Виховання удосконаленої людини у навчально-виховному процесі університету

77

ТЕМА: 

ВИХОВАННЯ УДОСКОНАЛЕНОЇ ЛЮДИНИ У НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОМУ ПРОЦЕСІ УНІВЕРСИТЕТУ

              ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………   3

РОЗДІЛ І

ПРОБЛЕМА УДОСКОНАЛЕННЯ СТУДЕНТІВ В НАУКОВІЙ ЛІТЕРАТУРІ……………………………………………………………………

1.1. Упровадження ідеї персоналізації в навчанні студентів вищих навчальних закладів………………………………………………………………6

1.2. Удосконалення студентів у вищих навчальних закладах……………….17

1.3. Рівні формування соціальної зрілості особистості студентів…………...33

1.4. Розвиток фахової спрямованості особистості студента…………………35

РОЗДІЛ II

МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ВИХОВАННЯ УДОСКОНАЛЕНОЇ ОСОБИСТОСТІ ЛЮДИНИ У НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОМУ ПРОЦЕСІ УНІВЕРСИТЕТУ  ……………………………………………………..….14

2.1. Духовне вдосконалення людини……………………………………

2.2. Методика для дослідження соціальних якостей студентської молоді….15

2.3. Методика оцінки особистості викладача ВНЗ…………………………...20

2.4. Акмеологічний тренінг……………………………………………………24

РОЗДІЛ ІІІ

ВИХОВАННЯ УДОСКОНАЛЕНОГО ПЕДАГОГА ВИЩОЇ ШКОЛИ

3.1. Формування уявлень про ідеал педагога……………………………….. 8

3.2. Набуття професійної досконалості вчителів……………………………33

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………….40

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………..………43

ДОДАТКИ……………………………………………………………………....46

ВСТУП

        В умовах становлення вітчизняної демократії, суперечливості соціально-економічних реформ, нестабільності і навіть кризового стану соціальної галузі особливого значення в Україні набуває освіта. Освіта виступає як фактор, як засіб виховання гармонійної, орієнтованої особистості, виконує функцію прилучення студентів до цінностей моралі і культури, що визначають зміст життєвої філософії майбутніх фахівців будь-якої професії. Вона впливає на формування ціннісних уявлень, що у своїй єдності визначають спрямованість діяльності, ставлення до світу, до людей, до своєї особистості.

     Уявлення про цінності, про себе, про інших, те, що стоїть за образами дій і є неусвідомленою чи не до кінця усвідомленою стороною особистості. Такі уявлення посідають значне місце у формуванні мотивації до навчання і досягнення поставлених цілей у студентської молоді, оскільки виконують нормативно-регулюючу функцію у формі норм, цілей, ідеалів, сприяють створенню умов для розвитку і реалізації інтелектуального потенціалу кожного студента, виступають як спонукальні сили для задоволення потреби в одержані знань та майбутньому професійному зростанні.

     Дослідження ціннісних уявлень про ідеал фахівця в студентів при підготовці до професійної діяльності містить у собі вивчення самих цінностей професії, що складають її «ідеальний  образ» у свідомості студентів, та їх вплив на формування конкретних життєвих та професійних планів.  

     Метою сучасного суспільства (а тому і всіх ланок освіти) є духовне вдосконалення людини задля переходу людства на новий виток еволюційного розвитку: від людини розумної до людини духовної, моральної. Майбутній фахівець з вищою освітою має набути високого рівня культури, стати інтелігентом із шляхетними громадянськими якостями, національно свідомим і соціально активним. Має відбуватися гармонізація професійного і духовного оптимуму суб’єкта професійної діяльності.

     Зміст виховання студентів слід розглядати в ракурсі завдань реформування освіти в Україні, головною цінністю якої має стати людина, зверненість її до духовності, суспільних і національних цінностей, до моральності і культури.

    Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні та експериментальній перевірці педагогічних умов формування духовних та естетичних якостей студентів у навчально-виховному процесі університету.

