Підвищення кваліфікації кадрів

2. Підвищення кваліфікації кадрів

 

Підвищення кваліфікації кадрів — це процес поглиблення теоретичних знань, удосконалення вмінь і практичних навичок у межах професій та спеціальностей або розширення кваліфікаційного профілю працівників через набуття інших суміжних професій.

Основними формами підвищення кваліфікації кадрів робітничих професій на виробництві є:

- виробничо-технічні курси;

- курси цільового призначення;

- курси навчання суміжним професіям;

- школи з вивчення передових методів праці;

- школи майстрів та бригадирів.

Вибір форм підвищення кваліфікації здійснюється згідно з планами підвищення кваліфікації та реальними потребами підприємства у працівниках більш високої кваліфікації.

Виробничо-технічні курси організуються  для поглиблення знань, набуття  додаткових навичок та умінь робітниками  за професією до рівня, відповідного вимогам виробництва і його технологічного розвитку. Навчання об’єднує теоретичні та практичні заняття. Строк навчання з трьох місяців з відривом від виробництва до шести місяців (без відриву від виробництва). Навчання завершується складанням кваліфікаційних іспитів та присвоєнням відповідного розряду залежно від теоретичної і практичної підготовки. У машинобудуванні є 8 розрядів для робітників, які створюють і першими освоюють нову техніку (інструментальники, наладчики, ремонтники та ін.) та 6 розрядів для інших робітників.

Курси цільового призначення створюються  для вивчення нового устаткування, матеріалів, технологічних процесів, засобів механізації та автоматизації  виробництва, правил та умов безпеки  експлуатації устаткування, технічної  документації.

Школи з вивчення передових методів  праці організуються з метою  масового освоєння нових методів  праці. Навчання у таких школах є  важливим джерелом підвищення продуктивності праці, зростання професійної майстерності робітників.

Сучасна модель неперервного навчання пропонує реалізацію таких принципів:

- навчання є складовою частиною розвитку підприємств;

- навчання повинно мати безперервний характер і проводиться циклічно;

- навчання повинно бути різноплановим і проводитися з використанням сучасних форм і методів;

- має бути система стимулів до навчання та оцінка його ефективності.

Сучасна система підвищення кваліфікації кадрів. Успіх в будь-якій галузі виробничої діяльності залежить від рівня кваліфікації кадрів, створення умов для ефективної, високопродуктивної праці. У забезпеченні цих працівників зацікавлена насамперед держава, оскільки від визначення нею напрямків здійснення кадрової політики великою мірою залежить рівень життя народу, його добробут.

Перехід до ринкових умов господарювання потребує великої уваги до підготовки і підвищення кваліфікації кадрів. За роки існування України як самостійної і незалежної держави накопичено певний негативний і позитивний досвід в галузі кадрової політики. Нині економіка поступово стабілізується, спад виробництва продукції великою мірою припинився, є перспективи зростання виробництва, що свідчить про зміни у структурі кадрів, підвищення їхньої кваліфікації, накопичення позитивного досвіду як вітчизняного, так і зарубіжного. Як відомо, в країнах з розвиненою ринковою економікою держава бере на себе основний обов'язок із підготовки та підвищення кваліфікації кадрів, створює певну систему і єдиний механізм працевлаштування шляхом взаємодії з товаровиробниками (підприємствами).  
 Сучасна система підготовки висококваліфікованих кадрів потребує вдосконалення, адже змінюються форми власності на засоби виробництва, дедалі зростає кількість приватних підприємств, збільшується частка їхньої продукції в внутрішньому валовому продукті, а це вимагає реформування системи освіти і спеціальної підготовки кадрів для розвитку народного господарства. Ухвалення закону України про освіту і науку має посприяти у вирішенні цих питань.

Поряд із законом України про  освіту і науку має бути прийнято національну програму економічного і соціального розвитку України на далеку перспективу. Така програма має передбачати поліпшення демографічної ситуації, оскільки від чисельності наявних трудових ресурсів залежить її реалізація. Успіх виконання національної комплексної програми мають забезпечити висококваліфіковані кадри, що працюють в галузях народного господарства. Тому в комплексі з національною програмою має бути розроблена єдина система підготовки спеціалістів, які зможуть виконувати поставлені завдання розвитку економіки держави і всього народного господарства.

     Кадрова політика має орієнтуватися на безперервний процес навчання і підвищення кваліфікації кадрів: на самому підприємстві, в галузі, за допомогою системи професійних курсів та навчальних закладів, — а також гармонійно поєднувати і взаємодоповнювати державну і приватну системи підготовки та підвищення кваліфікації кадрів.

Для професійного навчання кадрів на виробництві застосовуються такі його види:

- первинна професійна підготовка робiтникiв;

- перепідготовка робiтникiв;

- підвищення квалiфiкацiї робiтникiв;

- підвищення квалiфiкацiї керiвних працiвникiв та фахiвцiв.

Первинна професiйна пiдготовка робiтникiв — це професiйно-технiчне  навчання осiб, якi ранiше не мали робiтничої професiї, що забезпечує рiвень професiйної квалiфiкацiї, необхiдний для продуктивної професiйної дiяльностi.

