Підвищення кваліфікації кадрів

Форми пiдсумкового контролю визначаються навчальними планами  та програмами, затвердженими та погодженими  в установленому порядку.

 

                   1.3 Види професійного навчання кадрів

 

Згідно з пунктом 3.1 Положення № 127 професійне навчання кадрів на виробництві буває таких видів:

– первинна професійна підготовка робітників;

– перепідготовка робітників;

– підвищення кваліфікації робітників;

– підвищення кваліфікації керівних працівників та фахівців.

Первинна професійна підготовка робітників проводиться для осіб, які зараховані на роботу на підприємство учнями та раніше не мали робітничої професії. Таке професійно-технічне навчання забезпечує рівень професійної кваліфікації нових працівників, потрібний для продуктивної професійної діяльності.

   Перепідготовка робітників – це професійно-технічне навчання, спрямоване на оволодіння іншою професією працівниками, які здобули первинну професійну підготовку. Перепідготовка проводиться задля навчання робітників, що вивільнюються у зв'язку з перепрофілюванням чи реорганізацією підприємства тощо; задля розширення їх професійного профілю; якщо треба змінити професію через брак роботи, яка відповідає професії робітника, або в разі втраченої здатності виконувати роботу за попередньою професією.

   Підвищення кваліфікації робітників – це професійно-технічне навчання працівників, що дає можливість розширювати й поглиблювати раніше здобуті професійні знання, уміння і навики на рівні вимог виробництва чи сфери послуг.

   Згідно з пунктом 3.4 Положення № 127 підвищення кваліфікації робітників може здійснюватися за такими формами:

– виробничо-технічні курси  – призначені для підвищення кваліфікації, поглиблення та розширення знань  робітників, їх навиків та вмінь  до рівня, що відповідає вимогам виробництва  за професією, якою вони вже володіють.      Успішне закінчення курсів є доконечною умовою для присвоєння робітникам вищого кваліфікаційного розряду (класу, категорії, групи) та професійного зростання;  
– курси цільового призначення – тут робітники вивчають нове обладнання, вироби, товари, матеріали, послуги, сучасні технологічні процеси, засоби механізації та автоматизації, що використовуються на виробництві, правила та вимоги їх безпечної експлуатації, технічну документацію, ефективні методи організації праці тощо.

   Підвищення кваліфікації керівних працівників та фахівців проводиться для вдосконалення знань, умінь та навиків за наявною спеціальністю, оволодіння функціональними обов'язками, основами менеджменту, маркетингу, вдосконалення навиків управління сучасним виробництвом, раціональної та ефективної організації праці тощо.  
       Оплата вартості професійного навчання кадрів. Аби забезпечити перепідготовку та підвищення кваліфікації працівників (ст. 201 КЗпП), власник підприємства або уповноважений ним орган організовує за свій рахунок індивідуальне, бригадне, курсове та інше виробниче навчання.

       Згідно з Господарським кодексом України підприємства мають право укладати договори із суб'єктами господарювання та вільно обирати предмет договору, визначати зобов'язання та встановлювати інші умови, які не суперечать законодавству України. Це означає, що підприємство повною мірою має право укладати договір, предметом якого є підвищення кваліфікації, професійна підготовка чи перепідготовка кадрів. Тому, направляючи працівника на професійне навчання, підприємство насамперед змушене укласти договір із закладом, де він проходитиме навчання. А професійне навчання працівників може відбуватися як на базі самого підприємства-працедавця, так і в інших суб'єктів господарювання (серед них і комерційних).

Плату за професійну підготовку, перепідготовку чи підвищення кваліфікації кадрів можна вносити за увесь  термін такого навчання повністю одноразово чи частками, безготівковим розрахунком  або готівкою – залежно від  умов, зазначених у договорі. Оплата вартості професійного навчання працівників бюджетної сфери здійснюватиметься за бюджетні кошти.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                2.1 Підготовка державних службовців

 

Підготовка державних службовців - це здобуття освіти відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста, магістра за іншою спеціальністю в межах, як правило, відповідної галузі знань.

