Шляхи вдосконалення механізмів української культурної політики через нормативно-правове регулювання

Реалізуючи проекти, цільовою аудиторією в яких є дорослі люди, необхідно враховувати не лише соціально-культурні проблеми, але й особливості цієї категорії населення.

Період зрілості охоплює віковий проміжок від 25 до 55 років і характеризується своїми, притаманними лише йому особливостями розвитку. Це час, коли доросла людина реалізується у роботі, сім'ї, вихованні дітей. Вона має найкращі можливості адаптуватися до навколишнього світу, впливати на суспільні зміни та враховувати зміну ситуацій у власному житті. У період зрілості виявляються розвинені здібності та задатки людини, максимально розкривається її потенціал і творчі вміння. І хоча доросла людина повинна узгоджувати свої дії з цінностями, правилами, волевиявленням оточуючих, вона вже є сформованим "Я'", добре знає й об'єктивно оцінює свої позитиви й недоліки, вміє аналізувати свої силу та слабкості, приймає зважені рішення, врешті-решт, будує власне життя за своїми правилами та бажаннями.

Доросла людина відрізняється від інших вікових груп населення прагматичністю, раціональністю, зваженістю та цілеспрямованістю дій. Вона має багато різноманітних цілей та завдань, які хотіла б реалізувати. Серед них - матеріальне благополуччя, самоосвіта та освіта дітей, кар'єра, наукові досягнення, духовний розвиток, міцне здоров'я і творчі здобутки. Однак у середині життєвого шляху головний, вирішальний вибір індивіда, зазвичай, уже зроблено: вибір професії та пов'язаного з нею соціального статусу, вибір супутника життя та місце проживання. Людина починає залежати від прийнятих нею раніше рішень, від власного вибору. Рідко буває все гак, як планувалось, як уявлялось у мріях, тому вступ у період зрілості часто супроводжується відчуттям гіркоти та безсилля, душевної розгубленості та спустошеності.

Водночас, доба зрілості - не роки найповнішого розвитку духовних сил особистості, її суспільної незалежності та відповідальності, розкриття її інтелектуального, виробничого, культурного, суспільно-політичного потенціалу. У цей час триває розвиток багатьох людських здібностей, що полягає не так у формуванні нових умінь та навичок, як у гнучкому застосуванні набутого досвіду.

Тому неабияк популярність у дорослої людини мають освітні проекти, ділові ігри та семінари ("Лідерство", "Вирішення проблем та конфліктів", "Вміння керувати", "Основи комунікації", "Вміння спілкуватися"). Особливості парадигми освіти дорослих полягають у тому, що доросла людина сама прагне створити освітню ситуацію для самореалізації. Окрім того, доросла людина не сприймає освіту лише як засіб пасивного пристосування до життєвих умов.

Досить часто негативами дорослої людини є її невміння реально оцінити свій професійний статус, амбітність та завищена самооцінка індивідуальних можливостей і професійних якостей, незнання ринкової кон'юнктури та виробничих вимог, невідповідність її власних бажань професійним можливостям. Такі недоліки негативно позначаються на працевлаштуванні, соціально-професійній реабілітації та професійній адаптації. Тому, реалізовуючи проекти з метою вирішення професійних проблем дорослої людини та поглиблення її освіти, необхідно враховувати, що:

доросла людина відіграє провідну роль у професійно-адаптаційному процесі;

доросла людина с самостійною, незалежною і вільною у своєму виборі;

доросла людина володіє певним соціальним, культурним, професійним досвідом;

доросла людина має професійні проблеми, які необхідно вирішувати;

участь дорослої людини у проекті залежить від просторових, часових, побутових, соціальних чинників, що можуть сприяти розвитку особистості або значно його стримувати.

На зміцнення внутрішніх ресурсів дорослої людини спрямовані фізкультурно-оздоровчі та рекреаційні проекти. Вони покликані сприяти фізичному оздоровленню особистості, розвитку активного відпочинку, популяризації здорового способу життя. Фізкультурно-оздоровчі проекти мають такі специфічні ознаки: підкреслено оздоровчий характер; врахування різноманітності умов життя та потреб соціально-демографічних груп; оптимальне поєднання різних видів спорту; демократичність форм фізкультурно-оздоровчої роботи; необов'язковість систематичного відвідування спортивних закладів; доступність спортивних центрів, майданчиків та павільйонів. Тобто, спортивні проекти спрямовані на задоволення потреб людини у вільному виборі видів такої діяльності, в активному відпочинку, у прагненні до фізичного удосконалення та зміцнення власного здоров'я, у пошуку середовища для спілкування.