Первинна професiйна пiдготовка робiтникiв на виробництвi здiйснюється iз числа осiб, якi зарахованi на роботу на пiдприємства учнями.

Пiдготовка робiтникiв iз числа жiнок  або неповнолiтнiх громадян здiйснюється лише за професiями, а також для робiт, на яких дозволяється використання їх працi. Роботи, на яких не можна використовувати працю жiнок та неповнолiтнiх громадян, визначаються Перелiком важких робiт та робiт iз шкiдливими i небезпечними умовами працi, на яких забороняється застосування працi жiнок, затвердженим наказом Мiнiстерства охорони здоров’я України вiд 29.12.93 № 256 та зареєстрованим у Мiнiстерствi юстицiї України 30.03.94 за № 51/260, та Перелiком важких робiт i робiт iз шкiдливими i небезпечними умовами працi, на яких забороняється застосування працi неповнолiтнiх, затвердженим наказом Мiнiстерства охорони здоров’я України вiд 31.03.94 № 46 та зареєстрованим у Мiнiстерствi юстицiї України 28.07.94 за № 176/385.

Особи, якi направляються на навчання, повиннi бути попередньо ознайомленi з вимогами до роботи за професiєю, з умовами та оплатою працi, Правилами внутрiшнього трудового розпорядку i охорони працi, санiтарними нормами та правилами, виробничими iнструкцiями, можливiстю подальшого пiдвищення квалiфiкацiї i професiйного зростання.

Нормативний термiн пiдготовки кадрiв  за робiтничими професiями визначається навчальними планами та навчальними програмами i не повинен перевищувати 1 року.

Професiйна пiдготовка робiтникiв  на виробництвi здiйснюється шляхом курсового чи iндивiдуального навчання.

При курсовому навчаннi безпосередньо  на пiдприємствi теоретичний курс учнi (слухачi) вивчають у навчальних групах загальною чисельнiстю вiд 5 до 30 чоловiк, а виробниче навчання здiйснюється  в два етапи:

– на першому етапi навчання проводиться в навчальнiй групi чисельнiстю 5—15 осiб пiд керiвництвом викладача теоретичного навчання iз числа фахiвцiв пiдприємства (iнструктора) або майстра виробничого навчання, якщо навчання здiйснюється на створенiй для цього навчально-виробничiй базi;

– на другому етапi — на робочих мiсцях пiдприємства, що атестованi за умовами працi, iндивiдуально пiд керiвництвом не звiльненого вiд основної роботи квалiфiкованого робiтника — iнструктора виробничого навчання.

При iндивiдуальному навчаннi робiтник вивчає теоретичний курс самостiйно та шляхом консультацiй у викладачiв теоретичного навчання. Виробниче навчання проводиться iндивiдуально на робочому мiсцi пiд керiвництвом iнструктора виробничого навчання. Робiтникiв, якi навчаються iндивiдуально, доцiльно при можливостi об’єднувати в групи чисельнiстю вiд 5 до 30 чоловiк для вивчення спiльної частини теоретичного курсу, передбаченої навчальними планами та програмами.

Кожний робiтник при iндивiдуальному  навчаннi на весь перiод виробничого  навчання, а при курсовому —  на другому етапi виробничого навчання забезпечується робочим мiсцем, оснащеним  необхiдним обладнанням, iнструментами, сировиною та матерiалами.

Первинна професiйна пiдготовка робiтникiв на виробництвi здiйснюється за робочими навчальними планами та програмами, що розробляються i затверджуються пiдприємствами на основi типових навчальних планiв та типових навчальних програм.

У робочих навчальних планах та робочих навчальних програмах вiдображаються змiни в технiцi, технологiї, органiзацiї виробництва тощо у вiдповiднiй галузi виробництва чи сферi послуг, вимоги пiдприємства та конкретного робочого мiсця.

Первинна професiйна  пiдготовка робiтникiв завершується квалiфiкацiйною атестацiєю. Особам, якi успiшно пройшли квалiфiкацiйну атестацiю, присвоюється квалiфiкацiя “квалiфiкований робiтник” з набутої професiї вiдповiдного розряду (категорiї) та видається свiдоцтво про присвоєння робiтничої квалiфiкацiї, зразок якого затверджується Кабiнетом Мiнiстрiв України.

Перепiдготовка робiтникiв  — це професiйно-технiчне навчання, спрямоване на оволодiння iншою професiєю робiтниками, якi здобули первинну професiйну  пiдготовку.

Перепiдготовка здiйснюється:

- для навчання робiтникiв, що вивiльнюються у зв’язку перепрофiлюванням, реорганiзацiєю пiдприємства тощо;

- для розширення їх професiйного профiлю, пiдготовки до роботи в умовах колективної форми органiзацiї працi;

- при потребi змiнити професiю у зв’язку з вiдсутнiстю роботи, що вiдповiдає професiї робiтника, або втратi здатностi виконувати роботу за попередньою професiєю.