Підготовка та перепідготовка державних службовців здійснюється за державним замовленням навчальними  закладами, внесеними до переліку вищих навчальних закладів з підготовки та перепідготовки фахівців органів виконавчої влади та ринкової економіки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 липня 1995 р. N 560.

Згідно Положення про  систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців: державна система підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців повинна забезпечувати потреби центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, інших органів і організацій, на які поширюється чинність Закону України "Про державну службу" (далі - органи, на які поширюється чинність Закону "Про державну службу"), у працівниках з високим рівнем професіоналізму та культури, здатних компетентно і відповідально виконувати управлінські функції, впроваджувати новітні соціальні технології, сприяти інноваційним процесам.

Державну систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних  службовців становлять освітньо-професійні програми підготовки, перепідготовки і професійні програми підвищення кваліфікації державних службовців, додаткові програми функціональної спеціалізації "Державне управління", акредитовані навчальні заклади, що реалізують зазначені програми, та органи, що здійснюють управління підготовкою, перепідготовкою та підвищенням кваліфікації державних службовців.

Підвищення кваліфікації державних  службовців - це навчання з метою оновлення та розвитку умінь і знань, необхідних для ефективного вирішення завдань професійної діяльності на державній службі.

Мета, зміст, терміни, форми і методи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців визначаються відповідними освітньо-професійними та професійними програмами, що розробляються  навчальними закладами згідно з вимогами цього Положення і нормативних документів Міносвіти.

Прийом до вищих навчальних закладів на навчання за освітньо-професійними програмами підготовки магістрів державного управління здійснюється відповідно до Положення про прийом слухачів до Української Академії державного управління при Президентові України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2002 р. N 619, та Порядку прийому до вищих закладів освіти на навчання за освітньо-професійними програмами підготовки магістрів державного управління, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1996 р. N 533.

Підготовка фахівців відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста, магістра за спеціальностями, спрямованими для професійної діяльності на державній службі, здійснюється за освітньо-професійною програмою вищого навчального закладу, що включає в себе додаткову програму функціональної спеціалізації "Державне управління". 
Підготовка магістрів державного управління здійснюється за відповідними освітньо-професійними програмами і передбачає поглиблену правову, економічну, політологічну, управлінську, соціально-гуманітарну, психолого-педагогічну, фахову та інші види підготовки, необхідні для нормативно-правового, організаційно-розпорядчого та консультативно-дорадчого забезпечення діяльності органів, на які поширюється чинність Закону "Про державну службу".

Особи, які успішно пройшли державну атестацію на здобуття освіти відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня, отримують  документ про освіту державного зразка.

Основними видами підвищення кваліфікації державних службовців, що забезпечують його безперервність, є:

- навчання за професійними програмами підвищення кваліфікації державних службовців; 
- систематичне самостійне навчання (самоосвіта);

- тематичні постійно діючі семінари;

- тематичні короткотермінові семінари;

- стажування в органах, на які поширюється чинність Закону "Про державну службу", а також за кордоном.

Підвищення кваліфікації державних службовців за професійними програмами здійснюється не рідше одного разу на п'ять років при зарахуванні до кадрового резерву, зайнятті посад вищої категорії, перед черговою атестацією державного службовця, а для фахівців, уперше прийнятих на державну службу, - протягом першого року їх роботи.

 Професійна програма передбачає навчання:

а) за загальною складовою - удосконалення та оновлення знань  і умінь з правових, економічних, політологічних, управлінських, соціально-гуманітарних та інших питань професійної діяльності державного службовця на посадах  відповідної категорії;

б) за функціональною складовою - здобуття додаткових знань і умінь відповідно до вимог професійно-кваліфікаційних  характеристик державних службовців певних категорій посад;

в) за галузевою складовою - здобуття додаткових знань, умінь з новітніх досягнень у певній галузі чи сфері діяльності.

