Шляхи вдосконалення механізмів української культурної політики через нормативно-правове регулювання

3. У сучасних розвинених державах можна виокремити три найголовніші моделі взаємовідносин держави з культурною сферою суспільного життя: американську, британську, французьку. На сучасному етапі розвитку України найбільш доцільною можна вважати британську модель, яка передбачає підтримку культури державою за принципом „витягнутої руки”, розподілом бюджетних коштів через автономні недержавні й напівдержавні інституції. Центральна влада має змогу розробити та здійснювати три стратегії фінансування: прямі безпосередні асигнування, підтримка високого рівня інвестицій на місцях і, нарешті, оптимальне використання тих засобів, які держава не може прямо контролювати, тобто приватних інвестицій. Можливим є втілення в життя наступних принципів керування культурою: рішення повинні прийматись на тому рівні, на якому будуть втілюватися в життя, тобто міські влади несуть відповідальність за міське культурне життя; більшість установ культури повинно мати зв’язок із владою загальнодержавного, регіонального та місцевого рівнів; необхідно, щоб рішення влади могли бути при необхідності, заперечені на загальнодержавному рівні; пріоритети на шкалі суспільної користі повинні розподілятись так: по-перше, інтереси громадян, по-друге, інтереси діячів культури, по-третє, інтереси органів влади; кількість офіційних структур і органів повинно бути зведене до мінімуму; необхідно розвивати структури громадянського суспільства, створювати мережі культурних контактів, забезпечувати фінансування їх діяльності; чиновники всіх рівнів повинні бути підготовленими до роботи в області культури, розуміти специфіку роботи, в тому числі, уявляти собі повсякденну діяльність людей творчих професій.

4. У зв’язку з унітарним устроєм полікультурної України головним при організації управління культурою повинен стати принцип культурної автономії крупних регіонів. Регіональна культурна автономія повинна бути підкріплена ресурсними можливостями, а саме – формуванням відповідних територіальних фондів культурного розвитку. Сьогодні фінансування культури здійснюється за рахунок республіканського і місцевих бюджетів, а також коштів підприємств, організацій, громадських об’єднань та інших джерел. Другим рівнем фінансування культури має бути ні місцевий бюджет, а регіональний, який поєднує територіально декілька областей. Адже культурне життя існує, функціонує розвивається в регіонах, де живуть, створюють культурні цінності митці, де живе населення, яке задовольняє свої культурні потреби. Через функціонування культури на регіональному рівні реалізується культурна політика держави, бо культура – територіальна. Регіон виступає тим головним рівнем, на якому відбувається регулювання культурного життя.

Список літератури

1.      Бабенко Н.Б. Сімейне дозвілля як соціально-культурне явище // Рідна школа. - К., 2002. - № 3. - С74-78.

2.      Бабенко Н.Б. Сімейне дозвілля. Теоретичні та емпіричні аспекти: Монографія. - К.: ДАКККіМ, 2001. - 159 с.

3.      Винк М. Книга памяти для пожилых. - К.: Сфера, 1998.

4.      Волынская Л.Б. Престижность возраста // Социс. - 2000. - № 7.

5.      Гончарова О.Соціальна робота і культурно-дозвіллєва діяльність: на перехресті спільного досвіду // Посвіт. - 2000. - № 1.

6.      Досуговая деятельность людей "третьего возраста" // Культура в современном мире: опыт, проблеми, решения. - М., 1993. - Вьш.1.

7.      Дрожжина С.В. Культурні норми як регулятор суспільних відносин // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб.наук.праць / Гол.ред.В.В.Лях. – Вип.39.- К.: Український центр духовної культури, 2004. – 256 с. – С. 120-126

8.      Дрожжина С.В. Мультикультуралізм як проблема полікультурного українського суспільства // Профспілки і духовність. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції (м. Донецьк, 16-17 грудня 2003 р.). – Донецьк. – 2003. – С.114-116.

9.      Дрожжина С.В. Полікультурність сучасної України // Інтелект. Особистість. Цивілізація: Тематичний збірник наукових праць із соціально-філософських проблем. – Донецьк: ДонДУЕТ, 2003. – Вип. 1. Т.2. – С. 232-243.

10. Законодательная деятельность в отношении пожилых людей в экономически высокоразвитых зарубежных странах // Культура в современном мире. - М.. 2000. - № 6.

