Звіт з практики на основі ЗАТ Оболонь

align="justify">    

      
 

     

                           

    Рис.1.2 Виробничі фонди  підприємства

    Елементи  основних засобів відіграють неоднакову роль у процесі виробництва. У зв’язку з цим важливе значення має їх поділ на активну та пасивну частини.

    До  активної частини основних виробничих засобів (ОВЗ) відносять комплекс машин і механізмів, які безпосередньо беруть участь у виробничому процесі (транспортні засоби, машини, обладнання, виробничий інвентар та ін.).

    До  пасивної частини ОВЗ належать усі  інші види засобів, які не беруть безпосередньої участі у виготовленні продукту, але  які необхідні для виконання  виробничого процесу. Вони забезпечують нормальне використання активної частини  ОВЗ (будинки, споруди ,передавальні пристрої, тощо).

    Згідно  з Законом України  „Про оподаткування  прибутку підприємств” від 1.01.2004  під  терміном „основні засоби” потрібно розуміти матеріальні активи, які  використовуються у виробничій діяльності платника податку протягом періоду, що перевищує 365 календарних днів з  дати введення до експлуатації таких  матеріальних активів, і вартість яких поступово зменшується у зв’язку  з фізичним або моральним зносом.

    Основні засоби діляться на 4 групи:

    1.Будівлі,споруди,їх  структурні компоненти передавальні  пристрої, в тому числі житлові  будівлі та їх частини.

     2.Автомобільний транспорт та  вузли, запасні частини, меблі,  електронні, оптичні, електромеханічні  прибори, інструменти та інше  офісне обладнання.

     3.Інші основні засоби, які не  входять в групи 1,2,3(обладнання  і устаткування.

     4.ЕОМ та інші машини для  обробки інформації, їх програмне  забезпечення, пов’язані з ними засоби зчитування і друку інформації, інші інформаційні системи, телефони, рації.

    Відношення  вартості окремих видів (груп) ОВЗ, виражене у відсотках, до їх загальної вартості на підприємстві визначає їх видову (технологічну) структуру. За інших рівних умов технологічна структура основних засобів тим прогресивніша та ефективніша, чим більша у їх складі питома вага активної частини. Вона змінюється під впливом багатьох чинників:

1. виробничо-технологічних особливостей підприємства;
2. науково-технічного прогресу і зумовленого ним технічного рівня виробництва;
3. ступеня розвитку різних форм організації виробництва;
4. відтворювальної структури капітальних вкладень у створенні нових основних фондів;
5. вартості будівництва виробничих об’єктів і рівня цін на технологічне устаткування;
6. територіального розміщення підприємства та ін.

    Звичайно, для суспільства не байдуже, яким є співвідношення між різноманітними видами ОВЗ, куди більше вкладається  коштів підприємства: у будинки, які  є однією з умов процесу виробництва, чи у виробниче устаткування, яке визначає потужність підприємства. Здавалося б, чим вища на підприємствах частка активної складової, тим вищий рівень їх технічного оснащення, тим більше можливостей мають підприємства щодо збільшення випуску продукції при однаковому обсязі ОВЗ. Але, з іншого боку, якщо нове, найефективніше устаткування поставити просто неба, воно швидко вийде з ладу. Тому недостатня кількість елементів пасивної частини оновлених фондів негативно впливає на ефективність використання засобів виробництва, і передусім на їх технічний стан та обслуговування. Тому для досягнення найефективнішого використання ОВЗ підприємству необхідно прагнути досягти оптимального співвідношення між активною та пасивною частинами. Аналіз вартості основних засобів приведено у таблиці 1.3, який вказує на те, що протягом  декількох років відбувається її збільшення.

    Таблиця 1.2

    Аналіз  вартості основних фондів ЗАТ «Оболонь»

 

    Слід  зауважити, що середньорічна вартість ОЗ постійно зростає та на кінець 2008 року складає 311099  тис. грн.

    Узагальнюючим показником, що характеризує використання основних фондів на підприємстві, є показник фондовіддачі:

    

,

    де  В – вартість реалізованої за рік продукції;

    Ф – вартість основних фондів підприємства.

    Розрахунок  даного показника на досліджуваному підприємстві наведено у таблиці 1.4.

    Таблиця 1.3

    Розрахунок  показника фондовіддачі

 

    З таблиці бачимо, що фондовіддача хоча на небагато, але знизилась. У 2008 році на кожну гривню проданої продукції  припадало 3,31 грн. вартості основних фондів.

    В основному оборотні кошти фінансуються за рахунок власних коштів. Для  визначення джерел фінансування проведемо  аналіз структури активів та джерел їх формування (табл. 1.4, табл. 1.5, табл. 1.6).

    Таблиця 1.4

    Аналіз  активів та джерел їх формування

 
 
 

    Продовження таблиці 1.4

 

    Як  бачимо з таблиць підприємство знаходиться  у нормальному фінансовому становищі. Так за 2008 р. засоби підприємства зросли на 13% або на  59515 тис. грн. Позиковий капітал знизився на 41076 тис.грн., що слід оцінити позитивно. Дане зменшення відбулося за рахунок зниження довготермінових зобов’язань на 62215 тис.грн., зниження кредитів на 5945 тис.грн. та зниження кредиторської заборгованості на 7312 тис.грн. Відбулося збільшення поточних зобов’язань на 6347 тис.грн. Негативним явищем є зростання суми запасів на 56% та зниження обсягу вільних грошових коштів на 49%, що говорить про зниження платоспроможності та ліквідності підприємства.  
 
 
 
 

    Таблиця 1.5

    Аналіз  структури оборотних  активів