Інвестиційна діяльність підприємства і заходи щодо її удосконалення

2

Інвестиційна діяльність підприємства і заходи щодо її удосконалення

ПЛАН

Вступ ...........................................................................................................................3

Розділ 1 Поняття інвестицій та інвестиційної діяльності

1.1 Економічний зміст інвестицій, мета та завдання інвестиційної діяльності....5

Розділ 2 Інвестиційна діяльність СП „Сандерс-Іршава ГмбХ”

2.1 Загальна характеристика підприємства..............................................................18

2.2 Система збуту та реалізації продукції................................................................23

2.3 Фінансово-економічний стан підприємства.......................................................28

Розділ 3 Шляхи щодо підвищення продуктивної діяльності СП „Сандерс-

Ірщава ГмбХ”

3.1 Проблеми та шляхи їх подолання........................................................................35

Висновки.......................................................................................................................51

Перелік посилань..........................................................................................................53

Додаток А Організаційна структура підпорядкованості СП „Сандерс-Іршава

ГмбХ”

Додаток Б Основні показники роботи промислових підприємств Іршавського

Району за березень 2005 року

Додаток В Баланс підприємства за 2003-2004 рр.

Додаток Г Звіт про фінансові результати підприємства за 2003-2004 рр.

ВСТУП

              Інвестиції є основою розвитку підприємств, окремих галузей та економіки країни в цілому. Від уміння інвестувати залежить розквіт чи занепад власного виробництва, можливості вирішення соціальних і екологічних проблем, сучасний рівень і потенційний динамізм фізичного, фінансового та людського капіталів. Без надійних основ інвестиційної діяльності, якими б професійно володіли спеціалісти відповідного профілю, важко сподіватися на сталий розвиток вітчизняного виробництва, науково-технічний і соціальний прогрес, а з ними і на належне місце у світовому господарстві.

              Інвестиційна діяльність – це широкий комплекс цілеспрямованих проектних, організаційних, економічних, фінансових, управлінських робіт, що виконуються в інтересах ефективної реалізації інвестицій. Основною метою сучасної інвестиційної діяльності є переведення економіки на інтенсивний шлях розвитку в умовах переходу до ринкових відносин з послідовним скороченням витрат на екстенсивне зростання виробничого потенціалу та збільшення вкладень в інтенсифікацію використання вже створених основних виробничих фондів.

              Ефективність інвестиційної діяльності вирішальною мірою залежить від рівня розвитку капітального будівництва, інвестиційного та промислово- будівельного комплексів. А також від відродження фінансового, фінансово-кредитного та інвестиційного ринків в економіці нашоїкраїни. Економічне піднесення та активність інвестиційної діяльності можуть бути досягнуті ітльки шляхом створення діючого ринку капіталів та інвестицій.

              В Україні здійснюється економічна реформа. Тому сьогодні як ніколи необхідні зусилля для пожвавлення господарського життя з метою забезпечення стабілізації економіки й економічного зростання. Такого результату можна досягти на основі заохочення створення інвестиційних проектів, як з вітчизняними, так і з іноземними інвесторами.

              Діючий нині механізм інвестиційної діяльності є неповним. У ньому відсутні такі складові, як фінансовий механізм інвестиційного процесу відтворення капіталу, фінансово-кркдитний механізм інвестиційної діяльності, механізм формування ресурсів та джерел інвестування на підприємстві та ін.

              На сьогоднішній день для забезпечення стабільності та подальшого розвитку економіки України особливого значення серед інших заходів набуває посилення законодавчого забезпечення реалізації інвестиційних правовідносин з іноземним елементом.

РОЗДІЛ 1 ПОНЯТТЯ ІНВЕСТИЦІЙ ТА ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

1.1. Економічний зміст інвестицій, мета та завдання інвестиційної діяльності.

