Забезпечення конкурентних переваг підприємства

     В нашому випадку основним джерелом формування майна підприємства є власний капітал. На початок року його частка в структурі пасивів складала 86,05 %. На кінець звітного періоду його частка в структурі пасивів зменшилась і склала 82,95%. Така структура джерел формування майна є ознакою високої фінансової стійкості підприємства.

     Дані, наведені в таблиці Б.5 Додатку  Б, вказують на зміни в структурі  власного капіталу. Частка статутного та резервного капіталу не зазнала  змін і складає 392,9 тис. грн. та 53,9 тис. грн. відповідно.

     Наступний крок - аналіз динаміки і структури  запозиченого капіталу.

     На  початок звітного періоду обов’язки  підприємства на 100% складались з поточних, що є негативним фактом, що свідчить про нераціональну структуру  балансу і про високий ризик  втрати фінансової стійкості. За час  звітного періоду частка поточних обов’язків знизилась на 38,09 процентних пункти. Така тенденція сприяє зниженню ризику втрати фінансової стійкості. Залучення довгострокових кредитів для формування майна підприємства свідчить про продуману стратегію підприємства.

     Після загальної характеристики фінансового стану та його зміни за звітний період наступним важливим завданням є дослідження показників фінансової стійкості підприємства.

     Розрізнюють внутрішню, зовнішню, загальну і фінансову  стійкість.

     Фінансова стійкість відбиває співвідношення між власними та залученими коштами підприємства. На фінансову стійкість підприємства впливають як внутрішні, так і зовнішні фактори: галузева належність, доля продукції в платоспроможному попиті населення, стан майна підприємства тощо.

     Аналіз  фінансової стійкості містить:

     1) аналіз абсолютних показників  фінансової стійкості;

     2) аналіз відносних показників  фінансової стійкості.

     Найбільш  узагальнюючим показником фінансової стійкості є надлишок або нестача  коштів для формування запасів і  затрат, які отримуються у вигляді відмінності розміру джерел коштів і розміру запасів і затрат.

     В результаті здійснення будь-якої господарчої  операції фінансовий стан підприємства може залишитись незмінним, погіршитись  чи поліпшитись.

     Потік господарчих операцій, що здійснюється щодня, є якби „обурником” певного стану фінансової стійкості, причиною переходу з одного типу стійкості в інший. Знання межі змін джерел коштів для покриття вкладень капіталу в основні фонди або виробничі запаси дозволяє генерувати такі потоки господарчих операцій, які призводять до поліпшення фінансового стану підприємства, до підвищення його стійкості.

     Абсолютні показники фінансової стійкості  характеризують ступінь забезпеченості запасів і витрат джерелами їх формування.

     Для характеристики типу фінансової стійкості підприємства виконують наступні 4 типи фінансової стійкості, яким відповідають наступні умови:

1. абсолютна фінансова стійкість (досить власних коштів для формування активів) DВОД³0, DВД³0, DЗД³0;
2. нормальна фінансова стійкість (гарантує платоспроможність підприємства)) DВОД<0, DВД³0, DЗД³0;
3. нестійкий фінансовий стан (пов’язаний з порушенням платоспроможності, при якому зберігається можливість відновлення рівноваги за рахунок поповнення джерел власних коштів і збільшення власних оборотних коштів) DВОД<0, DВД<0, DЗД³0;
4. кризовий фінансовий стан або близький до банкрутства DВОД<0, DВД<0, DЗД<0;

     де: DВОД - це різниця між власними джерелами формування запасів і загальним розміром запасу;

     DВД - різниця між власними та довгостроковими джерелами формування запасів і затрат і загальним розміром запасу;

     DЗД - різниця між загальним розміром джерел запасів і затрат і розміром запасів;

     Розрахунок  абсолютних та відносних показників фінансової стійкості ВАТ „ЮТЭМ" наведені в таблицях Б.6 та Б.7 Додатку  Б.

     Згідно  з цими розрахунками аналізуєме підприємство не має абсолютної ліквідності балансу та фінансової стійкості. Воно характеризується ситуацією, коли підприємство має кредити, що не погашені в строк, а також кредиторську та дебіторську заборгованість. Однак, порівняно з початком року відстежується позитивна динаміка і підприємство зменшує нестачу коштів. Якщо підприємство збереже позитивну динаміку в майбутньому, воно має великі шанси виходу з такого становища.

     Тепер розглянемо відносні показники фінансової стійкості підприємства.

     1. Коефіцієнт забезпечення власними  засобами. Він характеризує наявність  власних оборотних засобів у  підприємства, необхідних для його  фінансової стабільності, і визначається  як співвідношення різниці між  об’ємами джерел власних і  прирівняних до них засобів і фактичної вартості основних засобів та інших необоротних активів та вартості наявних у підприємства оборотних активів - виробничих запасів, незавершеного будівництва, готової продукції, грошових коштів, дебіторської заборгованості та інших оборотних активів.

     К_звк більше нормативного значення, отже, підприємство не має ознак поточної неплатоспроможності, оборотні активи забезпечені власними коштами.

     2. Коефіцієнт забезпечення запасів  власними джерелами формування. Розраховується як співвідношення наявності джерел та загального розміру запасів. Його значення знаходиться в межах норми, а в звітному періоді навіть перевищує її, тобто запаси достатньо забезпечені власними джерелами формування.

