Підвищення рівня життя населення Рівненської області

   * фактичний розмір на одну особу на місяць, грн,

   * питома вага в сукупних витратах домогосподарства, %

- витрати домогосподарств на житлово-комунальні послуги:

   * фактичний розмір на одну особу на місяць, грн,

   * питома вага в сукупних витратах домогосподарства, %

- витрати домогосподарств на відпочинок і культурні заходи:

   * фактичний розмір на одну особу на місяць, грн,

   * питома вага в сукупних витратах домогосподарства, %

- витрати домогосподарств на освіту:

   * фактичний розмір на одну особу на місяць, грн,

   * питома вага в сукупних витратах домогосподарства, %

- витрати домогосподарств на відвідування кафе та ресторанів:

   * фактичний розмір на одну особу на місяць, грн,

   * питома вага в сукупних витратах домогосподарства, %

- витрати домогосподарств на придбання одягу та взуття:

   * фактичний розмір на одну особу на місяць, грн,

   * питома вага в сукупних витратах домогосподарства, %

- витрати домогосподарств на придбання товарів особистого догляду:

   * фактичний розмір на одну особу на місяць, грн,

   * питома вага в сукупних витратах домогосподарства, %;

    Майнові характеристики:

- забезпеченість основними товарами тривалого використання, штук на 100 сімей;

- питома вага сімей, які не володіють основними товарами тривалого використання, %;

- питома вага населення, яке має базовий набір товарів тривалого використання, %;

- питома вага населення, яке має розширений набір товарів тривалого використання, %;

- питома вага населення, яке має інноваційний набір товарів тривалого використання, %;

- питома вага населення, яке має у власності житло, %;

- розподіл населення за типом власності на житло;

- розподіл власників житла за типом місцевості, типом житла та його кількісними характеристиками;

- питома вага квартир та будинків, які перебувають у приватній власності, %;

- питома вага населення, яке має у володінні земельну ділянку, %;

- розподіл власників земель за кількістю та розміром ділянок;

- розподіл власників земель за видом використання ділянок.

    Блок 2. Умови проживання

    Оцінка умов проживання населення включає три групи показників, які характеризують рівень забезпеченості населення житлом, якісні параметри житла, рівень розвитку та доступність закладів соціальної інфраструктури.

      Забезпеченість житлом:

- кількість сімей, які перебували на обліку для одержання житла та поліпшення житлових умов, тис.;

- кількість сімей, які одержали житло та поліпшили житлові умови, тис.;

- загальна площа введених в експлуатацію житлових будинків, тис. кв. м;

- частка домогосподарств, які мають окреме житло, %;

- частка домогосподарств, які мешкають у комунальних квартирах та гуртожитках, у частині індивідуального будинку, %;

- середній розмір загальної площі житла, кв. м у розрахунку на одну особу;

- середній розмір житлової площі, кв. м у розрахунку на одну особу;

- середня кількість кімнат у розрахунку на одну особу;

- середнє навантаження на одну житлову кімнату, осіб;

- питома вага домогосподарств, що не мають нормативної кількості кімнат у розрахунку на одну особу, %;

     Якісні характеристики житла:

- частка міського населення, що мешкає у будинках з водогоном, %;

- частка міського населення, що мешкає у будинках з каналізацією, %;

- частка міського населення, що мешкає у будинках з центральним опаленням, %;

- частка сільського населення, що мешкає у будинках з водогоном, %;

- частка сільського населення, що мешкає у будинках з каналізацією, %;

- частка сільського населення, що мешкає у будинках з централізованим газопостачанням, %;

- питома вага міського населення, що має набір базових зручностей для міста (гаряче водопостачання, ванну або душ, домашній телефон), %;

- питома вага сільського населення, що має набір базових зручностей для села (централізоване газопостачання, водопровід, каналізацію), %;

- частка населення, яке мешкає в багатоповерхових будинках, що побудовані понад 30 років тому і не підлягали капітальному ремонту, %;

- розподіл населення за ступенем задоволеності своїм житлом (за самооцінкою), %; рівень розвитку та доступність закладів соціальної інфраструктури:

- питома вага сільських населених пунктів, що не мають відділень зв'язку, %;