Наприклад, популярність серед дорослого населення мають проекти типу "Культурно-розважальний центр", "Спортивно-культурний комплекс", "Центр культури та дозвілля". Такі заклади багатофункціональні, мають різноманітні напрями роботи, можуть запропонувати великий спектр соціально-культурних послуг.

Культурно - дозвіллєвий центр може мати аквапарк (з басейнами, саунами, соляріями); зону відпочинку (приміщення для боулінгу, ресторан, танцювальний майданчик, кінотеатр, спортивний бар); нічний клуб з казино (зал гральних автоматів, ігровий зал казино, ресторан з концертною естрадою); фітнес - центр (тренажерні зали, масажні та косметичні кабінети, кабінети лікарів - валеологів, плавальний басейн, кав'ярню).

Розвиток демократичних тенденцій у суспільстві створює умови для вільного висловлення людьми своїх поглядів, ідеологічних принципів, громадянської та політичної позиції. Тому проекти соціально-політичного спрямування можуть відіграти роль посередника в обміні думками, відстоюванні власної позиції між представниками різних груп населення. Соціально-культурні проекти можуть реально впливати на формування у дорослої людини плюралістичного мислення, здатності адекватно реагувати на багатоманіття існуючих позицій.

Наприклад:

Більше 70-ти проектів охоплено програмою '"Посилення впливу громадянського суспільства" (2004р.). Метою програми стала підтримка найрізноманітніших громадських ініціатив, спрямованих на проведення вільних та чесних виборів. Зокрема, в межах програми "Посилення впливу громадянського суспільства" було підтримано проекти, спрямовані на: здійснення незалежного аналізу програм кандидатів у президенти, налагодження системи неупередженого та збалансованого інформування виборців про перебіг виборчої кампанії, моніторинг списку виборців та порушень виборчого законодавства, функціонування системи інтерактивного вивчення норм виборчого законодавства, незалежне визначення попередніх результатів виборів на підставі проведення опитування людей на виході з виборчих дільниць (екзит-пол). Окрім того, було надано підтримку проектам, що забезпечували незалежний моніторинг резонансних виборів міського голови м.Мукачева (Закарпатська обл.), довиборів до ВРУ на Одещині тощо. Зміст проектів, реалізованих у межах програми ''Посилення впливу громадянського суспільства" полягав у проведенні конференцій, круглих столів, диспутів. Форуму неурядових організацій, присвячених оцінці діяльності громадських організацій та моніторингових НУО у виборчий та післявиборчий період, аналізу наслідків суспільно-політичних змін в Україні у різних сферах суспільного життя (політика, економіка, правозахист, соціальна, інформаційна сфери); видання газети "Точка зору"; здійснення моніторингових поїздок в регіони України, інформаційну підтримку учасників проектів у регіонах; проведення семінарів-тренінгів; підготовка та видання навчального посібника у формі коміксів "Варіанти порушення виборчого законодавства. Як діяти спостерігачеві"; створення інформаційно-методичного центру в Миколаєві: модернізацію громадського інтернет-видання "Культура і політика" та ін.

Соціально-культурні проекти для осіб похилого віку

Населення старшого віку - це неоднорідна група. У геріатрії та геронтології виправданою є думка про те, що фізіологічні та психологічні особливості осіб старшого віку суттєво змінюються протягом кожних п'яти років. Так, люди у віці від 60 до 65 років мають інші потреби, ніж особи від 65 до 70 років; бажання осіб 70-75-літнього віку відрізняються від бажань людей 75-78 років.

Однак у деяких осіб (наприклад, з віковою інвалідністю) функціональні обмеження, що асоціюються з наближенням старості, виявляються набагато раніше. Тому першорядного значення в роботі з цією віковою групою населення набуває готовність працівника дозвіллєвої установи (рекреатора, соціального педагога, педагога дозвілля) враховувати чинники соціального, психологічного, економічного характеру, пов'язані з рівнем і стилем життя особистості, її становищем у сім "і та суспільстві, бажанням і можливістю працювати, станом психічного й фізичного здоров'я.

