Організаціно-економічне обгрунтування діяльності підприємства з виробництва шоколаду

Табл. 2.5.Калькуляція собівартості продукції

До статті калькуляції «Сировина  і матеріали» належать витрати на сировину;
на основні і допоміжні матеріали; на покупні вироби та напівфабрикати.

До статті калькуляції «Енергія технологічна» належать витрати на
електроенергію, газ.

До статті калькуляції «Основна та додаткова заробітна плата основних виробничих робітників» належать витрати на оплату праці робітників, які безпосередньо виготовляють продукцію.

До статті калькуляції  «Утримання та експлуатація машин і механізмів» належать витрати на амортизаційні відрахування на машини та устаткування;
пальне, мастильні матеріали для машин та устаткування;
витрати на придбання технологічного інструменту, запасних частин та агрегатів для устаткування; витрати на ремонт та технологічне обслуговування; витрати на заробітну плату обслуговуючого персоналу.

До статті калькуляції "Загальновиробничі витрати" належать витрати на управління, виробниче і господарське обслуговування в межах виробництва;
заробітну плату з відрахуваннями на соціальні потреби працівників управління, спеціалістів, службовців; охорону праці; техніку безпеки, охорону, протипожежну безпеку; підготовку кадрів, відрядження; обов'язкові платежі (страхування майна) тощо.

До статті калькуляції «Позавиробничі витрати» належать витрати на маркетингові дослідження; рекламу продукції; заходи щодо стимулювання збуту.

Вказані елементи формують формулу собівартості будь-якої виготовленої підприємством продукції:

С= Мз + ОП + Всз + А +Ін  

де: Мз – матеріальні затрати підприємства;

ОП - витрати підприємства на оплату праці; Всз - відрахування на соціальні заходи;

А - амортизаційні відрахування підприємства;

Ін – інші витрати.

До складу елемента "Матеріальні затрати" включається вартість витрачених у виробництві сировини й основних матеріалів, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії.

До складу елемента "Витрати на оплату праці" включаються заробітна плата за окладами й тарифами, премії та заохочення, матеріальна допомога,  інші компенсаційні виплати. До складу елемента "Відрахування на соціальні заходи" включаються  відрахування на пенсійне забезпечення, соціальне страхування, страхові внески на випадок безробіття, відрахування на інші соціальні заходи.

До складу елемента "Амортизація" включається сума нарахованої амортизації основних засобів, нематеріальних активів.

До складу елемента "Інші операційні витрати" включаються додаткові витрати операційної діяльності, а саме, витрати на відрядження, на послуги зв'язку, плата за розрахунково-касове обслуговування. 

2.6.          Ціноутворення

2.6.1.     Метод ціноутворення

Метод ціноутворення на основі принципу беззбитковості або його різновиди – ціноутворення, спрямоване на забезпечення цільового прибутку - теж зорієнтований на видатки. ТОВ «Шоколадний карапуз» розробляє товар, підсумовує видатки на проведення цього товару й установлює ціну так, щоб покрити видатки й дістати цільовий прибуток. Такий метод вимагає від підприємства розгляду різних варіантів ціноутворення, їх впливу на обсяги збуту, необхідні для подолання рівня беззбитковості й одержання цільового прибутку. Якщо ціна на товар виявляється дуже високою, то підприємству прийдеться знизити торговельні надбавки або обсяг збуту, що ( як у тому, так і в іншому випадку) приводить до скорочення прибилі.

Метод ціноутворення на основі сприйняття цінності товару орієнтується на відношення покупця до товару. Основним фактором у цьому випадку є не видатки продавця, а купівельне сприйняття. Для формування у свідомості споживачів про цінності товару підприємство використовує нецінові приймання впливу. У різних місцях ідентичний (однаковий) товар буде мати різну ціну. Так, наприклад, ціна шоколадних виробів буде значно відрізнятися залежно від того, де вони продається: на вулиці, у кафе, у ресторані і т. п.

ТОВ «Шоколадний карапуз» обрав метод встановлення ціни на основі відчутної цінності товару, який обумовлений специфічними підходами до роботи на ринку. Розрахунок робиться на певну категорію покупців, які погоджуються платити гроші не тільки за вартість товару, а й за комплекс інших послуг: доплати, пов'язані з доставкою, обслуговування тощо. Рівень послуг, що надаються, визначити безумовно важко. Тут доречно вести мову про престижні товари, про особливі послуги, за які за різних обставин і різних умов покупець погоджується платити будь-які гроші. Ось чому для фірми важливо бути надзвичайно чутливою до змін попиту на товар.

2.6.2.    Структура ціни та її розрахунок

Основними показниками, що використовуються для оцінки результативності витрат є: собівартість та ціна одиниці продукції, грн. / одиницю продукції; собівартість продукції, виробленої за певний календарний період, грн./ рік ( квартал, місяць тощо); виручка та прибуток від реалізації цієї продукції.

Собівартість продукції — це грошова форма витрат на підго­товку виробництва, виготовлення та збут продукції.

Собівартість дозволяє зробити комплексну оцінку ступеня використання всіх ресурсів підприємства і рівень організації виробництва. Чим раціональніше підприємство використовує виробничі ре­сурси, тим меншою за значенням буде і собівартість продукції. Тому собівартість є одним із важливих показників ефективності виробництва.

Собівартість продукції має безпосередній зв'язок з її ціною. Цей показник є базою для визначення ціни товару, оскільки доцільно випускати лише таку продукцію, ринкова ціна якої є нижчою за її собівартість і забезпечує виробникові прибутковість (рентабельність) виробництва на бажаному рівні.

