Система управління операційним ризиком  здійснюється на підставі розроблених положень щодо контролю операційних ризиків, процедур і засобів контролю за дотриманням облікової політики банку, технологічних карт продуктів та послуг банку, що підтримуються в постійно актуальному стані, чітко визначених обов’язків та повноважень з прийняття рішень.

     Загальну  ефективність операційної системи  АКБ "Імексбанк" можна оцінити  на основі динаміки чистого прибутку за останні п’ять років рис. 2.2. 

     Рис. 2.2. Динаміка чистого прибутку АКБ "Імксбанк" за 2006-2010 роки 

     Чистий  прибуток є показником, яки реально відображає ефективність роботи операційної системи банку. З рис. 2.2 можна побачити, що протягом тривалого періоду прибутковість досліджуваної фінансової установи різко зростала, при чому темп приросту становив приблизно 50%. Однак, якщо дослідити динаміку за останній рік, то видно зниження темпу зростання, що може бути спричинено фінансово-економічною кризою в останньому звітному кварталі року, в якому була затверджена заборона НБУ на видачу кредитів населенню. Іншим показником, що виражає результативність функціонування операційної системи досліджуваної фінансової установи є обсяг кредитно-інвестиційного портфелю, який включає всі доходні операції банку і відображає обсяги його діяльності (рис. 2.3). 

Рис. 2.3. Динаміка обсягу кредитно-інвестиційного портфелю АКБ "Імексбанк" за 2004-2008 роки 

     Отож, динаміка кредитно-інвестиційного портфелю досліджуваного банку також демонструє стабільний ріст. Однак, він не є  таким стрімким як у прибутку, що свідчить про підвищення рентабельності діяльності фінансової установи. Слід зазначити, що в структуру кредитно-інвестиційного портфелю фінансової установи входять кредити юридичних осіб, фізичних осіб, міжбанківські кредити та цінні папери. Дослідження зміни структури кредитно-інвестиційного портфелю АКБ "Імексбанк" можна розглянути на рис. 2.4. 

     Рис. 2.4. Зміна структури кредитно-інвестиційного портфелю АКБ "Імксбанк" за 2006-2010 роки 

     Дані  рис. 2.4 показують, що основу активних операцій досліджуваного банку складають  кредити надані юридичним особам. Найбільше перевага даної складової кредитно-інвестиційного портфелю простежується на початку досліджуваного періоду 2006-2007 роки. Що ж стосується подальшого розвитку, то вже в 2006 році простежується зменшення питомої ваги кредитів юридичних осіб, в цей період почали зростати частки всіх інших операцій банку. Слід відмітити, що саме в 2008 році почав різко зростати попит на споживче кредитування серед населення, це й підвищило питому вагу кредитів фізичних осіб в портфелі банку. Також, можна побачити, що в даному році досягла своїх найвищих показників питома вага, а також і грошова вартість обсягу наявних цінних паперів банку. Вже в подальших роках кількість операцій з цінними паперами знову почала зменшуватися, і в 2010 році майже досягла рівня 2006 року.

     Питома  вага міжбанківських кредитів найвищого  показника досягла в 2009 році, а в наступному періоді знову зменшилась.

     Частка  кредитів фізичних осіб в 2009 році практично не змінилася, а от уже в останньому досліджуваному році вона знову підвищилась. При цьому необхідно зазначити, що якби не погіршення фінансово-економічної ситуації в країні, то даний показник був би набагато вищим.

     Загалом оцінка результатів функціонування операційної системи АКБ "Імексбанк" показує досить високий рівень ефективності, про що свідчать значні та стабільні темпи росту основних показників діяльності. Однак, даний розвиток може бути порушений негараздами спричиненими фінансово-економічною кризою та політичною нестабільністю в країні.

     В підсумку також варто відмітити, що операційна система банку складається з різних структурних підрозділів, які забезпечують ефективне управління і контроль всіх фінансових процесів в установі. Дані підрозділи діють згідно встановлених норм та правил, які встановлює статут банку та внутрішній регламент банку. Завдяки чому їхня взаємодія є ефективною та зрозумілою. Проте, необхідно відмітити, що структура банківської установи є визначеною і затвердженою державними наглядовими органами, зокрема Національним банком України. Банк може приймати рішення щодо формування видів департаментів, відділів та інших підрозділів нижчого рівня.