11. Киселева Т.Г., Красильников Ю.Д., Моздокова Ю.С. Пути повышения социально - культурного статуса лиц пожилого возраста // Социально-культурная деятельность: поиски, проблеми, перспективи: Сб. статей / Под науч. ред. Т.Г.Киселевой, Ю.А.Стрельцова, Б.Г.Мосалева. - М.: МГУКИ, 2000.

12. Киселева Т.Г.., Красильников Ю.Д. Основы социально – культурной деятельности: учебное пособие/Т.Г. Киселева, Ю.Д. Красильников. - М.: МГУКИ, 1995. – 136 с.

13. Крейг Г. Психология развития, - СГІб., 2000.

14. Культура и досуг в семьях с детьми - инвалидами: Сб.ст. -М.: МГУКИ, 2001.

15. Лучанкин А.И., Сняцкий А.А. Социально-клубная работа с молодежью: проблеми и подходы. - Єкатеринбург, 1996.

16. Орлова Э.А. Оценка социальной эффективности социокультурной политики: к постановке проблемы // Наука о культуре. Итоги и перспективи. Науч.-информ. сб. 2002. - Внп.4.

17. Орлова З.А. Социальная интеграция пожилых: социокультурные аспекти // Наука о культуре. Итоги и перспективи. Науч.-информ. сб. 2001. - Вьш.1.

18. Российская социологическая энциклопедия/ под общ. Ред. Г.В. Осипова.- М.:НОРМА-ИНФРА-М, 1998.- 672 с.

19. Савина И.В. Социокультурная политика в рамках организационной культури // Наука о культуре. Итоги и перспективи. Науч.-информ. сб. 2002. - Вип.4.

20. Социальная политика: толковый словарь/ под общ. Ред. Н.А. Волгина, Б.В. Ракитского.- М.: РАГС, 2002.- 456 с.

21. Социальная работа с инвалидами // Социальная работа: теорія и практика: Учебное пособие. - М.: ИНФРА-М, 2001.

22. Социологический энциклопедический словарь: на русском, английском, немецком, французском и чешском языках/ под ред. Г.В. Осипова.- М.:НОРМА-ИНФРА-М,1998.-488с.
 

23. Философский энциклопедический словарь/ ред.- состав: В.А. Лутченко, Г.В. Кораблева, Е.Ф. Губский.-М.: ИНФРА-М, 1997.- 576 с.

24. Чурсина В.Н. Семейный досуг как фактор социализации личности //Сборник научных трудов. Вьпуск 6. "Социология управлення и духовной жизни".- Бєлгород: Изд-во БелГУ, 1999. - с. 113 -115.

25. Шевчук П. І. Соціальна політика/ П.І. Шевчук.-Л.:Світ, 2003.-400 с.

26. Яцемирская  Р.С.,   Беленькая  И.Г.  Социальная геронтология. - М.: ВЛАДОС, 1999.

Додаток 1

Український книжковий проект (2005-2008рр.) реалізується за підтримки програми МАТРА Міністерства закордонних справ Нідерландів, Міжнародного фонду "Відродження" та Fund for Central and East European Book Projects (Амстердам). Головними проблемами українського книжкового ринку, на вирішення яких спрямовано Український книжковий проект, є такі: брак інформації про книжковий ринок (нові видання, активних видавців і книгорозповсюджувачів); відсутність потужної дистрибуційної мережі, яка б не обмежувалася лише містами-мільйонниками; відсутність підприємницьких навичок і бізнесових стандартів у видавців і книгорозповсюджувачів.

Мета проекту полягає у становленні професійного і потужного книжкового ринку по всій Україні. Завданнями проекту визначено:

сприяння розвиткові інформаційно-комунікативної інфраструктури українського книжкового ринку та поліпшення співпраці між різними учасниками цього ринку;

доступність книжок в українських регіонах;

зростання фахового рівня видавців і книгорозповсюджувачів. Реалізація проекту передбачає здійснення таких заходів:

створення Інтернет-рееурсу української книжкової індустрії ;

    створення і розвиток 16 міжрайонних дистрибуційних центрів "100 тисяч книжок'';

проведення тренінгів для видавців і книгорозповсюджувачів. Очікувані результати проекту:

самоокупний портал про книжки і книговидання в Україні;

дієва загальнонаціональна мережа дистрибуційних центрів;

        фахові видавці і книгорочповсюджувачі.

Тобто, аудиторія цього проекту буде різною за соціальним складом і складатиметься із різних учасників книжкового ринку:

видавців, книгорозповсюджувачів. споживачів (серед яких і діти, і підлітки, і молодь, і особи похилого віку).