Спільними для цієї демографічної групи є суттєві зміни у світовідчутті, ціннісних орієнтаціях і життєвих інтересах. Визначальним чинником формування соціально-культурних потреб людей похилого віку стає, передусім, стан їх здоров'я, а рівень захворюваності збільшується майже вдвічі; хвороби характеризуються хронічністю, з комплексними ознаками та тривалими патологічними процесами. Особливістю захворюваності людей похилого віку є її комплексність. Так, у цьому віні людина лікується одночасно від кількох хвороб, що значно ускладнює лікувальний процес. Не сприяє поліпшенню здоров'я й стан медичного обслуговування осіб похилого віку - головною особою в організації медичного обслуговування, як правило, є дільничий терапевт.

Не буде перебільшенням твердження, що для людини похилого віку особливого значення набуває проблема проведення свого вільного часу. Вона досить часто перетворюється на один із чинників соціальної напруги в суспільстві, що посилюється значним зниженням рівня життя, сегрегацією населення за рівнем доходів, втратою стимулів до продуктивної праці і неможливістю подальшої трудової діяльності, погіршенням демографічної ситуації, дискримінаційними проявами, і врешті-решт, - відсутністю реально діючої інституційної системи в Україні для організації дозвіллєвої діяльності людей похилого віку. Ця проблема є надзвичайно гострою, адже темпи старіння населення України поступово прискорюються і є невтішними.

Ефективними засобами впливу на осіб похилого віку вважаються мистецтво терапія, бібліотерапія, терапія спогадів.

Мистецтво терапія, або арт-терапія, включає музичну, хореографічну, театральну, художню творчість. Значущим є не конкретний результат, а саме творчий процес, у якому мистецтво виконує інтегруючу функцію. Наприклад, особливою продуктивністю (не лише в естетичному, а і в соціальному та індивідуальному аспектах) відзначаються художні проекти. Пластика, живопис, графіка поєднують самотніх людей літнього віку. Основною метою таких проектів с творчість учасників, яка приносить їм радість спілкування, задоволення життям, відкриває багатьом нові перспективи.

Бібліотерапія здійснює цілющий вплив на психічний та емоційний стан людини похилого віку за допомогою книг. Це пояснюється тим, що у людини похилого віку з роками вичерпується запас цікавих ідей. Старі люди живуть замкнено, їхнє життя бідне на події, мислення не стимулюється погребами активної праці або новими поглядами. Гарними співбесідниками бувають саме ті особи літнього віку, які відзначаються активністю, багато читають та задумуються над прочитаним.

Психотерапія спогадів - метод, що створює позитивний мікроклімат довкола старої людини, орієнтує на позитивні спогади про минуле. В цей період для людини особливого значення набувають сімейні реліквії, особисті предмети чи речі, що належать комусь із членів сім'ї, знайомим або друзям. Тому одним із засобів терапії, що допомагає адаптуватись людині похилого віку до життя в нових умовах, може стати клубний вечір спогадів про пам'ятні речі, про визначні події та життєві ситуації, пов'язані з цими предметами; особливу популярність мають виставки фотографій, сімейних коштовностей, предмети релігійного характеру, меблі.

Необхідно зазначити, що людина похилого віку стикається з багатьма проблемами. Так, з виходом на пенсію зменшується прибуток, знижується життєва активність. слабшають фізичні й духовні сили, з'являється відчуття соціальної ізоляції (на самотність як на одну з головних причин старіння всього організму вказував ще лікар Стародавньої Греції Гален), відвідуються лише соціально-культурні заклади, розташовані неподалік від власного будинку. Дослідження виявили, що характерним для людини похилого віку є загострене відчуття самотності через обмеження спілкування з навколишнім світом, переживання втрати близьких та друзів, відчуття власної непотрібності та покинутості. Часто людина похилого віку повністю позбавлена людського спілкування, що викликає депресію, підозрілість, недовіру, самоізоляцію, відчуття тривоги, небажання виробляти стиль самостійного життя.

Головною метою проектів для осіб похилого віку має бути забезпечення умов для активного способу життя, надання морально-психологічної підтримки, усунення конфліктних ситуацій, формування відчуття власної гідності, доцільності докладених зусиль і позитивної самооцінки, уникнення дестабілізуючих факторів життя. Успішними будуть проекти типу "Срібний вік", "Нова професія", "Мистецтво та здоров'я", "Відпочинок за містом", "Активне дозвілля", "Забуті історії" та ін.

У проектній роботі з людьми похилого віку використовуються різні форми: виготовлення керамічних виробів, бальні танці, уроки самообслуговування, гра в бридж, гуртки живопису, оздоровчі заходи; консультації для родичів і близьких, які доглядають осіб літнього віку.