Удосконалення споживчих кредитів – як вид кредитних операцій комерційного банку

     Якщо  банк виявив несприятливу суду, що може призвести до неплатежів, він повинен  діяти негайно. Найкращий вихід  – обговорення справ з позичальником  та розробка програми подолання кризової ситуації. Такий варіант найбільш сприятливий, ніж об`явлення позичальника банкрутом. Судове переслідування позичальника може мати негативний ефект, якщо останній доведе, що дії банку нанесли йому ущерб і довели до банкрутства.

     Якщо  вдається переконати клієнта, що становище  можна виправити, банк може запропонувати  продати активи і т. ін.

     Не  дивлячись на те, що за кордоном обсяг  кредитних операцій по споживчому кредитуванню складає одну третину від загального обсягу наданих кредитів, споживче кредитування в Україні ще не набуло великого розповсюдження серед банків, але є вже декілька банків які почали займатися кредитування населення. Що ж стосовно самого споживчого кредиту то існує декілька специфічних рис. По-перше, цей вид позики відображає відносини між кредитором і позичальником, сенс яких полягає у кредитуванні кінцевого споживання, на відміну від позик, які надають суб`єктам господарювання для виробничих цілей або для придбання активів, що породжують рух вартості (Наприклад: акцій, облігацій тощо).

     По-друге, на відміну від інших видів  кредиту, якими користуються переважно  суб`єкти господарювання, споживчі кредити  одержують, як правило, фізичні особи.

     По-третє, споживчий кредит є засобом задоволення  споживчих потреб населення, тобто особистих, індивідуальних потреб людей. Така позика прискорює отримання певних благ (товарів, послуг), які вони могли б мати (придбати) лише у майбутньому, накопичивши кошти, необхідні для купівлі цих товарно-матеріальних цінностей або послуг, будівництва тощо. Надання споживчих позик населенню з одного боку, підвищує їх платоспроможний попит, життєвий рівень в цілому, а з іншого – прискорює реалізацію товарних запасів, послуг, сприяє створенню основних фондів.

     По-четверте, всі види споживчого кредиту мають соціальний характер, оскільки вони сприяють вирішенню суспільних проблем – підвищенню життєвого рівня населення (передусім із низьким та середніми доходами ), утвердженню принципів соціальної справедливості. Саме із цієї причини споживче кредитування здебільшого регулюється державами особливо ретельно. У нашій країні це виражається у тому, що споживчі позики зазвичай надаються на пільгових умовах. Одним з банків, який займається споживчим кредитуванням є АКБ «Сведбанк», який на даний момент здійснює близько трьох видів короткострокових кредитів та чотирьох довгострокових видів кредитування.

     Саме  кредитування відбувається шляхом реалізації процесу кредитування, який в свою чергу включає наступні етапи, кожен  з яких вносить свій внесок в якісні характеристики кредиту та визначає ступінь його надійності та прибутковості для банку:

• попередній аналіз ринку та розробка стратегій кредитних операцій;
• розгляд заявки на отримання кредиту та інтерв`ю з майбутнім позичальником;
• оцінка кредитоспроможності позичальника та ризику пов`язаного з видачею кредиту;
• підготовка кредитного договору (структурування кредиту) та його підписання;
• контроль за виконанням умов договору та погашенням кредиту.

     Особливо  цікавими є методики оцінки кредитоспроможності  позичальника за допомогою рейтингу. Раніше вони в основному використовувалися західними банками. До теперішнього часу розроблена значна кількість методик оцінки кредитоспроможності позичальника. Вони відрізняються по числу показників, що використовуються для оцінки кредитоспроможності, підходом до оцінки критеріальних меж оціночних показників, оцінкою значимості кожного із відібраних показників, методикою підрахунку сумарної кредитоспроможності.[7]

     Методи  перевірки кредитоспроможності  позичальників по бальній системі отримують все більше визнання західних банків, які не жаліють ні часу, ні коштів на їх розробку.

     Світова банківська практика аналізу клієнтської  заборгованості безперечно заслуговує глибокого та всестороннього вивчення зі сторони банків України і тому все більше і більше українських банків до розробки власних рейтингових систем оцінки кредитоспроможності позичальника - фізичної особи. 
 