              Кожна країна намагається збільшити загальний обсяг продукції, щоб підвищити рівень життя своїх громадян. Реалізація основних стратегічних напрямів державної економічної політики, визначених останніми програмними документами уряду, передбачає вихід України до 2011 року на якісно новий щабель розвитку, що характеризується ефективним державним управлінням, сталим зростанням, високим рівнем соціального забезпечення, утверженням потужного середнього класу, стабільним політичним становищем. За базовим варіантом прогнозу, реальний ВВП України у 2011 році буде у 2,2 раза більшим, ніж у 2002 році, а валове нагромадження основного капіталу досягне 30% ВВП. В сучасних умовах стрімкого розвитку нових технологій, інвестиції є найважливішим засобом забезпечення прогресивних структурних зрушень в економіці, поліпшення показників діяльності на макро- і мікрорівнях.

              Це означає, що економічне зростання у середньостроковій перспективі буде забезпечене збільшенням інвестицій в основний капітал. Випереджаюче порівняно із споживанням зростання інвестицій триватиме не менш як 7-9 років. Прогнозується, що наприкінці періоду можливе деяке сповільнення темпів зростання інвестицій[1].

              Інвестиційні очікування зумовлюються розумінням нагальної потреби в розширенні обсягів виробництва, оновленні наявної матеріально-технічної бази, інноваційному розвиткові, реалізації довгострокових програм з тривалими строками окупності.

              Термін „інвестиція” походить від німецького юридичного поняття “інвеститура”, яке означало найдавніший спосіб передачі нерухомості. В прямому розумінні це була передача проданого майна з рук колишнього власника в руки нового. Отже, можна говорити про інвеституру як про якусь форму переходу

права влсності. З тих часів назване поняття дуже змінилося і визначається неоднаково. Джерела радянського періоду визначили термін “інвестиція” (нім. – Invetition від лат. Investire – наділяти) як довгосрокові вкладення капіталу в будь-яке підприємство, ососбливо за кордоном. За іншими джерелами, набагато пізнішого періоду, інвестиція визначається як використання грошей для отримання великих грошей, одержання доходу або досягнення приросту капіталу чи для того й іншого. У більш широкому тлумаченні інвестиції – це вкладення капіталу з метою наступного його збільшення. Приріст капіталу має бути достатнім для того, щоб компенсувати інвесторові відмову від використання наявного капіталу на споживання у поточному періоді, нагородити його (інвестора) за ризик, відшкодувати втрати від інфляції у майбутньому.

              Відомий учений-економіст Б. Райзберг вважає інвестиціями кошти, які вкладаються в економіку, в об”єкти і проекти, призначені для забезпечення виробництва економічними ресурсами в майбутньому.

              Економічне визначення інвестицій можна сформулювати таким чином: інвестиції – це видатки на створення, розширення, реконструкцію та технічне переозброєння основного капіталу, а також на пов”язані з цим зміни оборотного капіталу, оскільки зміни у товарно-матеріальних запасах здебільшого залежать від руху видатків на основний капітал. За Законом України „Про інвестиційну діяльність” від 18 вересня 1991 року інвестиції виражають усі види майнових та інтелектуальних цінностей, які вкладаються в об”єкти підприємницької та інших видів діяльності, у результаті якої формується прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Такими цінностями можуть бути:

- рухоме та нерухоме майно (будівлі, споруди, обладнання та інші матеріальні  цінності);

- кошти, цільові банківські внески, кредити, акції та інші цінні папери;

- майнові права, похідні від авторського права – ліцензії, „ноу-хау”, досвід та  інші інтелектуальні цінності;

- сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навиків та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва але не запатентованих;

- права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права.

              Інвестиції в об”єкти підприємницької діяльності здійснюються в різних формах. З метою обліку, аналізу та планування інвестиції класифікуються за різними ознаками (рис.1.1).

              1. За об”ктами вкладень виділяються реальні та фінансові інвестиції. Реальні інвестиції – це вкладення капіталу (грошей) у різні сфери та галузі народного господарства (суспільного виробництва) з метою оновлення існуючих і створення нових „капітальних” (матеріальних) благ, а як наслідок – одержання набагато більшого прибутку. Такі реальні інвестиції ще називають виробничими; проте в практиці господарювання за ними закріпилась інша назва – капітальні вкладення.