     Для досягнення мети визначено такі завдання дослідження:

- визначити теоретичні основи формування духовних та естетичних якостей студентів  університету;

- виявити сутність духовних та естетичних якостей студентів у системі навчально-виховного процесу університету;

- дослідити стан формування духовних та естетичних якостей студентів  університету у практиці виховання та навчання;

- теоретично обґрунтувати й експериментально перевірити педагогічні умови формування духовних та естетичних якостей студентів  університету.

Об'єкт дослідження – система навчання та виховання студентів  університету.

Предмет дослідження – педагогічні умови, що забезпечують ефективність формування духовних та естетичних якостей студентів у системі навчання та виховання університету.

     У процесі розв’язання поставлених завдань застосовано методи дослідження:

- теоретичні (аналіз філософської, психологічної, педагогічної, медичної, культурологічної літератури) з метою обґрунтування вихідних положень дослідження, виявлення сутнісних особливостей процесу формування духовно-естетичних якостей студентів;

- емпіричні (анкетування, бесіди, цілеспрямовані педагогічні спостереження, тестування рівня розвитку духовно-фізичних якостей) з метою визначення рівня сформованості показників духовно-естетичних якостей студентів у системі навчання та виховання університету;

- педагогічний експеримент (констатувальний, формувальний) використовувався з метою перевірки ефективності запропонованих педагогічних умов формування духовно-естетичних якостей;

- статистичні (кількісний та якісний аналіз експериментальних даних із застосуванням методів математичної статистики) з метою вирішення завдань дослідження.

     Теоретичний аналіз наукових праць показав, що проблема формування духовно-фізичних якостей студентів  ще недостатньо розроблена в теоретичному та практичному аспектах. Потребують теоретичного обґрунтування та експериментальної перевірки педагогічні умови формування духовно-фізичних якостей у студентів  університетів з опорою на органічну єдність фізичних, духовно-моральних та духовно-естетичних компонентів, які оптимально відповідають професійно-прикладній спрямованості у системі навчання та виховання  університетів та досягненню моральної і фізичної досконалості. Ознайомлення з результатами теоретичних напрацювань учених і практичним досвідом виховання студентів  різних  університетів дало змогу виявити низку суперечностей між:

- потребою суспільства у підвищенні рівня духовно-фізичної підготовки студентів і відсутністю у вищих  навчальних закладах необхідних педагогічних умов, які спонукають студентів до моральної і фізичної досконалості, взаємозв’язку з духовно-моральним та духовно-естетичним вихованням;

- необхідністю включення в систему виховання студентів університетів інноваційного змісту професійно-прикладної підготовки майбутнього фахівця і застарілими стереотипами організації процесу морального і фізичного виховання у вищих навчальних закладах.

     Науково-методичні потреби в розв’язанні виявлених суперечностей дозволяють сформулювати проблему цього дослідження, яка полягає в теоретичній обґрунтованості, експериментальній перевірці та реалізації педагогічних умов формування духовно-фізичних якостей студентів у системі навчання та виховання  університету.

     Актуальність проблеми, її недостатнє вивчення та розгляд у науковій літературі й зумовили вибір теми курсового дослідження: «Виховання удосконаленої людини  в навчально-виховному процесі в університеті».

     В даній магістерській роботі метою дослідження є  теоретичне обґрунтування педагогічних умов формування духовно-фізичних та естетичних якостей студентів в університеті, матеріал розглянуто у першому розділі.

     Дослідження проблеми вдосконалення людини показало, що ця тема недостатньо досліджувалася і в межах філософської антропології; натомість вона ще з давнини була цариною виявлення релігійних та містичних традицій. Розуміння "досконалості" та визначення шляху до неї суттєвим чином залежить від конкретної духовної традиції та історичного етапу.

     Задля уточнення підходів щодо реалізації мети і завдань виховання у вищій школі проаналізуємо основні його категорії, принципи, методи, засоби, форми організації та закцентуємо увагу на найдоцільніших із них.

