Шляхи розвитку бюджетної системи України

По-перше, діючі органи Державного казначейства України на місцях могли б по мірі надходження  коштів на рахунки Державного бюджету  в межах встановлених лімітів (відповідно до затверджених  по бюджету)  на місці надавати дотації на наступний  місяць за підсумком надходження коштів до Державного бюджету за попередній місяць.

Це було б додатковим стимулом для місцевих органів влади  у збільшенні надходжень до всіх рівнів бюджету.

 

 

 

3.2. Взаємовідносини між різними  рівнями місцевих бюджетів.

 

Проблема розподілу фінансових ресурсів між бюджетами різних рівнів впирається у співвідношення між закріпленими і регулюючими доходами при плануванні та формуванні місцевих бюджетів. Кожна територія заінтересована в залишенні у себе більшої величини доходів. Чим більша ця величина, тим більші можливості вирішення соціальних проблем.

Процес збалансування (вирівнювання) доходів та видатків бюджетів різних рівнів, що входять  до бюджетної системи по вертикалі  і по горизонталі є бюджетним  регулюванням.

Бюджетне регулювання застосовується при формуванні бюджетів шляхом виділення нижчистоящим бюджетам коштів за нормативами загальнодержавних податків і зборів  -  для збалансування передбачених видатків, у яких відображається реальна потреба підприємств і соціально - культурної сфери області, міст, районів, селищ і сіл у коштах.

Якщо доходи від загальнодержавних  податків обчислено за нормативами  та закріплені доходи не покривають видатків, то при затвердженні державного бюджету  для областей передбачаються дотація, субвенція або субсидія.

Регулювання кожного  виду бюджету має свої особливості, що обумовлене різницею в структурі  доходів, які використовуються для  регулювання, дислокацією мережі бюджетних  установ.

Щороку при затвердженні обласного бюджету складається  план регулювання взаємовідносин обласного бюджету з бюджетами міст і районів.

Відповідно, при затвердженні районного бюджету, складається  план регулювання взаємовідносин районного  бюджету з бюджетами сіл, селищ  і міст районного підпорядкування.

На практиці регулювання бюджетів ускладнюється двома факторами:

• по-перше, нестабільного законодавчою базою і щорічною кардинальною зміною відрахувань від загальнодержавних доходів;
• по-друге, несвоєчасним затвердженням бюджетів, що часто призводить до того, що взаємовідносини між різними рівнями бюджетів відрегулювати неможливо, оскільки видатки  і доходи вже фактично приведені і здійснювались до затвердження бюджету за тимчасовими лімітами і кошторисами. Прикладом є той факт, що після затвердження бюджету на 1999 рік (кінці серпня 1999 року), по м. Волочиськ залишилось непогашеною короткотермінова позичка , що в сумі надавалась з районного бюджету.

Для забезпечення реального  втілення в життя принципів самостійності  в плануванні, складанні та використанні бюджетів усіх рівнів необхідно, щоб кожна ланка бюджетної системи мала визначену законом доходну базу, а взаємовідносини між цими ланками будувались з урахуванням умов соціально - економічного розвитку регіонів.

На нашу думку доцільно встановити на рівні законодавчих актів  нормативи відрахувань від загально - державних податків і зборів у місцеві бюджети на більш довготривалий період (Скажімо на 4 роки - період скликання Верховної Ради України і місцевих рад).

Це дало б можливість планувати і реально передбачати  місцевим органам влади, яка сума доходів реально надійде, а це дало б можливість зорієнтуватись у реальних обсягах видатків, вчасно складати і затверджувати місцеві бюджети, враховувати і затверджувати місцеві бюджети, враховуючи фактичний стан виробництва і майбутній потенціал його розвитку.

3.3. Фінансування бюджетних установ  за єдиним кошторисом доходів  і видатків

 

Єдиний кошторис доходів  і видатків бюджетної установи, організації  є основним документом, який визначає загальний обсяг, цільове надходження  і поквартальний розподіл коштів установи.