Вимоги до змісту професійних програм розробляються Головдержслужбою та Академією державного управління.

Професійні програми розробляються навчальними закладами, розглядаються галузевими чи регіональними  радами по роботі з кадрами, узгоджуються з Головдержслужбою та відповідними органами, на які поширюється чинність Закону "Про державну службу". 
Терміни і форми підвищення кваліфікації визначаються органом, у якому працює державний службовець, залежно від сфери його діяльності, при цьому термін підвищення кваліфікації з відривом від служби і збереженням заробітної плати не повинен перевищувати чотирьох тижнів (за погодженням з Кабінетом Міністрів України, як виняток, - двох місяців), без відриву від служби - шести місяців.

Тематичні постійно діючі  семінари проводяться за програмами та планами, що розробляються навчальними закладами і затверджуються органами, на які поширюється чинність Закону "Про державну службу", на підставі типових програм і рекомендацій, підготовлених Академією державного управління, Головдержслужбою, галузевими та регіональними радами по роботі з кадрами.

Термін навчання визначається програмою семінару. Тематичні постійно діючі семінари закінчуються складанням заліків або підготовкою та захистом слухачами рефератів.

У разі потреби проводяться тематичні короткотермінові семінари з вивчення актуальних проблем державного управління, нових актів законодавства, передового вітчизняного та зарубіжного досвіду управлінської діяльності тощо. Термін навчання на тематичних семінарах визначається програмою, але не повинен перевищувати п'яти днів.

Стажування державних службовців в органах, на які поширюється  чинність Закону "Про державну службу", а також за кордоном проводиться  з метою вивчення досвіду управлінської  діяльності, здобуття практичних та організаційних навичок за фахом тощо.

Після стажування, що здійснюється за індивідуальним планом, державний службовець подає звіт про виконання плану  стажування керівникові органу, де він працює.

Іноземні навчальні заклади, інші установи та організації, іноземні фахівці залучаються до участі у навчанні державних службовців за пріоритетними напрямами підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців на підставі відповідних міжнародних договорів, у тому числі договорів про міжнародну технічну допомогу, а також договорів про співробітництво між українськими та іноземними навчальними закладами, інших договорів із зарубіжними партнерами, укладених і зареєстрованих відповідно до вимог законодавства України.

Управління підготовкою, перепідготовкою  та підвищенням кваліфікації державних службовців здійснюється Головдержслужбою разом з органами, на які поширюється чинність Закону "Про державну службу", і органами, яким підпорядковані відповідні навчальні заклади, у межах їх повноважень.

Мережа навчальних закладів підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців формується Головдержслужбою на конкурсній основі в установленому нею порядку на підставі акредитації освітньо-професійних та професійних програм, що проводиться Головдержслужбою та Академією державного управління, і затверджується Кабінетом Міністрів України.

Чисельність професорсько-викладацького  складу навчальних закладів, які здійснюють підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації державних службовців, та індивідуальні норми часу для розрахунку обсягу навантаження встановлюються на основі рекомендацій Головдержслужби та Академії державного управління у межах передбачених для цього коштів.

Державне замовлення на підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації державних службовців формується за результатами аналізу кадрового забезпечення Головдержслужбою або іншими органами, на які поширюється чинність Закону "Про державну службу", а також Академією державного управління в межах їх повноважень.

Державними замовниками на підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації державних службовців є:

- на підготовку спеціалістів, магістрів  за спеціальностями, спрямованими  для професійної діяльності на  державній службі, органи, на які  поширюється чинність Закону "Про державну службу";

- на підготовку магістрів  державного управління - Головдержслужба; 
на підготовку магістрів державного управління та підвищення кваліфікації державних службовців для роботи на посадах І-ІV категорій, що здійснюються Академією державного управління, - Академія державного управління; 
 - на перепідготовку та підвищення кваліфікації - органи, на які поширюється чинність Закону "Про державну службу".

Фінансування підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців здійснюється за рахунок: