Планирования цен на предприятии

 

 

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Н А  К А З

м. Київ

31.10.2011  № 1243

 

 

 

 

Про Основні  орієнтири виховання

учнів 1-11 класів загальноосвітніх

навчальних  закладів України 

 

 

Відповідно до Закону України “Про загальну середню освіту”, на виконання  підпункту “і” пункту 2 статті 3 Указу Президента України   від 30 вересня 2010 року № 926 “Про заходи щодо забезпечення пріоритетного розвитку освіти  в Україні” та пункту 9 доручення  Прем’єр-міністра України М. Азарова  від  20 липня 2011 року № 34184/2/1-11 до  підпункту  10 пункту 2 частини першої Протокольного рішення за результатами засідання Громадської гуманітарної  ради  під головуванням Президента України   В.Ф. Януковича  від 30 червня 2011 року щодо поліпшення  рівня  виховного  процесу  у  навчальних закладах

 

НАКАЗУЮ:

 

1. Затвердити Основні орієнтири  виховання учнів 1-11 класів загальноосвітніх  навчальних закладів України  (далі - Основні орієнтири виховання),  що додаються.

2.   Міністру освіти і науки,  молоді та спорту  Автономної  Республіки Крим, начальникам управлінь  освіти і науки обласних, Київської  та Севастопольської міських  державних адміністрацій:

2.1. розробити  заходи щодо  практичного впровадження Основних  орієнтирів виховання;

2.2. здійснити інші дії, передбачені  законодавством України, необхідні  для поліпшення виховного процесу  у навчальних закладах, підвищення  відповідальності  педагогічних  працівників у справі виховання  молодого покоління.

3. Інституту інноваційних технологій і змісту освіти (Удод О.А.) спільно з Національною академією  педагогічних наук  України  забезпечити науково - методичний  супровід впровадження Основних орієнтирів виховання.

4. Контроль за виконанням цього  наказу покласти на заступника  Міністра  Жебровського Б.М. 

 

 

 

 

Міністр                                                                                                Д.В.Табачник

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗАТВЕРДЖЕНО

наказ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту  України 

31.10.2011         №1243

 

ОСНОВНІ ОРІЄНТИРИ ВИХОВАННЯ  УЧНІВ 1-11 КЛАСІВ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

 

І. ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

 

Процес  становлення незалежної демократичної  України з її прагненням стати  повноправним членом європейської спільноти  передбачає всебічне утвердження в  суспільному та індивідуальному  бутті цивілізованого життя на основі загальнолюдських цінностей та духовних, моральних і культурних засад  життя українського народу. Тому мета сучасного освітнього процесу - не тільки сформувати необхідні компетенції, надати ґрунтовні знання з різних предметів, а й формувати громадянина, патріота; інтелектуально розвинену, духовно  і морально зрілу особистість, готову протистояти асоціальним впливам, вправлятися з особистими проблемами, творити себе і оточуючий світ.

Виховання учнів у сучасній школі здійснюється в контексті громадянської і  загальнолюдської культури, охоплює  весь навчально-виховний процес, ґрунтується  на свободі вибору мети життєдіяльності  та поєднує інтереси особистості, суспільства  і держави.

Орієнтири  передбачають залучення учнів до різних форм творчої та суспільно  корисної діяльності, зокрема: пізнавальної, оздоровчої, трудової, художньо-естетичної, спортивної, пропагандистської, ігрової, культурної, рекреаційної, екологічної, що організовуються у години дозвілля, тобто у позакласний час.

Метою  основних орієнтирів  вихованняє створення цілісної моделі виховної системи на основі громадянських та загальнолюдських цінностей як орієнтовної для проектування моделей виховних систем у загальноосвітніх навчальних закладах України.

Для досягнення означеної мети передбачено реалізацію таких завдань:

• організація виховного процесу в класному колективі та в роботі з батьками на засадах проектної педагогіки;
• створення програми виховання для окремого класу з урахуванням індивідуально-педагогічних можливостей класних керівників, батьків, а також - результатів вивчення рівнів фізичного, соціального, психічного та духовного розвитку учнів;
• змістове наповнення програми виховання з урахуванням вікових особливостей учнів;
• задоволення базових потреб особистості вихованця (фізіологічних потреб, потреби в безпеці, любові та прихильності, визнанні та оцінці, в самоактуалізації) в умовах окремого загальноосвітнього навчального закладу;
• реалізація у процесі роботи особистісно орієнтованого, діяльнісного, системного, творчого та компетентнісного підходів до організації виховного процесу в шкільному та класному колективах;
• оптимальне поєднання форм організації виховної роботи: індивідуальної, групової, масової;
• створення належних умов для особистісного зростання кожного вихованця (створення ситуацій успіху та підтримки), його психолого-педагогічний супровід;
• співпраця з органами учнівського самоврядування, дитячими громадськими організаціями;
• інтеграція зусиль батьківської громади позашкільних закладів, представників державної влади, громадських та благодійних організацій, правоохоронних органів та установ системи охорони здоров'я.

