Формування  конкурентних переваг у широкому розумінні трансформується в завдання адаптації систем управління до змін конкурентного середовища, що дозволяє швидко і точно визначити напрямки підвищення конкурентоспроможності. Рішення цього завдання ускладнюється тим, що досягнути успіху на ринку за відсутності постійної і цілеспрямованої роботи будуть через певний час перевершені відповідними діями конкурентів. Ця обставина визначає підхід до управління підприємством, що не тільки забезпечував би сам процес адаптації, а й створював умови для ефективного функціонування на постійній основі.

     Технології  формування конкурентних переваг - це комплекс маркетингових процедур і  способів їх використання, призначених для ефективного позиціонування підприємства конкурентному середовищі. При цьому принциповими особливостями таких технологій є:

     1) систематичний характер виконання,  зумовлений динамічністю конкурентного  середовища і необхідністю його  постійного моніторингу;

     2) висока відповідальність їх розроблення  і виконання зумовлена безпосереднім  впливом розроблюваних рішень  на найважливіші економічні показники;

     3) інерційність виявлення результатів  підготовлюваних рішень і неможливість  оперативного усунення небажаних  наслідків;

     4) складність організаційної підтримки  реалізації технології через  їх багатофункціональність і  необхідність координації робіт між різними ієрархічними рівнями управляння підприємством;

     5) інтерактивність, що зумовлюється  великою кількістю процедур, що  не можуть бути формалізовані,  та необхідністю введення окремих  коректив у результаті зміни  кон'юнктури;

     6) необхідність могутньої інформаційної підтримки у виді статистичних даних, результатів панельних досліджень і так званих слабких сигналів;

     7) багатокритеріальність, пов'язана  з багатоаспектним характером  як процесів управління, так і  стану конкурентного середовища.

     Результат реалізації зазначених технологій - широкий  клас складних управлінських рішень, орієнтованих одночасно, принаймні, у  трьох просторах: товарному, регіональному  і функціональному. При цьому  слід зазначити, що функціональний аспект із точки зору технологічності підготовки є найбільш значущим. Так чи інакше, але технологія повинна бути присутня у будь-якому управлінському процесі. У зв'язку з цим розроблення технологій формування конкурентних переваг необхідно проводити для замкнутого управлінського циклу, що передбачає аналітичні роботи, стратегічну та тактичну діяльність підприємства.

1.3 Фактори, які впливають  на конкурентоспроможність  підприємства

 

     Підтримка високої конкурентоспроможності означає, що всі ресурси підприємства використовуються настільки продуктивно, що воно опиняється більш прибутковим, чим його головні конкуренти.

     Це  одночасно передбачає, що підприємство займає стабільне місце на ринку  товарів та послуг, та його продукція  користується постійним попитом. Однак  в житті цей стан не являється незмінним.

     Тому  керівництво підприємства повинно  вміти відслідковувати зміни, що відбуваються в умовах господарювання, і проводити відповідні перетворення в політиці ведення виробництва  та реалізації товарів.

     Такими  перетвореннями можуть бути:

1. зміна товарної політики;
2. впровадження нових технологій;
3. диверсифікація виробництва;
4. зміна організаційно-правового статусу підприємства;
5. модернізація форм збуту продукції;
6. вихід на нові ринки;
7. створення спільних виробництв і т.д.

     Важливим  моментом в проведенні перетворень по підвищенню конкурентоспроможності підприємства являється вибір їх здійснення. В ряді вітчизняних та зарубіжних робіт пропонується виходити із так званого циклу конкурентної переваги фірми - КПФ (рис.1.3) [26]. 

     Рис.1.3 Життєвий цикл конкурентної переваги підприємства 

     З рис.1.3 бачимо, що на кожному етапі  стан конкурентоспроможності підприємства різний. Але коли вона переходить в  так звану зрілість, тобто стає незмінною, то рахується, що настав момент для проведення перетворень. Але при такому підході може виникнути ситуація, при якій проведення перетворень нічого не дасть. Справа в тому, що в силу різночасовості змін подій, які відбуваються в параметрах, що впливають на конкурентоспроможність підприємства в стадії загальної зрілості деякі з них будуть знаходитись в стані занепаду, і на їх зміни буде потрібно багато часу. Тому у відповідності з прийнятою стратегією розвитку підприємства необхідно відслідковувати зміни кожного фактора, які, як вже було зазначено вище, розділяються на внутрішні та зовнішні.

     Так, до зовнішніх факторів відносяться  наступні:

1. діяльність державних владних структур;

     2) господарська кон'юнктура, що  складається;

     3) розвиток родинних та підтримуючих  галузей;

     4) параметри попиту.

     До  внутрішніх факторів відносяться наступні:

     1) діяльність керівництва та апарату  управління підприємства;

     2) система технологічного оснащення;

     3) сировина, матеріали і напівфабрикати. При цьому якість сировини, комплектність  її перероблення та величина  відходів серйозно впливають на конкурентоспроможність підприємства. Зменшення виходу готової продукції із сировини, що використовується (це особливо характерно для харчової промисловості), не комплексна її переробка приводять до збільшення витрат виробництва, а значить, до зменшення прибутку, що, в свою чергу, не дозволяє розширити виробництво. В наслідок цього знижується конкурентоспроможність. І навпаки, покращення використання сировини, його комплексна переробка понижують витрати виробництва, а значить, підвищують конкурентоспроможність;

     4) збут продукції: його об'єм  та витрати реалізації. Цей фактор  серйозно впливає на підвищення  конкурентоспроможності підприємства, тому підприємство намагається  здійснити ефективний збут за  рахунок продажі продукції, необхідної  ринкові, стимулювання збільшення об'ємів продаж, завойовуючи нові ринки збуту. Все це робиться, з однієї сторони, на основі формування “свого” покупця, проведення ефективної цінової політики і т.п., а з іншої - шляхом ефективного забезпечення сировиною, необхідними матеріалами та устаткуванням по доступним цінам.

