У випадках випуску великих виробів із тривалим циклом виготовлення замовлення відкривають не на виріб у цілому, а на окремі технологічні та монтажні вузли й відповідно складають калькуляції. За позамовної калькуляції застосовують основні елементи нормативної калькуляції.

Метод попроцесної калькуляції передбачає групування витрат за виробничими процесами або підрозділами за основними статтями витрат, які охоплюють вартість матеріальних і трудових ресурсів та загальновиробничих витрат. Попроцесну калькуляцію застосовують у таких галузях: хімічній, паперовій, виробництво будматеріалів, скла, текстильних виробів тощо. За застосування цього методу здійснюють калькулювання за статтями витрат в розрізі видів або груп продукції за процесами.

Перелік стадій виробництва, процесів, фаз, за якими здійснюють калькулювання собівартості продукції, порядок визначення калькуляційних груп продукції встановлює підприємство.

Економічні умови, які  склалися під час переходу до ринку, і вільна конкуренція є причиною того, що вартість товарів і послуг визначається не індивідуальними витратами товаровиробників,  
а ринковою кон’юнктурою, в основу якої покладено зміну попиту та пропозиції. Це потребує використання інших методів планування, які дають можливість швидко враховувати зміну попиту й пропозиції, ціни і т. ін.

У цих умовах, на думку економістів західних держав, у практиці калькулювання собівартості продукції перевагу варто віддати методу величини покриття. Суть його полягає в тому, що калькуляції, за окремими видами продукції, складають тільки за змінними витратами. Постійні витрати вважають витратами поточного періоду, їх не відносять на собівартість, не розподіляють між виробами (об’єктами калькулювання), а прямо відносять на результати господарської діяльності. Визначення собівартості готової продукції здійснюють тільки за змінними витратами.

За цього методу калькулювання  формується новий показник результатів  діяльності — маржа за змінною собівартістю, яка визначається як різниця між вартістю реалізованої продукції та змінними витратами (маржинальний прибуток і є величиною покриття, він складається з постійних витрат і прибутку).

Коли постійні витрати  менші, ніж маржинальний прибуток, то вироби будуть прибутковими, в іншому разі — збитковими.

Недоліком калькулювання  методом величини покриття є те, що розрахувати прибуток чи стан «беззбитковості» за виробами можна за умов, коли випускається один виріб. За більшої кількості найменувань виробів прибуток за кожним виробом з використанням цього методу визначити не можна. Так, наприклад, якщо в поточному періоді змінюються обсяги та ціни окремих виробів, то це зумовить перерахунок калькуляцій за всією номенклатурою.

У цьому разі метод  загальної калькуляції має певні  переваги, де постійні витрати розподіляють між виробами тим чи іншим непрямим методом.

Економічний зміст і  суть калькулювання методом величини покриття докладніше розглянуто в [6, розд. 9].

З метою визначення ціни на продукцію складають фактичну калькуляцію. Форму фактичної калькуляції  наведено в табл. 10.5.

Таблиця 10.5

ФАКТИЧНА (ЗВІТНА) КАЛЬКУЛЯЦІЯ

Назва продукції  

Калькуляційна одиниця  

Шифр рядків	Найменування статей   калькуляції	Одиниця вимірювання	На випуск			На одиницю
			Кількість	Ціна, грн	Сума, грн	Кількість	Сума, грн
01	Сировина й матеріали
02	Купівельні  напівфабрикати та комплектуючі вироби, роботи, послуги виробничого характеру від сторонніх підприємств
03	Паливо й енергія  на технологічні цілі
04	Зворотні  відходи (вираховуються)
05	Основна заробітна плата
06	Додаткова заробітна  плата
07	Відрахування на соціальні  заходи
08	Витрати на утримання  й експлуатацію устаткування
09	Загальновиробничі витрати
10	Витрати від браку
11	Інші виробничі витрати
12	Виробнича собівартість. Сума рядків ((01 + 02 + 03) – 04) + (05 ÷ 11)
13	Адміністративні витрати
14	Витрати на збут
15	Прибуток
16	ПДВ
17	Ціна продажу. Сума рядків (12 +  + 13 + 14 + 15 + 16)