Інноваційна діяльність підприємства, її напрямки і зміст. Ефективність інновацій

    Досвід  експлуатації гнучких автоматизованих  виробництв показує істотні переваги порівняно з технологічним устаткуванням  традиційного виконання: питома вага оплати праці (у розрахунку на одну деталь) зменшується на 25-30%, накладні витрати — більш як на 80%, виробнича площа — на 60%, а тривалість виробничого циклу скорочується у 5-6 разів. Серед глобальних технічних нововведень за ступенем впливу на економіку підприємства відрізняються роторні та роторно-конвейерні  лінії, які у порівнянні  з традиційними знаряддями праці залежно від складності виготовлюваних деталей забезпечують: підвищення продуктивності праці у 4-10 разів; зменшення обсягу необхідної виробничої площі - 2-2,5 рази; скорочення тривалості циклу виготовлення — 15-20, а обсягу транспортування виробів — 25-30 разів.

    Помітно   посилюється   вплив   нових   технічних (технологічних) систем не лише на економічні явища, але й на соціальні  процеси. Це вимагає підвищеної уваги  конструкторів нової техніки до показників її надійності, ергономічності і екологічності. Особливо нагальним є завдання екологічного виробництва на підприємствах. За результатами соціальних досліджень установлено, що, наприклад, збільшення у два рази забруднення повітря шкідливими   викидами   скорочує   термін   експлуатації промислового устаткування  до  першого  капітального ремонту в середньому у півтора рази, а урожайність пшениці у зонах дії підприємств кольорової металургії на 40-60% менша, ніж за межами цих зон. У той же час сучасні прогресивні технології уможливлюють перетворення джерел подібних економічних витрат у чинники зростання обсягів продукції і прибутку. Зокрема застосування існуючої технології утилізації викидів сірчаного ангідриду тепловими електростанціями шляхом  оснащення  їх відповідними газоочисними установками може задовольнити половину потреби народного господарства України у сірчаній кислоті.

    Варто обчислювати такі техніко-економічні показники:

• приріст обсягу виробленої продукції .

    

    де  L_вп — чисельність вивільнених працівників за рахунок технічних і організаційних нововведень, чол.; — продуктивність праці у розрахунковому (періоді), тис. гр./чол.; — обсяг виробленої продукції, тис. гр.

• приріст продуктивності праці

    

    де  - загальне зростання продуктивності праці у розрахунковому році (періоді), %; L¹ — фактична чисельність персоналу, чол.; — продуктивність праці у базовому році (періоді), тис. гр./чол.

• приріст фондоозброєності праці

    

    де  — темп зростання фондоозброєності праці у розрахунковому році (періоді), %; Ф_осн  —  вартість  основних виробничих фондів, тис. гр.; f⁰ — фондоозброєність праці у базовому році (періоді), тис. гр./чол.

• приріст фондовіддачі

    

    де  L_F — темп зміни фондовіддачі за розрахунковий рік (період), %; F⁰ — фондовіддача у базовому році (періоді), гр.

• частка економії від впровадження технічних і організаційних новин в загальних витратах на виробництво продукції, %

    

    де  D¹ — середня заробітна плата одного працівника у розрахунковому році (періоді), гр.; Р¹ — загальна сума прибутку у тому ж році (періоді), тис. гр.

• приріст рентабельності виробництва

    

    де   R¹ — рівень   рентабельності   виробництва у розрахунковому році (періоді), %; Ф_вир —   загальна   вартість   виробничих   фондів, тис. гр.

     Потенційні можливості розвитку і  ефективності виробництва   визначаються перш за все науково-технічним прогресом, його темпами і соціально-економічними результатами.

    Чим цілеспрямованіше і ефективніше  використовуються новітні досягнення науки і техніки, що є першоджерелами розвитку продуктивних сил, тим успішніше вирішуються кінцеві і пріоритетні (по відношенню до виробничих) соціальні завдання життєдіяльності суспільства.

