Підвищення рівня життя населення Рівненської області

     Ненабагато кращий в Україні і показник тривалості життя. За даними ПРООН, тривалість життя в Україні становить лише 67,7 років, за власними національними розрахунками - 68 років, проти 80 років у таких країнах Європи, як Швеція, Іспанія, Італія. Нині із 117 країн світу в 11 країнах тривалість життя перевищує 80 років, в 36 країнах даний показник перебуває в інтервалі 75-80 років й у 50 країнах - 70-75 років. Україна за цим показником, навіть із урахуванням національних даних, перебуває лише на 110-му місці. Серед країн Європи показник тривалості життя нижчий, ніж в Україні, лише в Росії - 65,0 років[9,65].

      На жаль, в даний час низькі сукупні доходи не дають можливості домогосподарствам придбати матеріальні і нематеріальні ресурси для покращення умов їх життєдіяльності. Крім того, для значної кількості населення заробітки дозволяють задовольнити лише первинні потреби. Так, незважаючи на деякі поліпшення, в Україні співвідношення мінімальної заробітної плати до прожиткового мінімуму в середньому на одну особу у січні 2009 року склало 0,9 : 1, в той час як у Польщі, Латвії та Естонії - 1,5 : 1. До того ж, норми харчування, що закладені в законодавчо закріплений прожитковий мінімум, нижчі за медичні на 20% і не забезпечують потреб сучасної людини. Низькі доходи не дають можливості домогосподарствам робити вибір щодо використання коштів, тому більшість сімей мають здебільшого споживацьку спрямованість структури витрат (за даними Держкомстату у 2008 році 80,6% у структурі витрат населення складали витрати на придбання товарів та послуг), що дає можливість впевнено стверджувати, що у більшості сімей України переважає стратегія виживання, а не розвитку, що значно знижує рівень їх життя.

       Важливою умовою входження України до світового ринку і європейського торговельного простору є відповідність вітчизняних соціальних стандартів міжнародним. Велику роль у вирішенні цієї проблеми відіграють такі міжнародні організації, як МОП, ООН, Світовий банк. Вони відпрацьовують норми й рекомендації, що застосовуються з урахуванням національних особливостей кожної конкретної країни.

      При розробці соціальних стандартів потрібно враховувати два аспекти:

    а) стандартизацію соціальних прав;

    б) розробку соціальних стандартів рівня життя. Головна мета розробки соціальних стандартів – забезпечити в країні стабільність і мінімізацію соціального ризику, що в цілому дасть змогу знизити соціальну напругу.

     Перша група соціальних стандартів була розроблена у 1961 р. і отримала назву Європейської соціальної хартії, повністю присвяченої формуванню й захисту соціальних прав. У 1996 р.

    Рада Європи підготувала нову редакцію Європейської соціальної хартії, яку схвалила Рада міністрів 3 квітня 1996 p., а з З травня того самого року вона була відкрита для підпису європейськими країнами. Нині 15 європейських країн цей документ ратифікували. Стандартизація соціальних прав передбачає:

• право на працю,
• професійну підготовку,
• справедливі умови праці,
• свободу професійних об'єднань,
• укладення колективного договору,
• право працівників на інформацію,
• участь в управлінні підприємством;
• права дітей та підлітків, працюючих жінок, матері та сім'ї, інвалідів і осіб похилого віку,
• права на захист працівників-мігрантів та їхніх сімей,
• право на безоплатну медичну допомогу і соціальне забезпечення.

    Значна частина стандартизації соціальних прав відображена у чинних законах України.

      Друга група соціальних стандартів пов'язана із стандартизацією рівня життя в країні. Насамперед ці стандарти повинні характеризувати мінімальні соці-альні норми, що гарантують гідний рівень життя.

      До соціальних стандартів рівня життя відносять:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Соціальні стандарти  використовувані ПРООН для міжнародного порівняння рівня життя,та рівень цих стандартів в Україні.

