Шляхи вдосконалення механізмів української культурної політики через нормативно-правове регулювання

На особливу увагу заслуговують проекти, орієнтовані на реалізацію виховних можливостей осіб похилого віку. Прикладом може бути створення проектів і програм, метою яких є поєднання інтересів молоді та людей похилого віку. Така інтеграція відбувається шляхом творчої активності (участі у танцювальних, музичних, театральних гуртках); спортивної та оздоровчої діяльності (спеціальні програми для різних вікових груп); організації дозвілля в клубах за інтересами та рекреаційних центрах.

Головними в успішній реалізації таких проектів повинні бути:

види соціально-культурної діяльності, орієнтовані на творчу активність особистості (танцювальні вечори, виступи аматорських колективів, концерти за участю самодіяльних ансамблів і хорових колективів);

спортивна і фізкультурно-оздоровча діяльність (гра з м'ячем, туризм, катання на човнах, національні ігри, плавання) для зміцнення здоров'я, протистояння старінню організм[7], підтримання належної фізичної форми;

  створення "хобі-груп" на основі спільних художніх, естетичних, релігійних, літературних та інших інтересів, любительських і клубних об'єднань за інтересами, що урізноманітнюють палітру культурної діяльності людини;

  задоволення потреби в людському спілкуванні (дискусії, бесіди, прогулянки, що позитивно впливають на загальний стан здоров'я, життєвий тонус, психіку людини похилого віку).

Соціально-культурні проекти для сімей

Сім'я як аудиторія соціально-культурного проекту характеризується сьогодні тенденціями, притаманними сучасному суспільству в цілому:

Взаємозв'язок сімейного життя та професійної діяльності батьків обумовлюються зростанням вільного часу та скороченням робочого. Здається, шо вільний час може використовуватись для спільного відпочинку, рекреації, спілкування з дітьми. Однак життя переконує в іншому: за останні роки різко збільшилася професійна активність жінок, постійно зростає кількість сімей, де працюють і батько, і мати.

Розвиток сучасних сімей характеризує низька народжуваність. Як правило, сім'ї планують мати одну, рідше — дві або три дитини.

В сучасній сім'ї знівельовано роль матері, що зводилася виключно до виховання дитини та ведення домашнього господарства. Сучасна жінка виборює для себе рівні права у всіх сферах життя, в тому числі - й у вихованні дітей.

При організації та проведенні соціально-культурних проектів, цільовою аудиторією яких є сім'ї, необхідно враховувати такі чинники:

-  тин сім'ї (молода чи з подружнім досвідом, патріархальна чи матріархальна сім'я; повна чи неповна; маргінальна   чи   благополучна;   міжнаціональна  чи моноетнічна);

-   вік сім'ї (молода сім'я, сім'я, що має дітей, сім'я пенсіонерів);

-  соціально-педагогічні проблеми сім'ї (негативні соціальні зв'язки, дефіцит спілкування батьків і дітей, низький рівень інтелектуального, психологічного, культурного, фізичного розвитку дитини, несформована культура сімейного дозвілля, відсутність сімейних цінностей, пріоритетів та традицій, негативний вплив батьків на розвиток дитини);

-    соціально-культурний   рівень   розвитку   сім'ї (спрямованість культурних інтересів батьків, структура та спільність дозвіллєвих занять, рівень розвитку духовного світу дорослих, стиль життя, прагнення культурного удосконалення та саморозвитку, участь батьків у культурному вихованні дітей, участь членів сім'ї в діяльності соціально-культурних об'єднань, гуртків, клубів, залучення дітей до різноманітних видів).

Наприклад:

Ефективною формою реалізації проекту, спрямованого на вирішення зазначених проблем, може бути сімейний клуб. Вій дозволяє поєднати виховні можливості батьків, педагогічний досвід та дозвіллєвий потенціал. Популярність у сімейних клубах мають консультаційні бюро, материнські групи, психологічні тренінги, зустрічі із спортивними тренерами й соціальними педагогами, сімейні вечори відпочинку, освітні й навчально-пізнавальні заходи. Для дітей, які відвідують сімейний клуб разом з батьками, програмам сезонного відпочинку, клубам здоров'я, знайомств, клубам професійних працівників. Для осіб похилого віку важливим с створення клубів квітникарів, садівників, ветеранів, груп взаємодопомоги, консультаційних пунктів.

