Управління персоналом організації (на прикладі ДП ЗАТ „Укрпрофздравниця”)

 

 

 

 

 

 

 

ДИПЛОМНА РОБОТА

з менеджменту

Управління персоналом організації (на прикладі ДП ЗАТ „Укрпрофздравниця”) 
ЗМІСТ

 

Вступ...………………………………......…………………………………... 3

1.Теоретичні основи формування  управління персоналом як 

   фактору підвищення  ефективності діяльності    організації...……….... 7

1. Управління персоналом в умовах ринкової економіки...………... 7
2. Методи і принципи управління персоналом...……………………. 12
3. Кадрова політика організації...…………………………….............. 21
4. Закордонний досвід управління персоналом...………………….... 23

2. Аналіз і оцінка формування  управління персоналом як фактору

    підвищення ефективності  діяльності санаторія «Ювілейний» 

    Слов'янського ДП ЗАТ  «Укрпрофздравниця»...….................................. 35

       2.1 Характеристика  санаторія «Ювілейний».........................................35

       2.2 Організаційна  структура ДП ЗАТ «Укрпрофздравниця»...……... 38

       2.3 Організаційно-економічна  характеристика санаторія 

             «Ювілейний»...……………………………………………………... 43

       2.4 Оцінка ефективності використання персоналу в санаторії

            «Ювілейний»...…………………………………………………….... 53

       2.5 Оцінка ефективності  діяльності персоналу управління 

             санаторія «Ювілейний»...……………………………………......... 58

       2.6 Рекомендації по удосконалюванню управління персоналом

             санаторія «Ювілейний»...…....…………………………….............. 73

Висновки...……………………………………………………………………77

Список використаних джерел...…....…………………………………......... 80

 

ВСТУП

 

      Управління персоналом є однією з найбільш важливих сфер життя  підприємства, здатного багаторазово підвищити його ефективність, а саме поняття «управління персоналом» розглядається в досить широкому діапазоні: від економіко-статистичного до філолофсько-психологічного.

      Система управління персоналом забезпечує безперервне вдосконалювання методів роботи з кадрами і використанням досягнень вітчизняної і закордонної науки і найкращого виробничого досвіду.

      Час,  у яке ми живемо - епоха змін. У соціально-політичному житті це перехід від тоталітаризму до демократії, в економіці - від адміністративно-командної системі до ринку. У житті окремої людини - перетворення його з «гвинтика» у самостійного суб'єкта господарської діяльності.

      Щоб упоратися  із цими безпрецедентними в житті нашого суспільства змінами, нам потрібно опановувати новими знаннями, навчитися користуватися ними на практиці. Важлива частина цих знань, уміння домагатися поставлених цілей, використовуючи працю, інтелект, мотиви поводження інших людей. Одним з напрямків якнайшвидшого переходу до цивілізованих ринкових відносин у нашій країні є піднесення ролі людини, особистості, вивільнення його творчих можливостей.

      Активізація і  розвиток потенціалу персоналу  підприємства, і пов'язані із цим  соціальні проблеми не вирішуються автоматично. Тим часом від їхнього  рішення більшою мірою залежить ефективність і конкурентноздатність підприємств, їхня здатність освоювати новітні технології. Тому від стратегії розвитку людських ресурсів у цілому, і організації роботи з персоналом на підприємствах зокрема, рішень проблем корінної перебудови організації управління в сучасних умовах соціально-економічного розвитку здобувають особливу актуальність. Це обумовлюється інтенсифікацією виробництва, розвитком науково-технічного прогресу, що відбуваються структурними змінами економіки, викликаними переходом до ринкових відносин. Недооцінка значення активізації і розвитку персоналу підприємства збільшує спад виробництва, веде до зниження продуктивності праці, розтраті і знецінюванню накопиченого людського капіталу. Про це свідчать як загальні економічні показники (падіння виробництва, ріст безробіття, скорочення професійно технічної підготовки і ін.), так і положення на підприємствах.

      В умовах переходу  до ринкової економіки персонал підприємства є одним з найважливіших видів капіталу фірми. У зв'язку із цим робота з управління персоналом висунулася на перший план і є однієї з основних завдань, що коштують перед керівництвом фірми і її підрозділів. Управління здійснюється через певні управлінські структури, що відображають рівні управління здатні вчасно реагувати на умови, що змінюються, і реорганізовуватися.