Стандарт ООН	Параметри		Національні показники  в Україні
Очікувана тривалість життя	від 25 (мінімум) до 85 (максимум) років		Показник середньої очікуваної тривалості життя при народженні у 1989-1990 рр. дорівнював 70,7 р., у тому числі 65,9 р. для чоловіків і 75,0 р. для  жінок; у 2003-2004 рр. ці показники становили відповідно 68,2, 62,6 і 74,1 р.; у 2006 р. вони дорівнювали відповідно 68,1, 62,4 та 74,1 р.
Грамотність населення	100%		99,4 % письменного населення
Середня тривалість навчання	15 років		12 років
Реальний ВВП на душу населення за ПКС	від 200(мінімум) до40тис.(максимум) доларів		ВВП на душу населення  за ПКС у  2005 році – 5583 доларів
Сукупний рівень народжуваності (середня кількість дітей,народжених жінками дітородного віку, від 20 до 45 років)	2,14-2,15		2004 рік – 1,218                  2006 рік – 1,254
Рівень старіння населення (частка людей старше 65 років у загальній чисельності населення)	7%	16,2% станом на 1 січня  2006 р.
Співвідношення між найбагатшими 10% та найбіднішими 10% населення	10 : 1	За офіційними даними, у 2004-2005 роках співвідношення між грошовим ивитратами найбагатших 10% та грошовими витратами найбідніших 10% населення становило 6,9; у 2006 році воно дорівнювало 7,1.
Частка населення, що живе за межею бідності	10%	Частка населення, що жило за межею  бідності (75% медіанних сукупних еквівалентних  витрат), у 2005 році становила 27,1%; у 2006 році вона дорівнювала 28,1%.
Співвідношення мінімальної та середньої зарплати	1 : 3	2005 рік  - 1:2,69.           2006 рік  - 1:2,78.
Мінімальна погодинна зарплата	3,00 долари	0,49 долара (1 квартал 2006 року).
Рівень безробіття (з урахуванням прихованого безробіття)	8-10%	2005 рік – 7,2%.                         2006 рік – 7,4%.
Кількість злочинів на 100 тисяч населення	до 5 тис. випадків	У 2004 році зареєстровано 1112злочинів; у 2006 році – 918.
Рівень депопуляції населення (співвідношення між кількістю новонароджених і кількістю  померлих)	50 : 50	У 2004 році кількість новонароджени  на тисячу населення дорівнювала 9, а кількість померлих– 16 (співвідношення 36:64); у 2006 році співвідношення становило 38:62.
Поширеність розладів психіки на 100 тисяч населення	до 284 осіб	У 2004 році кількість пацієнтів із розладами психіки та поведінки  на 100 тис. населення становила 244 особи; у 2006 році – 463.

 

       Перші чотири стандарти використовуються у світовій практиці співробітниками ООН для розрахунків індексу людського розвитку країни. Цей показник у цілому інтегрує три складові: рівень життя, освіту і довголіття. Тому сам по собі він може вважатися соціальним стандартом. Інші, від п'ятого до десятого, застосовуються для аналізу й прогнозування соціально-політичної ситуації у країні. Широкий спектр соціальних стандартів рівня життя, їх багатогранність зумовлюють створення універсальної системи соціальної експертизи в суспільстві. Потрібен постійний моніторинг не тільки соціальних стандартів, а й соціальних процесів. Конче необхідна суспільна експертиза соціальних стандартів, їх переосмислення з точки зору безпеки для суспільства. Передусім, слід визначити такий комплекс мінімальних соціальних стандартів рівня життя, які держава має гарантувати і водночас дотримуватися їх.

       На жаль, в Україні з 1991 по 1999 р. було запущено довгостроковий механізм падіння життєвого рівня населення. Причому більш інтенсивно падав рівень життя найменш забезпечених. Мав місце не лише тривалий спад виробництва, а й глибина розшарування в суспільстві. Якщо порівнювати окремі країни, то співвідношення доходів багатих і найбідніших верств населення у Китаї становить 7:1, у країнах ЄС-5-7:1, в Японії -4,3:1, а в Україні -30:1.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки до першого розділу

       Рівень життя — багатоаспектне поняття, що охоплює широке коло соціально-економічних, національних, релігійних та інших відносин, які характеризують умови життєдіяльності людини, сім’ї, різних соціальних верств населення окремих регіонів і країни в цілому. Цей показник тісно пов'язаний зі структурою потреб людини та можливостями їх задоволення. Потреби людей багатоманітні: матеріальні, духовні, соціальні. Їхня структура визначається статтю, віком, місцем роботи, професією, освітою, рівнем культури тощо. Зміст поняття «рівень життя» розглядається як через економічну, так і через соціальну складові.

        Представлена в роботі концепція дослідження рівня життя населення України на сучасному етапі може бути сформульована як комплексне вивчення життєвого рівня різних верств населення країни за трьома основними складовими:

• матеріальним становищем;
• умовами проживання;
• станом соціального середовища.

     Для оцінки рівня життя населення України в перехідний період застосовується система показників, об'єднаних у блоки, які характеризують різні аспекти досліджуваного явища. Використання системи показників надає змогу конкретними кількісними значеннями охарактеризувати рівень життя різних верств суспільства та зміни, що відбуваються у ньому.

    Важливою умовою входження України до світового ринку і європейського торговельного простору є відповідність вітчизняних соціальних стандартів міжнародним. Велику роль у вирішенні цієї проблеми відіграють такі міжнародні організації, як МОП, ООН, Світовий банк. Вони відпрацьовують норми й рекомендації, що застосовуються з урахуванням національних особливостей кожної конкретної країни.