Формування єдиного  кошторису доходів і видатків установи здійснюється на підставі показників лімітної довідки про основні  показники фінансово - господарської  діяльності, яку вищестояща організація  надсилає усім підпорядкованим установам у двотижневий термін після затвердження бюджету, якого провадиться фінансування установи.

Єдиний кошторис доходів  і видатків складається усіма  установами на календарний рік і  затверджується керівниками вищестоящих  організацій не пізніше ніж через  місяць після затвердження відповідного бюджету, з якого провадиться фінансування установи. Одночасно з кошторисом на затвердження вищестоящою організацією подається штатний розпис установи, включаючи її структурні підрозділи, що працюють на умовах госпрозрахунку чи надають окремі платні послуги. Кошторис і штатний розпис затверджується в двох  примірниках, один з яких повертається установі, а другий залишається у вищестоящої організації.

Кошториси і штатні розписи  установ, які не мають вищестоящої  галузевої (центральні районні, центральні міські лікарні тощо), затверджуються районними державними адміністраціями або виконавчими органами місцевих рад, а у м. Києві та Севастополі - Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.

У разі коли Верховною Радою України не буде затверджено Державний бюджет україни до 2 грудня року, який передує тому, на який складено бюджет, і згідно із статтею 28 Закону України «Про бюджетну систему України» приймається закон про порядок фінансування поточних витрат до затвердження Державного бюджету України, по кожній установі повинні бути розроблені і затверджені керівником вищестоящої організації тимчасові кошториси витрат бюджетних асигнувань на І квартал, а в разі потреби - на ІІ і наступні квартали (залежно від терміну затвердження відповідних бюджетів). Кошторис складається на підставі доведеного вищестоящою організацією ліміту витрат на відповідний період, визначеного з урахуванням вимог зазначеного закону. Ліміти витрат доводяться вищестоящими організаціями у тижневий термін після прийняття згаданого закону. Тимчасові кошториси затверджуються не пізніше ніж у двотижневий термін після прийняття цього закону.

Фінансування установ  без затвердженого у встановленому  порядку кошторису забороняється.

Ускладнення у фінансуванні бюджетних установ виникають в процесі практичної роботи через  надмірну зарегульованість. Це стосується відкриття  декількох рахунків для бюджетних установ - основного, на заробітну плату, на розрахунки за енергоносії, на виплату допомоги на дітей і ін. До абсурду це доведено в централізованих бухгалтеріях  сільських рад. Для того, щоб сільська рада виплатила заробітну плату, кошти проходять по рахунках - як мінімум  2 рази - на основний рахунок по фінансуванню заробітної плати. Щоб перерахувати кошти за енергоносії необхідно їх періодично накопичувати, перекидаючи з основного  на спеціальний, відкритий в установах банків для розрахунків за енергоносії, а дві з нього - енергопостачальницькі організації.

Крім росту витрат на касове обслуговування комерційних банків це призводить і до розпорошеності коштів. В даний час, коли фінансування бюджетних установ проводиться на підставі кошторисів, є регламентована черговість  оплати першочергових виплат, встановлено кримінальну відповідальність за порушення бюджетного законодавства, немає необхідності відкриття такої кількості бюджетних рахунків для кожної установи.

Значні труднощі у  фінансуванні бюджетних установ  виникають через несвоєчасну  оплату суб’єктами підприємницької  діяльності належних бюджету платежів. На місцях для виходу із скрутного становища використовувався механізм взаємозаліків.

За 1999 рік у Волочиському  районі проведено 1229 взаємозаліків, одержано доходів і проведено видатків на 1608 тис.грн., в т.ч. по погашенню  боргів по заробітній платі 707  тис.грн.

Але такий механізм фінансування тільки ускладнює кризу розрахунків, кошти не проходять не тільки через  рахунки суб’єктів підприємницької  діяльності, але і через рахунки  бюджетів, створюється вакуум розрахунків, який поступово втягує в коло неплатежів все більше учасників. Питання виходу із кризи  неплатежів також може бути темою для  конкретного дослідження. В нашому випадку обмеження тим. Що вважаємо за доцільне відмінити необхідність введення майнової відповідальності  за несплату до бюджету платежів. Система банкрутства, що сьогодні застосовується, дає можливість тільки ліквідувати недоїмку і по суті справи зняти з реєстрації неплатіжездатний суб’єкт. Доцільніше мабуть було б впровадити  на певний термін майнову заставу підприємств під неплатоспроможні умови відчуження заставного майна.