     Сучасна ситуація вочевидь потребує альтернатив, пов’язаних із запобіганням криз пост-комуністичного суспільства. Соціальна педагогіка, обравши своїм об’єктом людину, її формування та виховання в суспільстві, націлена на вирішування проблем взаємодії людини та середовища, формування духовних та моральних якостей людини. Домінантою сучасних педагогічних систем є категорія справедливості. Педагогічним сприянням справедливості є інтегральна освіта кожного, тобто освіта, яка складається із завдань, що підштовхують індивіда реалізовувати свій цілісний потенціал.

     Перетворення ідеї вдосконалення на базу маніпулятивних технологій становить реальну загрозу для нормальних функціональних цінностей, тому проблема подолання технологічного синдрому у вигляді соціально-маніпулятивних проектів залишатиметься однією з основних проблем соціальної педагогіки. Отже є сенс говорити про потребу в вихованні удосконаленої людини в навчально-виховному процесі в університеті.

     В даній роботі у другому та третьому розділах буде розкрито зміст формування уявлень про ідеал педагога, продемонстровано методики для дослідження соціальної якості студентської молоді, методики оцінки особистості викладача ВНЗ, методику самовиховання та самовизнання студента. Розкрито сутність набуття професійної досконалості вчителів.

     Відповідно до мети та завдань дослідження робота складається зі вступу, трьох розділів,  9 підрозділів, висновків, списку використаних джерел із 52 найменувань, двох додатків, які містять 4 таблиці та 2 малюнка. Загальний обсяг роботи 84 сторінки.

РОЗДІЛ І

ПРОБЛЕМА УДОСКОНАЛЕННЯ СТУДЕНТІВ  В НАУКОВІЙ ЛІТЕРАТУРІ

1.1.Упровадження ідеї персоналізації в навчанні студентів вищих навчальних закладів

     Головною цінністю сучасної цивілізації на декларативному рівні проголошено людину як унікальну особистість. Сьогодні провідні науковці, державні й громадські діячі пропонують різні концепції, які дозволять забезпечити впровадження цієї тези у всі сфери життєдіяльності людства. У світлі цього актуальним завданням для системи освіти є створення оптимальних умов для різнобічного особистісного зростання представників підростаючого покоління.

     Перспективним шляхом для розв’язання цього складного завдання є впровадження ідеї персоналізації навчання молоді в освітніх закладах всіх типів. Особливо значущою ця ідея є для вищих навчальних закладів, які готують спеціалістів у різних професійних галузях. Відповідно до сучасних вимог, студенти під керівництвом викладачів мають не тільки оволодіти необхідними професійними компетенціями, але і сформувати в себе необхідні морально-вольові якості, готовність сумлінно працювати на благо своєї країни, бути здатними до повноцінної самореалізації як особистості. Викладені міркування підтверджують актуальність теми роботи.

     Цілями представленого розділу є розкриття сутності поняття «персоналізація», висвітлення його зв’язку з іншими, близькими за значенням педагогічними дефініціями, визначення умов, які сприяють успішному впровадженню ідеї персоналізації у навчання студентів вищих навчальних закладів.

     З’ясовано, що поняття «персоналізація» походить від слова «персона», що спочатку означало маску, яку надівали актори під час театральної вистави у давньогрецькій драмі. Пізніше у Стародавньому Римі ця назва стала відноситися до ритуальної маски, яку знімали з обличчя померлого. Вона уособлювала ім’я померлої людини як громадської особи. Отримання цієї маски родичами давало право на певні суспільні привілеї й отримання спадку. Набагато пізніше під терміном «персона» почали мати на увазі вже не відображення конкретної ролі актора й як наслідок – зовнішнє виявлення відповідних їй характеристик рис, а внутрішню сутність самої людини (18).

     За результатами етимологічного аналізу Т. Рогової (33, с.121), у сучасних мовах використовуються різні слова як семантичні еквіваленти українського слова «особистість». Близькими за звучанням є словарні аналоги цього слова в групі романо-германських мов, які,  у свою чергу, наближаються до латинського варіанту слова «persona». Так, в англійській мові використовується слово «personality», у французькій – «personnalite», у німецькій – «personchkeit».