Прийнятя управлінського рішення в залежності від організаційної структури підприємства

        Таким чином підсумовуючи можна  зазначити, що на прийняття управлінського рішення великий вплив має організаційна структура, вид діяльності яким займається підприємство, зовнішні та внутрішні фактори. Лише за умови  умілого, вдало їх поєднання можна налагодити процес ефективного управління але якщо нехтувати правилами, принципами і не звертати увагу на фактори, що самостійно, опосередковано вносять зміни у результати діяльності, то такі дії призводять до необоротних процесів, найгіршим варіантом якого є банкрутство і ліквідація установи, як такої. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ 3

ПРАКСЕОЛОГІЧНІ  ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ  ПРОБЛЕМИ 
 

      

3. Проблема  прийняття управлінського рішення у вітчизняній практиці

 

     На  жаль, в Україні служба менеджменту  практично не розвинута, управлінські рішення приймаються, зазвичай, керівниками  підприємств на основі їхнього особистого досвіду, тобто суб'єктивно. Зворотній зв'язок - контроль за виконанням рішень майже відсутній. Але найчастіше прийняття ефективного управлінського рішення підпорядковується всім теоретичним процесам, і поза залежністю від знань. Значний відбиток зробив Радянський Союз, в часи якого було притаманне планове виробництво, необмеженість ресурсів і перед керівникам стояла лише одна задача – виконати план. Таким чином виключалась будь-яка ініціатива, відхилення від норм і планів, використання еврестичних методів було не характерним.

     На  підприємствах виникла необхідність підвищення ефективності роботи. Для збільшення одержуваного підприємством прибутку необхідно знижувати собівартість продукції підприємства, тобто вводити ефективний контроль над витратами. На українських підприємствах відсутні засоби для отримання оперативної, точної і достовірної інформації про діяльність підприємства - системи управлінської звітності, обладнання застаріле.

     Управлінська  звітність являє собою проблему практично для всіх керівників підприємств через відсутність відповідної системи фіксування, обробки і представлення даних. Частина керівників просто не знає, які види інформації потрібні їм для більш ефективного контролю роботи підлеглих і більш продуктивної роботи підприємства. Часто рішення приймаються на основі податкової системи звітності. На багатьох підприємствах існують паралельно дві системи обліку - бухгалтерський і практичний, тобто, який сприяє виконанню повсякденних робочих задач співробітниками і керівниками підприємства.

     Наслідком такого підходу до формування системи  звітності є те, що, як правило, виникає  конфлікт між тією інформацією, що хоче одержати керівництво, і тими даними, що можуть надати виконавці. Причина  цього конфлікту очевидна: на різних рівнях ієрархії підприємства потрібна різна інформація, а при побудові системи звітності "знизу нагору" порушується основний принцип побудови інформаційної системи - орієнтація на першу особу. Виконавці володіють або не тими видами даних, що потрібні керівництву, або потрібними даними не з тим ступенем вірогідності.

     Для того щоб керівництво підприємства мало змогу отримувати необхідні для прийняття управлінських рішень дані, потрібно будувати систему звітності "зверху вниз", формулюючи потреби верхнього рівня керування і проектуючи їх на нижні рівні виконання.

     Найважливішими  вимогами до системи управлінської  звітності є своєчасність, однаковість, точність і регулярність одержання  інформації керівництвом підприємства.

     Очевидно, що ці вимоги найбільше повно можуть бути реалізовані за допомогою автоматизованої системи. Використання технології електронної системи обліку надає переваги по швидкості одержання, обробки інформації, а отже і серйозні переваги по швидкості прийняття управлінських рішень. Але більшість керівників навіть не знаю про існування новітнього програмного забезпечення, яке дає змогу швидко, якісно виконувати операції, а зекономлений час направити на виконання операцій, які не можна автоматизувати.

     Створення відділів автоматизації - перша стадія до ухвалення якісного управлінського рішення: він дає змогу здійснити збір всієї інформації, що стосується конкретної проблеми, дає змогу вивчити наявні на ринку спеціалізованого програмного забезпечення продукти, їхні недоліки і переваги, що в майбутньому дасть змогу автоматизувати власне виробництво.

     Таким чином керівник мав би змогу розглянути кілька варіантів автоматизації  виробництва, порадитись із спеціалістами  і на загальній нараді прийняти рішення, яке б кардинально змінило виробничий процес на підприємстві.  
 

