Характеристика основних стилів керівництва і методика оцінки їх ефективності у сфері послуг

2

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

КРИМСЬКИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ ІТСТИТУТ

ДВНЗ «КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ ім.. В.Гетьмана

Кафедра менеджменту

КУРСОВА РОБОТА

З дисципліни «Основи менеджменту» на тему

«Характеристика основних стилів керівництва

і методика оцінки їх ефективності у сфері послуг»

Науковий керівник

__________________________

__________________________

(підпис)

Дата здачі роботи на

рецензування___________

курсова робота захищена

с оцінкою «_____________»

дата захисту ____________

Симферополь 2011г.

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………................................4

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ СТИЛЮ КЕРІВНИЦТВА В МЕНЕДЖМЕНТІ................................................................................................................7

1.1. Поняття і сутність стилю керівництва.......................................................................7

1.2. Класифікація стилів управління................................................................................11

1.3. Критерії ефективності різних стилів в менеджменті..............................................16

РОЗДІЛ 2. СПЕЦИФІКА ВЖИВАННЯ РІЗНИХ СТИЛІВ КЕРІВНИЦТВА В УПРАВЛІННІ ОРГАНІЗАЦІЯМИ СФЕРИ ПОСЛУГ...................................................22

2.1. Особливості менеджменту сфери послуг.................................................................22

2.2. Вибір ефективного методу і стилю управління як застава загальної

ефективності підприємства сфери послуг.......................................................................26

ВИСНОВОК.......................................................................................................................35

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ..........................................................................37

ВВСТУП

В ринковій економіці України, враховуючи умови фінансової кризи, відбуваються принципові зміни в системі управління підприємствами і організаціями. Слідством таких змін стають нові підходи до якості управління персоналом. Управління персоналом признається однією з найважливіших сфер життя  підприємства, здатного багато разів підвищити її ефективність, а саме поняття «управління персоналом» розглядається в достатньо широкому діапазоні: від экономіко-статистичного до філософсько-психологічного.

Управління персоналом - це специфічна функція управлінської діяльності, головним аспектом якої є люди, що входять до певних соціальних груп, трудових колективів. У міру економічного розвитку і появи крупних організацій управління персоналом перетворилося на особливу функцію управління, що вимагає спеціальних знань і навиків.

В даний час ні у кого не викликає сумніву, що найважливішим ресурсом будь-якої компанії є її співробітники. Проте далеко не всі керівники розуміють, як важко управляти цим ресурсом. Від того, скільки ефективною виявиться праця співробітників, залежить успіх будь-якої компанії. Задача менеджерів полягає в тому, щоб максимально ефективно використовувати можливості персоналу.

Праця менеджера представляється як виконання управлінських функцій в системі «людина-людина». Це накладає свій відбиток на вибір стилю керівництва фірмою. Найважливіша мета управління - використовування особового потенціалу кожного працівника. Серед можливостей сучасного менеджменту є такі як: поліпшення професійної підготовки співробітників, наладка взаємодії між підрозділами фірми, посилення ролі колективів всіх ланок компанії в рішенні щоденних задач, розширення стратегічних компонентів в роботі менеджерів.

Неможливо з високим ступенем вірогідності прогнозувати управлінську діяльність, оскільки кожна особа, на яку направлена управляюча дія, по своєму унікальна, а її поведінка у просторі та часі залежить як від суб'єктивних, так і від об'єктивних чинників. Тому використовувати такий тонкий інструмент менеджменту, як стиль управління, слідує з великою обережністю і на високому професійному рівні.

Якими б сильними не були рішення керівників, ефект від них може бути одержаний тільки тоді, коли вони вдало втілені в справи співробітниками компанії. А це може відбутися тільки у випадку, якщо працівники зацікавлені в результатах своєї праці. В сучасних умовах успіх справи зумовлюється не тільки особою керівника, але й низкою інших обставин: ситуацією, ступенем зрілості підлеглих, їх відношенням до керівника, готовністю до співпраці, характером проблеми і ін.