Ціна — це грошовий вираз вартості товару (продукції, послуги). Значення ціни товару коливається навколо ціни виробництва (перетвореної форми вартості одиниці товару, що дорівнює сумі витрат виробництва й середнього прибутку та відображає рівень суспільно необхідних витрат. Ціна – це кількість грошей, яку сплачують за одиницю певного товару чи послуги. Ціни поділяють на абсолютні та відносні. Ціну товару, що виражена в грошах, називають абсолютною ціною.

Кожний вид ціни складається з окремих частин, які називаються елементами. До елементів ціни належать: собівартість (С), прибуток (П), податок на додану вартість (ПДВ).

(С + П + ПДВ) застосовується в тому разі, коли продукція обкладається податком на додану вартість та її продає сам виробник (наприклад, одяг, взуття, меблі, побутова техніка). Це найпоширеніший варіант відпускної ціни виробника.

Цр=С+П+ПДВ+Нт

Ціна роздрібна = Собівартість+Прибуток+Податок на додану вартість+Торговельна надбавка

Цр=10,30+15%+20%+25%= 17,76 гривень

2.7.               Розрахунок прибутку та рентабельності підприємства

2.7.1.     Операційний прибуток

Основною метою управління формуванням операційного прибутку підприємства є виявлення основних факторів, що визначають її кінцевий розмір, і вишукування резервів подальшого збільшення його суми. Механізм управління формуванням операційного прибутку базується на системі взаємозв’язку, що одержала назву "Взаємозв’язок витрат, обсягу реалізації і прибутку" [Cost-Volume-Profit-relationships; "CVP"] і дозволяє виділити роль окремих факторів у формуванні операційного прибутку та забезпечити ефективне управління цим процесом на підприємстві.

Для розрахунку операційних витрат потрібно знайти:

До постійних витрат включено: орендна плата (10 000 грн.); виплати по кредиту (4 064 грн.); амортизаційні відрахування (22497,18грн.); заробітна плата адміністративно – управлінського і допоміжного персоналу (37900); витрати на рекламу (2000 грн.); нарахування на заробітну плату виробничого персоналу (24000 грн.)

До змінних витрат включено: витрати на сировину і матеріали (12840,96грн.); витрати на комунальні послуги (4931,52грн.).

Операційний прибуток = Валова маржа – Постійні витрати

Операційний прибуток=163152 грн – 100461,18грн = 62690,82 грн

Валова маржа = Виручка від реалізації – Змінні витрати

Валова маржа складає 62690,82 грн – 17772,48 грн=44918,34 грн.

2.7.2.Балансовий прибуток

Загальна сума прибутку від усіх видів діяльності утворює балансовий прибуток. Економічний прибуток виникає тоді, коли загальна виручка перевищує всі зовнішні та внутрішні витрати. До складу останніх входить нормальний прибуток на капітал у вигляді відсотка. Прагнення отримати якомога більший прибуток стимулює підприємців ефективніше використовувати економічні ресурси, знижувати витрати, впроваджувати досягнення науково-технічного прогресу, освоювати нові виробництва. Балансовий прибуток являє собою загальну суму прибутку від усіх видів діяльності. Більшу частину прибутку підприємство отримує від основної виробничої діяльності. (Закон ВР України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 N 334/94-ВР).

Балансовий прибуток = Операційний прибуток – Відсоток по кредиту.

За 10 років видачі кредиту сумою 300 000грн. банк отримує 7% від всієї суми.

За 1 рік ця сума складає 1750 грн.

Балансовий прибуток =62690,82 грн – 1750 грн = 60940,82 грн./рік.

2.7.3.Чистий прибуток

Чистий прибуток (Net Income) — частина балансового прибутку підприємства, що залишається в його розпорядженні після сплати податків, зборів, відрахувань і інших обов'язкових платежів до бюджету. Чистий прибуток використовується для збільшення оборотних коштів підприємства, формування фондів і резервів, і реінвестицій у виробництво.

Чистий прибуток є найважливішим фінансовим показником, який є джерелом подальшого розвитку підприємства.

Обсяг чистого прибутку залежить від обсягу валового прибутку і величини податків; виходячи з обсягу чистого прибутку, обчислюються дивіденди акціонерам підприємства.

Чистий прибуток = Балансовий прибуток – Податок на прибуток – Позика в банку.

Податок на прибуток розраховується за формулою: (валові доходи – валові витрати – амортизаційні відрахування*30%.

Податок на прибуток= 49440-12840,96-749,154=35849,88

Чистий прибуток =60940,82 – 35849,88– 2500 = 22590,94 гривень

2.7.4.Виробнича рентабельність

Рентабельність – це якісний, вартісний показник, що характеризує рівень віддачі витрат або ступень використання ресурсів, що є в наявності, в процесі виробництва і реалізації продукції.

Рентабельність = (Операційний прибуток/ Виручка реалізації) *100%

Рентабельність становить:

(62690,82 грн/49440)* 100% =12,6%

Отже, рентабельність реалізації становить 12,6%

2.7.5.Рентабельність основних засобів

Стан і використання основних виробничих засобів є важливим фактором підвищення ефективної діяльності підприємства, на його рентабельність. Тому на підприємствах важливе значення має як систематичне оцінювання стану основних засобів, так і аналіз ефективності їх використання. Оцінка стану й ефективності використання основних засо-бів можна об’єднати в три групи, які характеризують: забезпечення підприємства основними засобами; стан основних засобів; ефективність використання основних засобів.

До показників, які характеризують забезпеченість підприємства основними засобами, належать: фондоозброєність, фондомісткість, коефіцієнт реальної вартості основних виробничих засобів у майні підприємства.

Відносним показником ефективності використання основних засобів є рентабельність. Цей показник визначається за формулою:

ROFA = ПП / Основні засоби * 100 %

ROFA = 49440/22497,18*100%=21,9%

2.8      Визначення точки беззбитковості