     Загалом операційні системи банків є на сьогодні найефективнішими економічними механізмами. Їх робота є чітко налагодженою і  регламентованою. Всі операції здійснюються оперативно, інформація відображається достовірно, ефективно налаштована схема документообігу, чого не скажеш про більшість підприємств.

     Основними причинами ефективності банківської  операційної системи є:

• жорсткий контроль з боку держави;
• робота з цінними активами (валюта, цінні папери, цінні метали).

     Дані  фактори змушують керівництво банків створювати таку систему, яка б не допускала різних порушень чи помилок.

     Дослідивши  основні показники діяльності АКБ "Імексбанк", ми можемо побачити стрімке  зростання активів банку. Загалом, протягом досліджуваного періоду підвищився рівень чистого прибутку банку, зросла рентабельність. Обсяги діяльності установи виросли більш, ніж у двічі. З цього можна зробити висновок про успішність діяльності та ефективність операційної системи. Однак, варто зазначити також про недоліки, основним з яких є значна перевага кредитної діяльності серед інших видів, що підвищує ризиковість банку.

     В наступному розділі даної роботи будуть розглянуті шляхи вдосконалення  операційної системи та усунення недоліків в діяльності банку.

3. Шляхи удосконалення системи операційного управління в умовах конкуренції

3.1. Оптимізація операційної системи АКБ "Імексбанк"

     Що  стосується оптимізації операційної  системи банку, то в першу чергу  необхідно зауважити, що структура банку дещо відрізняється від структури господарюючого суб’єкта, адже тут відсутня така складова операційної системи як виробництво. В банку існує тільки підсистема управління та підсистема забезпечення. Тому, оптимізація в першу чергу буде стосуватися управлінської складової, яка в даній системі є ключовою. Саме ефективно налагоджена система корпоративного управління банківською операційною системою є гарантом успішності фінансової установи на ринку фінансових послуг. Важливість управлінської підсистеми ще полягає в тому, що саме ця підсистема є домінуючою і керує всією операційною системою і, відповідно, її складовими.

     У 1999 році Консультативна група Організації  економічного співробітництва і  розвитку (ОЕСР) охарактеризувала корпоративне управління у банківській сфері як "ряд відносин між органами управління компанією, ЇЇ акціонерами та іншими зацікавленими особами" [93].

     ОЕСР  сформулювала також комплекс основних принципів корпоративного управління, дотримання яких підвищує ефективність функціонування банківської операційної системи, а саме: справедливість, відповідальність, прозорість і підзвітність.

     Принцип справедливості полягає у дотриманні прав акціонерів й однаковому ставленні до всіх власників акцій, включаючи дрібних та іноземних акціонерів.

     Принцип соціальної відповідальності стосується участі в управлінні фінансовою установою зацікавлених осіб із метою збільшення суспільного багатства, створення робочих місць і забезпечення фінансової стійкості банківського сектору.

     Принцип прозорості ґрунтується на вимозі надавати достовірну інформацію про всі істотні аспекти діяльності банку, включаючи відомості про фінансовий стан, склад власників і структуру управління.

     Принцип підзвітності наголошує на обов'язку ради директорів забезпечувати стратегічне управління бізнесом, контролювати роботу менеджерів і звітувати перед акціонерами.

     У тому ж році Базельський комітет  підготував документ про "Посилення  корпоративного управління в банківських  організаціях". У ньому зазначалося, що необхідною умовою корпоративного управління повинна стати прозорість інформації, яка дає учасникам ринку змогу оцінити ефективність системи управління і контролю за ризиками в банку.

     У 2004 році прийнято Базель ІІ, де висунуто ще суворіші вимоги щодо розкриття  інформації на основі принципу максимальної прозорості [84].