Кожний керівник - це унікальна особа, що володіє декількома особливостями. Тому не завжди можна віднести діяльність керівника до конкретної категорії стилю. Але можна сказати, який стиль найбільш характерний для даного керівника.

Підприємства сфери послуг і їх ефективність найбільш сильно залежать від персоналу, оскільки цей ресурс є основним в даній галузі. Вибрана тема актуальна в тому, при управлінні фірмою керівник часто не замислюється про те, який стиль керівництва буде більш ефективним, як його методи - взаємодія з підлеглими, побудова системи мотивації - впливають на роботу колективу, побудова взаємостосунків в компанії (соціально-психологічний клімат в групі), а відповідно і на результати діяльності всієї компанії. Таким чином, вибір стилю керівництва визначає подальшу ефективність функціонування підприємства сфери послуг.

Об'єктом дослідження в роботі є стиль управління. Предмет дослідження - вибір певного стилю і методу управління в організації сфери послуг з позицій найбільшої ефективності.

Метою написання курсової роботи є  вивчення основних стилів керівництва для розробки методики оцінки їх ефективності у сфері послуг. Для досягнення мети в роботі розв'язується ряд задач:

 надається поняття і сутність стилю керівництва;

 розглядається класифікація стилів управління;

 визначаються критерії ефективності різних стилів в менеджменті;

 наводяться особливості менеджменту сфери послуг;

 обґрунтовується вибір ефективного методу і стилю управління як застава загальної ефективності підприємства сфери послуг.

Теоретичною базою написання роботи є роботи вітчизняних і зарубіжних авторів, нормативні і законодавчі матеріали, а також інформація мережі Інтернет.

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ СТИЛЮ КЕРІВНИЦТВА В МЕНЕДЖМЕНТІ

1.1. Поняття та сутність стилю керівництва

Поняття «стиль» має грецьке походження. Первинне його значення - «стрижень для писання на восковій дошці», а пізніше вживалося в значенні «почерк». Звідси можна вважати, що стиль керівництва - це свого роду «почерку» в діях менеджера.

Більш повне визначення поняття «стиль керівництва» - відносно стійка система способів, методів і форм практичної діяльності менеджера. Крім того, під стилем управління розуміють манеру і спосіб поведінки менеджера в процесі підготовки і реалізації управлінських рішень. Всі визначення стилю управління зводяться до сукупності характерних для менеджера прийомів і способів рішення задач управління, тобто стиль - це система постійно вживаних методів керівництва.

Як бачимо, стиль і метод керівництва існують в певній єдності, явище строге індивідуальне, оскільки він визначається специфічними характеристиками конкретної особи і відображає особливості роботи з людьми і технологію ухвалення рішення саме даною особою. Регламентується стиль особистими якостями менеджера.

В процесі трудової діяльності формується деякий строго індивідуальний «почерк» керівника, дії якого повторити в деталях практично неможливо. Як немає двох однакових відбитків пальців на руці, так не існує і двох менеджерів з абсолютно однаковим стилем керівництва. При цьому слід мати у вигляді, що не існує якогось «ідеального» стилю керівництва, придатного для всіх випадків життя. Вживані менеджером стиль або симбіоз стилів залежать не стільки від особи менеджера, скільки від відповідної ситуації (ситуативне положення).

У вітчизняній літературі існує багато визначень поняття «стиль керівництва», схожих між собою в своїх основних рисах. Його можна розглядати як комплекс методів ухвалення рішень, що систематично використовуються керівником, впливаючи на підлеглих і спілкування з ними. «щоб розкрити єство стилю керівництва, - вважає Р. Х. Шакуров, - необхідно, перш за все, розглянути питання про його функції і структуру» [26, с. 158]. Загальна функція стилю полягає, на його думку, в адаптації діяльності керівника до специфіки умов її існування. Ця функція розглядається як єдність двох приватних функцій - адаптації діяльності до особливостей:

              об’єктивних зовнішніх умов

   самого суб’єкта діяльності

В першому з них Р. Х. Шакуров називає соціальною, другу - психологічною функцією стилю.

