Теоретичні аспекти вибору постачальників матеріально-технічних ресурсів підприємства

ЗМІСТ

Вступ              3

Розділ 1 Теоретичні аспекти  вибору постачальників

матеріально-технічних  ресурсів підприємства         5

1.1 Поняття матеріально-технічного  забезпечення підприємства      5

1.2 Структура і функції матеріально-технічного забезпечення

на підприємстві               8

1.3 Організація поставок матеріальних ресурсів на підприємстві       12

Розділ 2 Організація  роботи з постачальниками матеріально-технічних

ресурсів ресторану «Женева»             18

2.1 Характеристика  діяльності підприємства          18

2.2 Організація  та аналіз основних показників  роботи ресторану «Женева»     22

2.3 Оцінка роботи з постачальниками матеріально-технічних ресурсів

ресторану                25

Розділ 3 Рекомендації щодо вдосконалення вибору постачальників

матеріально-технічних  ресурсів ресторану та співпраці  з ними          35

3.1. Формування критеріїв вибору постачальників         35

3.2. Удосконалення раціонального використання матеріально-технічних

ресурсів                38

Висновки                42

Список використаних джерел            44

Додатки                 46

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Актуальність теми. У своїй діяльності підприємство використовує різноманітні матеріально-технічні ресурси (сировину, матеріали, паливо, енергію, комплектуючі вироби тощо). Вони в процесі виробництва перетворюються на продукцію (послуги) і підлягають постійному поповненню.

Для цього організується  матеріально-технічне забезпечення, яке  включає: визначення потреби в матеріально-технічних  ресурсах, пошук і купівлю ресурсів, організацію доставки, зберігання й видачі окремим споживачам на підприємстві.

Матеріально-технічне забезпечення є важливою передумовою виробничого процесу. 

Постачання матеріально-технічних  ресурсів має бути своєчасним, комплектним  і з мінімальними витратами. Виконує цю роботу відділ матеріально-технічного постачання.

Матеріальні ресурси  включають в себе сировину, комплектуючі, тару, паливо тощо. Сировина – це продукція, яка добувається, або закуповується підприємством. Матеріали – це продукція, що виготовлена із сировини і пройшла певну переробку в галузях переробної промисловості. Правильне групування товарно-матеріальних цінностей є важливою умовою для організації їх обліку, використання та управління ними.

З цією метою існують такі групи товарно-матеріальних цінностей основні та допоміжні матеріальні ресурси, тощо: енергія, матеріали-замінники, напівфабрикати, спецодяг, тара, запасні частини, інструменти тощо. Необхідною умовою виконання планів виробництва продукції, зниження її собівартості, зростання прибутку, рентабельності є повне і вчасне забезпечення підприємства сировиною та матеріалами необхідного асортименту і якості й економне використання їх. Зростання потреби підприємства в матеріальних ресурсах може бути задоволено екстенсивним шляхом (придбанням чи виготовленням більшої кількості матеріалів та енергії) або інтенсивним (економнішим використанням наявних запасів у процесі виробництва продукції).

Задачі управління матеріально-технічними ресурсами підприємства досліджувалися такими вітчизняними та зарубіжними вченими, як Р. Акофф, І. Ансофф, Б.О. Анікін, О.М. Гаджинський, М.О. Кизим, Є.В. Крикавський, М.Л. Діндерс, Б.Г. Плоткін, В.С. Пономаренко, О.І. Пушкар та ін.

Ресторани є провідним  чинником і базою величезної індустрії  туризму. У ресторанному господарстві зосереджена значна частина матеріально-технічної бази туристичної індустрії. Від якості будівництва, рівня устаткування й обладнання тощо залежить ступінь комплексного обслуговування та задоволення потреб туристів у різних туристичних районах країни.

Об’єктом дослідження  в роботі є ресторан «Женева».

Предметом дослідження  у роботі є матеріально-технічні ресурси підприємства.

Метою дослідження є вивчення теоретичних аспектів вибору постачальників матеріально-технічних ресурсів підприємства та організації роботи з постачальниками на конкретному підприємстві.

Для досягнення поставленої  мети в роботі вирішуються наступні завдання:

- ознайомитись з теоретичними аспектами вибору постачальників матеріально-технічних ресурсів підприємства;

- дослідити організацію роботи з постачальниками матеріально-технічних ресурсів на прикладі ресторану «Женева»;

- надати рекомендації щодо вдосконалення вибору постачальників матеріально-технічних ресурсів ресторану та співпраці з ними.