Основні орієнтири виховання розраховані  на весь період виховної діяльності з  учнями окремого класу з урахуванням  їх вікових, індивідуальних та психолого-педагогічних особливостей (для роботи з учнями 1-4, 5-9 та 10-11 класів).

Змістове  наповнення основних орієнтирів виховання  передбачає формування цінностей і  ставлень особистості до себе і людей, суспільства і держави, природи  і здоров'я, праці та мистецтва. Після  кожної змістової лінії подаються  характеристики вікових особливостей учнів, зміст та форми виховної діяльності, критерії і вимоги до виховних досягнень  учнів. У змісті виховної діяльності запропоновано орієнтовні форми  проведення виховних справ та їх тематика для різних вікових категорій  з урахуванням інтересів, потреб, запитів класних керівників, батьків  та дітей.

В основних орієнтирах виховання  пропонуються форми роботи  для роботи з  окремими класними колективами. У проектній  діяльності увага класного керівника (вихователя) акцентується на:

• розвитку творчої особистості дитини;
• виявленні та становленні індивідуальних особливостей школярів;
• рівні особистісно-виховних досягнень учнів;
• створенні відповідних умов у школі для всебічного розвитку учнів;
• функціонуванні системи медично-психологічного та соціально-педагогічного забезпечення процесу розвитку школярів.

У процесі  виховання класний керівник (вихователь) керується особистісно орієнтованим підходом до здібностей, нахилів кожної дитини учня, тим самим створюючи  умови для саморозвитку, самовдосконалення, самореалізації на основі національних та загальнолюдських цінностей.

Виховання учнів реалізується у процесі  організації:

• навчально-виховної діяльності;
• позаурочної та позакласної діяльності;
• позашкільної освіти;
• роботи органів учнівського самоврядування;
• взаємодії з батьками, громадськими організаціями, державними установами.

З цією метою  створюються відповідні психолого-педагогічні  умови у навчальному закладі, а саме:

• відповідність виховної практики засадам особистісно орієнтованої та гуманістичної парадигми освіти;
• ставлення до особистості дитини як до суб'єкта виховання;
• перцептивна, комунікативна, інтерактивна взаємодія всіх суб'єктів виховного процесу;
• творення необхідних умов для розвитку творчого потенціалу особистості, перспектив її саморозвитку в колективі;
• захист і підтримка інтересів особистості дитини;
• самоідентифікація та суспільно-значиме особистісне самовизначення дитини;
• стимулювання ініціативності та життєвої активності дитини;
• створення і набуття практичних навичок, необхідних для особистісної гармонізації;
• інтеграція виховних впливів освітнього середовища;
• практичне спрямування виховного процесу навчального закладу;
• культивування цінностей особистості.

Для кожної вікової категорії дітей прийнятними  є використання індивідуальних (консультації), групових (тренінги, дискусії, дебати, ділові та рольові ігри), колективних (проекти) форм діяльності.

 

ІІ.ВИЗНАЧЕННЯ ПРОБЛЕМИ

 

Основою сучасного виховного процесу  є людина як найвища цінність. Провідною  тенденцією виховання стає формування системи ціннісного ставлення особистості  до соціального і природного довкілля та самої себе. Набирає сили тенденція  гармонійного поєднання інтересів  учасників виховного процесу: вихованця, котрий прагне до вільного саморозвитку і збереження своєї індивідуальності; суспільства, зусилля якого спрямовуються  на всебічний розвиток особистості; держави, зацікавленої у тому, щоб  діти зростали громадянами-патріотами, здатними забезпечити країні гідне  місце у цивілізованому світі.

Сучасному вихованню має бути повною мірою  властива випереджувальна роль у  демократичному процесі державотворення, воно має стати засобом розвитку духовної культури, зупинення соціальної деградації, стимулом пробудження високих  моральних якостей - совісті, патріотизму, людяності, почуття громадянської  і власної гідності, творчої ініціативи тощо; засобом самоорганізації, особистісної відповідальності дітей та молоді; запорукою громадянського миру і  злагоди в суспільстві.