- питома вага сільських населених пунктів, віддалених від найближчого пункту зв'язку на відстань понад 5 км, %;

- питома вага сільських населених пунктів з чисельністю дітей дошкільного віку від 20 осіб та більше, що не мають дитячих дошкільних закладів, %;

- питома вага сільських населених пунктів, де проживають діти віком 7-17 років, та віддалені від найближчої школи на відстань понад 10 км, %;

- питома вага сільських населених пунктів, віддалених від найближчого лікарняного закладу первинної допомоги на відстань понад 5 км, %;

- питома вага сільських населених пунктів з чисельністю мешканців понад 500 осіб, які не мають підприємств служби побуту, %;

- питома вага сільських населених пунктів з чисельністю мешканців понад 500 осіб, що не мають закладів культури, %.

     Блок 3. Стан соціального середовища

    Аналіз складових соціального середовища дає змогу оцінити стан розвитку суспільства в цілому, виявити у ньому ознаки небезпеки у вигляді соціальної напруги, наявності соціального конфлікту, деградації суспільства, поширення соціально небезпечних явищ та елементів.

      Демографічний:

- частка ранніх народжень (матері віком до 20 років), %;

- питома вага народжених поза шлюбом, %;

- кількість абортів на 100 живонароджених, одиниць;

- питома вага передчасних смертей у загальній кількості смертей, %;

- коефіцієнт смертності населення від новоутворень (на 100000 населення);

- частка смертей від екзогенних причин у загальній кількості смертей, %;

- кількість самогубств (на 100000 населення);

- співвідношення шлюбів та розлучень;

       Ринку праці:

- рівень тривалого (понад рік) безробіття, %;

- питома вага зневірених знайти роботу в чисельності економічно активного населення, %;

- питома вага працівників, що працюють у шкідливих умовах, %;

- питома вага працюючих понад нормативний робочий час, %;

- питома вага працездатного населення, у якого бюджет вільного часу становить менше 20 годин на тиждень, %;

      Економічних умов:

- питома вага працівників, що отримують мінімальну заробітну плату, %;

- питома вага пенсіонерів, що отримують мінімальну пенсію, %;

- питома вага населення, що відносить себе до бідного (за самооцінкою), %;

- питома вага населення, яке відмовляло собі у харчуванні (за самооцінкою), %;

- рівень злиденності, %;

       Cуспільної безпеки:

- кількість зареєстрованих злочинів на 100 тис. населення;

- питома вага тяжких і особливо тяжких злочинів у загальній кількості злочинів, %;

- чисельність осіб, які займались бродяжництвом (жебрацтвом);

- кількість ДТП на 100 км доріг;

- питома вага ДТП зі смертельними наслідками у загальній кількості ДТП, %;                                                                 .      Поширеності соціальних хвороб:

- кількість хворих на активний туберкульоз (на 100000 населення);

- кількість хворих на СНІД та ВІЛ-інфікованих (на 100000 населення);

- кількість хворих, що взяті на облік з метою лікування і реабілітації внаслідок вживання алкоголю та розвитку алкогольних психозів, на 100000 населення;

- кількість хворих, що взяті на облік з метою лікування і реабілітації розладів психіки внаслідок вживання наркотиків та інших психоактивних речовин, на 100000 населення.

 

1.3. Міжнародні  стандарти рівня життя населення

 

    Постановка  проблеми  у  загальному  вигляді  та  її  зв’язок  із  важливими

науковими  чи  практичними  завданнями.  Гідний  рівень  життя  як  іманентна 

складова права на життя особи випливає з міжнародно-правових документів, які є стандартами  та  слугують  орієнтирами  розвитку  національного  законодавства України у сфері прав людини. Відповідно до Конституції України створення умов, що  забезпечують  гідний  рівень  життя  визначено  як  елемент  загальнодержавної політики  та  не  є  винятково  особистою  справою  кожної  людини  зокрема.  Так  у преамбулі,  однією  із  обставин,  що  спонукали  до  ухвалення  Основного  Закону нашої  держави,  вказується  необхідність  забезпечення  прав  і  свобод  людини  та гідних умов її життя.  Конституційний  зміст  права  особи  на  життя  визначається  як  її  фізична недоторканість (ст. 27 Конституції України).