     1.3 Зарубіжний досвід здійснення кредитних операцій комерційними банками 
 

     Характерною рисою сучасних міжнародних фінансових відносин є динамічний розвиток нових банківських продуктів та технологій. Це вимагає використання нових концепцій, методологічних і методичних підходів до вивчення можливостей та стратегій їх здійснення комерційними банками України. Вихід України у глобальне економічне середовище викликав ряд принципово нових проблем та задач, які постали перед комерційними банками. Для нормального функціонування економіки постійно необхідна мобілізація, розподіл і перерозподіл фінансових ресурсів між її сферами і секторами. В останнє десятиріччя суб’єкти господарської діяльності, громадяни нашої країни все ширше залучаються до фінансових операцій на внутрішньому та світовому ринках. Вони активно діють на міжнародних валютних ринках, світових ринках капіталу та цінних паперів і виступають суттєвим сегментом споживання фінансових послуг. [8]

     В Україні операції з надання фінансових послуг здійснюються переважно комерційними банками. Вони є головними посередниками і при проведенні міжнародних операцій на світовому ринку фінансових послуг. Здійснюючи ці операції, комерційні банки використовують конкретні стратегії, в яких обґрунтовуються довготривалі заходи, що зорієнтовані на отримання оптимального фінансового результату. Спираючись на світовий досвід, застосування та подальший розвиток прогресивних банківських технологій у практиці роботи комерційних банків повинно слугувати поштовхом в розвитку економіки України. Тому проведення аналізу комплексу операцій на ринку фінансових послуг та пошук шляхів його використання в повному обсязі в умовах ринкової трансформації економіки України є своєчасним та актуальним як з теоретичних, так, особливо, і з прагматичних позицій.[8]

     Все це актуалізує тематику нашого дослідження і ставить питання необхідності формування дієздатної фінансової стратегії здійснення операцій комерційними банками України на світовому фінансовому ринку.

     Проблеми надання фінансових послуг на світовому ринку, їх розвиток, трансформація висвітлюються у працях вітчизняних та іноземних економістів. Природа, сутність, особливості, основні принципи здійснення міжнародних операцій на світовому фінансовому ринку висвітлені в економічній літературі, а саме в роботах українських та російських науковців: А.І. Безрукова, С.Я. Боринця, В.С. Будкіна, І.В. Бураковського, В.В. Волошина, І.Н. Герчикової, О.Д. Данілова, Г.М. Еліна, А.П. Кірєєва, Г.Н. Климка, Л.Н. Красавіної, А.І. Кредісова, Д.Г. Лук’яненка, О.М. Мозгового, А.Н. Мороза, В.І. Очкасова, Ю.М. Пахомова, О.В. Плотнікова, А.М. Поручника, В.І. Ричаківської, О.І. Рогача, А.П. Румянцева, В.Є Рибалкіна, Є.В.Савельєва, М.І. Савлука, О.П. Савчука, В.М. Федосова, А.С. Філіпенка, В.П. Ходаківської, О.Н. Шарова, В.Я. Шевчука, В.М. Шелудько, О.І. Шниркова, В.А. Ющенка. Серед закордонних авторів слід відмітити роботи: Я. Агарвала, С. Брайнарда, П. Брентона, М. Енга, У. Кінга, Д. Кліланда, Ф. Ліса, Л. Мауера, М. Пебро, Джозефа Ф. Сінклі - мл., Р. Сміта, П. Теслі, І. Уолтера, Т. Френкліна, Д. Херріса, Г. Хох-Лайтнера, К. Шміттгофа.[8]

     Незважаючи на велику кількість фундаментальних праць як українських, так і зарубіжних вчених, присвячених розкриттю різних аспектів здійснення фінансових операцій комерційними банками, недостатньо глибоких досліджень, які б всебічно та системно порівнювали і аналізували особливості фінансових стратегій комерційних банків на світовому ринку фінансових послуг. В Україні на сьогодні практично відсутні ґрунтовні праці, які б комплексно досліджували національну систему здійснення операцій комерційними банками на світовому фінансовому ринку. Вищезазначені обставини обумовлюють актуальність розробки теми даної дисертаційної роботи.

     Центральні  банки країн із ринковою економікою виконують роль кредиторів в останній інстанції для комерційних банків та інших кредитних установ. Вони надають короткострокові кредити  для поповнення тимчасової нестачі ліквідних коштів, стягуючи з позичальників облікову ставку. Як правило, ці кредити мають бути забезпечені торговими векселями, державними цінними паперами або власними борговими зобов'язаннями банків.