Таким чином, соціальні групи та індивіди беруть участь в політичному житті для того, щоб реалізувати свої інтереси. Але ці інтереси реалізуються не прямо, а через значення та суть , в котрих виявлено відношення суб'єктів політики до власті, політичних лідерів, еліти.

2. тенденції розвитку соціокультурної політики та її роль у підвищенні культурного рівня підлітків та молоді у цільовому проектуванні в соціокультурній сфері

2.1  Сутність цільового проектування в соціально-культурній сфері

         Соціально-культурна політика цілеспрямовано та комплексно регулює соціальну й культурну сферу, що сприяє оптимізації соціальних зв'язків з урахуванням особливостей вітчизняної культури та тенденцій світового розвитку.

Реалізація соціокультурної політики передбачає узгодження інтересів суспільства і культури, забезпечення стабільних умов для життєдіяльності та взаєморозуміння в умовах багатоманітності народів і культур.

Одним із засобів здійснення соціокультурної політики є цільовий проект, який, використовуючи матеріальні, фінансові, кадрові, інформаційні ресурси, вирішує або сприяє вирішенню конкретних завдань соціально-культурної політики. Реалізація цільових проектів обумовлюється необхідністю вирішення конкретних проблем, задоволення потреб і запитів, забезпечення умов для реалізації інтересів членів суспільства. Тому основними критеріями соціальної ефективності цільових проектів є:

соціальна доцільність проекту (внесок проекту у вирішення соціально значущої проблемної ситуації);

соціальна корисність проекту (шляхи проектного вирішення, його результат сприяють підвищенню якості життя, мінімізації соціальної напруги та конфліктних ситуацій у суспільстві);

соціальна привабливість проекту (інтерес громадськості, популярність серед населення);

культурна значимість проекту (значення проекту для формування та розвитку нових зразків соціальної взаємодії та культурних цінностей).

У сучасному світі велика увага приділяється проектам, спрямованим на боротьбу з бідністю, підвищення якості життя, соціальний захист маргінальних груп, соціальну безпеку. Такі проекти не мають економічних прибутків, навіть бувають витратними, однак соціокультурна орієнтація таких програм та проектів означає стимулювання підвищення загального культурного рівня, соціальної участі, поліпшення життєвого середовища. При цьому перевага надається проектам, шо забезпечують певні пільги для бідних та соціально незахищених верств населення. До таких проектів належать проекти модернізації освіти, соціально-культурної інтеграції інвалідів, осіб похилого віку, поліпшення екології життєвого середовища, соціалізації підлітків та ін.

Отже, цільовий проект - це сукупність логічно вибудованих та взаємозв'язаних заходів, спрямованих на досягнення сформульованої мети у межах визначеного нормативно-правового, економічного, кадрового забезпечення. Завданням цільового проекту є створення умов, які сприяли б вирішенню проблем особистісного розвитку, проблем певної соціальної групи; онтимізації соціально-культурного та соціально-психологічного середовища людини; створенню умов для соціокультурної самодіяльності населення.

Цільові проекти можна згрупувати таким чином:

першу групу складають проекти, ініціювання яких обумовлене проблематикою, що характеризує соціально-культурну сферу в цілому;

другу групу складають проекти, ініціювання яких обумовлене проблематикою, що має особистісний характер або притаманна конкретній соціальній групі.

І. Якщо завдання цільового проекту обумовлюються переважно змістом соціально-культурної проблеми (характерної для соціально-культурної сфери в цілому), проект розробляється у межах одного проектного напряму (художнього, екологічного, політичного), має змішану аудиторію і реалізується через створення недержавної громадської організації (громадського об'єднання, фонду, організації, руху). Тобто, специфіка такого виду цільових проектів полягає у тому, що вирішальним чинником у їх розробці - не аудиторія, а соціально-культурна проблема, яку необхідно вирішити. Проект, ідея якого актуалізується конкретною проблемою, може орієнтуватися на будь-яку соціальну групу, але зміст проекту не виходитиме за межі проблемної ситуації. (Додаток 1 )

2.2 Роль соціально-культурної політики у підвищенні культурного рівня підлітків та молоді

Критерієм успішності підлітка у життєдіяльності є не лише результативність у вивченні шкільних предметів, але і його ставлення до можливостей власного саморозвитку, пізнання самого себе, спілкування із своїми ровесниками та дорослими. Порівняльний аналіз історії теорії та практики проектного навчання доводить, що метод проектів розглядається у вітчизняній педагогіці як засіб всебічного розвитку мислення (П.Каптерєв), формування творчих здібностей (П.Блонський), розвитку самодіяльності та підготовки школярів до самостійного трудового життя (С.Шацький), підготовки до професійної діяльності (О.Макаренко), поєднання практики та теорії в навчальному процесі (Е.Каганов, В.Шульгін), стимулювання підлітків до вирішення конкретної проблеми (ЕЛолат).