Методи дослідження – аналізу та синтезу, формальної логіки, групування, табличне та графічне викладення даних.

 

 

 

Розділ 1 Теоретичні аспекти вибору постачальників

матеріально-технічних  ресурсів підприємства

 

1.1 Поняття  матеріально-технічного забезпечення  підприємства

 

Матеріально-технічне забезпечення підприємства є однією з галузей сфери товарного обігу, що виконує функції обігу засобів виробництва.

Раціональне використання (споживання) та економія сировини, матеріалів, палива та енергії є одним із важливих умов функціонування підприємства в умовах ринку. Раціональне використання матеріальних ресурсів – це доцільне обґрунтування їх використання, їх витрати на рівні мінімуму при виробництві одиниці продукції.

Економія матеріальних ресурсів – це підвищення їх рівня  корисного використання, яке виражається у зниженні питомої витрати матеріалів на одиницю споживчого ефекту, котрий одержують в результаті раціонального споживання матеріальних ресурсів.

Зменшення матеріальних витрат безпосередньо впливає на зниження собівартості продукції, оскільки вони становлять приблизно 75-80 відсотків витрат підприємства, із них близько 60 відсотків припадає на матеріали та сировину.

Скорочення матеріальних витрат на виробництво одиниці продукції  – це більш значний резерв економії порівняно із зниженням трудоємності і фондоємності виробництва: 1 відсоток економії матеріалів забезпечує скорочення витрат у 2-2,5 разів більше, ніж 1 відсоток економії фонду заробітної плати та в 2-4 рази більше, ніж 1 відсоток скорочення капітальних вкладень [5, c.203].

Детальний аналіз постачання підприємства всіма видами матеріальних ресурсів – досить трудомістка і складна робота, оскільки більшість підприємств лише для основної діяльності використовують тисячі, десятки тисяч найменувань матеріалів, сировини, запасних частин, інструментів. Проаналізувати виконання плану надходжень з кожного найменування, типу, розміру, марки та виду цінностей практично неможливо. Саме тому детальний аналіз проводиться найчастіше лише щодо тих видів цінностей, які визначають зростання й удосконалення виробництва, лімітують виробничу діяльність, є особливо дефіцитними або прогресивними, економічно найбільш вигідні для підприємства.

В ході аналізу виконання плану матеріально-технічного забезпечення вивчають та дають оцінку:

- фактичному надходженню матеріальних ресурсів за загальним обсягом, структурою, комплектністю, асортиментом, якістю;

- своєчасності, темпам та ритмічності постачання;

- надходженню матеріальних цінностей за джерелами;

- організації і ходу забезпечення необхідними ресурсами всіх ланок виробництва;

- впливу факторів матеріально-технічного постачання на відхилення за обсягом випуску продукції.

Ступінь виконання  плану з окремих видів сировини, палива, матеріалів обчислюється як у  натуральних, так і в грошових одиницях виміру.

Насамперед необхідно проаналізувати фактичне забезпечення підприємства матеріальними ресурсами. Для цього фактичне надходження матеріалів від постачальників та з внутрішніх джерел порівнюється з потребою підприємства з урахуванням залишків, визначається коефіцієнт забезпеченості.

У ході аналізу  рекомендується дати оцінку постачанню за джерелами надходження, а саме: зовнішніми (виконання договорів  поставок матеріально-технічних ресурсів) і внутрішніми. У першому випадку  фактичне надходження ресурсів від  постачальників у порядку виконання договорів поставок порівнюють з ресурсами, які мали би надійти за цими договорами.

Для виявлення  винуватців та причин невиконання договорів  поставки матеріалів доцільно проаналізувати їх поставку за окремими постачальниками.

Для ефективної роботи підприємства важливе значення має оцінка пропорційності постачання, тобто аналіз виконання плану постачання за структурою. Оцінка виконання плану за цим показником проводиться методом порівняння фактичної питомої ваги окремих видів матеріалів (у загальній їх кількості) з плановою.