     Центральні  банки Європейських країн (Німеччини, Франції, Бельгії та ін.) кредитують комерційні банки переважно через переоблік векселів. У Франції і Німеччині центральний банк установлює квоти на переоблік векселів. У разі перевищення встановленої квоти комерційний банк сплачує підвищений процент за кредит у центральному банку.[8]

     У США переоблікові операції центрального банку (Федеральної резервної системи) не є основною формою рефінансування комерційних банків. Найбільш притаманним  тут є кредитування комерційних  банків під заставу державних цінних паперів (облігацій, казначейських векселів).

     Банк  Англії кредитує комерційні банки під  певні їхні зобов'язання за рахунок  банківських депозитів, які зберігаються на відповідних рахунках у центральному банку.

     Найширший розвиток мають кредитні відносини центрального банку з комерційними в Німеччині. Крім переоблікових кредитів, Німецький федеральний банк надає комерційним банкам ломбардні кредити на строк не більший від 3-х місяців під забезпечення надійними цінними паперами: векселями (включаючи казначейські векселі) й облігаціями федерального уряду і земель. Ліміти кредитування (квоти) встановлюються за кожною категорією забезпечення. Окремо також установлюється квота на кредит на переоблік векселів залежно від розміру власного капіталу комерційного банку.

     З переоблікових операцій і ломбардних кредитів комерційні банки сплачують  проценти: облікова ставка в першому  випадку і ломбардна — в  другому. Ставка з ломбардних кредитів є найважливішим орієнтиром грошового  ринку, вона аналогічна ставці за федеральними фондами США.

     Важливе значення в операціях Німецького федерального банку мають купівля  і продаж державних цінних паперів  у формі угод про зворотний  викуп. Угодам про продаж державних  цінних паперів зі зворотним викупом  віддається перевага перед іншими оперативними інструментами кредитної політики Німецького федерального банку.[8]

     Організація депозитних операцій відіграє велику роль для забезпечення ліквідності  комерційних банків. Останнім часом  за кордоном набула розвитку теорія регулювання  банківської ліквідності через управління пасивами. В наш час вона прийнята на озброєння комерційними банками США. Для нашої практики будуть актуальними різноманітні інструменти депозитної політики закордонних банків.  
 
 
 
 
 
 
 

     Розділ 2 Аналіз кредитних  операцій АКБ «Сведбанк»

     2.1 Загальні відомості про банк

     Банківська група "Сведбанк" утворена в 2005 році шляхом придбання АКБ "ТАС-Комерцбанк" 51,08% акціонерного капіталу ЗАТ "ТАС-Інвестбанк".

     АКБ "ТАС-Комерцбанк" працює з 2001 року. Він є правонаступником банку "Київ-Приват", який працював у 1996-2001 роках. Останній, в свою чергу, був правонаступником банку "Інтелект", заснованого 1991 року.

     ЗАТ "ТАС-Інвестбанк" працює з 2001 року. Він є правонаступником банку "Сосьєте  Женераль Україна", заснованого 1996 року.

     Повнофункціональний банк, що надає весь спектр послуг, які є в будь-якому сучасному світовому банку. Свою головну задачу «Сведбанк» бачить в максимальному задоволенні потреб своєї аудиторії у фінансових питаннях.

     АКБ "Сведбанк" здійснює діяльність на підставі ліцензій Національного банку України №38 від 11 жовтня 2005 року та №40 від 26 жовтня 2005 року, відповідно. Згідно з цими ліцензіями банк має право здійснювати всі види банківських операцій, окрім операцій з банківськими металами на міжнародних ринках, випуску, обігу та погашення державної або іншої грошової лотереї.

     АКБ "Сведбанк" має два майданчики головного офісу в Києві, 5 відділень по Києву та регіональні відділення у містах Одеса, Чернівці та Дніпропетровськ.

     Банк  обслуговує більше трьох тисяч клієнтів, серед яких провідні європейські та українські компанії. Клієнтами банку крім фізичних осіб є кращі вітчизняні підприємства та організації, серед яких лідери української будівельної та страхової галузі.  

     На кінець 2006 року консолідовані активи АКБ «Сведбанк» становили 646,6 мільйона доларів США, що становить близько 1,5% активів банківської системи України.