     Визначивши  середовище, в якому воно буде працювати, підприємству необхідно перейти  до установлення своєї ролі, положення  на ринку. Тут важливо виходити із максимізації тих можливостей підприємства, які відрізняють його від конкурентів.

     Таким чином, прагнучи до гнучкого використання своїх внутрішніх можливостей, підприємство повинно забезпечити собі технологічну та економічну ефективність не нижче  галузевої.

 

2. Комплексний  аналіз діяльності  ВАТ “ЮТЭМ”

2.1 Коротка характеристика  діяльності ВАТ  "ЮТЕМ" та аналіз  фінансового стану  підприємства

 

     Оцінка  фінансового стану підприємства здійснюється на основі даних бухгалтерського  балансу та звіту про фінансові  результати (Додаток А). Під час  аналітичного аналізу формується перше враження про діяльність підприємства та їх джерелах, встановлюється взаємозв’язок між показниками.

     Аналіз  структури статей балансу і динаміки змін можна здійснювати за допомогою  одного з наступних засобів:

     безпосередньо по балансу без попередньої зміни балансових статей;

     складання ущільненого порівняльного аналітичного балансу шляхом агрегування деяких однорідних за складом елементів  балансових статей.

     В більшості випадків дослідження  структури та динаміки фінансового  стану підприємства відбувається за допомогою порівняльного аналітичного балансу. Такий баланс отримується шляхом ущільнення окремих статей і доповнення його показниками структури.

     Дані  по результатам ущільнення статей балансу  наведені в таблиці Б.1 Додатку  Б.

     Проводячи аналітичний аналіз балансу (таблиці Б.2, Б.3 Додатку Б), можна відмітити, що за рік відбулось зменшення валюти балансу. Як видно з балансу, за звітний період активи підприємства зменшилися на 16779,3 тис. грн., що складає 57,71 %. Це відбулось за рахунок змін розміру необоротних та оборотних активів.

     Пасив балансу характеризується наявністю  у підприємства переважно власного капіталу.

     Актив балансу містить дані про розміщення капіталу, що має в розпорядженні  підприємство, тобто про вкладання  його в конкретне майно та матеріальні цінності, залишки власної грошової готівки тощо.

     Після складання порівняльного аналітичного балансу та проведення необхідних розрахунків  можна отримати ряд найважливіших  характеристик, що описують фінансово-майновий стан підприємства.

     К таким показникам відносяться:

1. Загальна вартість майна підприємства, яка дорівнює підсумку активу балансу 29073,3 тис. грн. на початок року, що аналізується, та 12294 тис. грн. на його кінець (ряд.280).
2. Вартість необоротних активів, що дорівнює підсумку першого розділу активу балансу. Так, на початок року вона дорівнює 22475,4 тис. грн., а на його кінець - 7746,6 тис. грн. (ряд.80).
3. Вартість оборотних активів - підсумок другого розділу активу балансу 6592,3 тис. грн. на початок та 4540,2 на кінець року відповідно (ряд.260).

     Ці  показники не дають чіткого уявлення про стан майна підприємства. Більш  змістовну й об’єктивну інформацію можна отримати під час проведення вертикального та горизонтального  аналізу.

     В першу чергу звертаємо увагу  на зміну в майні підприємства (підсумок активу балансу). В нашому випадку вартість майна підприємства зменшилась на 42,29 %, що в цілому не є позитивною характеристикою.

     Наступний крок - аналіз структури активів.

     В структурі сукупних активів підприємства найбільшу питому вагу мають необоротні активи (77,31% та 63,01 % на початок та кінець року, що аналізується, відповідно). Підприємство має „важку” структуру активів (якщо частка необоротних активів складає більше 40%, говорять про „важку” структуру активів, менше - про „легку”). Це свідчить про значні накладні витрати і високу чуттєвість до змін виручки. При тому слід відмітити що порівняно з початком звітного періоду частка необоротних активів в майні підприємства зменшилась на 14, 29 процентних пункти. Такі зміни сприяють збільшенню швидкості обертання.

     Вартість  оборотних активів підприємства зменшилась на 2052,10 тис. грн., або (31,13 %). Витрати майбутніх періодів збільшились  на 0,02 %.

     Аналізуючи  майновий стан підприємства, необхідно  також оцінити стан засобів, що використовуються. Для цієї мети розраховують коефіцієнт зносу.

     Коефіцієнт  зносу основних засобів характеризує частку вартості основних засобів, списану  на витрати в попередніх періодах, в первісній вартості і розраховується за формулою [15]: 

     К_зн = Накопичений знос / Первісна вартість основних засобів (2.1)

     К_зн = 18642,55/27770,6 = 0,67 або 67 %. 

     З розрахунків видно, що основні засоби досить зношені, тому що коефіцієнт вищий  за 50%.

     Доповненням цього показнику до 100 % є коефіцієнт придатності основних засобів, в  даному випадку він дорівнює 33 %. Чим вище коефіцієнт придатності, тим краще. В нашому випадку коефіцієнт не досить високий.

     Таким чином, стан основних засобів підприємства незадовільний, так як знос складає 67%, з чого можна зробити висновок про зношеність обладнання підприємства.

     Дані, наведені в пасиві балансу, дозволяють визначити, які зміни відбулись  в структурі власного та запозиченого капіталу, скільки залучено в оборот підприємства довгострокових та короткострокових засобів, тобто пасив відображує, звідки з’явилися засоби, що направлені на формування майна підприємства. Від того, наскільки оптимально співвідношення власного та запозиченого капіталу, залежить фінансовий стан підприємства.