Інвестиційна діяльність підприємства і заходи щодо її удосконалення

інвестиційної діяльності.

Законодавство визначає, що всі суб”єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права в частині здійснення цієї дяльності; самостійно визначають цілі, напрямки, види та обсяги інвестицій; залучають для їх реалізації на договірній основі будь-яких учасників інвестиційної діяльності, у тому числі шляхом організації конкурсів та торгів.

Об”єктами інвестиційної діяльності в Україні є:

-         новоутворювані та ті, що реконструюються, основні фонди, а також обігові кошти в усіх галузях народного господарства;

-         цінні папери (акції, облігації та ін.);

-         цільові грошові внески;

-         науково-технічна продукція та інші об”єкти власності; майнові права та права на інтелектуальну власність.

Аналогічні об”єкти має і діяльність зарубіжних інвесторів, якщо вона не суперечить законодавству України. Іноземні інвестори мають право здійснювати інвестування на території України шляхом:

- пайової участі спільноз юридичними та фізичними особами України у створенні підприємств;

- створення підприємств цілком належних іноземним інвесторам, а також філіалів підприємств іноземних юридичних осіб;

- придбання підприємств, будівель, споруд, паїв, акцій, облігацій та інших цінних паперів, а також іншого майна, яке за законодавством України може належати іноземним інвесторам;

- придбання прав користування землею та іншими природними ресурсами;

- надання позик, кредитів, майна та майнових прав.

Суб”єктами інвестиційної діяльності є:

-         інвестори (замовники);

-         виконавці робіт (підрядники);

-         користувачі об”єктів інвестиційної діяльності;

-         постачальники товарно-матеріальних цінностей, обладнання та проектної продукції;

-         юридичні особи (банківські, страхові та посередницькі організації, інвестиційні фонди та компанії та ін.);

-         громадяни України;

-         іноземні юридичні та фізичні особи, держави та міжнародні організації.

Інвесторові надане право володіти, користуватись та розпоряджатись об”єктами та результатами інвестиційної діяльності, у тому числі здійснювати торговельні операції та реінвестування. Інвестор може придбати необхідне йому майно за цінами та на умовах, що визначаються за домовленістю, без обмежень щодо обсягу та номенклатури, якщо такі угоди не суперечать законодавству України. Інвестор може передати за угодою (контрактом) свої права щодо інвестицій, їх результатів юридичним та фізичним особам, державним та муніципальним органам.

Учасники інвестиційної діяльності повинні мати у своєму розпорядженні ліцензію або сертифікат на право її здійснення.

Результатом будь-якої інвестиційної діяльності є отримання прибутку чи досягнення соціального ефекту. Інакше кажучи, всі учасники інвестиційного проекту повинні бути зацікавлені в його організації та ефективному завершенні. Саме таким чином реалізуються індивідуальні інтереси учасників інвестиційної діяльності:

-         інвестори в даному разі отримують повернення вкладених капіталів і передбачені дивіденди;

-         замовники отримують реалізований інвестиційний проект та доходи від його використання;

-         керівник проекту та його команда отримують плату за контрактом, додаткову винагороду за результатами роботи та формування прибутку, а також підвищення професіонального рейтингу;

-         органи влади отримують податки з усіх учасників, а також задоволення громадських, соціальних та екологічних потреб і вимог у довіреній їм сфері;

-         споживачі отримують необхідні їм товари, продукти, послуги, плата за які відшкодовує витрати на здійснення інвестиційної діяльності та формує прибуток, яки отримують активні учасники;

-         інші зацікавлені сторони отримують задоволення своїх інтересів.

Спрямування стратегії і тактики розвитку виробництв на активізацію інвестиційної діяльності викликає необхідність удосконалити зміст, організацію, методику регулювання інвестиційних процесів, форми та порядок реалізації інвестиційних проектів. В умовах жорсткої міжнародної конкуренції витратне неефективне господарювання ставить більшість вітчизняних підприємств перед загрозою банкрутства. Подолати це становище можна тільки шляхом залучення інвестицій у конкурентоспроможні виробництва.

Зростаюча роль регіонів у соціально-економічному розвитку країни, децентралізація управління економікою зумовлюють посилення відповідальності місцевих органів державної виконавчої влади й органів місцевого самоврядування за стан і функціонування розташованих на їхній території потенційних об”єктів інвестування. Невідкладне завдання – створити сприятливий інвестиційний клімат у регіоні. Забезпечення інвестиційної діяльності на регіональному рівні має враховувати особливості регіону, які стосуються ряду моментів. До них належать: розробка, затверження і реалізація регіональних інвестиційних пріоритетів та програм; здійснення експертизи матеріалів щодо створення та функціонування об”єктів інвестиційної діяльності; сприяння створенню системи підготовки та перепідготовки кадрів у сфері управління інвестиційними процесами; координація заходів з раціонального використання місцевих ресурсів; здійснення державного контролю за дотриманням вимог інвестиційного законодавства.