     3. Коефіцієнт маневрування власного  капіталу. Цей показник відображає, яка частина власного оборотного капіталу знаходиться в обороті, тобто в тому стані, який дозволяє вільно маневрувати цими засобами, а яка капіталізована. Коефіцієнт має бути достатньо високим, щоб забезпечити гнучкість в використанні власних засобів підприємства.

     Коефіцієнт  маневрування власного капіталу розраховується як співвідношення власного оборотного капіталу підприємства з власними джерелами  фінансування [19].

     Коефіцієнт  маневрування власного капіталу нижчий за норму, отже гнучкість в використанні власних засобів на підприємстві невелика. Однак зростання показника на кінець року свідчить про нормальну діяльність підприємства.

     4. Коефіцієнт реальної вартості  майна. Він розраховується як  співвідношення суми залишкової  вартості та загального розміру запасів та підсумку балансу підприємства. Цей коефіцієнт реальної вартості майна на кінець аналізуємого року вищий за норму.

     5. Коефіцієнт автономії підприємства. Характеризує частку власних  засобів підприємства в загальній  сумі засобів, авансованих в його діяльність.

     Критичне  значення коефіцієнту автономії - 0,5. Достатньо високий показник коефіцієнту  свідчить про стійкість, стабільність і незалежність підприємства від  зовнішніх кредиторів.

     6. Коефіцієнт співвідношення запозичених  і власних засобів. Розраховується як співвідношення запозичених засобів та власного капіталу.

     Зменшення показника в динаміці свідчить про  зменшення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів, тобто про підвищення фінансової стійкості. В нашому випадку його значення на кінець року, що аналізується, незначно збільшилось.

     7. Коефіцієнт фінансової стійкості.  Він розраховується як співвідношення  розміру власного капіталу та  загальної суми майна.

     Показник  має досить високе значення, вище за норму, тобто підприємство має високу фінансову стійкість.

     Отже, аналіз абсолютних показників фінансового  стану підприємства засвідчив про  недостатнє фінансове становище  підприємства, але подальший аналіз відносних показників показав, що стан підприємства не такий вже поганий. Підприємство не має ознак поточної неплатоспроможності, запаси забезпечені власними джерелами формування, підприємство має низьку залежність від зовнішніх кредиторів. Однак підприємство має низьку гнучкість в використанні власних засобів. Ліквідність балансу визначається як ступінь покриття зобов’язань підприємства його активами, строк перетворення яких в грошову форму відповідає строку погашення зобов’язань. Аналіз ліквідності балансу це порівняння засобів активу, згрупованих за ступенем їх ліквідності і розташованих в порядку зростання строків. Аналіз ліквідності складається з:

     1) аналізу ліквідності балансу;

     2) аналізу відносних показників  ліквідності.

     Результати  розрахунків по підприємству представлені у таблицях Б.8, Б.9 Додатку Б, мають  таке зіставлення підсумків за активом й пасивом:

• на початок року - (А1<П1, А2>П2, А3>П3, А4<П4);
• на кінець року - (А1<П1, А2>П2, А3>П3, А4<П4).

     Це  свідчить про те, що і на початку  і на кінці звітного періоду спостерігається  нестача найбільш ліквідних активів  для покриття найбільш термінових зобов’язань.

     Цей недолік компенсує великий розмір швидкореалізуємих активів та повільно реалізуємих активів. На даний момент треба збільшити розмір найбільш ліквідних активів, бо якщо цього  не відбудеться, кредиторська заборгованість буде зростати.

     Більш детальним є аналіз ліквідності  за допомогою коефіцієнтів.

1. Коефіцієнт абсолютної ліквідності:

 

     К_{абс. лікв.} =А1/ (П1 + П2). (2.2) 

     

2. Коефіцієнт  поточного покриття:

 

     К_{пот. покр.} = (А1 + А2 + А3) / (П1 + П2). (2.3) 

     На  початку періоду значення коефіцієнту було нижче за норму, але потім зріс, тому можна казати, що на кінець року підприємство відновило свою здатність платити по зобов'язанням.

     3. Коефіцієнт загального покриття. 

     К_{заг. покр.} = (А1 + А2 + А3) / (П1 + П2 + П3) (2.4) 

     На  початку звітного періоду цей коефіцієнт, як і попередній був низьким, але на кінець року він навіть перебільшив норму, що свідчить про те, що підприємство не тільки здатне загасити поточні зобов'язання, але й має потенційну можливість розрахуватися з довгостроковими.

     4. Коефіцієнт співвідношення дебіторської  та кредиторської заборгованостей.  Цей коефіцієнт розраховується  як співвідношення статей дебіторської  заборгованості в активі балансу  та кредиторської в пасиві. Тут  також відбуваються позитивні  зміни на кінець року. Сума дебіторської заборгованості на 0,7 процентних пункти більше кредиторської, що означає, що підприємство на протязі року погасило значну частину своїх зобов'язань, та має змогу погасити ще в наступному періоді, тобто воно платоспроможне.

     Можна зробити висновок, що підприємство раціонально використовує власні кошти.

     Фінансові коефіцієнти ринкової стійкості  в більшості базуються на показниках рентабельності підприємства.

     Показники рентабельності є відносними характеристиками фінансових результатів і ефективності діяльності підприємства.