      

4. Прийняття управлінського рішення за рахунок оптимізації організаційної структури

 

     Вдосконалення структур за рахунок їх спрощення, можна здійснити шляхом перетворення лінійних структур в більш плоскі за рахунок скорочення числа рівнів управління. Це дасть змогу приймати оперативні рішення, здійснювати ефективний і своєчасний контроль, слідкувати за виконанням поставлених завдань. Останнє найчастіше досягається децентралізацією управління, делегуванням повноважень на більш низькі рівні менеджмента. Такі заходи звільняють керівника від зайвої роботи, тим самим він має можливість більше уваги приділяти прийняттю рішень і уникати неякісних, неефективних рішень. Прикладом може служити децентралізація відомої корпорації "Дженерал Моторс", здійснена в 20-ті роки Альфредом П. Слоуном. Такої ж реорганізації піддалися і ряд крупних корпорацій: "Дженерал Електрик", "Дюпон" та ін. Спрощення структури в корпораціях можна здійснити шляхом скорочення штабних відділів, зменшення кількості дивізіональних підрозділів або заміни складної структури більш простою. Так деякі не дуже великі фірми, відмовляються від матричної структури із-за її складності і переходять на лінійно-функціональні. Такі заходи спрощують процес передачі інформації, від керівництва до підлеглих, зменшують ризик її деформації, відбувається спеціалізація функціональних керівників, розвантаження вищого керівництва, що позитивно впливає на якість прийнятого рішення.

      Поняття "спрощення структури" в певному  ступені залежить від зовнішніх, тимчасових, просторових умов, в яких працює фірма. Те, що для однієї фірми вважається простою структурою, для іншої може бути складною. І навіть для однієї фірми в різні періоди її розвитку одна і та ж структура може виявитися простою або, навпаки, складною. В якості прикладу можна навести компанію "Дженерал Моторс", що реорганізувала частину своєї структури, зробивши її більш централізованою, скоротивши кількості відділень, що виробляли різні види автомобілів, з п'яті до двох.

      Інтегрування  різноманітних форм органічних структур всередині ієрархічної структури - це створення венчурних, інноваційних відділів, бізнес-центрів, бригадних структур, експертних груп. Такі заходи розмежовують відповідальність, делегують повноваження на нищі рівні, а їх керівники мають змогу приймати ті рішення, які реально необхідні відділу, полегшуючи роботу керівників вищого рівня 

      Оптимізація організаційної структури за рахунок  створення конгломератів. Поняття "конгломерат" означає поєднання різнорідних елементів. Конгломератну структуру може мати фірма, якщо її відділи побудовані по різним ознакам, наприклад, в одному використовується функціональна структура, в іншому - дивізіональна по територіальному принципу, в третьому - матрична і т. д. Однак найчастіше конгломератами є гігантські корпорації, що включають десятки майже самостійних фірм, підприємств. Вище керівництво таких корпорацій, як правило, зберігає за собою функцію управління фінансами. Керівництво конгломерата дає можливість кожній фірмі, що входить до його складу, вибрати свою організаційну структуру. Такі заходи дають можливість оптимізувати роботу всієї організації, шляхом підбору оптимальної структури для кожного відділу, а як наслідок організація зможе мінімізувати затрати і максимізувати прибутки, виклячаючи неякісні рішення.

      Вчені вбачають, що в епоху інформаційної стадії розвитку суспільства, або "суперіндустріальної цивілізації", бюрократія буде замінена новою формою організації. Це будуть об'єднання підприємств-модулей, що створюються і що ліквідуються в залежності від потреби в них. Навколо крупних фірм (корпорацій) можуть виникати незалежні дрібні компанії. Між тими і іншими встановлюються операційно-контрактні відношення. 
Елементи таких організації будуть зв'язані між собою загальною корпоративною культурою і системами телекомунікації.

      Подаючи собою найбільш яскраво висловлену форму органічних структур, модульні організації будуть мати нові внутрішні  характеристики, в багато чому протилежні структурам минулого, це - спрямування на немасову економіку, несерійність виробництва і нестандартність продукту. Структури менеджмента повинні будуть працювати на окремого споживача. 
Будь-яку перебудову структури управління необхідно оцінювати передусім з точки зору досягнення поставленою перед нею мети. В умовах не кризової економіки, що розвивається, реорганізація направлена найчастіше на  вдосконалення системи управління, підвищуючи ефективність роботи організації, при цьому головними факторами поліпшення є зростання продуктивності праці, прискорення технічного розвитку. В кризовий період зміни в структурах управління спрямовані на створення умов для виживання організації за рахунок більш раціонального використання ресурсів, зниження витрат і більш глибокого пристосування до умов зовнішнього середовища. В незалежності від причин, що викликають перебудову, вона обов'язково має на меті розширення повноважень на нижчих рівнях ієрархії управління і підвищення виробничо - господарської самостійності підрозділів, що входять у склад організації [19, 136]. 
 
 
 

ВИСНОВКИ

     У своїй роботі я розглянув низку питань присвячених темі дослідження. Відповідно  до  завдань у  перших  розділах  роботи  були  розкриті питання: що таке управлінське рішення, організаційна структура; який вплив вона має на прийняття управлінського рішення; які джерела і засоби дають змогу керівнику організації або підприємства  оптимізувати організаційні структури, з метою підвищення рівня ефективності управління; розкрита проблема прийняття управлінського рішення в Україні.

      Мета  роботи передбачала подання необхідного системного представлення різних типів організаційних структур, як факторів, що впливають на процес прийняття управлінського рішення.  