 

 

 

2.Оцінка рівня  життя населення в Рівненській  області

2.1. Тенденції використання трудового потенціалу Рівненської області

      В даному параграфі курсової роботи будемо досліджувати основні проблеми використання трудового потенціалу в Рівненській області.

     З цією метою доцільним є використання таких залежностей:

                                                                        (1)

де  - максимально можлива чисельність зайнятих ( в регіоні - чисельність економічно активного населення, в галузі потенційну чисельність зайнятих можна приймати рівною фактичній);

    - фонд робочого часу, годин;

     - „еталонна” годинна продуктивність праці одного працівника – може визначатися за статистичними даними галузі чи регіону з вищими показниками продуктивності.

Використання  трудового потенціалу можна оцінити за формулами:  

або:                                                                  (2)

або:                                                         (3)

де  - фактичний обсяг валової доданої вартості (далі – ВДВ) або валового регіонального продукту (далі - ВРП);

       - еталонний обсяг ВДВ (ВРП);

       - чисельність зайнятого населення;

        - відпрацьований робочий час одним працівником, годин;

       - фактична годинна продуктивність праці одного працівника;

       - коефіцієнт зайнятості;

       - коефіцієнт використання робочого часу;

      - коефіцієнт продуктивності праці.      

Результати  розрахунків коефіцієнтів використання трудового потенціалу населення  Рівненської області зведемо  в таблицю №1 на основі якої робляться  висновки про динаміку та резерви  покращення використання трудового потенціалу.

Таблиця 2.1.1.

Використання  трудового потенціалу населення  Рівненської області

№ п/п	Показники	Роки
		2007	2008	2009
1	Максимально можлива  чисельність зайнятих, тис.чол.	518,5	524,3	528,4
2	Зайняті, тис.чол.	234	233	220
3	Фонд робочого часу одного працівника, год.	1847	1864	1843
4	Відпрацьовано одним працівником, год.	1602	1612	1540
5	Фактична годинна  продуктивність праці, грн./год.	29,82	37,47	39,76
6	„Еталонна” годинна продуктивність праці (в Україні), грн./год.	20,41	26,80	28,29
7	Коефіцієнт  зайнятості	0,45	0,44	0,42
8	Коефіцієнт  використання робочого часу	0,87	0,86	0,84
9	Коефіцієнт  продуктивності праці	1,46	1,40	1,41
10	Коефіцієнт  використання трудового потенціалу	0,57	0,54	0,49

 

     Таким чином, судячи по даних таблиці, можна зробити висновок про те, що в Рівненській області спостерігається негативна тенденція до зниження чисельності зайнятих, а відтак і зниження коефіцієнта використання трудового потенціалу,який тісно пов’язаний з попереднім показником. Хоча варто звернути увагу на те, що продуктивність праці зайнятих Рівненської області перевищує еталонні показники у всіх досліджуваних періодах, що все-таки є позитивною тенденцією.

     Оскільки  зайнятість належить до найважливіших характеристик використання трудового потенціалу, тому що впливає на обсяг ВРП, чим більша кількість працюючих, тим більший є ВРП, а відповідно і ВДВ. Тому для підвищення даного показника потрібно оптимізувати зайнятість населення шляхом створення додаткових робочих місць, зменшення плинності кадрів, ліквідації прихованого безробіття,  а також регулювання міграції. Державі необхідно заохотити людей до формальної зайнятості.

     Детальний аналіз резервів покращення використання трудового потенціалу в розрізі складових (зайнятість, робочий час, продуктивність праці) буде здійснений за статистичними даними з використанням табличних  методів дослідження.

     Для аналізу використання робочого часу скористаємось відповідними статистичними даними (Статистичний збірник «Праця України 2007-2009 роки», розділ «Робочий час та його використання»). Для наочності скористаємося таблицями наступної форми (таблиця 2, 3, 4,5):

Таблиця 2.1.2.

Динаміка  використання фонду робочого часу працівників  в Рівненській області (в середньому на одного штатного працівника)

№ п/п	Показники	Роки
		2007	2008	2009
1	фонд  робочого часу, годин	1847	1864	1843
2	відпрацьовано
	годин	1602	1612	1540
	% до фонду робочого часу	86,7	86,5	83,6
3	не  відпрацьовано, годин	245	252	303
	в тому числі:
3.1	втрати робочого часу
	годин	16	24	79
	% до фонду робочого часу	0,87	1,3	4,3
3.2	неявки  з поважних причин:
3.2.1	щорічні відпустки
	годин	160	160	161
	% до фонду робочого часу	8,7	8,6	8,7
3.2.2	тимчасова непрацездатність
	годин	57	56	52
	% до фонду робочого часу	3,08	3,0	2,8
3.2.3	навчальні відпустки та інші неявки, передбачені  законом
	годин	12	12	11
	% до фонду робочого часу	0,65	0,6	0,6