Соціально-культурні проекти спрямовуються на самореалізацію особистості підлітка шляхом розвитку його інтелектуальних і фізичних можливостей, вольових якостей і творчих здібностей. Участь підлітка у соціально-культурних проектах сприяє тому, що діти вчаться самостійно приймати рішення, брати на себе відповідальність за їх реалізацію, аналізувати свої успіхи, недоліки та помилки, шукати причини ускладнень і шляхи виправлення помилок. Підліток має можливість обирати форм}' власної участі в проекті, висувати гіпотези, відстоювати свою точку зору і при цьому працювати на досягнення єдиної проектної мети.

Загалом проекти для підлітків можна згрупувати за такими напрямами: культурно-просвітній, соціально-профілактичний, профорієнтаційний, спортивно-оздоровчий.

Культурно-просвітні проекти передбачають створення умов для самовдосконалення молоді, її творчого розвитку за допомогою заходів розважального характеру, роботи майстерень, культурно-мистецьких гуртків, виставок, конкурсів, фестивалів. Метою культурно-просвітніх проектів є підвищення інтересу юнаків і дівчат до літератури, мистецтва, духовної спадщини свого народу і толерантності до культурної багатогранності світу.

Наприклад:

Проект "Золота спадщина" має на меті: допомогти підлітку в освітньому, духовному, інтелектуальному розвитку; сприяти його соціалізації та життєвому самовизначенню через залучення до культуротворчої діяльності, вивченню історії та культурних цінностей рідного краю, практичній участі у збереженні народних ремесел, звичаїв, традицій. Завданням проекту визначено:

допомогу в професійній орієнтації молодого покоління;

створення умов для творчого спілкування та співпраці дитячих організацій країни;

стимулювання співтворчості юних майстрів та майстрів-педагогів;

захист та творчу підтримку обдарованих підлітків у сфері прикладної творчості;

  організацію дозвілля підлітків.

Проект реалізується у таких формах: тематичні конкурси, виставки, ярмарки, творчі майстерні, фестивалі, експедиції; гуртки моди, ткацтва, вишивки, іграшки, роботи по дереву та ін.; семінари, практикуми, конференції, тренінги; навчально-методичні матеріали, відеофільми, збірники, буклети; творчі майданчики для спільної діяльності дітей та дорослих.

Програма "Гра - справа серйозна" обумовлена створенням дитячих колективів та об'єднань для реалізації інтересів і потреб підростаючого покоління у самовдосконаленні та саморозвитку засобами гри. Програма охоплює такі проекти:

"Гра як умова створення дитячих різновікових об'єднань" - проект має на меті створення умов для зустрічей, творчих вечорів; підготовки спеціалістів - ігротехніків,

"Гра в школі" - проект, цільовим призначенням якого с залучення спеціалістів для розробки методик ігрової культури навчально-виховного процесу, розробки ділових ігор, тренінгів, що сприяють розвитку інтелекту й самовизначення особистості.

"Ігри, конкурси, змагання" - проект, метою якого є організація дозвілля засобами гри, організація видовищних, масових заходів, конкурсів, фестивалів.

"Комп'ютерна гра" - проект, спрямований на створення умов для оволодіння основами знань комп"ютерної техніки, розробки комп'ютерних ігор для дітей, співпраці з періодичними виданнями, що мають ігрову рубрику в своїх виданнях.

Соціально-профілактичні проекти спрямовані на створення умов для інтеграції особистості в соціум, на попередження негативних явищ у молодіжному середовищі шляхом використання різних форм роботи - інформаційно-консультативної допомоги, бесід, диспутів, "шкіл молодих батьків", семінарів, індивідуальних зустрічей, театротерапії, сімейних вечорів, виставок художньої творчості, активного залучення підлітків і молоді до суспільно-корисної праці.