        Отже необхідно зробити підсумкові  висновки, що тема даної роботи  багатогранна і вимагає уважного  розгляду з усіх можливих сторін. Велика кількість вчених досліджували її, розроблялись нові схеми організаційних структур, що було пов’язано із зшидкою зміною коньюнктури ринку, швидких темпів розвитку і наукового прогресу і як виробнитві так і науковій діяльності. Розглядаючи їх  праці  можна виділити для себе найважливіші аспекти, визначення та зробити висновки:

      Що  вибір організаційної структури управління виробництвом завжди є сферою компетенції вищого керівництва фірми (організації). Але керівники середнього та нижнього рівнів повинні знати організаційну структуру організації, в якій вони працюють.

      Організаційна структура включає в себе всі  цілі, розподілені між різноманітними ланками, зв'язки між якими забезпечують координацію окремих дій по їх виконанню. Тому її можна розглядати як зворотну сторону характеристики механізму функціонування (як процесу реалізації структурних зв'язків системи управління). Зв'язок структури управління з ключовими поняттями менеджменту - його метою, функціями, процесом, механізмом функціонування, людьми і їх повноваженнями, - свідчить про її величезний вплив на всі сторони управління.

      Управлінське  рішення в свою чергу повинно відповідати вимогам своєчасності, повноважності, погодженості із раніше прийнятими рішеннями, несуперечності, обґрунтованості та ін. Дотримання цих вимог забезпечує динамічний розвиток підприємства, зменшує ризик прийняття неякісно управлінського рішення, дає змогу залучити підлеглих до його прийняття, що активізує командний дух, впевненість підлеглих у їх необхідності, що автоматично мотивує їх до підвищення продуктивності.

      На  прийняття управлінського рішення  великий вплив має різновид організаційної структури, вид діяльності яким займається підприємство, зовнішнішні та внутрішні  фактори. Лише за умови  умілого, вдало їх поєднаня можна налагодити процес ефективного управління, але якщо нехтувати правилами, принципами і не звертати увагу на фактори, що самостійно, опосередковано вносять зміни у результати діяльності то такі дії призводять до необоротних процесів, найгіршим варіантом якого є банкрутство і ліквідація установи, як такої.

      Проблема  прийняття правлінських рішень в Україні залишається. На це впливає ниска об’єктивних і суб’єктивних факторів, але результат один – низька якість і висока неефективність рішень. Але не все так погано, як здається на перший погляд, підприємства, що створюються зараз, нарешті почали приділяти менеджменту належну увагу. Активно запозичують досвід європейських країн в цьому питанні, компанії нарешті усвідомили можливості якісного менеджменту, його плодами вже насолоджуються десятки компаній України. Але більшість підприємств продовжує ігнорувати службу менеджмент і не сприймають її, переконатися в цьому можна переглянувши річний звіт урядовців по ряду різноманітних показників.    

            Таким чином різні типи організаційних структур мають різний вплив на прийняття рішень і від вмілого вибору, поєднання типів, здатності опттимізувати будь-яку організаційну структуру залежить ефективність управлінських рішень, а як наслідок і функціонування всього підприємства. 

      СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 

1. Андрушків Б.М., Кузьмин О.Е. «Основи менеджменту».- Львів: «Світ», 1995. - 296 с.
2. Вейлл Питер.  Искусство менеджмента. – М.: Новости, 1993. -221с.
3. Віханский О.С., Наумов А.И. Менеджмент: людина, стратегія, організація, процес: 2-е вид.: Підручник. - М.: Фірма «Гардарика», 1996. - 485с.
4. Герчикова И.Н. Менеджмент: Учебник. - М.: Банки и биржи, «ЮНИТИ», 1995. - 480 с.
5. Жигалов В. Т., Шимановська Л. М. Основи менеджменту і управлінської діяльності: Підручник. - К.: Вища школа, 1994. - 223 с.
6. Лісовець В.Т., Монке С.Ю. Мистецтво прийняття управлінських рішень: навч. посібник / Уманська державна аграрна академія. -Умань, 2001.- 76с.
7. Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента: Учебник. - пер. с англ. - М.: «Дело», 1994. - 702 с.
8. Нємцов В. Д. Менеджмент організацій: Навч. пос. К.: УВПК. – “ЕксОБ”, 2001 - 437 с..
9. Попов Г.Х. Проблемы теории управления. - М.: Экономика, 1974. - 296 с.
10. ^{Радугин А. Введение в менеджмент. - Воронеж.: Высш. шк., 1995. - 195 с.}
11. ^{Розенберг Д. «Бизнес. Маркетинг.» Терминологический словарь. - 1997. - 469 с.}
12. ^{Румянцева К.Р. Менеджмент в организации. - М.: УЦ «Перспектива», 1997. - 321с.}
13. ^{«Словарь-справочник менеджмента» - М.: УЦ «Перспектива», 1996. - 608 с.}