Нині  значно розвинулись громадянські цінності виховання, освітні заклади стали  відкритими для батьків, громадських  організацій. Розширюється кількість  суб'єктів виховного впливу, узгоджуються їхні дії. Поряд з ознаками позитивних змін у вихованні особистості  загострилися і певні протиріччя, що спричинило виникнення нових суттєвих проблем.

Стан  духовної культури і моралі суспільства, як у світі, так і в Україні, викликає занепокоєння. Корозія усталених  духовних цінностей є наслідком  прагматизації життя, пропаганди насилля, нехтування правових, моральних, соціальних норм і за своїми масштабами становить  глобальну соціальну проблему.

Відсутність у частини молоді навичок конструктивного  спілкування, загальних принципів  розуміння сутності найпростіших соціальних процесів і явищ призводить до конфліктів, стресових ситуацій, неадекватної соціальної поведінки. Як наслідок — "втеча  молоді від реальної дійсності" в  алкоголізм, наркоманію, віртуальне комп'ютерне середовище.

Результати  опитування  учнівської молоді та  керівників навчальних закладів в Україні,  що проведено у 2010 році в межах  міжнародного проекту – «Здоров’я  та поведінкові орієнтації учнівської молоді  України» свідчать, що:

- досвід  курити цигарки мають від 20% до майже 78% опитаних (залежно  від їхнього віку і місця  навчання),  пробували хоча б  коли-небудь курити 55%  опитаних  хлопців і 41 % дівчат,  перші  спроби курити серед хлопців  найчастіше відбувалися в 11-річному  віці,  рідше – в молодшому  віці, серед 7-8%  опитаних перші  спроби курити зробили в 13-15 років, 11 %  учнівської молоді курять  щодня, а 4% - хоча б раз на  тиждень;

- 46% респондентів  вживали алкоголь протягом останнього  перед опитуванням місяця ( 48 % - серед  хлопців, 45% - серед дівчат );

- досвід  вживання марихуани або гашишу  у своєму житті мали 16 % учнівської  молоді віком 15-17 років  ( 24 % - серед   хлопців, 9 % - серед дівчат ),  за  останні 12 місяців вживали   наркотичні  речовини    8 % опитаних ( 14 %- серед хлопців, 4 % - серед дівчат);

- 38 %  учнівської  молоді  щонайменше  раз на рік брали участь  у бійках, 32% - зверталися до медиків  із травмами, майже 42% не рідше  одного разу на 2 місяці потерпали   від образ і 47 % ображали інших  учнів/студентів свого навчального  закладу;

- 42 % опитаної  учнівської молоді віком 15-17 років  мають досвід статевого життя  ( 55% серед хлопців, 31 % серед дівчат ),  від  7 до 15  % підлітків  (залежно  від місця навчання ) вступали  в статеві стосунки до 15 років.

Отримані  результати поширеності тютюнокуріння  та вживання алкоголю, зростання кількості  долучених до цього дівчат, рівень вживання наркотиків, збільшення кількості  випадків насильства, зменшення віку початку статевого життя і  збільшення чисельності учнівської молоді, яка  практикує статеві  контакти свідчать про  нагальну потребу  посилити  ефективність профілактичної роботи за цими  складовими.

Соціальні умови, що продукують меркантильність  і цинізм, призводять до деформації системи цінностей у доволі значної  кількості громадян України. Знецінюється одвічне: любов, сім'я, культурні цінності; гіпертрофується матеріальне та культивуються особисті потреби  і задоволення. Зниження рівня суспільної та особистої моралі, раннє статеве  життя ведуть до формування особистості, котра не здатна створити міцну сім'ю, народити і виховати дітей. Як наслідок - поглиблюється демографічна криза.

Складні проблеми постали перед інститутом сучасної сім'ї. Діти, які виростають у неблагополучних сім'ях, недостатньо  соціально зрілі, агресивні, а тому адекватно не сприймаються однолітками, що утруднює їхній особистісний розвиток.

 

ІІІ. МЕТА, ЧИННИКИ,ПРОЕКТНО-ТЕХНОЛОГІЧНИЙ  ПІДХІД, СТРУКТУРА МОДЕЛІ,ПРИНЦИПИ, ТА ЗМІСТ ВИХОВАННЯ