Найбільший ефект і  якість системи управління персоналом досягаються в тому випадку, коли застосовується система методів у комплексі. Застосування системи методів дозволяє глянути на об'єкт удосконалювання з усіх боків, що допомагає уникнути прорахунків.

      Все негативне,  що властиво незалежній Україні  пов'язане з розвалом системи управління соціально-економічними процесами перехідного періоду. Майбутнє країни - у застосуванні сучасних методів управління, розвитку галузей і виробництв, передових у технічному оснащенні, заснованих на підвищенні освітнього і кваліфікаційного рівня працівників.

      В умовах перехідної  економіки значно зріс інтерес до людини як головному фактору: виробництва, доходів, підвищення продуктивності праці, ціннісному ресурсу підприємства в конкурентній боротьбі.

      Ринкові  умови, жадають від підприємств  збалансованого сполучення людських  цінностей, організаційних змін і безперервних адоптацій до змін зовнішнього середовища, а значить -  істотних змін у принципах, методах і формах роботи з людьми на підприємстві, а також створення ефективного механізму системи управління персоналом.

      Головний потенціал будь-якої організації укладений у кадрах. Кадрова політика - стратегічний фактор виживання підприємства, що вимагає відмови від політики мінімальних вкладень у людські ресурси.

      Управління  персоналом - це системний, комплексний  підхід, що забезпечує ефективність функціонування організації. Людина - це не тільки витрати, але і фактор підвищення продуктивності праці, підвищення якості прийнятих рішень і т.д. Співробітники - це людський капітал, що означає менший контроль над співробітниками, але більшу мотивацію і стимуляцію праці.

      Реалізація  продуктивної політики вимагає  створення ефективного механізму функціонування системи управління персоналом, що представляє собою сукупність відносин, форм і методів впливу на формування, розподіл (перерозподіл) і його використання з метою підвищення ефективності діяльності підприємства. 

      Ефективність функціонування  системи управління персоналом  визначається її внеском у досягнення організаційних цілей.

Людські можливості - головне і  визначальні в досягненні поставлених цілей незалежно від форм власності. Завданням управління персоналом підприємства в умовах ринкової економіки є формування виробничого поводження співробітників, що забезпечує досягнення організаційних цілей. Тому цілісність системи управління персоналом підприємства є важливою умовою її ефективного функціонування. Ефективне управління персоналом неможливо без активної і постійної участі вищого керівництва організацією у визначенні завдань управління персоналом, моделюванні поводження, створенні і впровадженні систем управління, оцінці їхньої ефективності.

      Кінцева мета роботи  з управління персоналом в  умовах ринкових відносин - максимальне зближення очікувань підприємства і інтересів працівника, відмова від політики мінімальних вкладень у персонал підприємства і відведення вирішальної ролі системи управління персоналом підприємства у формуванні кадрової політики і механізму її реалізації.

      Об'єктом дослідження  дипломної роботи є організаційно-економічний  механізм  системи управління персоналом у філії Слов'янського дочірнього підприємства ЗАТ «Укрпрофздравниця» санаторію «Ювілейний».

Предмет дослідження - формування системи  управління персоналом як фактору підвищення ефективності функціонування об'єкта дослідження.

          Мета роботи – розробка рекомендацій по удосконаленню управління персоналом організації, як фактору підвищення ефективності діяльності.

Завдання роботи:

• дослідити вітчизняний і закордонний досвід теорії і практики управління персоналом;
• виконати організаційно-економічний аналіз системи управління об'єкта дослідження;
• проаналізувати і оцінити систему управління персоналом об'єкта дослідження;
• розробити рекомендації по удосконаленню управління персоналом об’єкта дослідження.

     Теоретичною і інформаційною основою написання роботи з'явилися праці вчених економістів із проблем управління персоналом, Закони України, постанови Кабінету Міністрів України, матеріали періодичної преси.