 

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ.

 

В теперішніх складних умовах спаду виробництва, росту неплатіжоздатності і банкрутства окремих підприємств, заборгованості перед бюджетами  різко скоротилися обсяги централізованого фінансування.

На рівні держави  визначена політика  щодо  перенесення  основних проблем соціального захисту  населення, утримання  установ соціально - культурної сфери з «центру» на  «місця».Одночасно зростає питома вага вилучених бюджетних ресурсів з районів і пряма  залежність місцевих бюджетів від дотації із «Центру». Така дисгармонія,  не вдаючись до політичних мотивів, призводить до ще більшого  руйнування бюджетних відносин територій, де немає розвинутої  економічної бази і розширення можливостей більш сильно розвинутих  регіонів. Такий висновок зроблено на підставі дослідження основних  етапів планування, формування і виконання місцевих бюджетів Хмельницької області.

Виправити і значно покращити  такий стан могло  б  на нашу думку  виконання слідуючих умов:

1.Внесення змін до  системи оподаткування,  скорочення  кількості платежів до бюджету,  заміна їх на декілька  універсальних   і зрозумілих в механізмі справляння.

2.Встановлення довготривалих  нормативів відрахувань  від  загально-державних податків  і   зборів.

3.Встановлення на рівні  держави показників мінімального  бюджетного  та фінансового забезпечення  по  регіонах для правильного  визначення  величини видатків  місцевих бюджетів.

4.Для збалансованості   доходів і видатків місцевих  бюджетів слід переглянути раніше прийняті програми і проекти, що не забезпечені реальними доходами.

Звичайно, ситуація, що склалася може змінитися на краще, коли в процесі  виконання  бюджету будуть вишукані додаткові джерела доходів внаслідок  стабілізації виробництва, посилення  режиму економії бюджетних коштів, фінансової дисципліни, виконання прийнятих законодавчих актів на всіх рівнях влади в Україні.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

 

1. Конституція України.
2. Закон України “Про бюджетну систему України” від 29.06.95 // Уряд. кур’єр. – 1995. - № 107 – 108. 
3. Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні”. 21.05.1997 р., № 280/97 ВР.
4. Про запровадження нової бюджетної класифікації України. Наказ № 265 від 03.12.97 р. Міністерства фінансів України.
5. Безгубенко Л. М. До питання про суть фінансів // Фінанси України. – 1998. – № 1. – С. 16 – 22.
6. Бескид Й. М. Теоретичні підвалини дослідження суті Державного бюджету України // Фінанси України. – 1998. – № 1. – С. 16 – 26.
7. Буковинський С. А. Шляхи розвитку бюджетної системи України // Фінанси  України . – 1998. – № 9. – С. 3 – 9.
8. Бюджетна система: Конспект лекцій / Під ред. В. М. Іванова. – К.: МАУП, 1999. 
9. Василик О. Д. Державні фінанси України. – К.: Вища школа, 1997.
10. Деркач М. І., Гордєєва Л. П. Бюджет і бюджетний процес в Україні. – Дн.: Пороги, 1995.
11. Діденко В. М., Попова В. Д., Прядко В. В. Загальна теорія фінансів. – Чернівці: Видавнича спілка  “Ратуша”, 2000. 
12. Єпіфанов А. О., Сахо І. В., Дьяконова І. І. Бюджет і фінансова політика України. – К.: Наук. думка, 1997.
13. Кравченко В. І.  Фінанси місцевих  органів влади України. – К.: НІСД, 1996.
14. Степанкова Т. М. Фінанси в умовах перехідної економіки // Фінанси України. – 1998. – № 7. – С. 35 – 40.
15. Федосов В. М., Огородник С. Я., Сутормина В. Н. Государственные финансы. – К.: Лыбидь,1991.
16. Финансы / Под ред. В. М. Родионовой. – М.: Финансы, 1994.