Перепiдготовка, як i первинна професiйна пiдготовка, здiйснюється  шляхом курсового та iндивiдуального  навчання.

Розробка та затвердження навчальних планiв та програм для перепiдготовки робiтникiв здiйснюється безпосередньо пiдприємствами на основi типових навчальних планiв та програм для пiдготовки робiтникiв за вiдповiдними професiями. При цьому допускається скорочення до 30 вiдсоткiв навчальних програм за рахунок виключення матерiалу, вивченого ранiше, з урахуванням фактичного рiвня професiйних знань, навичок та вмiнь робiтникiв, якi навчаються. Перепiдготовка завершується квалiфiкацiйною атестацiєю.

Особи з вищою освiтою, якi з певних причин оволодiвають робiтничими професiями, проходять навчання на загальних пiдставах.

Пiдвищення квалiфiкацiї  робiтникiв — це професiйно-технiчне  навчання робiтникiв, що дає змогу  розширювати i поглиблювати ранiше здобутi знання, умiння i навички на рiвнi вимог  виробництва чи сфери послуг.

Пiдвищення квалiфiкацiї  робiтникiв здiйснюється за такими формами:

- виробничо-технiчнi курси;

- курси цiльового призначення;

- iншi форми пiдвищення квалiфiкацiї робiтникiв, що визначаються пiдприємствами.

Виробничо-технiчнi курси  проводяться для пiдвищення квалiфiкацiї, поглиблення та розширення знань, навичок та вмiнь робiтникiв за наявною у них професiєю до рiвня, що вiдповiдає вимогам виробництва. Успiшне закiнчення курсiв є необхiдною умовою для присвоєння робiтникам вищого квалiфiкацiйного розряду (класу, категорiї) та професiйного зростання.

Курси цiльового призначення  проводяться для вивчення робiтниками  нового обладнання, виробiв, товарiв, матерiалiв, послуг, сучасних технологiчних процесiв, засобiв механiзацiї й автоматизацiї, що використовуються на виробництвi, правил i вимог їх безпечної експлуатацiї, технiчної документацiї, ефективних методiв органiзацiї працi питань економiки, законодавчих та нормативно-правових актiв тощо.

Тривалiсть та змiст пiдвищення квалiфiкацiї робiтникiв визначаються робочими навчальними планами та програмами.

Перiодичнiсть навчання робiтникiв на курсах пiдвищення квалiфiкацiї  установлюється, як правило, не рiдше  одного разу в 5 рокiв.

Пiдвищення квалiфiкацiї  керiвних працiвникiв та фахiвцiв

Пiдвищення квалiфiкацiї керiвникiв та фахiвцiв здiйснюється з метою удосконалення знань, умiнь та навичок за наявною спецiальнiстю, оволодiння ними новими функцiональними обов’язками i особливостями трудової дiяльностi в умовах ринкових вiдносин, освоєння основ менеджменту, маркетингу, удосконалення навичок управлiння сучасним виробництвом, рацiональної та ефективної органiзацiї працi тощо.

Пiдвищення квалiфiкацiї  керiвних працiвникiв та фахiвцiв здiйснюється  за такими формами:

- спецiалiзацiя;

- довгострокове пiдвищення квалiфiкацiї;

- короткострокове пiдвищення квалiфiкацiї;

- стажування;

- iншi форми.

Спецiалiзацiя проводиться з метою отримання працiвником додаткових спецiальних знань, умiнь та фахових навичок у межах ранiше набутої спецiальностi за професiйним спрямуванням виробничої дiяльностi без присвоєння квалiфiкацiї та змiни освiтньо-квалiфiкацiйного рiвня. Спецiалiзацiя здiйснюється у вiдповiдних навчальних закладах, її тривалiсть — не менше 500 годин.

Довгострокове пiдвищення квалiфiкацiї передбачає оволодiння працiвниками комплексом знань, умiнь та навичок, що сприяють якiсному виконанню ними своїх безпосереднiх обов’язкiв, розширення зони компетенцiї за наявним чи новим мiсцем роботи, вивчення дiючих нормативно-правових актiв з питань, що є в компетенцiї пiдприємства чи його пiдроздiлу, у першу чергу з питань охорони працi, сучасних технологiй виробництва, засобiв механiзацiї та автоматизацiї, передових методiв органiзацiї працi, досвiду роботи кращих вiтчизняних та зарубiжних пiдприємств тощо.

Короткотермiнове пiдвищення квалiфiкацiї керiвних працiвникiв та фахiвцiв здiйснюється з метою поглибленого вивчення ними певного напряму дiяльностi, зокрема в разi модернiзацiї, перепрофiлювання чи структурної перебудови пiдприємства, значних змiн у нормативно-правовiй базi, що регулює його дiяльнiсть, з питань економiки, дiлового мовлення тощо.

Стажування передбачає засвоєння кращого вiтчизняного та зарубiжного досвiду, набуття практичних умiнь i навичок щодо виконання обов’язкiв  на займанiй посадi або на посадi вищого рiвня.