Виконання виробничої програми, зокрема - випуск продукції  за номенклатурою та асортиментом, значною мірою залежить від рівня  виконання плану постачання матеріалів не лише з обсягу, а й з асортименту  матеріальних ресурсів. Тому в ході аналізу дають оцінку виконанню плану матеріально-технічного постачання з асортименту, визначають коефіцієнт асортиментності.

Коефіцієнт  асортиментності визначають відношенням  суми, зарахованої у виконання  плану з асортименту (фактичне надходження в межах потреби підприємства), до планової потреби.

Важливо дати оцінку комплектності постачання. Комплектність  постачання визначається відношенням  складових, які входять у комплект (у вузол, частину виробу, набір), до кількості скомплектованих вузлів, наборів, частин, які надійшли, а потім беруть кількість тих комплектів і зіставляють з кількістю готових виробів, запланованих до випуску, у склад яких входить (або для яких призначений) даний комплект.

Аналіз матеріально-технічного забезпечення передбачає оцінку надходження ресурсів за термінами та ритмічністю постачання. Це важливо з огляду на те, що порушення термінів постачання призводить до невиконання планів виробництва та реалізації продукції.

У світовій практиці відомі кілька методів поставок матеріальних ресурсів, які забезпечують найбільш раціональне постачання виробництва предметами праці (зокрема, метод «саме вчасно», запропонований однією з японських фірм). При цьому методі забезпечується ритмічне постачання підприємства матеріалами, сировиною, паливом [13, с.195-200].

 

1.2 Структура  і функції матеріально-технічного  забезпечення на підприємстві

 

В процесі матеріально-технічного забезпечення підприємства матеріальними ресурсами здійснюється комплекс заходів з управління матеріальними потоками в межах служби постачання.

Одним із варіантів організації матеріально-технічного забезпечення підприємства є зосередження всіх функцій постачання підприємства в одних руках, тобто у підрозділу з матеріально-технічного забезпечення підприємства.

При закупівлі матеріальних ресурсів першочергове значення має використання інструментів маркетингу у процесі оцінки кон’юнктури ринку сировини, матеріалів, палива та енергії, визначення цінової політики.

При закупівлі матеріальних ресурсів можна використати один із двох альтернативних рішень:

- самостійне формування  асортименту матеріальних ресурсів  і закупівля цих ресурсів безпосередньо  у виробництві;

- закупівля матеріальних  ресурсів у посередника, який  спеціалізується на окремих видах  ресурсів та формуванні широкого асортименту і поставках його споживачам у скомплектованому вигляді.

Закупівля матеріальних ресурсів у посередника може бути більш вигідною, ніж безпосередньо  у виробників. Це зумовлено такими обставинами:

1. Закуповуючи матеріальних  ресурсів у посередника, підприємство, як правило, має можливість придбати широкий асортимент продукції відносно невеликими партіями. В результаті цього зменшується потреба у запасах, складах, зменшується обсяг договірної роботи з виробниками окремих видів ресурсів.

2. Ціна товару (ресурсу) у посередника може бути нижчою, ніж у виробника.

3. Виробник матеріальних  ресурсів може розміщувати територіально  на більш віддаленій відстані, ніж посередник. Додаткові транспортні  витрати у цьому випадку можуть перевищувати різницю у цінах виробника і посередника.

 Для безперебійного функціонування виробництва необхідно добре налагодити матеріально-технічне забезпечення, яке на підприємстві здійснюється через органи матеріально-технічного забезпечення.

Головним завданням  органів забезпечення підприємства є своєчасне і оптимальне забезпечення виробництва необхідними ресурсами відповідно комплектності та якості.

Вирішуючи завдання забезпечення, працівники служб забезпечення повинні вивчати і враховувати  попит і пропозиції на всі необхідні підприємству матеріальні ресурси, рівень і зміна цін на них і на послуги посередницьких організацій, вибирати найбільш економічну форму руху товарів, оптимізувати запаси, знижувати транспортно-заготівельні і складські витрати.

Служби забезпечення для своєї роботи керуються такими напрямками:

1. Планування, яке вивчає:

• внутрішнє і зовнішнє середовище підприємства, а також ринок окремих товарів;

• прогнозує і визначає потреби всіх видів ресурсів, планує оптимальні господарські зв’язки;
• оптимізує виробничі запаси;
• планує потреби матеріалів і встановлює їх ліміт на відпуск цехом;
• оперативно планує забезпечення.