Лекции по "Менеджменту"

       Робота являє собою певний процес в складі комплексу робіт (проекту). Різновиди робіт:

        Дійсна робота (           ) – це діяльність, що потребує витрат ресурсів та часу на своє здійснення. Кожна дійсна робота повинна бути конкретною, чітко описаною і мати відповідального виконавця.

       Очікування  – це процес, що вимагає витрат часу і не вимагає витрат ресурсів на своє здійснення.

        Фіктивна робота (         ) – відображає логічний зв’язок між двома і декількома роботами (подіями), що не потребують витрат праці, матеріальних ресурсів або часу. Вона вказує на те, що можливість початку однієї роботи безпосередньо залежить від результатів іншої. Тривалість фіктивної роботи дорівнює нулю.

       Шлях – будь-яка послідовність робіт, в якій кінцева подія кожної роботи співпадає з початковою подією наступної роботи. Повний шлях – будь-який шлях, початок якого співпадає з початковою подією, а кінець – з кінцевою подією. Критичний шлях – найбільший тривалий повний шлях сітьового графіку.

       Найбільше визнання в сітьовому плануванні та управлінні отримали метод критичного шляху та метод PERT. Певні розбіжності між ними фактично нівелювались протягом періоду, що минув з моменту їхньої розробки (кінець 50-х рр.) Метод критичного шляху був запропонований фірмами «Дюпон» та «Ремінгтон Ренд Юнівак» для застосування під час виконання великих проектів модернізації заводів фірми «Дюпон». Метод оцінки та перегляду планів (метод PERT) був створений корпорацією «Локхід», консалтинговою фірмою «Буз, Аллен енд Гамільтон» для ВМС США і був уперше застосований під час розробки ракетної системи «Поларіс».

       Метод оцінки та перегляду  планів. Відповідно до зазначеної методики проекти розглядаються як мережі окремих подій та робіт, причому робота в таких мережах (сітях) являє собою будь-який елемент проекту, на виконання якого необхідний час, і який може затримати початок виконання наступних робіт. Слід зауважити, що до роботи може не завжди включатися процес виконання якоїсь конкретної діяльності, тобто робота може бути «фіктивною» (штучно створеною для відображення логічних зв’язків).

       Отже, метод оцінки та перегляду планів – це метод складання   виробничого  графіку, при якому виробничий процес розбивається на окремі операції з наступним аналізом їх послідовності і ролі кожної в загальному процесі. Операції можуть здійснюватись як одночасно, так і послідовно. Далі визначається час, необхідний для виконання кожної операції. На основі цього складається таблиця наступного вигляду: 

 

       Найдовший шлях називають критичним шляхом, оскільки саме він визначає тривалість усього виробничого процесу. Знання критичного шляху необхідно для того, аби сконцентрувати зусилля на його удосконаленні, оскільки він показує найбільш важливі етапи процесу.

       Метод критичного шляху (СРМ). Метод, який на основі виробничого графіку дозволяє встановити критичну послідовність операцій, що обмежують швидкість здійснення будь-якого процесу. Як правило, це самий тривалий етап в процесі. Удосконалення критичного шляху дозволяє скоротити процес в цілому.

                                              2              6

                         4                                                   1

                    1               2             4               4                  1

                         3                                                     1

                                             1                4  

                   

Рис.7.6. Визначення критичного шляху 

       Згідно  зображеного на рис.7.6. виробничого  графіка, критичний шлях складає 15 тижнів (1+4+2+6+1+1).

       Таким чином, і в методі ПЕРТ, і в методі критичного шляху проекти розглядаються  як мережі окремих подій та робіт. Основна розбіжність двох методів полягає в різному підході до оцінки тривалості операцій. Метод критичного шляху виходить з того, що тривалість операцій можна оцінити з достатньо високою мірою точності та визначеності, тоді як метод ПЕРТ базується на використанні ймовірнісного підходу до визначення тривалості операцій і аналізує вплив невизначеності на тривалість робіт за проектом у цілому.

       Техніка управління запасами. На всіх виробничих підприємствах формуються певні запаси товарно-матеріальних цінностей. Мета створення запасів полягає у створенні певного буфера між послідовними поставками матеріалів задля виключення необхідності безперервних поставок.