Згідно визначенню А. А. Русалінової, можна розглядати стиль керівництва як «стабільно виявляються особливості взаємодії керівника з колективом, що формуються під впливом як об'єктивних і суб'єктивних умов управління, так і індивідуально-психологічних особливостей особистості керівника» [16,с. 101].

До числа об'єктивних, зовнішніх умов, формуючий стиль керівництва на тому або іншому конкретному управлінському рівні, можна віднести, як відзначають           А. Л. Журавльов і В. В. Травін, характер колективу (виробничий, науково-дослідний т. д.), специфіку коштують задач (чергові, звичні або термінові, незвиклі), умови виконання цих задач (сприятливі, несприятливі або екстремальні), способи і засоби діяльності (індивідуальні, парні або групові). Разом з вказаними особливо виділяється такий чинник як рівень розвитку колективу. Індивідуально психологічні особливості того або іншого керівника вносять своєрідність в його управлінську діяльність. На основі відповідної трансформації зовнішніх впливів кожний керівник проявляє властивий йому індивідуальний стиль керівництва [6, 21].

В основі визначення стилю керівництва лежить психологічний малюнок типа ухвалення рішень, який має дві сторони: зміст рішень, пропонованих керівником, і техніка (прийоми, способи) здійснення цих рішень. В результаті такого розгляду стилів керівництва їх можна розписати по наступних характеристиках: формальна сторона і змістовна, тобто форма і зміст. Слід мати у вигляді, що далеко не завжди вони виступають в чистому вигляді. Нерідко буває, що форма і зміст дій керівника не співпадають між собою. Цей факт пояснюється тим, що в чистому вигляді виділені стилі рідко себе знаходять, частіше всього стиль керівництва залежить від цілого ряду соціально-психологічних чинників, які необхідно враховувати, наприклад, специфіка ситуації, своєрідність вирішуваної задачі, кваліфікація і спрацьованість членів колективу, їх особові особливості і т.д.

Зміна стилю керівництва і саме виникнення цього поняття зв'язані, перш за все, з ім'ям видатного німецького психолога К. Левина. В 30-і роки разом з групою своїх співробітників він провів в ЗША, куди вимушений емігрувати з фашистської Німеччини, серію експериментів в університеті Іова, з 10-11літними дітьми. В роботах К. Левина були описані і виділені стилі лідерства. Його погляди дають можливість глибше зрозуміти лідерство як соціальний феномен, а також зробити ряд висновків стосовно перетворюючого лідерства. В дослідженнях К. Левина описано два традиційні стилі управління: директивний і колегіальний. Досліджуючи продуктивність цих стилів, він вирішив, що гамма керівництва не вичерпується двома стилями, і тому додав третій стиль - ліберальний (вольний, невтручання).

В результаті аналізу і осмислення даних він виділив три «класичні» стилі керівництва: авторитарний; демократичний; нейтральний (або анархічний). Назви стилів явно були навіяні К. Левину політичними подіями цієї епохи, хоча по своїй психологічній суті вони відображали всього лише характер ухвалення рішень в соціальній групі. Пізніше робилися спроби термінологічних змін, і ті ж самі стилі керівництва нерідко позначаються тепер як директивний; колегіальний; потурання [29, 30].

Слід сказати, що вивчення стилю керівництва ведеться психологами вже більш півстоліттю. Отже дослідниками накопичений до теперішнього часу чималий емпіричний матеріал по цій проблемі. Концепція стилів керівництва одержали інтенсивний розвиток після другої світової війни. Проте і дотепер її розробки стикаються з рядом не розв'язаних проблем, головні з яких приведені нижче.

1.              Труднощі при визначенні ефективності стилю керівництва. Результати, які повинні бути досягнуті за допомогою певного стилю, включають багато компонентів, і їх нелегко звести до якоїсь однієї величини і зіставити з результатами вживання інших стилів.