     На  думку фахівців, підвищення вимог  до якості інформації і стандартів її розкриття – одна з найважливіших  причин, яка має спонукати банки  відповідальніше ставитися до управління ризиками та організації корпоративного управління і внутрішнього контролю.

     Базельський комітет загострив увагу на ролі законодавчих органів, державних регуляторів  фінансових ринків, аудиторів і банківських  асоціацій у створенні сприятливого середовища для формування й розвитку системи корпоративного управління в банках, а також наголосив на важливості формулювання органами банківського нагляду рекомендацій щодо організаційних структур і методів здійснення корпоративного управління в кредитних організаціях.

     Державна  комісія з цінних паперів та фондового ринку України в 2003 році затвердила "Принципи корпоративного управління", де під корпоративним управлінням розуміється система відносин між інвесторами – власниками товариства, його менеджерами, а також зацікавленими особами, спрямована на забезпечення ефективної діяльності товариства, рівноваги впливу та балансу інтересів учасників корпоративних відносин [63].

     У березні 2007 року НБУ затвердив "Методичні  рекомендації щодо вдосконалення корпоративного управління в банках України". У  цьому документі корпоративне управління визначається як процес, що застосовується для спрямування діяльності установи й управління нею з метою гарантування її безпеки та надійності, а також підвищення її вартості [48].

     Рекомендації  висвітлюють такі питання корпоративного управління у банках:

• роль акціонерів у захисті вкладників та інших зацікавлених осіб;
• професійна поведінка та чесність працівників банку;
• розподіл повноважень, компетенції та відповідальності між акціонерами, спостережною радою (СР) і правлінням;
• стратегія розвитку банку та контроль за її реалізацією (утому числі розвиток системи ефективного планування, ризик-менеджменту і систем внутрішнього контролю);
• розкриття фінансової інформації.

     На  наш погляд, корпоративне управління варто розглядати як механізм інтеграції та координації економічної поведінки суб'єктів корпорації (утому числі й банків). Основне завдання корпоративного управління – створення сприятливого середовища для стабільного розвитку установи. Однією із внутрішніх перешкод для такого розвитку є конфлікт інтересів – розбіжність між особистими інтересами посадової особи та її професійним обов'язком діяти в інтересах корпорації.

     Від конфлікту інтересів слід відрізняти корпоративний конфлікт, тобто суперечку  між суб'єктами корпоративних відносин. Особливо гостро питання корпоративного конфлікту постає у відносинах між менеджерами й акціонерами (власниками) корпорації [10].

     Крім  примирення корпоративних інтересів  та розв'язання корпоративних конфліктів, є ще три потенційні переваги ефективного корпоративного управління в кредитній установі:

1. Зростання довіри до банку. Наявність ефективної системи корпоративного управління слугує для інвесторів свідченням того, що активи використовуються в інтересах акціонерів, а не розкрадаються менеджерами банку.
2. Полегшення доступу до ринку капіталу. Застосування міжнародних стандартів бухгалтерської звітності відкриває банку доступ до дешевшого фінансування у західних фінансових інститутах. Незалежний аудит забезпечує необхідний рівень довіри до звітності, на підставі якої приймаються управлінські рішення.
3. Підвищення ефективності. Пряма відповідальність менеджерів банку перед акціонерами сприяє усуненню розбіжностей та суперечностей і таким чином позитивно впливає на якість управлінських рішень. Упровадження чіткої системи підзвітності мінімізує ризик шахрайства з боку посадових осіб і здійснення ними угод у власних інтересах.

     Основні риси сучасної системи корпоративного управління в Україні:

• нерозвинутий ринок цінних паперів, в усіх банках сьогодні основним видом діяльності є кредитування, що стосується, що стосується інвестиційної діяльності, а в тому числі в цінні папери, то практично ні один з них не займається такими операціями в достатньому обсязі, простежуються тільки мізерні суми, вкладені в цінні папери; такої ж політики дотримується і досліджувана фінансова установа – АКБ "Імексбанк";
• фактична відсутність такої групи інституціональних інвесторів, як пенсійні фонди, які є найважливішими суб'єктами ринку в країнах із розвинутою ринковою економікою.