    У рамках  адаптації законодавства України  до законодавства до Європейського  Союзу  вагомого  значення  набуває  питання  дотримання  міжнародних стандартів, зокрема європейських у сфері соціального захисту. [5,1735]

      Правовою основою для встановлення  та врахування при  реалізації державою конституційної  гарантії  громадян  на  достатній  життєвий  рівень  є  закон “Про прожитковий мінімум”. [2,8] Відповідно  до  ст. 6  Закону “Про  державні  соціальні стандарти та  соціальні гарантії” базовим державним соціальним  стандартом  в України є прожитковий мінімум. [1,24]. На  його  основі  визначаються  державні  соціальні  гарантії  та  стандарти  у сферах  доходів  населення,  житлово-комунального,  побутового,  соціально-культурного обслуговування, охорони здоров’я та освіти. Прожитковий  мінімум –  вартісна  величина  достатнього (мінімального)  для забезпечення  нормального функціонування  організму людини,  збереження  його здоров’я  набору  продуктів харчування,  а також мінімального  набору непродовольчих  товарів та  мінімального  набору  послуг,  необхідних  для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Базовими  величинами,  на  основі  яких  встановлюються  державні  соціальні стандарти,  в  т.  ч.  прожитковий  мінімум,  є  соціальні  норми  та  нормативи.  Вони слугують  показниками  необхідного  споживання  продуктів  харчування, непродовольчих  товарів  і  послуг,  а  також  забезпечення  освітніми,  медичними, житлово-комунальними, соціально-культурними послугами.

     Сучасне  розуміння  гідного  рівня  життя  дещо  відрізняється  від  його

тлумачення  у  більш  ранніх  періодах  розвитку  суспільства.  Якщо  раніше  акцент ставився  лише  на  матеріальне  забезпечення  особи (включаючи  матеріальне забезпечення та можливість соціальної активності), то сьогодні до уваги береться і його  інша  складова –  духовна  частина  особистості.  Важливо,  щоб  людина відчувала  себе  необхідною  суспільству:  гідне  життя –  це  не  лише  оптимальне матеріальне  забезпечення,  але  й  можливість  професійної  самореалізації  людини, яка дає змогу відчувати самоповагу. [7,35]

     Стратегічний курс України на побудову високорозвиненої, демократичної і правової держави, яка прагне інтегруватися у світовий та європейський економічний простір, передбачає пріоритетність досягнення соціальних цілей, орієнтацію на людські цінності, що визначають отримання нової якості життя громадян країни, запровадження різних соціальних, економічних, демократичних європейських стандартів життєдіяльності людини. Нині людина, яка є основним джерелом праці, носієм державних економічних відносин, повинна мати відповідний рівень доходів, освітньо-професійний потенціал, належні умови проживання, культурний розвиток, соціальні права та гарантії. Тому на сьогодні головним завданням соціальної політики уряду України є забезпечення належного і підвищення наявного рівня життя населення країни.

      Для аналізу й оцінки життєвого рівня населення використовують різні показники, такі як обсяг валового внутрішнього продукту, національного і реального доходу на душу населення, обсяг послуг на душу населення, середній рівень заробітної плати, забезпеченість житлом та інші.

    Окрім того, життєвий рівень населення країни характеризують показники середньої тривалості життя, народжуваності і смертності населення. Протягом останніх 18 років чисельність населення України зменшилась на 5,7 млн. осіб. Щорічні темпи скорочення населення становили за цей період 0,6-1%, в той час, як у розвинутих країнах світу його чисельність зростала зі швидкістю від 0,01% (Іспанія, Італія, Німеччина) до 0,04-0,07% (Данія, Франція, Нідерланди) у рік[10,16]. Кількість народжених в Україні у 2008 році становила 67,7% від кількості померлих. Позитивним є те, що цей показник зріс порівняно із 2007 роком на 7%, що свідчить про підвищення народжуваності у нашій країні порівняно з попередніми роками, хоча й досі коефіцієнт смертності перевищує коефіцієнт народжуваності на 5,37«, (у 2008 році коефіцієнт народжуваності складав 11,07оо, а коефіцієнт смертності - 16,37оо). На жаль, за рівнем смертності Україна посідає перше місце в Європі.