    1.2 Науково-технічний прогрес

 

    Науково-технічний  прогрес (НТП) в буквальному розумінні  означає безперервний взаємообумовлений  процес розвитку науки і техніки; у ширшому суттєво-змістовному  значенні — це постійний процес створення нових і удосконалення  застосовуваних технологій, засобів виробництва і кінцевої продукції з використанням досягнень науки.

    Спираючись  на суть, зміст та закономірності сучасного  розвитку науки і техніки, можна  виокремити характерні для більшості  галузей народного господарства загальні напрямки НТП, а по кожному з них — пріоритети на найближчу доступну для огляду перспективу.

    В умовах сучасних революційних перетворень  у технічному базисі виробництва  ступінь його технічної досконалості та рівень економічного потенціалу в  цілому визначаються прогресивністю  використовуваних технологій — способів одержання і перетворювання матеріалів, енергії, інформації, виготовлення продукції. Технологія виступає завершальною ланкою і формою матеріалізації фундаментальних досліджень, засобом безпосереднього впливу науки на сферу виробництва.

    В галузі предметів праці варто  виділити такі тенденції НТП:

    1) істотне підвищення якісних характеристик матеріалів мінерального походження, стабілізація і навіть зменшення питомих обсягів їх споживання;

    2) інтенсивний перехід до застосування у все більшій кількості легких, міцних та корозієстійких кольорових металів і сплавів, що став  можливим внаслідок  появи  принципово  нових технологій, які у багато разів зменшили вартість їх виробництва; 3) істотне розширення номенклатури та форсоване нарощування обсягів продукування штучних матеріалів з наперед заданими і унікальними властивостями.

    До  сучасних виробничих процесів ставляться такі вимоги, як досягнення максимально  можливої безперервності, безпеки, гнучкості  і продуктивності, що можуть бути реалізовані лише за відповідного рівня їх механізації і автоматизації — інтегрованого та завертаючого напрямку НТП. Механізація і автоматизація виробництва, яка відображає різний ступінь заміни ручної праці машиною, у своєму безперервному розвитку послідовно, паралельно або паралельно-послідовно проходить від нижчої (часткової) до вищої (комплексної) форми.

    Вся сукупність сучасних напрямків НТП  слугує фундаментальною базою технічного розвитку будь-якого підприємства. Технічний розвиток відображає процес формування і удосконалення техніко-технологічної бази підприємства, що має бути постійно зорієнтованим на кінцеві результати його господарської діяльності.

    Технічний розвиток як об’єкт організаційно-економічного управління охоплює різноманітні форми, що мають відображати відповідні стадії процесу розвитку виробничого потенціалу і забезпечувати відтворення основних фондів підприємства (від капітального ремонту знарядь праці до розширення та нового будівництва певних виробничих ланок). Із сукупності форм технічного розвитку варто виокремлювати такі, які характеризують, з одного боку, підтримування техніко-технологічної бази підприємства, а з другого, — її безпосередній розвиток шляхом удосконалення і нарощування.

    1.3. Організаційний розвиток, його зміст, форми та визначення

 

    Організаційний  прогрес виступає як узагальнена  характеристика процесу використання організаційних факторів розвитку і  підвищення ефективності виробництва. Його суть полягає в удосконаленні  існуючих і застосуванні нових методів  і форм організації виробництва і праці, елементів господарського  механізму в усіх ланках управління економікою.

    Основні сучасні тенденцій організаційного  прогресу можна звести до такого:

• прискорення темпів розвитку окремих та посилення взаємозв’язків усіх суспільних форм організації виробництва, що забезпечує демонополізацію виробництва багатьох видів продукції, конкуренцію продуцентів на ринку, мультиплікаційну ефективність діяльності підприємств різних типів і систем господарювання;
• посилення безперервності та гнучкості виробництва на підприємствах багатьох галузей шляхом більш широкого застосування автоматичних роторних ліній робототехнічних комплексів і гнучких виробничих систем, що уможливлюють звести до мінімуму втрату часу і ресурсів, багатократно підвищити продуктивність праці, різко прискорити оновлення виготовлюваної продукції;
• розвиток колективної (бригадної) форми організації і оплати праці, що за умов прискорення НТП, якісного удосконалення і ускладнення техніко-технологічної бази виробництва стає об’єктивно необхідним і економічно доцільним;
• раціоналізація організації потоку і використання засобів виробництва і кінцевої продукції на всіх стадіях відтворювального процесу, переміщення певної частини організаційно-технологічних операцій з підготовки виробництва у сферу матеріально-технічного його забезпечення, що сприяє істотному скороченню виробничих запасів сировини, матеріалів і палива, зменшенню обсягів їх виконання, утилізації відходів виробництва;
• формування нових типів суспільної комбінації речових і особистих елементів процесу виробництва, науки і виробництва, виробництва і сфери споживання у вигляді спільних міжгалузевих і міждержавних підприємств, науково-технічних комплексів, інженерних і сервісних центрів, створюваних з метою концентрації і раціонального використання суспільних ресурсів, підвищення ефективності науково-технічного прогресу;
• удосконалення організації функціонування господарського механізму підприємств. їх перехід на ринкові економічні відносини з державою і іншими контрагентами, що посилює відповідальність за кінцеві результати діяльності, конкурентоспроможність на світовому і національному ринках, фінансову стійкість і прибутковість;
• активізація людського чинника шляхом здійснення  кадрової  політики, що відповідає сучасним вимогам, правильного підбору керівників усіх рівнів, підвищення їх  компетентності,  діловитості  і відповідальності;   подальшого розвитку демократії  в управлінні виробництвом; повсюдного забезпечення належної організованості і виконавської дисципліни.

    1.4. Оцінка ефективності інноваційних процесів.

 

    Розвиток  і поглиблення окреслених тенденцій  в галузі організації виробничо-трудових процесів та функціонування господарського механізму необхідно вважати  сучасними завданнями прискорення  організаційного прогресу. При цьому  пріоритетними мають бути заходи щодо раціоналізації організаційно-господарського управління і подальшого взаємоузгодженого розвитку суспільних форм організації виробництва. Лише комплекс заходів такої спрямованості може забезпечити реалізацію наявних резервів прискорення і підвищення ефективності організаційного прогресу.

    До  груп технічних новин і нововведень, стосовно яких визначаються і  оцінюються економічна та інші види ефективності, відносяться створення, виробництво  та використання нових або модернізація (поліпшення експлуатаційних характеристик) існуючих засобів праці (машин, устаткування, будівель, споруд, передавальних пристроїв), предметів праці (сировини, матеріалів, палива, енергії) і споживання (продукції для безпосереднього задоволення потреб населення), технологічних процесів, включаючи ті з них, що містять винаходи і раціоналізаторські пропозиції.

    Єдиним  узагальнюючим показником економічної  ефективності будь-якої групи технічних  нововведень слугує економічний  ефект, що характеризує абсолютну величину перевищення вартісної оцінки очікуваних (фактичних) результатів над сумарними витратами ресурсів за певний розрахунковий період. Залежно від кола вирішуваних завдань величина економічного ефекту може і повинна обчислюватись в одній з двох форм: народногосподарській (загальний  ефект за умовами використання нововведень) і внутрішньо-господарський (ефект, одержуваний окремо розробником, виробником і споживачем технічних новин або нововведень).

    Народногосподарський  економічний ефект визначається шляхом зіставлення результатів за місцем застосування технічних нововведень і усіх витрат на  розробку, виробництво і споживання; він віддзеркалює ефективність тієї або іншої групи технічних нововведень я позиції їх впливу на кінцеві показники розвитку економіки країни.

    Внутрішньогосподарський (комерційний) економічний ефект, що обчислюється на окремих стадіях  відтворювального циклу «наука — виробництво - експлуатація (споживання), дозволяє оцінювати ефективність певних технічних новин і нововведень з огляду на ринкові економічні інтереси окремих науково-дослідних (проектно-конструкторських) організацій, підприємств-продуцентів і підприємств-споживачів.