       Виділяють три основні типи запасів:

       1. Виробничі запаси - запаси сировинних  та матеріальних ресурсів, комплектуючих деталей та готових виробів, що витрачаються для створення буфера між обсягом закупок та обсягом щоденного споживання матеріалів у виробництві.

       2. Запаси так званого незавершеного  виробництва, що створюють певний  буфер між послідовними виробничими  операціями.

       3. Запаси готової продукції, які  є буфером між продуктивністю  операційної системи та швидкістю  відвантаження чи продажу продукції.

       Двома основними системами управління запасами з незалежним попитом є система «з фіксованим часом» (з фіксованою періодичністю замовлення) та система «з фіксованою кількістю» (з фіксованим розміром замовлення). Графічна інтерпретація функціонування цих систем представлена на рис.7.7.

       У системі «з фіксованою кількістю» постійно контролюють рівень запасів. Коли кількість знижується до певного рівня (точки замовлення), видається чергове замовлення на поповнення запасів при чому замовляється завжди одна й та сама кількість. Фіксованими величинами в цій системі є рівень, за якого повторюється замовлення тобто – точка замовлення та обсяг замовлення.

       Інша  назва “системи з фіксованим розміром замовлення” – двобункерна система, оскільки весь запас поділяється  на дві частини (немов би зберігається у двох бункерах): перша частина  – запас, що забезпечує роботу операційної  системи від моменту поставки до точки замовлення; друга частина – запас, що забезпечує роботу операційної системи від моменту розміщення замовлення на поповнення запасу до дати здійснення поставки. 

      

 

       Рис.7.7. Графічна інтерпретація функціонування систем управління  
запасами з незалежним попитом 

       У системі «з фіксованим часом» замовлення на поповнення запасів розміщуються з заданою періодичністю, наприклад, раз на два тижні. Обсяг, що замовляється, щоразу інший і залежить від залишка, який лишається на складі. Фіксованими величинами у цій системі є інтервал замовлення та максимальний рівень запасу на складі.

       Інструменти контролю якості. Одним з найважливіших інструментів контролю якості є статистичні методи контролю якості. При здійсненні статистичного регулювання технологічного процесу використовуються два підходи:

       1. Статистичний приймальний контроль  – використовується для контролю  якості готової продукції за  альтернативною ознакою або для контролю якості вхідних матеріалів і напівфабрикатів.

       2. Статистичний контроль якості  процесу – використовується для  регулювання якості продукції  і реалізується в процесі її  виготовлення.

       Мета  статистичного контролю якості:

       - встановлення відповідності продукції та процесів вимогам нормативно-технічної документації, зразкам-еталонам тощо;

       - отримання інформації про хід  виробничого процесу та рівень  його стабільності;

       - захист підприємства від постачання  недоброякісних сировини та матеріалів;

       - виявлення дефектної продукції  на якомога ранішніх етапах  її виготовлення;

       - запобігання випуску недоброякісної  продукції.

       Статистичний  приймальний контроль - вибірковий активний контроль, в основу  якого покладеноє застосування методів математичної статистики, що дозволяє оцінювати якість великої партії продукції за результатами контролю малої вибірки (проби).

       Карта контроля технологічного процесу використовується в тих випадках, коли необхідно проконтролювати якість продукції або послуг в процесі виробництва. Мета полягає у тому, щоб виявити, коли процес виробництва виходить "з-під контролю" і починає випускатися продукція з неприпустимо нестабільною якістю. При цьому можна одразу приймати необхідні заходи по коригуванню процесу.

 

3. Контроль поведінки робітників в організації 

       Фінансовий  контроль дозволяє ефективно контролювати використання фінансових та фізичних ресурсів організації. Проте його можливості щодо контолю поведінки робітників в організації суттєво обмежені.

       Контроль  поведінки робітників  в організації, модель якого представлена на рис.7.8., має свої специфічні особливості.

       

       

 

                                                       

                                                                               Чи є 

                                                                            стандарти             Так

                                                                         досягнутими?

 

                                                                                         Ні

                                                                                                      

                                                                                                                             Чи є

                                                                           Чи здатні            Так        можливості        Так                       

                                                                 робітники досягнути              мотивації вичер-

                                                                        стандартів?                             паними?

                                                                                      

                                                                                        Ні                                          Ні