На регіональному рівні слід перейти до цілеспрямованої підтримки підприємництва та інвестиційної діяльності. Ще одним перспективним засобом регіонального регулювання інвестиційної активності є розробка комплексних програм регіонального розвитку, які забезпечують індивідуалізований підхід до інвесторів. Це означає, що система пільг та стимулів стосується лише інвестицій у пріоритетні галузі та інвестиційні проекти. Розробка програми повинна базуватися на поєднанні інтересів інвесторів і регіона вцілому.

В економічній літературі обговорюється теза про те, що розвиткові регіону найбільшою мірою сприяють саме конкурентні переваги, а не різноманітні пільги для підприємців. У контексті конкурентоспроможності регіону можна говорити про створення і розвиток „регіонального ромба” конкурентоспроможності.[3] Регіональний ромб – це система, що має властивості конкурентної переваги, компоненти якої взаємно посилюються. Таких компонентів виділяють чотири:

- факторні умови (інфраструктура, кваліфікована робоча сила тощо);

- умови попиту (природа і характер купівельної спроможності, обсяги і темпи зростання внутрішнього попиту);

- взаємозв”язані та підтримуючі галузі (розвиток і конкурентоспроможність галузей-поставщиків та суміжних галузей);

- стратегія підприємств, їх структура, конкуренти (як створюються підприємства і як ними керуюють, яким є характер конкуренції між ними на внутрішньому ринку).

Завдання регіональної програми залучення інвестицій полягає у використанні конкурентних переваг регіону – з одного боку, та у розвитку компонентів, які створюють ці переваги – з іншого, що в езультаті сприятиме поліпшенню інвестиційного клімату. Програма залучення інвестицій, яка буде пов”язана з програмою розвитку регіону, повинна втілюватись у життя через розробку конкретних інвестиційних проектів і активний, цілеспрямований пошук інвесторів для їх фінансування.

Одним з методів стимулювання залучення інвестицій є розвиток зовнішніх контактів регіону з іншими країнами, регіонами, підприємствами. Іншим методом активізації залучення інвестицій є формування вільних економічних зон (ВЕЗ).

На сьогодні у світі налічується вже понад 800 ВЕЗ. Відомо чи мало прикладів їх успішної діяльності, тому цілком закономірним стало використання в Україні цього інструмента стимулювання припливу інвестицій. Проте створення у нас перших ВЕЗ принесло досить скромні результати. Для потенційних інвесторів головне – не пільги в зоні, а гарантії законодавчої чтабільності.

Стандартний набір пільг містить часткове чи повне звільнення суб”єктів ВЕЗ від сплати податку на прибуток, мита та податку на додану вартість. Інколи до цього переліку включають пільговий режим щодо сплати податку на землю чи державні гарантії захисту інвестицій. Території пріоритетного розвитку (ТПР) охоплюють близько 10% території України.

Станом на 01.01.2005 року інвестиційні проекти реалізують 90 суб’єктів підприємницької діяльності області, обсяги інвестицій в які становлять 289,9 млн. дол.США.
              В рамках реалізації інвестиційних проектів залучено інвестицій на суму 126,9 млн. дол. США, або 43,8 % від загальної кошторисної вартості проектів. Зовнішніх інвестицій залучено на суму 74,8 млн. дол. США, або 59,0 % від загальної суми залучених інвестицій.
                       За 2004 рік обсяги залучених на пільгових умовах інвестицій склали 15,5 % від всіх залучених, в тому числі іноземних – 52,5 % від залучених в 2004 році.
                       На початок року підприємствами ТПР освоєно інвестицій на суму 655,1 млн. грн.
                   За видами інвестування інвестиції вкладені наступним чином:
- обладнання та устаткування – 36,1 %;
- кошти та кредити – 16,6 %;
- у вигляді сировини - 34,7 %;
- інші види – 12,6 %.
З початку реалізації проектів суб’єктами ТПР:
- реалізовано продукції на 1 млрд. 585 млн. грн.;
- створено 9 643 та збережено 8 058 робочих місць.
                    В 2004 році:
- реалізовано продукції на 461,1 млн. грн.;
- створено 1 377 та збережено 1 091 робочих місць.
                     Пільги, які надані підприємствам, що працюють в рамках Закону України “Про спеціальний режим інвестиційної діяльності у Закарпатській області” з початку функціонування ТПР складають 113,0 млн. грн., в тому числі за 2004 рік – 19,3 млн. грн.[4]