              З огляду на функціональну цілеспрямованість розрізняють валові й чисті капітальні вкладення. Валові капітальні вкладення – це загальна сума одноразових витрат капіталу на просте й розширене відтворення виробничих основних фондів та об”єктів соціальної інфраструктури, а чисті – витрати лише на розширене відтворення. Величина чистих капіталовкладень розраховується так: із загального обсягу капітальних вкладень треба виключити розмір амортизаційних відрахувань, котрі використовуються на просте відтворення основних фондів та іншого майна підприємства.

              Фінансові інвестиції означають використання наявного капіталу для придбання (купівлі) акцій, облігацій та інших цінних паперів, що їх випускають підприємства або держава. За такого інвестування має місце переміщення титулів власності, котрі дають право на одержання нетрудового доходу (дивідендів).

              2. За характером участі в інвестуванні виділяються прямі та непрямі інвестиції. Під прямими інвестиціями розуміється безпосереднє вкладення коштів інвестором в об”єкти інвестування.

              Під непрямими інвестиціями розуміється інвестування, опосередковане іншими особами (інвестиційними або фінансовими посередниками).

              3. За періодом інвестування розрізняють короткострокові та довгострокові інвестиції. Під короткостроковими інвестиціями розуміють звичайно вкладення капіталу на період, не більше одного року (наприклад, короткострокові депозитні внески, купівля короткострокових ощадних сертифікатів і т. ін.).

              Під довгостроковими інвестиціями розуміють вкладення капіталу на період більше одного року. У практиці великих інвестиційних компаній довгострокові інвестиції деталізуться таким чином:

а) до 2 років;

              б) від 2 до 3 років;

              в) від 3 до 5 років;

              г) понад 5 років.

              4. За формами власності інвесторів розрізняють інвестиції приватні (акціонерні), державні, іноземні та спільні.

              5. За регіональною ознакою виділяють інвестиції всередині країни та за кордоном. Під внутрішніми інвестиціями розуміють вкладення коштів у об”єкти інвестування, розміщені в межах даної країни.

              Під інвестиціями за кордоном (іноземні інвестиції) розуміються вкладення коштів у об”єкти інвестування, розміщені за межами даної країни. Головними етапами інвестування є:

-         перетворення ресурсів у капітальні вкладення (витрати), тобто процес спрямування інвестицій у конкретні об”єкти інвестиційної діяльності (власне інвестування);

-         перетворення вкладених коштів у приріст капітальної вартості, що характеризує кінцеве перетворення інвестицій та отримання нової споживчої вартості;

-         приріст капітальних вартостей у формі доходу або соціального ефекту, тобто кінцева мета інвестиційної діяльності.

              Рис.1.1 Функціонально-елементний склад інвестицій підприємства.[2]

Початковий та кінцевий ланцюжки замикаються, утворюючи новий взаємозв”язок: прибуток-ресурси, тобто процес нагромадження повторюється. При цьому слід мати на увазі, що процес нагромадження грошових ресурсів, не входячи в інвестиційну діяльність, є його необхідною передумовою. Інвестиційна діяльність є основою індивідуального кругообігу інвестицій на підприємстві. Інвестиційни цикл (період) містить один оборот інвестицій, тобто рух вартості, авансованої у капітальне майно від моменту акумуляції коштів до моменту їх відшкодування. Держава стимулює інвестиційну діяльність підприємств шляхом подання їм податково-амортизаційних преференцій (пільг з оподаткування прибутку або пільгових норм амортизації).

              Інвестиційна діяльність являє собою сукупність практичних дій юридичних осіб, держави та громадян щодо реалізації інвестицій. Нинішня правова система України складається з більше ніж 100 законів та інших нормативних актів, що регулюють інвестиційну діяльність.

              Серед них слід насамперед відзначити Закон України „Про інвестиційну діяльність”, Закон України „Про іноземні інвестиції”, Закон України „Про державну програму заохочення іноземних інвестицій в Україні”, Закон України „Про цінні папери та фондову біржу”, які створюють правову основу