Шляхи розвитку бюджетної системи України

Аналогічні показники  доводяться виконавчими органами влади  вищого рівня безпосередньо радам  народних депутатів та їх виконавчим органам нижчого рівня в строки, які забезпечували б затвердження бюджетів до початку нового бюджетного року.

Складанню проектів бюджетів передує розрахунок основних прогнозних макроекономічних показників соціально-економічного розвитку  України на плановий рік з виділенням показників об’єму валового внутрішнього продукту, національного доходу, зведеного балансу фінансових ресурсів, балансу доходів та витрат населення, платіжного балансу.

За допомогою основних прогнозних макроекономічних показників соціально-економічного розвитку  України на плановий рік керівні органи Автономної Республіки Крим, виконавчі комітети обласних, Київських та Севастопольських місцевих рад народних депутатів розробляють прогнозні показники соціально-економічного розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць, які є основою для складання проектів їхніх бюджетів.

1.2. Планування та прогнозування  бюджетних коштів, що мобілізуються  місцевими бюджетами.

 

Планування  надходжень доходів в місцеві бюджети, є складовою частиною фінансового планування, яке здійснюється на базі показників проектів планів соціально-економічного розвитку Автономної Республіки Крим, областей України, міст Києва та Севастополя, а також прогнозних індексів цін з використанням матеріалів статистичної звітності за поточний період. Індекси цін застосовуються до прогнозних чи очікуваних показників аналізуємого періоду.

До основних задач  бюджетного планування надходжень в  місцеві бюджети слід віднести:

• встановлення річних планів надходжень в бюджет (з розподілом по кварталах) по кожному виду платежів;
• здійснення систематичного контролю за виконанням встановлених планових надходжень в бюджет по підприємствам, організаціям та установам, а також податків з населення;
• активний вплив фінансових органів  на промислові підприємства та інших господарюючих суб’єктів з метою забезпечення виконання планів виробництва та гуртової реалізації товарів.

Планування дохідної частини бюджетів та контроль за своєчасним надходженням коштів в місцеві бюджети повинен здійснюється в обов’язковому характері.

Бюджетне планування доходів здійснюється інспекціями  відповідних фінансових відділів на основі законодавчих актів про оподаткування  юридичних та фізичних осіб.

1.3. Бюджетне регулювання, як  основна частина бюджетного планування.

 

Бюджетне регулювання  – складова частина бюджетного планування, що означає балансування (відповідність  дохідної частини  бюджету видатковій) бюджетів, які включаються у вищестоячу ланку бюджетної системи: обласні  бюджети – в державний чи республіканський бюджет Автономної Республіки Крим, бюджети міст та районів – в обласні та міські бюджети.

Бюджетне регулювання  – будується на загальних для  всіх ланків бюджетної системи принципах, основні з яких можна виділити:

1. Всі доходи в цілому розподіляються на дві групи:

• загальнодержавні регулюючі подитки та інші надходження, зараховуються в доходи всіх ланків бюджетної системи по методу розкладання чи дольової участі;
• доходи з місцевих джерел надходження – це закріплені власні доходи місцевих бюджетів, які повністю зараховуються у відповідний бюджет. До них відносяться місцеві податки, збори та інші  обов’язкові платежі.

2. Об’єм кожного нижчестоячого бюджету визначається виходячи з видатків, необхідних для виконання завдань та міроприємств державного плану соціально-економічного розвитку, підвідомчого конкретному органу влади.

3. Для покриття намічених витрат в першу чергу направляються доходи по місцевим джерелам надходження, які закріплені за даним бюджетом.

Часткова недостача  бюджетних коштів щоб покрити заплановані витрати місцевого бюджету надходить з відрахувань від загальнодержавних податків та інших видів доходів. Їх величина встановлюється окремо по кожному виду доходів та надходжень у відсотках до загальної суми розрахованої для даного регіону.

В процесі складання  плану відрахувань від загальнодержавних  податків, зборів та обов’язкових платежів вирішуються наступні завдання:

• досягається збалансування кожного бюджету, стійкість його дохідної частини;
• забезпечується по можливості рівномірне надходження грошових коштів до бюджету на протязі року;
• створюються умови зацікавленості місцевих органів державної влади та управління в виконанні плану надходження власних та регулюючих доходів, у вишукані  та мобілізації внутрішніх резервів регіону;
• формується раціональна структура місцевих доходів;
• створюються тісні зв’язки місцевих органів влади та управління з підприємствами, установами та організаціями, що функціонують на території регіону.

Розмір доходів та податків, які передаються з вищестоячого бюджету в нижчестоячий, визначається як різниця між об’ємом видатків цього бюджету, розрахованих на основі планових показників, та сумою власних (закріплених) доходів. Об’єм загальнодержавних доходів, що надходить від платників  на території даної ради народних депутатів, називається контингентом цих доходів чи податків, а самі вони – регулюючими, оскільки відповідна частина контингенту направляється для регулювання бюджету даної ради та бюджетів нижчестоячого рівня.

Основним методом  балансування  місцевих бюджетів є метод процентних відрахувань від контингенту загальнодержавних податків, зборів та обов’язкових платежів.

Якщо ж навіть повна  передача  всіх регулюючих доходів  не дає можливості збалансувати бюджет, то передбачено дотаційний метод  бюджетного регулювання. При використанні дотаційного методу знижується відповідальність та зацікавленість місцевих фінансових органів  в мобілізації резервів та використання режиму економії грошових коштів.

Бюджетне регулювання  в Україні здійснюється на засадах  Закону України “Про бюджетну систему України”. У відповідності з цим законом з державного бюджету України в бюджет Автономної Республіки Крим, бюджети областей, міст Києва та Севастополя, може передаватися частина  доходів у вигляді процентних відрахувань від загальнодержавних податків, зборів та обов’язкових платежів, чи дотації та субвенції. Розмір цих відрахувань затверджується Верховною Радою України в Законі України “Про Державний бюджет України” на відповідний бюджетний рік, по представленню Президента України з врахуванням  економічного, соціального, природного та екологічного стану території. До проекту цього закону Кабінетом Міністрів України додається техніко-економічне обгрунтування відрахувань, дотацій та субвенцій бюджетам Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, які містять:

• статистичні дані про економічну, екологічну, соціальну ситуацію визначених адміністративно-територіальних одиниць;
• розрахунки необхідних затрат для вирівнювання економічного, екологічного, соціального стану та ефективного використання природних ресурсів та ін.;
• інформацію про державну та регіональну програми вирішення різниці в розвитку між окремими регіонами.

Бюджетне регулювання  та розподіл джерел надходження бюджету  на закріплені, які входять в конкретну  ланку бюджетної системи,  та в загальнодержавний фонд грошових коштів, дає можливість своєчасно та безперебійно фінансувати міроприємства, передбачених народногоспо-дарським планом та планами соціально-економічного розвитку регіонів країни, дозволяє місцевим органам державної влади та управління контролювати діяльність підприємств, розміщених на даній території; вишукувати засоби мобілізації додаткових фінансових ресурсів.               

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ  2. ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ ПО ПЛАНУВАННЮ,        СКЛАДАННЮ, РОЗГЛЯДУ ТА ЗАТВЕРДЖЕННЯ    ПРОЕКТІВ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ.

2.1. Суть, місце, роль та значення  місцевих бюджетів.

 

Місцеві бюджети - важливий і складний елемент бюджетної  системи держави. Питання їх побудови, ефективного використання у фінансовому  механізмі держави постійно привертають увагу, як наукових, так і практичних кіл.

В нинішніх умовах потенційно зростає роль місцевих бюджетів в  проведенні економічної і соціальної політики. Разом з тим відповідного фінансового механізму проведення цієї політики створити ще не вдалося.

    Фінанси місцевих  органів влади в Україні залишаються  слабкими і нестабільними.

           Таким чином, проблеми місцевих  бюджетів потребують більш глибокого  аналізу.

           Їх розв’язання пов’язане з  необхідністю внесення суттєвих  змін до чинного законодавства України, проведенням реформ відносин власності, бюджетної та податкової систем, міжбюджетних взаємовідносин, відносин між центральними і місцевими органами влади.

           Характеризуючи нинішній стан, проблеми  і перспективи розвитку місцевих бюджетів України, основна увага в дипломній роботі приділяється найсуттєвішим етапам бюджетного планування, формування, виконання місцевих бюджетів та підвищення їх  ролі в розвитку регіонів.

           Наукова новизна дипломної роботи  полягає у висвітленні ряду теоретичних рекомендацій, що мають важливе значення для посилення ролі місцевих бюджетів.

  Метою роботи є  дослідження місцевих бюджетів, їх призначення  та проведення  аналізу діючої практики бюджетного  планування, формування і виконання місцевих бюджетів.

На наш погляд, дослідження  проблеми місцевих бюджетів  необхідно  розглядати у двох аспектах.

По-перше, як організаційну  форму мобілізації частини фінансових ресурсів в розпорядження місцевих органів самоврядування.

По-друге, як систему фінансових відносин, що складаються між місцевими та державними бюджетами, а також в середині сукупності місцевих бюджетів.

Як організаційна форма  мобілізації доходів і здійснення видатків місцевими органами влади, місцеві бюджети - це балансові розрахунки, які відповідають вимогам складання балансів, тобто вони мають доходну і видаткову частини, принципи збалансування, тощо. Тому можна стверджувати, що місцеві бюджети - це балансові розрахунки доходів і видатків, здійснюванні для задоволення регіональних та місцевих інтересів, задоволення потреб.

Разом з тим місцеві  бюджети слід розглядати як важливу  фінансову категорію, основу якої становить  система фінансових відносин, а саме; відносини між місцевим бюджетами  і господарськими структурами, що функціонують на даній території, відносини між бюджетами і населенням даної території, що складаються при мобілізації і використанні коштів місцевих бюджетів; відносин між місцевими бюджетами різних  рівнів з перерозподілу фінансових ресурсів; відносини між місцевими бюджетами і Державним бюджетом України.

Для аналізу ролі і  місця місцевих бюджетів в бюджетній  системі України потрібні їх кількісна  та якісна характеристика.

З 1993 по 1997 рік питома вага видатків місцевих бюджетів  у  ВВП поступово збільшувалась  і досягла в 1997 році 17,5 відсотка. А з 1998 року спостерігається тенденція до зменшення питомої ваги місцевих бюджетів. В 1999 році вона складала тільки 12,5 %.

Однією із причин, що призвели до скорочення питомої ваги місцевих бюджетів у ВВП є механізм розподілу доходів та видатків між ланками бюджетної системи.

 

 

Доходи бюджетів утворюються за рахунок надходжень від сплати фізичними  та юридичними особами податків, зборів та інших обов’язкових платежів, надходжень з інших джерел, встановлених законодавством України. Доходи бюджетів України поділяються на доходи Державного бюджету України, Республіканського бюджету Автономної Республіки Крим і місцевих бюджетів.

Розмежування доходів, закріплених за бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва  і Севастополя, між республіканським бюджетом Автономної Республіки Крим, обласними, Київським і Севастопольським міськими бюджетами і бюджетами районів, міст республіканського підпорядкування Автономної Республіки Крим, міст обласного підпорядкування, районів у містах (міст Києва і Севастополя), здійснюється  відповідно Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласним, міським (міст Києва і Севастополя) Радами народних депутатів, з урахуванням економічного, соціального, екологічного, природного стану відповідних районів та населених пунктів за поданням Рад нижчих рівнів.

Процентні відрахування від окремих видів доходів  в межах, визначених законами України, затверджуються:

• до бюджетів районів і міст республіканського (Автономної Республіки Крим) та обласного підпорядкування - Верховною Радою Автономної Республіки Крим та обласними Радами народних депутатів;
• до бюджетів міст, селищних і сільських бюджетів - районними та міськими (міст обласного підпорядкування) Радами народних депутатів;
• до районних у містах бюджетів, до бюджетів міст, що знаходяться в адміністративному підпорядкуванні іншого міста, - міськими Радами народних депутатів.