 

1. Теоретичні основи  формування управління персоналом  як фактору підвищення  ефективності діяльності організації

 

 

1.1. Управління  персоналом в умовах ринкової  економіки

 

      Управління персоналом  як особливий напрямок теорії  і практики управління став формуватися на Заході в 60-х рр. ХХ сторіччя. Передумовою для його виділення послужила корінна зміна ролі людини в рамках сучасного етапу науково-технічної революції. У результаті людина стала розглядатися як важливий вид капіталу підприємства. А витрати на оплату праці, створення сприятливих умов, підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації - як особливий вид інвестицій [6].

      У цей час ріст  конкуренції, удосконалювання технологій, боротьба за споживача і якість  продукції (послуг) вимагає роботу  з управління персоналом висунути на перший план, перетворити її в одну з основних завдань, що коштують перед керівництвом підприємств і їхніх підрозділів, даючи передумови для розробки і реалізації політики управління персоналом на основі прогнозів розвитку виробництва і зайнятості, аналізу стану і ефективності використання трудових ресурсів.

      В умовах ринкової  економіки підприємство - це адекватна  реакція на швидкі зміни, безупинно  мінливі технології і невизначеність  середовища.  Сучасні ринкові  умови, жадають від підприємств  збалансованого сполучення людських  цінностей, організаційних змін і безперервних адоптацій до змін зовнішнього середовища, а значить -  істотних змін у принципах, методах і формах роботи з людиною на підприємстві, іншими словами вимагає створення ефективного механізму системи управління персоналом підприємства [13].

      Людський потенціал,  здатність керівника правильно  поставити мета і ефективно  розпорядитися ресурсами - головний  фактор успіху підприємства на  ринку. Персонал або трудові  ресурси підприємства - це соціально-економічне  явище, що відображає сукупність найманих робітників різних професійно-кваліфікаційних груп, зайнятих на підприємстві і вхідних у його обліковий склад, містить у собі виробничий персонал і управлінський персонал (кадри управління - керівники і фахівці-менеджери).

      Найманий робітник відрізняється від інших видів ресурсів (фінансових, матеріальних, виробничих) тим, що він має право відмовитися від умов, на яких його збираються використати, вести переговори про рівень оплати праці, переучуватися іншим професіям, брати участь у страйках, звільнятися за власним бажанням, вирішувати, які професії є соціально неприйнятними. У цілому персонал не однорідна субстанція, кожен працівник має індивідуальні мотиви і цінності [1].

      Персонал підприємства, будучи головним ресурсом кожного підприємства, надає руху матеріально-речовинним елементам виробництва, створює продукт, вартість і прибавочну вартість у формі прибутку і тому від якості і ефективності його використання багато в чому залежать результати діяльності підприємства і його конкурентноздатність на ринку. 

      Персонал підприємства і його  зміни мають кількісні, якісні  і структурні характеристики, що  виражаються абсолютними і відносними  показниками. Ці показники застосовуються  при аналізі, плануванні, розробці  заходів щодо підвищення ефективності використання персоналу в умовах ринкової економіки.

      Управління персоналом - свідома  діяльність по забезпеченню позитивного і запобіганню негативної взаємодії між людьми усередині підприємства, застосовне до всіх сфер зайнятості і спрямовано на досягнення ефективності і справедливості, що спонукує кожного члена підприємства діяти в ім'я здійснення загальних цілей всієї організації [1].

      Управління персоналом підприємства  в умовах ринкової економіки  розглядає людей як надбання організації, як ресурс, що (як і інші ресурси) треба ефективно використати для досягнення цілей, як джерело невикористаних резервів. Людина - це не тільки витрати, але і фактор доходів, підвищення продуктивності праці, підвищення якості прийнятих рішень і т.д. Співробітники - це активи організації, людський капітал. Це означає менший контроль над співробітниками, але більшу мотивацію і стимуляцію праці.

      Від самого співробітника ринок  вимагає активних дій. Він більше  не є об'єктом якихось прийнятих до нього заходів або особою, якій «спускаються зверху» накази. Він особисто відповідальний за свої результати праці, успіхи і досягнення. Він сам повинен стежити за тим, чи реалізує він ті мети, які сам собі поставив. Причому діє він в ім'я здійснення загальних цілей організації. Це висуває особливі вимоги до структури організації і її політику в області організації праці і створення певних умов праці. І те, і інше повинне залишати місце для розвитку особистої ініціативи.