                  Найбільшими інвестиційними проектами в ТПР за обсягами інвестицій в 2004 році є:

1. Модернізація та розширення діючого виробництва ВАТ "Точприлад".
2. Зведення і експлуатація модульної фабрики у Берегівському районі Закарпатської області ("Українські поліметали").
3. Модернізація підприємства та розширення виробництва меблів з використанням технології глибокої переробки деревини (ТОВ "ЕНО Меблі ЛТД").
4. Будівництво закритого терміналу з митним ліцензійним складом для перевантаження експортно-імпортних та транзитних вантажів (ТОВ "Термінал - Карпати").
5. Виробництво товарів побутової хімії з залученням іноземних інвестицій і використанням нових технологій ТОВ "Хенкель-Ужгород".
6. Реконструкція готельного комплексу "Зірка".
7. Будівництво та діяльність швейної фабрики ТОВ "Гроклін-Карпати" з пошиття верху автомобільних сидінь в м. Ужгороді.
8. Будівництво та діяльність лікувального та спального корпусу на 200 місць в санаторії "Квітка полонини".
9. Організація виробництва принтерів на ЗАТ "Берегівський радіозавод".
10. Організація видобування поліметалів ТОВ "Сауляк".
11. Проект з будівництва санаторно-курортного комплексу ТОВ “Сузір’я”

              Загальний обсяг прямих іноземних інвестицій в Україну з 1992 року станом на 1 січня 2004 року становив 6657,6 млн.дол., або 140 дол. на одного жителя України. Чистий приріст іноземного капіталу у 2003 році становив 1185,7 млн. дол., а надходження прамих іноземних інвестицій зросло на 21,7%.

Прямі іноземні інвестиції в Україну надійшли із 114 країн світу. Найбільші обсяги внесено нерезидентами із США – 1074,8 млн.дол (16,1% загального обсягу), Кіпру – 779,2 млн.дол. (11,7%), Сполученого Королівства – 686,1 млн. дол. (10,3%), Нідерландів – 463,9 млн.дол. (7,0%), Німеччини – 441,4 млн.дол. (6,6%), Віргінських островів (Британія) – 381,0 млн.дол. (5,7%), Російської Федерації – 377,6 млн.дол. (5,7%), Швейцарії – 319,5 млн.дол. (4,8%), Австрії – 252,1 млн.дол. (3,8%). Ці країни забезпечили 71,7% від загального обсягу інвестування.

Найбільші обсяги іноземних інвестицій залучено в оптову торгівлю і посередництво в торгівлі (15,0% від загального обсягу інвестування), харчову промисловість та переробку сільськогосподарських продуктів (14,8%), машинобудування (9,0%), транспорт та зв”язок (7,9%).

У процесі приватизації станом на 01 липня 2004 року всього було залучено інвестицій на суму 3851416,36 тис.грн., 549600,05 тис.дол., 10820,53 тис.євро, у тому числі у 2003 році – 433515,34 тис.грн., 16302,29 тис.дол., 6107 тис.євро. Тільки за І півріччя 2004 року фактично надійшло інвестицій у процесі приватизації 140935,95 тис.грн. і 50033,37 тис.дол.

За договорами купівлі-продажу передбачено надходження іноземних інвестицій на підприємства в період з 1995 по 2008 р. на суму 2043,5 млн.грн. і 531,3 млн.дол.; станом на 1 липня 2004 року надійшло 1324,2 млн.грн. і 312,1 млн.дол.[5]

Дуже важливими на сьогодні є інветиції в позиковій формі (у вигляді позик та кредитів) та інвестиції у підприємницькій формі (прямі та портфельні інвестиції). Іноземне позикове інвестування – це самостійні, регламентовані законом і договором (системою договорів) відносин у сфері міжнародного інвестування, учасниками яких є держави (їх угрупування), міжнародні фінансові організації, приватні юридичні особи, зміст яких полягає у передачі інвестором належних йому майнових цінностей у довогострокове користвання особі-реципієнту на платній або безоплатній основі для реалізації конкретних інвестиційних проектів, програм з метою отримання прибутку або доясягнення соціального ефекту, повернення яких може бути забезпечено традиційними цивільно-правовими, а також специфічними майновими засобами у вигляді урядових гарантій.

Прикладом іноземного позикового інвестування є спільне підприємство “Сандерс-Іршава ГмбХ”.